Ембарго як боротьба з «недобросовісною конкуренцією» – під таким «гаслом» Польща продовжила з 15 вересня заборону на імпорт зернових з України, яка діяла з 2 травня. Чи тільки у зерні справа та як ця криза може вплинути на відносини України з одним з основних її союзників у війні проти Росії? Розповідає ексголова Комітету з розвитку промисловості та інфраструктури СУП Геннадій Радченко, який наразі живе у Польщі
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Польсько-українські відносини з лютого 2022 року не були такими поганими, як зараз. Уряду владної партії Польщі «Право і справедливість» знадобилося лише кілька тижнів виборчої кампанії, щоб довести дружні стосунки з Україною до стану, найкраще проілюстрованого як подіями 78-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, так і гучними заявами політиків у Варшаві та Києві.
З образи на емоційний вислів президента України Володимира Зеленського з трибуни Генеральної асамблеї ООН щодо введення Польщею одностороннього зернового ембарго (у якому, до речі, ця країна не була названа прямо), премʼєр Польщі Матеуш Моравецький не лише підтверджує намір продовжити та розширити заборону на імпорт українського зерна, а й заявляє про кінець постачання озброєнь і військової допомоги. Представник уряду обіцяє припинити соціальну підтримки українців, у тому числі наймолодших, які отримали у Польщі захист від війни.
Невже зернова суперечка може так зіпсувати польсько-українські стосунки? У чому суть проблеми з українським зерном?
Українці та поляки дивляться промову президента України Володимира Зеленського на Королівській замковій площі під час його першого офіційного візиту до Польщі після повномасштабного вторгнення РФ, 5 квітня 2023 року у Варшаві, Польща. Фото Getty Images
Проблема, яка виникла не вчора
Передвісники можливого майбутнього зернового конфлікту стали очевидними майже відразу після російського вторгнення в Україну та наростали в міру блокади ворогом українських чорноморських портів. У липні 2022 року, завдяки посередництву ООН й угоди «Чорноморська зернова ініціатива», українські порти частково відкрилися. Паралельно цьому виникли сухопутні «коридори солідарності» територією європейських держав, а Єврокомісія дала зелене світло українським товарам, скасувавши всі мита та квоти.
За заявою Євросоюзу, вони дозволили експортувати майже 33 млн т зернових і харчів до 45 країн. Польща ж стала одним із сухопутних транзитних коридорів для україського збіжжя. Вирішальне значення у транспортуванні зерна мав час та обсяги. Та зʼясувалося, що Польща не здатна ефективно приймати й експортувати українську сільгосппродукцію, оскільки її транзитна і портова інфраструктура на це не розраховані.
У липні 2022 року зʼявилася тривожна заява Зернової та кормової палати Польщі – на польсько-українському кордоні митного оформлення чекали понад 16 000 вагонів, з них кожен пʼятий із зерном. Польське трактування «коридору солідарності», якого у Варшаві дотримуються і зараз, полягає в тому, що Польща стає для України регіональним центром торгівлі сільськогосподарською сировиною, але виключно транзитною – до Африки, Азії та інших країн ЄС.
Однак частина українського зерна (на цілком законних підставах) почала залишатися в Польщі. На думку поляків, це вплинуло на місцевий ринок, уже повний зерна як для внутрішнього споживання, так і готового до експорту. У квітні 2023 року Зернова та кормова палата заявила, що вже рік попереджає про «необхідні термінові дії уряду: інфраструктурні, адміністративні, дипломатичні».
Але проблема полягала і в тому, що польські фермери притримували зерно. В той час чинний віцепремʼєр та аграрний міністр Генрик Ковальчик публічно обіцяв їм підвищення цін, тоді як паніка-2022 на світовому зерновому ринку вже пішла на спад і ціни поступово поверталися до нормальності.
Але фермери вірили обіцянкам міністра, який, втім, поплатився за свої слова міністерським кріслом. Його естафету захисту польських фермерів від українських аграріїв прийняв новий міністр Роберт Телус, який не шкодує фарб в описі небезпеки для агроринку Польщі, що походить від українського сільського господарства.
