Прослухати матеріал
04:30 хвилинВ'ячеслав Дрофа – OTOY – пʼять років працює в IT-компанії Alty паралельно з карʼєрою артиста. Як в одній людині уживаються митець і CPO? І що допомагає Дрофі, 27, поєднувати ролі так, аби вони підсилювали одна одну? Розповідає сам OTOY
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Привіт, я Слава. Займаюся музикою і трішки айтішкою. Щодня з восьмої ранку й до вечора я в IT. Після цього до ночі вся моя активність повʼязана з музикою: нові треки, реклама, операційка. Фіксований ритм рятує – завдяки йому ці ролі добре підсилюють одна одну: музика переплітається із бізнесом, бізнес – із музикою.
Мені дуже притаманно втрачати інтерес. Я лютий ADHDжник (ADHD, укр. РДУГ – розлад дефіциту уваги та гіперактивності. – Forbes) – прой*бую все, що тільки можливо. Для мене типово чимось загорітися, а в кінці не дотиснути. Якби я займався лише IT або лише музикою, давно б вигорів або списався. Перемикання між абсолютно протилежними речами допомагає утримати запал.
Буває, що ролі конфліктують. Інколи я занадто намагаюсь усе прорахувати, замість того щоб займатися чистою творчістю. А іноді команди ревнують: в айтішці переживають, що я надто багато займаюся музикою, і навпаки. Як із цим справлятися? Тайм‑менеджмент, делегування. Примітивні, але робочі рішення.
30 до 30: провісники змін
- Категорія
- Рейтинги
- Дата
Мій головний принцип тайм‑менеджменту – чіткий розподіл. Це як дистанційна робота: не можна ставити робочий стіл біля ліжка, потрібні два різні простори – для відпочинку і для роботи. Так само важливо розділяти і два види діяльності – насамперед у себе в голові.
Другий – відвертість із собою. Маєш дві ролі, і одна з них тебе пре? Відповідай собі чесно, чи пре інша. Я часто ставлю собі це питання. Для мене IT – рятувальний круг, інтерес, втілення моїх досвіду та бажань. Я кайфую від стратегування, створення гіпотез, пошуку унікальних торгових пропозицій, роботи над бізнес‑моделями.
Третій принцип – не накручуватися. Не думати забагато. Робити за відчуттями. Я пишу музику про людину у стані постійної втоми, яка живе, не зважаючи на це. Це збірний образ українця. Він виснажений, цілковито виснажений. У нього намагаються забрати все. Попри це він кохає, живе, когось радує, має сили на агресію і лють.
Трек завжди народжується з емоції. Я проживаю щось, і воно залишається у мені конкретним відчуттям – зло, любов, ненависть, повага, захоплення, здивування. Ця емоція засідає у мене в голові так глибоко, що це потрібно закарбувати. Перехід у творчий стан відбувається моментально, за частку секунди.
Поза сценою я намагаюся бути спокійним, не показувати надто яскравих емоцій. Але щойно виходжу на сцену – все, ховайтеся. Мені здається, цей стан був у мене завжди. Українським артистам найчастіше бракує розуміння того, що якісна повторювана творчість – це про ремесло. Так, робота над треком – це пошук, звучання, текст. Але за треком, за фінальним продуктом, стоїть великий масив роботи, який називається релізом.
Робота над релізом часто невидима мастодонтська праця, що становить основу артистичної діяльності. Щоразу не знаю, що з чого почати. Як має звучати пісня, куди йти, який має бути приспів. Абсолютна невизначеність. Щоразу. Формули немає.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Управління часом та ресурсами – моя велика Ахіллесова пʼята. Вона дуже помітно випирає з мого кросівка. І часто на неї тиснуть. Це головне, над чим я сьогодні працюю. І сила волі – її теж часто бракує. Змусити себе зробити щось, навіть коли максимально виснажений.
Головний сенс життя – це емоція. Ми спимо, їмо, сміємося, плачемо, сваримося, закохуємося, розлучаємося. Це завжди емоція. Проживання захопливих емоцій дає мені зростання і досвід. Креативність знищують прорахунок і бажання створити хіт. Просто зараз я вбиваю цим свою творчість. Відчувши певну популярність, бачу, що зʼявився апетит і запит на щось більше. Мені хочеться стати великим артистом, написати хіт, і через це я консервуюся, варюся, пишу, видаляю, не видаю, гальмую, відкладаю. Це проблема, з якою я не навчився працювати.
Відчуваю, що український та й світовий бізнес замкнені у рамках корпоративної етики. Часто вона перетворюється на самоцензуру. А ми, музиканти, – анархісти. Такої свободи висловлювання бізнесменам точно варто повчитися.
Матеріал опубліковано у журналі Forbes Ukraine №6 [39] за грудень 2025 – січень 2026 року.
