Перед запуском стартапу кожен фундатор стоїть перед дилемою пошуку партнера. З одного боку, доведеться віддати частку та повноваження, з іншого – ви розділите ризики, а головне – збільшите ймовірність успіху вашої справи
Як залежать шанси підняти інвестиції від кількості фаундерів
Інвестори набагато прихильніші до стартапів, у яких кілька засновників. Такі компанії з більшою ймовірністю завершать раунд фінансування. Про це пише Ентоні Роуз, СЕО SeedLegals, найбільшої у Великій Британії платформи для фандрайзингу. За даними венчурного фонду First Round Capital, команди з кількома засновниками перевершили соло-проєкти на цілих 163%, а початкова оцінка стартапів з одним засновником була на 25% нижчою.
Наявність другого партнера – деяке «підстрахування» для інвестора. Якщо один фаундер перегорить/втомиться/захворіє, є інша людина, здатна приймати відповідальні рішення та рухати стартап далі.
Пол Грем з Y Combinator переконаний, що проєкти, засновані поодинці, – це основна помилка, яка вбиває стартапи. «Коли ти маєш команду, кожен думає, що не може підвести своїх колег, робить більше, не здається. Це одна з наймогутніших здатностей людської природи. А стартапи з одним засновником позбавлені її», – пише Пол Грем.
А ось дані опитування, проведеного Octopus Group:
- 87% підприємців вважають, що саме наявність співзасновника зробило їхній бізнес успішним;
- 76% бізнесменів-одинаків шкодують, що не розпочинали бізнес із партнером.
Але є й інша сторона: кожен пʼятий стартап не виживає через розбіжності між партнерами та конфлікти в команді. Може здатися кумедним, але в Кремнієвій долині співзасновники навіть практикують спільну психотерапію. Одна з найпопулярніших скарг – невміння чути одне одного та вирішувати конфлікти.
Як розподілити ролі
Коли в маленькому стартапі працюють пʼять осіб, розподіл C-Level посад може виглядати комічно, але короткі CEO/COO/CMO/CTO/CFO найчіткіше відображають, які ролі в компанії займають ці люди.
Загалом C-level ролей багато – близько 60. Але найбільш відомі та застосовувані, це:
- CEO — виконавчий директор;
- CMO — маркетинг-директор;
- COO – операційний директор;
- CTO – технічний директор;
- CFO – фінансовий директор;
- CPO – продуктовий директор.
Хто саме вам потрібний, залежить від специфіки стартапу. Є фаундери, які переконані, що ефективність залежить від вибору партнера з такими самими навичками, як у них, тоді разом вони зможуть встигати більше. Але ефективніше протилежне. Партнер має посилювати ваші слабкі сторони і для цього мати зовсім інший спектр якостей і знань.
Іноді можна зустріти, що в одній компанії працюють два CEO. На стадії бурхливого зростання стартап стикається з безліччю перешкод, а можливість вирішувати проблеми паралельно на найвищому рівні – це перевага перед конкурентами. Відомий приклад двох СЕО – Oracle та Salesforce. При цьому завдання двох СЕО не повинні перетинатися: наприклад, один займається розвитком продукту на внутрішній ринок, а другий – на зовнішні ринки або підняттям інвестицій.
Простий приклад: у проекті є CEO та CMO, у роботі яких можуть виникати накладки. Найперший обовʼязок CEO – продавати продукт компанії. Що робить CMO? Рекламує (читай: продає) той самий продукт. Отже, коли у стартапі маленька команда, ці дві людини можуть стояти над головою в одного маркетолога та ставити суперечливі завдання.
Як поділити частки
Стандартна практика при створенні компанії, яка пройшла перевірку часом, – це розподіл часток між співзасновниками та виділення окремого option-pool для виняткових співробітників у розмірі 20%. Далі частки засновників можуть розмиватися під час підняття інвестицій та залучення нових партнерів.
Щоб знизити ризик того, що людина отримає частку й піде в інший проєкт, існують такі інструменти, як вестинг і кліфф. Вестинг – це період, протягом якого частка передаватиметься партнеру. Кліфф – це мінімальний період, який він повинен пропрацювати в компанії, щоб отримати якусь частку. Стандартний період вестингу – чотири роки, кліффа – один рік.
Наприклад, партнер має отримати частку 10%. Він отримуватиме щороку по 2,5%. Якщо він залишить проєкт за два роки, то отримає 5% компанії. Але якщо він піде через 11 місяців, не відпрацювавши період кліффа, то не отримає нічого. Ці інструменти працюють і для засновника. Якщо ви вирішите залишити бізнес, ваші партнери будуть захищені.
Чому вестинг складає саме чотири роки? Раніше це був середній термін, протягом якого стартап виходив на IPO з моменту заснування. Наразі компанії потрібно близько 10 років, щоб стати публічною. Але практику вестингу завдовжки чотири роки зберегли як традицію.
Також можуть існувати всілякі бонуси та компенсації за підсумками року за виконання певних цілей щодо виручки, прибутковості та зростання користувацької бази.
Як синхронізуватися та довіряти
Конфлікти виникають, якщо фаундери спочатку не обговорили умови та просто працювали. А коли прийшли перші великі гроші, ніхто не захотів поступатися. Багато хто вважає, що подібні обговорення, коли проєкт ще перебуває на стадії ідеї, наче ділити повітря. Але це важливо.
Як ефективно працювати з партнером:
- визначити цілі;
- обговорити ролі, завдання, сферу відповідальності;
- зафіксувати фінансові умови, розмір частки, періоди вестингу та кліффа;
- домовитися, як будуть прийматися рішення: за ким останнє слово, які питання вирішуються одноосібно;
- відкрито обговорювати конфлікти та невдоволення;
- навчитися довіряти: вам можуть не подобатися підходи партнера, але якщо це ефективно, дайте можливість працювати;
- вміти домовитися з партнером – це важливіше, ніж вести переговори з інвестором чи банком.
Не менш важливо обговорити умови виходу з проєкту. Зазвичай прописуються ситуації good leaver – коли партнер йде на високій ноті, всі з цим згодні, претензій немає, і bad leaver – коли партнер завдав шкоди компанії, її репутації чи те, що він залишив проєкт, може мати такі наслідки.
Всі ці пункти слід обговорити, навіть якщо вашим партнером стає близький друг.
Довгостроковість партнерства не залежить від ваших початкових стосунків. Але воно стає міцнішим щоразу, коли ви обговорюєте проблеми, синхронізуєтеся, знаходите рішення.
Три поради, як знайти бізнес-партнера
1. Воронка кандидатів.
Часто підприємці шукають партнерів лише серед тих, кого вони знають. Але насправді це також якийсь ринок вакансій, і ви маєте підходити до пошуку як сорсер-рекрутер. Це як із продуктовою лійкою: чим із більшою кількістю людей ви поспілкуєтеся, запитаєте рекомендацію, тим більше отримаєте контактів. Розширюйте воронку. Запитуйте в підлеглих та колег потенційного партнера, що вони думають про нього.
2. Тестове завдання.
Можна провести воркшоп та побрейнштормити разом. Обговоріть ідеї, як вони можуть бути реалізовані. Або спробуйте знайти вирішення якоїсь проблеми. Ви одразу зрозумієте, які в людини знання, наскільки вона ерудована, під яким кутом дивиться на речі.
3. Поспілкуватися неформально.
Краще зустрічатися знову і знову, в різних ситуаціях, говорити на різні теми. Так ви або синхронізуєтеся з самого початку, або зрозумієте, що варто продовжувати пошуки.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