У процесі «зернового скандалу» виникло кілька міфів про українське зерно і продукти взагалі, що багаторазово повторюють медіа, чиновники та агродіячі, які «борються» з українськими колегами:
- Прості селяни не заробляють на продажі українського зерна, а всі вершки знімають лише іноземні (чомусь, німецькі та голландські) холдинги, а також українські олігархи. Тоді як зерно від простих фермерів не експортується.
- У розпорядженні українських агрогосподарств сотні тисяч гектарів землі, тому з ними не може конкурувати середній польський фермер, володіння якого становлять 50-100 га.
- Українці не дотримуються обовʼязкових у Європі норм, зерно містить пестициди, взагалі поганої якості (було винайдено термін «технічне зерно») і може бути шкідливим для польського споживача.
Враховуючи обмежені транзитні можливості, українське зерно почало осідати у Польщі та вийшло на польський ринок, який ніколи раніше не був пріоритетним для наших виробників. Ми мали традиційних споживачів в Африці й Азії та вже налагоджені транспортні коридори.
Ціни, за якими йшли українські зернові, не були демпінговими, а ринковими. Щоправда, вони значно відрізнялися від очікувань польських фермерів, які повірили обіцянкам Ковальчика. Попри це українську активність на польському ринку обізвали «несумлінною конкуренцією».
Президент Польщі Анджей Дуда (ліворуч) і президент України Володимир Зеленський (праворуч) під час спільної пресконференції 28 червня 2023 року в Києві. Фото Getty Images
Ембарго як боротьба з «недобросовісною конкуренцією»
Звинувачення, що «українці продавали зерно на польському внутрішньому ринку», і сьогодні залишається на порядку денному. Начебто існує базар, на який з України зʼїхалися тисячі вагонів і фур з зерновими, і жвавий їх розпродаж. Це не так.
Українські зернові купували конкретні польські фірми-імпортери. Їм та їхнім споживачам це було вигідно, закон вони не порушували. Тепер їх звинувачують у відсутності ділової етики та нелюбові до польських фермерів. Проте обіцяний (на вимогу опозиційних політичних сил) список фірм-імпортерів українського зерна прем’єр Польщі Моравецький нікому так і не показує.
15 квітня 2023-го польське керівництво роздивилося проблему у своєму світлі. Лідер керівної партії Польщі «Право і справедливість» Ярослав Качинський оголосив про введення ембарго на імпорт з України до Польщі та транзит до третіх країн зерна й інших – практично всіх – видів продовольства.
Ввечері того ж дня міністр розвитку і технологій Польщі Вальдемар Буда підписав постанову, яка набула чинності з дня її публікації, тобто негайно. У документі зазначено, що «до 30 червня 2023 року встановлюється заборона імпорту на територію Польщі товарів, що походять з України або ввозяться з її території, перерахованих у додатку до документа». До ембарго приєдналися Угорщина, Словаччина, Румунія та Болгарія.
Єврокомісія не встояла передусім перед польським натиском і 2 травня ввела заборону на імпорт цих чотирьох українських зернових до Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини як міру підтримки фермерів, «невдоволених падінням цін на сільськогосподарську продукцію через українські поставки».
Тоді на українсько-польському кордоні зупинився не лише транспорт із зерновими, а й все продовольство з України, у тому числі й товари, що експортуються до Польщі за довгостроковими контрактами.
Ембарго на імпорт стало несподіванкою не лише для польського, а й українського уряду та дипломатів, а передусім – для підприємців з обох боків кордону. Польські бізнес-асоціації виступили з заявами, які засуджували заборону.
Вже тоді, у квітні, експертам було зрозуміло, що йдеться насамперед про голоси такого важливого для правлячої сьогодні у Польщі партії «ПіС» сільського електорату. Є експерти, які навіть обережно висловлюють думку про те, що уряд сам спровокував і виплекав польсько-українську зернову кризу, щоб потім відважно кинутися на порятунок постраждалих польських фермерів. Але навесні ще ніхто не здогадувався, якою гострою та брутальною буде виборча кампанія та боротьба за кожен голос.
На щастя, за кілька днів, певною мірою переміг здоровий глузд, транзит відновили, а заборону на ввезення до Польщі з України залишили на пшеницю, кукурудзу, ріпак і насіння соняшнику.
Обмеження діяло до 15 вересня – Євросоюз його не продовжив. Проте Польща не підкорилася рішенню відомства й з 15 вересня односторонньо продовжила заборону імпорту українських зернових.
