Вступ до ЄС та НАТО, мова та ідентифікація. Чи дійсно українці роз’єднані? Поведінкова дослідниця Наталія Заїка з American University Kyiv спростовує наративи про «розколи» в українському суспільстві

Якби іноземець приїхав в Україну в 2000 році й хотів би зрозуміти нашу країну, він би дізнався, що понад 50% українців хотіли інтегруватися в Євросоюз і 10% не бажали. А кожен третій не мав думки щодо цього.

У 1999 році відбулися вибори президента. У другому турі 56% населення проголосували за безпартійного Леоніда Кучму і 38% за комуніста Петра Симоненка, які були в політиці ще з часів Радянської України. Кучма виграв у 17 регіонах, Симоненко – у 10. У той час майже порівну людей спілкувалися українською і російською мовою, а близько 60 % пишалися бути українцями.

Якби цей іноземець знову відвідав Україну через 24 роки, у 2024-му, він би побачив Україну такою: понад 80% населення хочуть вступити до Євросоюзу та НАТО. На виборах президента в 2019 році 73% населення проголосували за Володимира Зеленського, який не мав досвіду в політиці. Він виграв в усіх областях, крім Львівської. Понад 70% розмовляють українською мовою і понад 90% пишаються, що вони українці.

За чверть століття українці пройшли значний шлях від досить протилежних поглядів на політичне майбутнє України і власну самоідентифікацію до майже уніфікованої позиції.

Водночас у медіапросторі з’являються наративи про розколи в українському суспільстві. Про те, що українці по-різному бачать майбутнє країни. Або про те, що українці, які пережили різні досвіди, не розуміють одне одного. Наприклад, українці, які не виїхали під час війни з України, не розуміють тих, хто за кордоном. Ті, хто не воював, не можуть зрозуміти тих, хто повернувся з війни, та подібне. Це, начебто, дуже роз’єднує українців, вони не люблять представників певних груп чи не можуть домовитися щодо ключових питань.

Чи дійсно українці роз’єднані

На це питання може відповісти детальніший аналіз даних, які можна вважати основними маркерами згуртованості чи роз’єднаності суспільства.

Маркер 1 – ставлення до ключових для розвитку держави питань

Для України з моменту її незалежності важливими питаннями були вступ до Євросоюзу та НАТО або дружба з Росією.

У 2000 році чверть українців були за вступ до НАТО і третина – проти. Понад 40% не мали думки щодо цього питання.

З 2014 року підтримка вступу до НАТО почала зростати й до 2022-го трималася на рівні приблизно 50% за і 30% проти. У вересні 2024 року, на третьому році повномасштабного вторгнення Росії, 82% українців підтримують вступ до НАТО (див. графік 1).

Графік 1. Чи підтримуєте ви вступ України до НАТО?

Схожа картина і з інтеграцією до Євросоюзу.

З 2000-го до 2012-го близько 50% українців підтримували рух до ЄС. Водночас зростала й кількість противників: приблизно з 10% у 2000 році до майже 40% у 2012-му. У 2012 році майже однакова кількість людей була за і проти вступу до ЄС.

Після 2012 року частка прихильників ЄС трималася на рівні 50–60%, при цьому частка противників євроінтеграції знизилася з 40% до 30%.

Повномасштабне вторгнення стало тригером для зміни поглядів. З початку 2022 року і до сьогодні близько 80% українців хочуть вступу України до ЄС (див. графік 2). 

Графік 2. Чи підтримуєте ви вступ України до Євросоюзу?

Маркер 2 – політичні погляди

Якщо проаналізувати результати всіх виборів президента України, у 1991 році, одразу після здобуття незалежності, українці по всій країні проголосували майже одностайно – Леонід Кравчук переміг в усіх областях, крім трьох.

Наступні президентські вибори (між 1994 та 2010 роком) ділили країну майже навпіл за голосуванням у другому турі. Лише на виборах у 2014-му та 2019 роках українці знову були одностайні: спочатку Петро Порошенко виграв в усіх областях, потім Володимир Зеленський у всіх, крім однієї. Останній отримав найбільшу частку голосів виборців за всю історію незалежності країни – 73,22%. 

