Польський народ 15 жовтня обиратиме новий парламент. Це чи не найгарячіші вибори за 30 років – саме в неділю стане зрозуміло, як надалі розвиватиметься Польща. Forbes Україна попросив ексголову Комітету з розвитку промисловості та інфраструктури СУП Геннадія Радченка, який проживає у Польщі, розповісти, чому цю передвиборчу кампанію вважають найгострішою за останній час, яку стратегію розвитку підготувала кожна з партій для Польщі, відносин з ЄС та Україною
Лічені години залишаються до чергових парламентських виборів у Польщі, які відбудуться 15 жовтня. У неділю стане зрозуміло, чи збереже владу «Право і Справедливість» – консервативна партія, яка вже вісім років править країною, чи на зміну їй прийдуть ліберальні політики з «Громадянської коаліції» Дональда Туска, премʼєра Польщі у 2007-2014 роках та голови Європейської ради у 2014-2021-му.
Це питання продовжує залишатися відкритим – ані передвиборчі опитування соціологів, ані політичні експерти не можуть однозначно назвати можливого переможця. Очевидно одне: ніколи ще в Польщі не було такої гострої та брутальної виборчої кампанії.
Брудна кампанія та суть виборчої системи у Польщі
Опоненти звинувачують один одного в усіх смертних гріхах, брудна білизна та давні політичні скелети майорять в ефірах радіо та телеканалах. Соціальні мережі рясніють роликами, в яких кандидати до Сейму висміюють протилежні табори.
Помітно змінився й телевізійний ландшафт. У Польщі, відомій плюралізмом та незалежністю журналістів, дійшло до того, що громадське телебачення TVP – один із традиційних символів постсоціалістичної демократії – стали знову називати державним, урядовим телебаченням.
Особливості польської виборчої системи такі, що кількість голосів тих, хто проголосував за ту чи іншу партію чи коаліцію, недостатня, щоб їхнім обранцям отримати більшість у Сеймі. Важливими є й так звані бонуси, які отримують переможці, якщо можна так сказати, від партій, які не пройшли до парламенту.
Тому дуже важливо розуміти, не лише скільки відсотків виборців проголосують за партію, а й скільки мандатів у Сеймі вона отримає в результаті досить непростих підрахунків підсумків усього голосування.
Політична кухня партій, які борються за парламент
За день до виборів зрозуміло, що у парламенті гарантовано опиняться «ПіС» та «Громадянська коаліція». Але самі вони навряд чи зможуть сформувати більшість для створення уряду.
Окрім правлячої правої коаліції «ПіС», ще правіші позиції демонструє «Конфедерація», акції якої протягом виборчої кампанії то зростали, то падали і зараз коливаються в районі 10%.
Але ультрарадикальні гасла лідерів цієї партії передбачають боротьбу «з німцями та євреями» і припинення допомоги Україні й українським біженцям. «Право і Справедливість» також не в захваті від Євросоюзу – відносини польських правлячих кіл із Брюсселем та Берліном далеко не безхмарні. Але чи піде «ПіС» на союз із відкритими радикалами, питання залишається відкритим.
Ярослав Качинський, лідер правлячої партії Польщі «Право і справедливість», виступає з промовою під час підсумкового з’їзду виборчої кампанії в Кракові, Польща, 11 жовтня 2023 р. Фото Getty Images
З іншого боку, «Громадянська коаліція» також не зможе сформувати більшість. Але її відносини з «Лівицею» (Ліві сили) та «Третьою дрогою» (Третій шлях) (за опитуваннями, ці учасники виборчої кампанії також можуть розраховувати на близький до десятивідсоткового результат) виглядають досить безхмарними, навіть попри розбіжності з деяких питань. Але усі три сили єдині у головному – прозахідному мисленні, тісній співпраці з Євросоюзом і, що головне для України, – в однозначній підтримці нашої країни в усіх напрямках.
Третій шлях (Trzecia droga) – створена для парламентських виборів 2023 року польська політична коаліція. До неї входять «Польща 2050» Шимона Холовні та Польська народна партія (PSL) на чолі з Владиславом Косиняк-Камишем.
«Польща 2050» Шимона Холовні, зокрема, вважає захист навколишнього середовища одним із головних пріоритетів, виступає за активну роль Польщі у Європейському союзі та НАТО і необхідність зміцнити відносини з Німеччиною й Францією в рамках Веймарського трикутника.