Оцінка дій сторін
Рішення польського уряду суперечать законодавству ЄС, де торговельну політику курує Єврокомісія, а національні уряди повинні їй слідувати. Але наші друзі в Європі мають здатність соромʼязливо опускати очі й не помічати очевидних речей, якщо справа стосується їхніх – часом специфічних – інтересів.
Можна по-різному оцінювати й дії українських чиновників у цій ситуації – вони поводилися відповідно до власного розуміння питання та компетенції. Треба віддати належне українським дипломатам, які швидше за все розуміли, що польська влада не відступить (принаймні до виборів), брали участь у подіях, покладаючись на здоровий глузд і холодний розрахунок.
Дуже важливо, що вдалося обійтися без прояву підтримки будь-якій стороні польської передвиборчої кампанії, а подібні помилки траплялися в минулому.
Парламентські вибори у Польщі пройдуть 15 жовтня. Конкуруючі партії виймають з рукавів нові козирі, звинувачуючи один одного в корупції, співпраці з росіянами та навіть з Єврокомісією і Берліном.
В Україні в це важко повірити, але лідер правлячої партії «ПіС» Ярослав Качинський цілком спокійно обзиває Дональда Туска – лідера Громадянської Коаліції, премʼєр-міністра Польщі у 2007-2014 роках, голову Європейської Ради у 2014-2019 роках, «ворогом народу» та чи не агентом Брюсселя, Берліна й Москви.
Україні надзвичайно важливо виграти цю зернову суперечку, яка досягла апогею, коли Київ подав скаргу до Світової організації торгівлі (СОТ). Йдеться як про джерело валюти та поповнення бюджету, так і збереження репутації «житниці Європи» з величезним потенціалом гаранта продовольчої безпеки на континенті й у світі. А польське зернове ембарго та жорстка реакція Києва вплинули на весь світ.
ЗМІ розпочали спекуляції щодо кінця польсько-української дружби, охолодження польсько-українських відносин або навіть загрози ЄС.
Мітинг 18 вересня 2023 року у Кракові проти правлячої партії Польщі «Право і Справедливість», зокрема – лідера партії Ярослава Качинського. Напружена політична атмосфера в країні виникає через майбутні парламентські вибори, які відбудуться 15 жовтня. Фото Getty Images
Чи тільки у зерні справа
«Зерно з України «залило» Польщу, яка мала бути лише транзитним коридором для українського експорту», – не втомлюються повторювати польські чиновники.
Український прем’єр обіцяє заборонити імпорт польських продуктів. Прем’єр Польщі Моравецький заявляє про припинення постачання зброї в Україну – мовляв, Польща сама будує найсильнішу армію Європи.
Прессекретар уряду Польщі Петро Мюллер висловлює думку про те, що пільги, надані українським біженцям, не будуть продовжені. Оглядачі вважають, що дійсними адресатами останніх висловлювань, вже не повʼязаних із зерном та фермерським електоратом, є потенційні виборці правої партії Польщі «Конфедерація», погляди якої набагато радикальніші за програму правлячих нині обʼєднаних правих сил на чолі з «Правом і справедливістю».
«Конфедерація» останнім часом досить вільно почувається на традиційному полі «ПіС», і остання вирішила зіграти в (анти)українську карту, щоб повернути своїх виборців, що заблукали.
До того ж зовсім недоречно президент Польщі Анджей Дуда в Нью-Йорку порівняв Україну з потопельником, і вже ніхто не став розбиратися у контексті – образливе слово пролунало. Після цього польські ЗМІ повідомили, що президент України Володимир Зеленський скасував зустріч із Дудою, що саме по собі означає гучний дипломатичний скандал.
При цьому усі польські політики не втомлюються повторювати, що «ми підтримуватимемо Україну до перемоги». Практично всі учасники парламентських виборів (за винятком «Конфедерації», за яку, згідно з рейтингами, можуть проголосувати близько 10% виборців) не сумніваються у необхідності підтримки та допомоги Україні.
