Українські військові їдуть на бронетехніці поблизу нещодавно відбитого міста Лиман у Донецькій області, 6 жовтня 2022 року, під час російського вторгнення в Україну /Getty Images
Категорія
Війна
Дата

Росія пішла в наступ практично на всіх фронтах. Де найнебезпечніша ситуація. Детальний розбір

Українські військові їдуть на бронетехніці поблизу нещодавно відбитого міста Лиман у Донецькій області, 6 жовтня 2022 року, під час російського вторгнення в Україну Фото Getty Images

Російські війська посилили наступ на всіх ділянках фронту й намагаються перейняти ініціативу до того, як Україна отримає нову зброю. РФ уже зібрала близько 320 000 солдат на фронті і ще понад 150 000 у резерві. Що відбуватиметься найближчими місяцями

Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!

В останньому великому пакеті військової допомоги, анонсованому в рамках зустрічі «Рамштайн-8», представлено більше 10 нових систем озброєння для України. Вони потребують кількох місяців для доставки й навчання. 

У квітні–травні Україна має отримати нову артилерію, танки й важкі БМП. Тоді шансів на успіх у росіян буде значно менше. 

Якщо навесні Захід пообіцяє далекобійні системи або авіацію НАТО, загроза для Кремля стане ще очевиднішою. Тому в наступні два місяці для Росії відкривається «вікно можливостей»: ситуація буде найбільш сприятливою для проведення наступу.

Військове командування Росії це розуміє та починає активні наступальні дії навіть на тих напрямках, де було відносно тихо з літа. 

До того ж для Путіна було б символічним отримати новий територіальний здобуток до річниці війни. Міноборони України підтверджує, що він нібито наказав захопити всю територію Донецької й Луганської областей до березня, пише Kyiv Post. Вихід на адмінмежі цих областей дав би змогу Кремлю повідомити росіянам про досягнення цілей «СВО».

Ударне угруповання 

З листопада Росія сильно обмежила використання регулярних військ у боях. Більшість атакувальних дій здійснювалися силами вагнерівців і підрозділів так званих «ЛДНР». Лінії оборони на Луганському напрямку посилили мобілізованими й добровольчими батальйонами. 

Велике угруповання, виснажене боями в Херсонській області, було виведено з фронту на ротацію. 

На кінець року за різними оцінками близько 100 000–150 000 мобілізованих уже були на фронті. Але принаймні половина мобілізованих усе ще проходили навчання в Росії і Білорусі. 

За даними Інституту вивчення війни ISW, Росія не припиняла мобілізацію навіть після оголошення її завершення в листопаді, хоч і значно знизила інтенсивність набору. Ймовірно, загальна кількість мобілізованих значно перевищує 300 000, про які зазвичай говорять. 

Така кількість нових сил дає змогу підготувати нове угруповання для масштабних наступальних дій.

Зараз на території України знаходиться близько 320 000 російських солдатів, пише The New York Times із посиланням на українську військову розвідку. Це навіть більше, ніж кількість військових, які були на кордонах України 24 лютого 2022 року.

Ще понад 150 000 знаходяться на території РФ або Білорусі.

Але тільки третина цих військ – регулярні підрозділи, забезпечені технікою й артилерією. Ймовірно, саме вони будуть основною силою наступальних дій разом із найманцями групи Вагнера та сепаратистами ОРДЛО. 

Основні зусилля спрямовані на Бахмут

Бахмут залишається головною ціллю для Росії – місто є ключем для розвитку будь-якої атаки на Слов’янськ і Краматорськ. 

Після значних втрат ПВК Вагнера в боях за Соледар і Кліщіївку (на північ і південь від Бахмута) російське командування направило задля посилення вагнерівців регулярні десантні війська. 

Ймовірно, Росія намагатиметься максимально форсувати події довкола Бахмута й завершити блокування міста.

За даними західних аналітиків, зараз на Бахмутському напрямку, крім вагнерівців, воюють підрозділи 7-ї десантно-штурмової та 106-ї повітряно-десантної дивізій РФ. 

В останні дні росіянам вдалося вийти на небезпечну відстань до обох доріг, які з’єднують Бахмут із тилом. Наскільки відомо, волонтерів і журналістів уже не пускають в місто. При цьому українські війська готуються тримати бій. 

Росія концентрує всі зусилля для того, аби перерізати траси Т0504 (на південний захід) і М03/Т0513 (на північний захід). Без них постачання може здійснюватися тільки польовими дорогами, які в період відлиги можуть стати ненадійним маршрутом.  

Тож це може створити умови, близькі до ситуації в Лисичанську, й змусити Генштаб ЗСУ прийняти рішення відступити з Бахмута.

Російська пропаганда вже кілька разів заявляла про «оперативне оточення» Бахмута. Але поки що українські війська продовжують давати жорсткий опір на всій ділянці фронту протяжністю близько 50 км. І забезпечення міста все ще є.

