27 жовтня 2026 року пішов із життя Валерій Тарасюк – член і двічі голова НКРЕКП, а в останні роки – людина, яка майже повністю присвятила себе допомозі українському війську. Про нього згадує його подруга, колишня народна депутатка, засновниця консалтингової компанії Growth Solutions Partners Ольга Бєлькова
Інвестгід від Forbes Ukraine: нова розсилка про приватні інвестиції
Я познайомилася з Валерієм, коли була народною депутаткою, а він – членом НКРЕКП. Тоді разом із колегами в парламенті працювала над тим, яким має бути незалежний регулятор енергетичних ринків в Україні: яким би мав бути у теорії і що варто взяти з досвіду інших країн. Валерій долучився до цієї роботи майже одразу і намагався зробити регулятор справедливим. Сьогодні я читаю сотні спогадів про Валерія у Facebook, і майже в кожному – про те, яким добрим і веселим він був.
Кожен, хто розуміє, що таке енергетичний ринок, розуміє й те, які особливі люди мають працювати в його регуляторі. Регулятор не ухвалює приємних рішень: він тримає баланс між інвесторами в енергетику, споживачами і державою, тож майже кожне його рішення когось розчаровує. Мені важко уявити людину, яка підходила б на цю роль краще за Валерія і зберегла б за собою повагу.
На відміну від мене, він знав українські реалії енергоринків не з законопроєктів. До регулятора він багато років працював в енергетичному бізнесі – у компаніях, які самі були ліцензіатами, самі добивалися приєднань і дозволів, самі проходили через усе те, що згодом мав регулювати він. Ця приземленість дивовижно поєднувалася в ньому з мрійництвом.
Майже завжди усміхнений. Майже наївний у своїй вірі, що все можливо. Особливо делікатний – і водночас войовничий, щойно відчував несправедливість. Він двічі очолював НКРЕКП – з 2019 по 2022 рік і знову у 2024-му. Ця посада в Україні ніколи не буває вдячною, і він знав це краще за будь-кого та пішов, не тримаючись надто за крісло.
Але, познайомившись із Валерієм як із професіоналом, я дуже швидко відкрила його як друга. Після найскладніших перемовин ми могли сидіти й хихотіти, як школярі. У політиці надзвичайно важливо мати людину, якій можна подзвонити і почути чесне: «Ну, ти, Олька, була не права. Але така красива у гніві». Саме так, буквально, без зайвої дипломатії. Він спостерігав за мною з інтересом і симпатією – і це ніколи не заважало йому бути щирим у критиці. Він любив життя, вино і теніс. На жаль, я не встигла виконати обіцянку навчитися і пограти з ним, але встигла довести, що Pinot Noir може бути чудовим і не бути «компотом».
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
У нас було багато спільних знайомих і трохи спільних друзів. Часто він просив мене вплинути на когось із них, а я просила його збалансувати якусь конфліктну ситуацію. Так ми й були поруч останні десять років. Говорили чи сміялися про наших дітей, чоловіків і дружин, про щастя – і про головне: яким має бути мир в Україні.
Останні роки Валерій майже повністю віддав допомозі Збройним силам, а згодом працював в одній з оборонних компаній. Він був по-справжньому щасливий, як дитина, коли вдавалося знайти нові пікапи для підрозділів на Сході чи нові дрони, які можна було передати «хлопцям».
А я була щаслива знати Валерія і дружити з ним. У складну хвилину я могла йому подзвонити – і отримати пораду, водночас професійну й просто людську. Або отримати від нього потиличник, коли починала нити. А ще він унікально правив мої граматичні та орфографічні помилки в групових чатах – так, що мені хотілося стати кращою!
У моєму житті він залишиться внутрішнім компасом. І тепер, коли доведеться ухвалювати складні рішення, я щоразу питатиму себе: а як би на це подивився Валера?
Валерій вірив, що в Україні все буде прекрасно. А я знаю, що він мав рацію.
Світла памʼять.