Попередній слайд

Наступний слайд

Маркер 3 – погляд на власну історію та культуру

Для України це традиційно виражалося в ставленні до визнання ОУН–УПА та статусу російської мови в Україні. Але й у цьому питанні ми дійшли консенсусу.

У 2022 році 81% українців підтримували визнання ОУН–УПА учасниками боротьби за незалежність України та 10% не підтримували. Тоді як у 2010 році 20% були за і близько 50% проти.

За роки незалежності українці суттєво змінили свої погляди щодо статусу російської мови.

У 1997 році третина респондентів відповідали, що російську потрібно зробити другою державною, ще третина – другою офіційною в регіонах, де більшість цього бажає. І 18% вважали, що російську мову потрібно усунути з офіційного спілкування. У 2024 році варіант прибрати російську з офіційного спілкування обрали 66% українців (див. графік 3).

Графік 3. Якою повинна бути державна політика стосовно російської мови в Україні? 

Також українці прийшли від ситуації, коли 46% розмовляли українською і 38% російською у 2006 році, до 70% спілкування українською у 2024-му (див. графік 4).

Графік 4. Якою мовою ви в основному розмовляєте вдома?

Маркер 4 – ідентифікація українців зі своєю державою

У 2024-му понад 90% людей пишаються тим, що вони українці. І лише 6% не пишаються. У 2000 році ці показники були 62% і 33% відповідно (див. графік 5).

У травні 2023-го 67% українців були готові захищати Україну, тоді як у 2011 році таких було 40%, а у 2020 – 57%.

Графік 5. Наскільки ви пишаєтесь тим, що ви – громадянин України?

Маркер 5 – міжособистісні взаємини

Якщо проаналізувати міжособистісні взаємини, тобто як одні групи людей сприймають інші, дослідження також не підтверджують наративи про розколи у суспільстві.

В українському суспільстві не спостерігається високого рівня поляризації між групами, що мали різний досвід після початку повномасштабного вторгнення. Це основний висновок жовтневого дослідження громадянської мережі ОПОРА та Київської Школи Економіки.

Респонденти дослідження: українці в Україні – українці за кордоном; ті, хто проживали на ТОТ / у зоні бойових дій – ті, хто не мають такого досвіду; представники ПЦУ та УГКЦ – представники УПЦ МП; військовослужбовці / їхні родичі – цивільні / ті, хто не має родичів-військовослужбовців; україномовні – російськомовні. Дослідники не виявили суттєвої неприязні і високої соціальної дистанції між цими групами.

З вище проаналізованих даних виглядає, що за 33 роки незалежності українці зійшлися в поглядах на більшість важливих питань. Ми пишаємося бути українцями й готові захищати свою державу. Ми викреслюємо російську мову з нашого життя і переходимо на українську. Ми бачимо майбутнє України в ЄС і НАТО. І різний досвід під час війни не став лінією розколу для українців.

Матеріали по темі

Категорія

Компанії

Дата

04 грудня

Популярне

Польський стоп-кран. Сотні українських бізнесменів штурмують польський ринок, але успіху досягли одиниці. У чому його складність?

Категорія

Життя

Дата

12 серпня 2023

«Дію, як вірю» чи «що скажуть люди». Як суспільні норми впливають на довіру до інституцій, відносини в суспільстві та сприйняття реформ. Пояснює експертка з консалтингу Марина Стародубська

Категорія

Війна

Дата

17 січня 2023

Скільки залишилось українців? Хто не повернеться? Яким буде українське суспільство та економіка? Інтервʼю з соціологинею Еллою Лібановою

Категорія

Гроші

Дата

22 травня

Населення скорочується – у 2050 році нас буде лише 25 млн. Як держава долатиме кризу та що робити бізнесу із дефіцитом кадрів? Розповідає заступниця міністра соцполітики Дарина Марчак