У внутрішній політиці партія виступає проти централізації за розширення прав і впливу місцевого самоврядування; за реформу охорони здоровʼя; гарантований доступ до високоякісної та безкоштовної освіти й медичного обслуговування; за рівні права і можливості для батьків, матерів й бездітних людей.
«Польська народна партія» (PSL) створена у 1990 році, обʼєднує людей аграрних, центристських, правоцентристських та християнсько-демократичних поглядів. Входить до Європейської народної партії. Лідер партії – Владислав Косиняк-Камиш.
Програмні пропозиції «Нових лівих» («Lewica») включають 155 вимог. Серед них – будівництво 300 000 нових квартир для соціальної оренди; 8% ВВП на охорону здоровʼя; державна програма лікування безпліддя, зокрема in vitro; підвищення та система щорічної індексації зарплати бюджетникам; 35-годинний робочий тиждень, 35-денна відпустка; підвищення зарплати вчителям тощо.
Переможець та відносини з Україною
Більш-менш зрозуміло, як складатимуться відносини з Україною у разі, якщо «Право і Справедливість» зможе утримати владу.
Українці багато разів переконалися як у тому, що у скрутну хвилину можна розраховувати на безкорисливу допомогу поляків, так і в тому, що чинний уряд (у разі, якщо залишиться при владі) діятиме прагматично й навіть цинічно, не озираючись на юридичну позицію Євросоюзу чи заклики української влади.
Зерновий конфлікт, який навіть президент Польщі Анджей Дуда (висуванець «ПіС») назвав політико-юридичним (а не економічним), заяви про припинення постачання зброї Україні та підтримки українців, які опинилися в Польщі внаслідок варварського російського нападу на Україну – лише два приклади, які показують, як легко українсько-польський суспільний капітал приноситься в жертву заради виборчих інтересів та боротьби за фермерський чи радикально налаштований електорат.
Дональд Туск, лідер опозиційного альянсу «Громадянська платформа», виступає під час виборчого з’їзду в Катовіце, Польща, 12 жовтня 2023 року. Фото Getty Images
Якщо ж переможе «Громадянська коаліція» Дональда Туска і їй вдасться створити парламентську більшість у складі його партії, «Третього шляху» та «Лівих сил», сформувати новий уряд, як обіцяють напередодні виборів лідери нинішніх опозиційних сил? Чи зміниться ставлення до України? Чи збережеться підтримка?
Можна не сумніватися, що як ставлення до російської агресії, так і всебічна підтримка України у будь-якому разі залишаться незмінними. Поляки – прагматична нація і найменше хочуть побачити російські танки на своєму кордоні.
І все ж таки цікаво, яким буде позиція нинішньої опозиції, яка має значні шанси на те, щоб уже за кілька днів стати владою, до України та взаємодії з українським керівництвом.
На одній із виборчих зустрічей Дональду Туску поставили пряме питання щодо можливих перших кроків у міжнародній політиці у разі перемоги його партії на виборах. Лідер «Громадянської коаліції» відповів, що польський премʼєр повинен мати в серці дві столиці – Київ та Брюссель, і не має значення, в якому порядку.
Ця відповідь, безумовно, не заперечує важливості співпраці Польщі з США та НАТО, але явно свідчить про думку Туска, де зараз вирішується доля обʼєднаної Європи.
«Громадянська коаліція» та війна в Україні
Лідери опозиції добре розуміють складність ситуації. Один із передвиборчих заходів пройшов у дуже незвичному форматі – нагадував не мітинг виборців, а рутинну нараду чиновників. На нього зібралися досвідчені експерти – генерали, історики, ексміністри, бізнесмени. Ключове питання, як заявив Дональд Туск, це значення для поляків наслідків військової драми російської агресії проти України, про польську безпеку у багатьох вимірах. На думку лідера сьогоднішньої опозиції, ситуація не зміниться найближчим часом і в майбутньому доведеться жити в небезпечній ситуації агресивної російської політики, що буде пріоритетом діяльностей з усіх точок зору: політичної, дипломатичної, економічної.
Але розмова за участю в тому числі й військових експертів йшла і про те, щоб описати картину, побудовану на фактах та аналізі, також для польської громадської думки, відповісти на запитання, де найбільші виклики й шанси для Польщі в контексті цієї складної ситуації.
