Скільки коштує зробити українські водоканали стійкішими до блекауту і чи окупиться це? Пояснює Євген Калінін, CEO «Veolia Україна».
Новий журнал Forbes Ukraine – у продажу з безкоштовною доставкою
Усередині — рейтинг «202 найбільші приватні компанії», 25 найдорожчих брендів України, зміна керівників у великому бізнесі, 10 перспективних косметичних брендів та 58 нових ресторанів у спецпроєкті «Смак країни».
Уявімо місто з населенням 500 000 людей, у якому на кілька днів зникає електроенергія. Спочатку це може здаватися проблемою енергетиків. Але дуже швидко вона стає проблемою кожного мешканця: без електрики зупиняються насоси, очисні споруди, диспетчерські системи. Вода перестає надходити до будинків, а системи водовідведення не можуть працювати у звичному режимі.
Для України це не теоретичний сценарій. Російські атаки на енергетичну інфраструктуру вже неодноразово створювали ризики для роботи водоканалів. 5 листопада уряд повідомив про передачу Києву ще 10 генераторів для водопостачання, а також 21 генератора для громад у 12 областях. Але генератори – лише один елемент стійкості водної інфраструктури. Питання значно ширше: чи може водоканал продовжувати надавати хоча б базову послугу, якщо електропостачання немає не кілька годин, а кілька діб?
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Прага: що показало моделювання блекауту
Корисний приклад для України – Прага, де оператор водної інфраструктури PVK разом із міськими службами провів навчання Blackout 2024. Вони моделювали масштабне знеструмлення міста на 48 годин. Під час навчань перевірили запуск резервних джерел живлення, роботу насосних станцій в аварійному режимі та взаємодію диспетчерської компанії з міським кризовим штабом. Результати показали, що навіть підготовлена система не може гарантувати однаковий рівень послуги для всіх споживачів. За змодельованим сценарієм близько 43% споживачів не відчули б перебоїв, для 28% подання води припинилося б за кілька годин, а для 29% – практично одразу.
Празьке моделювання важливе не лише тим, що дозволило перевірити резервні генератори. Воно показало, наскільки нерівномірно місто захищене від тривалого знеструмлення, і це означає, що резервне живлення потрібно планувати не за принципом «генератор є на об’єкті», а з урахуванням усієї технологічної схеми – від водозабору й очищення до насосних станцій, резервуарів і систем водовідведення.
Прага працює над стійкістю не лише через аварійне обладнання. Veolia через свою дочірню компанію PVK впроваджує тут цифрові інструменти управління водною інфраструктурою. У 2026 році запустили нове покоління системи SWiM NG – Smart Water Integrated Management. Платформа об’єднує управління приблизно 70 000 одиниць обладнання, аналізує дані в реальному часі та допомагає прогнозувати попит на воду й споживання енергії.
Празький досвід показує, що цифрові інструменти працюють у поєднанні з фізичною модернізацією мереж, їхньою системною діагностикою та пошуком витоків. За даними PVK, у 1996 році втрати води в мережі становили 43,13%, а у 2025-му – 14,82%. Тобто за три десятиліття їх вдалося скоротити майже втричі. Менші втрати означають більше води для споживачів і менші витрати на її підготовку та перекачування.
Інвестгід від Forbes Ukraine: нова розсилка про приватні інвестиції
Що потрібно водоканалу для стійкості
Перший рівень – резервне електроживлення. Генератори мають бути не просто закуплені, а правильно розміщені й підключені до критичних об’єктів. Потрібні автоматичне перемикання, можливість підключення мобільних генераторів, запас пального та логістика його поповнення. Важливо враховувати всю технологічну послідовність: резервне живлення одного об’єкта не допоможе, якщо наступна критична ланка залишиться без електрики.
