Постійний стрес і тривожність стали буденністю для мільйонів українців – цивільних і військових. Нейробіолог, співзасновник Anima.ua Сергій Данилов розповів про те, які наслідки має рутинізація зовнішніх загроз для ментального здоровʼя та як компаніям зменшити їхній негативнив вплив на продуктивність бізнесу. Запитання поставив співвласник і гендиректор компанії Centravis Юрій Атанасов
Подарунок для справжніх лідерок та лідерів
Сертифікат Forbes — 365 днів доступу до якісної аналітики, інсайтів та історій успіху, що змінюють мислення. Купуйте зараз
Матеріал опубліковано у журналі Forbes Ukraine №1 [34] за лютий – березень 2025 року.
Стрес – це відповідь організму, коли вимоги ситуації більші за наявні ресурси людини. Зазвичай ця реакція пов’язана із необхідністю адаптуватися до нового виклику, проте стимули, що викликають стрес, не обов’язково нові. Вони можуть бути просто загрозливими, непередбачуваними чи надмірними.
Стрес загалом корисний. За його оптимального рівня ми можемо зосереджуватися на завданні та досягати високої продуктивності. Але коли стрес хронічний чи надмірний, організм спрямовує всю енергію на захист і не встигає відновлюватися. Це впливає на працездатність: з’являються забудькуватість, дратівливість, зростає кількість помилок.
У ситуаціях невизначеності та постійного очікування загрози виникає гіперпильність. Через безперервне напруження людина починає уникати потенційно небезпечних ситуацій, що заважає адаптації. Це впливає на настрій і самооцінку, додатково погіршує стресостійкість, збільшує ризик розвитку депресивних симптомів і вторинних розладів.
Рівень стресостійкості
У 2016 році в Ізраїлі досліджували викривлення уваги до загрози у людей, що жили на різній відстані від сектору Гази. Ті, хто був поруч і не мав часу перейти до укриття під час повітряної тривоги, з часом починали уникати загрозливих стимулів. Люди, які жили далі й мали час сховатися, демонстрували зростання гіперпильності.
Схожі результати показало дослідження Anima.ua. У військових гіперпильність була у середньому на 15% вищою, ніж у цивільних, у яких домінували стратегії уникання. Очікування загроз визначає готовність людини вчасно зреагувати і захиститися. Та важливо вміти розрізняти ситуації, коли потрібно реагувати, а коли треба розслаблятися.
Вміння відновлюватися визначає вашу опірність до стресу. Це залежить від роботи таких біологічних «запобіжників», як сон і уникання, а також від розвитку розумових і емоційних стратегій подолання стресу.
Наприклад, уміння балансувати між очікуванням проблеми та реальністю. У більшості випадків людина запускає стрес‐активувальні механізми у передчутті загроз, які не стаються. Від нас не залежить, чи відбудуться вони, але ми можемо вплинути на рівень власної стресостійкості.
У довгостроковій перспективі зменшити вразливість дозволяють заняття спортом і різні інтереси. Вони допомагають перемикатися з проблеми і бачити ситуацію з інших боків.
Коли йдеться про звичайний оборотний стрес, адаптуватися можна завдяки більшій кількості відпочинку та позитивним емоціям. Але для відпочинку теж треба залишати сили. Якщо ж людина демонструє ознаки відчуження, це сигнал про допомогу. Це свідчить, що ситуація погіршується, і звичайних засобів відновлення не вистачає.
У такому разі важливо вчасно відреагувати і підтримати людину, щоб вона вийшла з цього стану.
Як проблеми стресу розв’язати з погляду бізнесу?
Аби щось змінити, спершу треба це виміряти. Згідно з дослідженням Deloitte, проблеми із психічним здоров’ям – від відсутності працівників на роботі до їхньої низької ефективності та плинності кадрів – завдають бізнесу мільярдних втрат. Своєчасні профілактика та скринінг виявляють і розв’язують ці проблеми на ранніх стадіях.
Є декілька підходів – від психоедукаційних курсів для керівників до опитувальників про рівень стресу та вигорання у співробітників. Регулярне спостереження, відкритий діалог і своєчасна підтримка можуть знизити рівень стресу серед працівників.
Для більш складних обставин може підійти один із методів, що використовують в армії, – TRIM, або Trauma Risk Management. Він працює за принципом «рівний – рівному», коли вся група може оцінювати стан одне одного і за потреби звертатися до спеціалістів.
Серед сучасних методів є й оцінки стану за психофізіологічними параметрами, які дозволяють реагувати на випередження, виявляти стани перевтоми та зниження концентрації раніше, ніж це може зробити суб’єктивна оцінка.
Так, наприклад, наш аналіз руху очей допомагає керівникам оперативно впроваджувати заходи підтримки – адаптивні програми відпочинку, консультації психолога тощо.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
