На війні загинув колишній співробітник Forbes Ukraine Яр Батог. Він добровольцем пішов у ЗСУ на початку вторгнення. Яр устиг стати одним із найкращих фактчекерів країни, посприяти інтеграції української та європейської енергосистем і досконало вивчити зовнішню політику РФ – країни, яка забрала його життя.
10 липня 2024 року під селищем Нью-Йорк на Донеччині загинув наш колишній колега Яр Батог. Він пʼять днів не дожив до 26 років. У 2020-му він кілька місяців працював в аналітичному відділі Forbes Ukraine.
Яр пішов добровольцем до ЗСУ у квітні 2022 року. Він став головним сержантом роти розвідбатальйону (бригада не називається з міркувань безпеки). Загинув, виконуючи бойове завдання у «сірій» зоні. Яр із побратимом потрапили у ворожу засідку.
До війни Яр Батог устиг попрацювати у проєкті VoxCheck, де розвінчував фейки та маніпуляції українських політиків; був аналітиком у державній компанії «Укренерго» і співпрацював зі Світовим банком. У 2019– 2022 роках керував центром KSE StratBase при Київській школі економіки, де разом із Гаазьким центром стратегічних досліджень вивчав зовнішню політику Росії та українсько-російські відносини.
Forbes попросив написати In memoriam про Яра його керівницю у проєкті VoxCheck і близьку подругу Олену Шкарпову.
***
Влітку 2017 року в офісі громадської організації «Вокс Україна» з’явився 19-річний студент Інституту міжнародних відносин Університету ім. Т. Г. Шевченка. Звали хлопця Яр. «Саме Яр, не Ярослав», – наголосив студент у розтягнутій футболці.
На початку стажування Батог здавався закритою людиною. Приходив у визначений час, розкривав старенький ноутбук і працював, не відриваючись, по кілька годин. Його завданням було перевіряти на достовірність факти з публічних висловлювань українських політиків. У студента виходило напрочуд добре і швидко знаходити брехню й маніпуляцію у словах політиків. «Яр – це машина з перевірки фактів», – жартували колеги. Після завершення стажування Батог отримав посаду фактчекера.
Докопуватися до правди – ось що подобалося Батогу в роботі фактчекера. Для нього не мали значення високі посади, соціальні статуси, гроші та вплив. Головним для нього у людях була їхня суть, те, що всередині.
10 липня 2024 року під селищем Нью-Йорк на Донеччині загинув Яр Батог. Фото з особистого архіву
Перед виборами президента України 2019 року Яр брав участь у серії шоу «Зворотний відлік», яке виходило на «Суспільному». Перевіряв промови кандидатів у прямому ефірі. Зазвичай Яр працював за лаштунками програми, але якось довелося з’явитися у кадрі.
Того дня виступала колишня голова партії «Віче» Інна Богословська. Знайшовши маніпуляцію в її промові, Батог спробував повідомити про це політикині. Та грубо перебила його, не давши договорити. Фактчекер не розгубився. «Стоп, чекайте, – сказав він. – Зараз я говорю, а тоді ви відповісте, добре?» Причому пролунало це без звинувачення, а, навпаки, дружелюбно.
На перший погляд мовчазний та непримітний Батог виявився душею будь-якої компанії. «Дуже гарний організатор, із легким характером і завжди на позитиві – це саме те, що потрібно, аби люди тебе любили», – розповідає колишній колега та друг Яра Олексій Крименюк. Ці риси потім стануть у пригоді в армії.
Після закінчення КІМВ у 2018 році хлопець влаштувався провідним консультантом відділу міжнародної співпраці НЕК «Укренерго». І хоча не був енергетиком, за пів року став кваліфікованим спеціалістом у сфері енергетичної дипломатії, – розповідає директорка з комунікацій компанії та колишня керівниця Батога Марія Цатурян. «Його аналітичні здібності та знання знадобилися у 2019–2022 роках, коли ми працювали над проєктом з інтеграції української та європейської енергосистем», – каже вона.
Батог вступив до магістратури одразу у два найкращі виші світу – Колумбійський та Джорджтаунський університети США – та у 2022-му мав розпочати навчання в одному з них. Але почалася повномасштабна війна. І попри те, що Яр за віком не підпадав під мобілізацію, йому було 24, пішов до війська. Став простим солдатом.
На війні загинув колишній співробітник Forbes Ukraine Яр Батог. Він добровольцем пішов у ЗСУ на початку вторгнення. Фото з особистого архіву
«Немає нічого важливішого, ніж ця війна. Моє місце зараз саме в армії, і всі мої проєкти та плани на паузі. А після війни я продовжу там, де зупинився», – казав він друзям.
***
За рік Батог став сержантом, він виявився хорошим командиром. Його колишній підлеглий Данило розповідає, що потрапив у розвідувальну групу Яра, повернувшись з військового навчання у Великій Британії. Разом вони прослужили рік. «Яр розумівся мало не на всіх видах зброї, вчив нас стріляти з РПГ, з американських гранатометів, дуже добре знав військову справу та взагалі був дуже ерудованим, – розповідає Данило. – Він також був нашим тренером і завжди, коли ми разом їхали на полігон, виконував усі вправи нарівні з нами».
Церемонія прощання. Фото Олена Шкарпова
Ставши головним сержантом, Яр міг не виїжджати на бойові позиції і більше займатися менеджментом. «Але він завжди йшов із нами і робив усе те, що робили ми, його підлеглі. Треба копати окопи – він копав. Треба привезти воду, боєкомплект, патрони – він віз», – розповідає Данило. Вже за годину після того, як Данило дістав тяжке поранення, Яр телефонував його батькам і тримав у курсі стану сина, згодом привозив йому речі до лікарні, консультував його про подальший шлях, допомагав із документами щодо поранення.
«З Яром було дуже легко працювати, – розповідає його побратим Тарас. – Дуже хоробрий, професійно підготований, багато часу приділяв вивченню військової справи. Він був справжнім авторитетом для особового складу».
На війні Батог був двічі поранений. Але сам себе вважав фартовим. «Бувало, після виконання складних завдань медики виносили всіх наших трьохсотими, а мені хоч би що», – розповідав він друзям. За два з половиною роки служби Батог отримав кілька нагород, зокрема й орден президента України «За мужність» ІІІ ступеня. Цією нагородою відзначають військовослужбовців за особисті мужність та героїзм, проявлені в умовах, пов’язаних із ризиком для життя.
«Немає нічого важливішого, ніж ця війна. Моє місце зараз саме в армії, і всі мої проєкти та плани на паузі. А після війни я продовжу там, де зупинився»,
Яр Батог
Спочатку Яр не хотів робити кар’єру в армії: за його словами, вищі посади не допомогли б краще нищити ворога. З часом змінив думку: зрозумів, що без нового якісного управлінського складу армія не стане ефективнішою та не позбудеться радянських підходів. У липні 2024-го він планував пройти офіцерські курси.
Але не встиг.
Одна з фраз Яра Батога, яка багато кому запам’яталася: «Треба працювати та бути людиною». «Це було його кредо, за яким він жив», – згадує Цатурян. Цей девіз друзі Батога вигравіювали на пам’ятних браслетах на його честь.
Матеріал опубліковано у журналі Forbes Ukraine №4 [31] за серпень – вересень 2024 року.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