Другий рівень – власна генерація. Для великих водоканалів варто оцінювати можливість встановлення когенераційних установок, які одночасно виробляють електроенергію і тепло. Додатковим джерелом енергії може бути біогаз, отриманий під час обробки осаду стічних вод. Це не універсальне рішення для кожного підприємства, але там, де є відповідні обсяги та умови, воно може зменшити залежність від зовнішньої мережі.
Третій рівень – системи накопичення енергії. Промислові батареї можуть підтримувати роботу автоматики, диспетчерських, зв’язку та критичного обладнання під час коротких перерв і допомагати пройти період до запуску генераторів.
Четвертий рівень – резерви чистої води. Резервуари дають змогу підтримувати постачання, навіть якщо окремі насосні станції тимчасово не працюють.
П’ятий рівень – цифрове управління. Датчики тиску, рівня води та витоків, дистанційний моніторинг, SCADA-системи й захищені канали зв’язку дають змогу швидше виявляти проблеми та керувати системою в умовах обмеженого доступу до об’єктів.
Скільки це може коштувати
Щоб оцінити порядок витрат, можна розглянути умовний водоканал міста з населенням приблизно 500 000 людей. За попередньою модельною оцінкою, комплекс заходів із резервного живлення, когенерації, накопичення енергії, резервуарів, фізичного захисту та цифрового управління може потребувати орієнтовно €40–60 млн. Це приблизна оцінка для розуміння масштабу інвестицій, фактична сума залежатиме від стану мереж, кількості й потужності насосних станцій, наявних резервів, конфігурації системи та рівня захисту.
Скільки коштує підготувати місто до блекауту?
Є й інший бік розрахунку – ціна відсутності води для міської економіки. Без водопостачання зупиняються або обмежують роботу ресторани, готелі, кінотеатри, фітнес-клуби, перукарні, частина магазинів, медичних та освітніх закладів. Підприємства скорочують виробництво, працівники не можуть повноцінно працювати, порушуються ланцюги постачання. Дослідження американської Value of Water Campaign оцінило втрати економіки США від 24-годинного припинення водопостачання майже у $120 млрд.
Для українського міста з населенням 500 000 можна використати дуже приблизний модельний орієнтир – $10–12 млн потенційних втрат за добу; це орієнтовна оцінка, отримана шляхом масштабування американського дослідження з поправкою на різницю в економічному рівні країн. Але вона показує порядок ризику: інвестиції у €40–60 млн у стійкість водної інфраструктури потрібно порівнювати не лише з витратами на модернізацію, а й із втратами, яких місто може зазнати за кілька днів без води.
Стійкість – це також економіка
Інвестиції у стійкість не варто розглядати лише як витрати на випадок війни. Багато з цих рішень мають економічний ефект і в нормальних умовах. Скорочення втрат води зменшує витрати на забір, очищення та перекачування. Когенерація, біогаз, сонячна енергетика й використання тепла стічних вод можуть частково покривати власні енергетичні потреби підприємства. Цифровий моніторинг допомагає переходити від аварійних ремонтів до планового обслуговування.
Для українських водоканалів важливо поєднати кілька джерел фінансування: місцеві та державні бюджети, програми міжнародних фінансових інституцій, гранти, кредити й приватні інвестиції. Там, де це доцільно, може працювати державно-приватне партнерство або довгостроковий операційний контракт. Але жодна модель не запрацює без якісно підготованого проєкту, зрозумілого розподілу ризиків і прогнозованих правил для інвестора.
Підготовка до блекауту починається не з моменту, коли зникає електрика. Вона починається з аудиту критичних об’єктів, оцінки ризиків, розрахунку резервів і плану інвестицій. Не кожному місту потрібна однакова конфігурація рішень, але кожному потрібен реалістичний сценарій роботи водоканалу в умовах тривалого знеструмлення. Та головне – мати чітке розуміння, скільки критично важливих послуг місто зможе зберегти, якщо це станеться, та готуватися до такого сценарію заздалегідь.