Президент України Володимир Зеленський (ліворуч) та прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький (праворуч) оглядають польські бронемашини Rosomak і вітають польських солдатів 5 квітня 2023 року у Варшаві. Фото Getty Images
Ймовірність розколу між Польщею та Україною
З перших днів повномасштабної російської агресії дії поляків стосовно українців, які втекли в Польщу від війни, були настільки щирими та здавалися такими безкорисливими, що зараз повірити в непоправний конфлікт дуже важко. Українці ж продемонстрували Польщі, що їхня країна неможлива без вільної України, і те, що на фронті українці захищають і Польщу, і всю Європу – не просто слова.
З іншого боку, звичайно, має рацію президент Польщі у 2010-2015 роках Броніслав Коморовський, який висловився на телеканалі Polsat у тому сенсі, що у міжнародних відносинах безкорислива допомога не буває без політичних умов. Це, звичайно, не означає публічного обговорення чинних проблем. Але, чому б навіть найближчим друзям не поговорити про наболіле за зачиненими дверима. Можливо, потім не доведеться тлумачити слова, що необережно вирвалися, перепрошувати або подавати позови в арбітраж.
Адже попри вибори, життя йде вперед. Ще перебуваючи в Нью-Йорку, Анджею Дуді довелося давати інтервʼю польському телеканалу TVN, який не симпатизує чинній владі Польщі, та спростовувати свої слова щодо України-потопельниці та слова премʼєра Польщі про припинення військових постачань в Україну. Він пояснив, що заява глави уряду стосувалася нового озброєння, яке закуповується для польської армії. Тож за співпрацю у військовій сфері можна не хвилюватися.
Відверто говорив польський президент і про образливі слова Зеленського щодо зернового ембарго: «Він не згадав Польщу, але натяк був, і ми всі його зрозуміли. Мені стало прикро. Однак чим більше часу минає, тим більше емоції згасають», – відмітив він. І постарався згладити ситуацію, повʼязану зі скасуванням зустрічі з Зеленським, пояснивши це складнощами графіка.
З останніх висловлювань польських та українських чиновників можна зрозуміти – нинішні українсько-польські відносини далеко не безхмарні, але саме Анджей Дуда вирішив терміново залагодити конфлікт.
Вже 22 вересня з поверненням зі США він виступав на конгресі «Common Future – Загальне майбутнє» в Познані, який зібрав понад тисячу польських підприємців, бажаючих взяти участь у відновленні України після закінчення війни, і який мав стати мозковим штурмом для польських та українських підприємців.
Олена Зеленська, Володимир Зеленський, Анджей Дуда, Агата Корнгаузер-Дуда під час першого офіційного візиту українського президентського подружжя до Польщі після вторгнення Росії в Україну. Зеленського нагородили «Орденом Білого Орла», Варшава, 5 квітня 2023 року. Фото Getty Images
Дуда прочитав частину своєї промови з папірця. Лише наприкінці, коли торкнувся подій останніх днів, не зміг стримати емоцій. Зернову проблему президент назвав не економічною, а політико-юридичною. Це багато що пояснює. «Не вірю, що одна політико-юридична суперечка може перекреслити усі ваші здобутки. Не вірю, що в нормальних умовах вона може суттєво вплинути на польсько-українські відносини. Це питання, яке ми просто маємо вирішити», – відзначив він.
Польський президент говорив дуже емоційно, не обмежився політичними та економічними питаннями, але заговорив і про простих українців, які знайшли притулок у Польщі: «Не хвилюйтесь, ви повернетесь додому. Ми, як спільнота Європи та вільного світу, допоможемо вам відновитися. Україна буде кращою за ту, яку ви покинули».
Слова Дуди та інші виступи на конгресі свідчать про те, що тон обговорення майбутнього України зміщується з теоретичних міркувань до прагматичних планів. «Я хотів би створити інвестиційний фонд і поетапно вже сьогодні, де це можливо, розпочати відновлення України. Давайте не чекатимемо закінчення бойових дій, – закликав Рафал Бжоска, засновник InPost і один з найбагатших і найвпливовіших польських бізнесменів. Він заявив, що готовий витратити €100 млн на створення спеціального інвестиційного фонду польсько-українського співробітництва.
Насправді і польські, і українські політики та підприємці усвідомлюють, що обидві країни можуть чудово співпрацювати для побудови сильного центру у нашому регіоні. Принаймні зрозуміло, що зернова суперечка не зруйнує польсько-український альянс.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