Головний урок для Польщі, у тому, що Україна навчила поляків, наскільки важливою є політична єдність прозахідної стратегії. Тут немає протиріч між політиками та у головних політичних інтересах. Війна зміцнила віру у прозахідний курс на НАТО й демократію.
«Україна показала, що перш ніж виграти війну, можна виграти інформаційну та пропагандистську війну, –зауважив Туск. – Україна показала, що Росії можна успішно протистояти на полі бою. Показала, наскільки важлива протиповітряна та протиракетна оборона, як важливо викинути зі своїх рядів російську пʼяту колону, як необхідна економічна незалежність від РФ».
Мітинг відьом на головній площі Кракова. Напис на плакаті – «ПіС – то зло». 8 жовтня 2023 року.
План «Громадянської коаліції» щодо України
«Громадянська коаліція» підготувала план із чотирьох пунктів щодо стабілізації польсько-українських відносин.
«Потрібні впорядковані дії. У польсько-українських питаннях не може бути емоцій, – наголосив Туск. – Україна – дуже важливий партнер. Сьогодні їй потрібна допомога, йде війна. Але через якийсь час це буде країна, з якою нам доведеться налагодити відносини з користю для Польщі».
Євросоюз готує €50 млрд на відбудову України. Відомо, що кілька столиць уже домовилися, як використовуватимуть ці гроші. Як Польща братиме участь у відновленні України, як розроблятимуться конкретні проєкти, в яких братимуть участь польські фірми та використовуватимуться польський досвід і технології – один із польських пріоритетів у співпраці як з Україною, так і з міжнародними донорами.
Експерти, повʼязані з чинною опозицією, говорять про необхідність польської участі у великих проєктах реконструкції української інфраструктури, насамперед залізниці та системи автодоріг, про досвід у цих сферах і реорганізацію українських інституцій у цих галузях.
«По-друге, – заявляє Туск, – ми розробимо необхідний план військової допомоги Україні, зокрема й допомогу, яку Польща не може субсидувати».
Наскільки можна судити, співпраця у цій сфері не зупинена. Підписані контракти виконуються. Але очевидно й те, що польсько-українська співпраця у військовій галузі має величезні перспективи і далека від використання всіх можливостей.
Третій пункт плану стосується біженців. Потрібний чіткий регламент, юридичний та організаційний порядок, що передбачає, серед іншого, податкове регулювання й соціальні пільги.
Четвертий пункт стосується «зернової кризи».
Експерти обіцяють представити конкретні рішення щодо інфраструктури логістики, завдяки якій можна буде транспортувати українське зерно до Польщі та далі за її межі. І зауважують, що «зернова криза» стала результатом бездіяльності уряду, який обіцяв фермерам зростання цін.
Прихильники партії «Право і справедливість». Фото Getty Images
З іншого боку, статистика свідчить, що українське зерно, яке було продано на внутрішній ринок Польщі, склало близько 10% польського ринку, що ніяк не могло потрясти його і розорити польський фермерів. Тим більше, що все більше йдеться про досвід Румунії, яка для організації українського агроекспорту активно розширює транзитну та портову інфраструктуру, використовуючи кошти ЄС.
«Ми також представимо рішення щодо інфраструктури, завдяки якій можна буде транспортувати українське зерно через Польщу, але за межі Польщі. Але ця інфраструктура насамперед обслуговуватиме польських фермерів», – зазначив Туск. Він пояснив, що йдеться про рухомий склад, правову та логістичну організацію й польсько-українське співробітництво, яке буде прийнятне для польських фермерів.
Передвиборну агітацію практично закінчено – пройшли останні зустрічі з виборцями, настала передвиборча тиша. Але найгостріша виборча кампанія в історії Польщі продовжується. ЗМІ та соціальні мережі продовжують обговорювати скандали останніх місяців і років, афери, як їх називають у Польщі: звинувачення у співпраці з Москвою, порушення закупівлі вакцин та масок під час пандемії, видачу сотень тисяч віз громадянам Азії й Африки, незʼясовані питання до власності нинішнього премʼєра…
Утім, уже в понеділок, 16 жовтня, можливо, дізнаємося, чи збереже Польща налаштований на централізацію та конфлікти з Брюсселем нинішній консервативний уряд. Чи курс зміниться і до влади прийдуть проєвропейські ліберали, ліві та зелені.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