Росіяни також збільшують інтенсивність артилерійських обстрілів. За даними дослідження Державного департаменту США, в східній частині Бахмута знищено 67% всіх будівель. 

Нещодавно на Бахмутський напрямок було направлено переформатований ССО «Азов», який тепер збільшився до бригади і отримав назву 3-тя окрема штурмова бригада ЗСУ. Зараз вона здійснює активні контратаки на позиції вагнерівців довкола Бахмута. 

Загалом на Бахмутському напрямку воюють близько 15 бригад ЗСУ (орієнтовно 50 000–75 000 солдатів). 

На боці ворога може бути до 100 000 військових включно із загонами в’язнів групи Вагнера. Тобто приблизно третя частина всіх сил, які Росія ввела в Україну. Така щільність військ свідчить про те, що попереду запеклі бої.

У разі захоплення міста росіяни зможуть зробити плацдарм в напрямку Краматорська. Але для захоплення Донецької області росіянам потрібно також отримати успіх і в напрямках Торецька, Авдіївки та Вугледару. 

Запорізький і Вугледарський напрямки

Всередині січня російські військові відновили наступ у напрямку Кам’янське–Оріхів–Гуляйполе. Російські «мілблогери» активно просували повідомлення про наступ практично на всій лінії фронту в Запорізькій області. 

Ймовірно, росіянам дійсно вдалося зайняти деякі позиції і просунутись на 1–2 км на окремих напрямках. Але за кілька днів почали з’являтися відео невдалих атак і важких втрат росіян на Запоріжжі. Також українські артилеристи знищили залізничний міст у напрямку Мелітополя, що відігравав важливу роль у забезпеченні російських сил. 

Вже наприкінці січня інформація про атаки на Запорізькому напрямку майже зникла. 

Через кілька днів після активізації на Запорізькому напрямку росіяни також відновили наступ на Вугледар. Востаннє вони тут намагалися активно атакувати під час штурму Павлівки, який обернувся важкими втратами. 

Основними силами штурму Павлівки були морські піхотинці 155-ї бригади Тихоокеанського флоту РФ. Штурм села відбувався настільки погано, що військові записували звернення з проханням їх урятувати. За чотири дні боїв російські морпіхи, ймовірно, втратили близько 75% сил, які були задіяні в штурмі. 

Зрештою російське командування перекинуло додаткові підрозділи, і населений пункт вдалося захопити. Павлівка відкрила шлях до Вугледару. Але після таких втрат росіяни втратили ініціативу щонайменше на два місяці. 

Про початок нового наступу на Вугледар заявив журналіст Юрій Бутусов близько тижня тому. 

Російська пропаганда знову почала вкидати інформацію, що їхні війська вже увійшли в місто й активно просуваються вперед. Але пізніше стало зрозуміло, що це чергова дезінформація. 

Схоже, що атака на Вугледар пішла за сценарієм Павлівки, і ворог зазнав дуже значних втрат

Зараз російські війська продовжують перебувати на підступах до міста, де, найімовірніше, готують нові атаки, зокрема і за рахунок підкріплення. Вони отримали жорстку відсіч при першій спробі, але точно не відмовляться від цього напрямку. 

Наступ росіян у Луганській області

Інститут вивчення війни ISW вважає, що одним з основних напрямків атаки також може стати лінія Кремінна–Сватове. Впродовж останніх тижнів російське командування активно перекидало сюди додаткові сили та формувало резерви неподалік Луганської області. Зокрема, в напрямку Рубіжного знаходяться кілька полків 76-ї десантно-штурмової дивізії РФ. 

За даними західних аналітиків, російські війська вже провели перші спроби атак від Кремінної 1–2 лютого. 

Ймовірно, Росія тут переслідує дві мети. Почавши наступ паралельно з Кремінної й Соледара, спробувати оточити Сіверськ і розширити плацдарм наступу на Слов’янськ. 

Росія пішла в наступ практично на всіх фронтах. Де найнебезпечніша ситуація. Детальний розбір /Фото 1

Російські сили планують відтіснити ЗСУ до Оскільського водосховища і Куп’янська, захопивши всю Луганську область і створивши певну буферну зону. 

Їм не вдалося зробити це восени, під час контратаки ЗСУ на Харківщині, коли українські солдати змогли форсувати Оскіл і прорватися до Луганської області.

Попереду тижні важких боїв. Головне завдання ЗСУ зараз – максимально виснажити російські сили, щоб підготувати умови для майбутнього контрнаступу. Тому не варто гостро сприймати втрату тих чи інших населених пунктів, більшість з яких давно покинули жителі, а інфраструктура зруйнована обстрілами артилерії. 

Навіть якщо ЗСУ доведеться залишити Бахмут, бої за який тривають майже пів року, це не стане фатальною втратою, яка обумовить хід війни. Натомість Генштаб ЗСУ має зберегти максимум сил. Адже війна не закінчиться через місяць.

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні