10 місяців тому Рінат Ахметов несподівано заявив про закриття своєї медіаімперії – «Медіа Групи Україна». За понад 20 років найбагатший українець вклав у неї сотні мільйонів доларів, а на момент закриття в МГУ працювало майже 4000 людей. Частина з них спробувала побудувати власний бізнес на спадщині МГУ. Що з цього вийшло
Новий номер журналу Forbes Україна
Цей матеріал – із останнього номера Forbes. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: найкращі роботодавці воєнного часу, 50 лідерок України, дилема необанку Revolut, школа СЕО від Genesis, рекорди ОККО, злет і падіння Айбокс банку, залізна леді ЗСУ та ще понад 10 історій.
Увечері 11 липня 2022 року директор лінійки телеканалів «Футбол» Олександр Денисов їхав на робочу зустріч, раптом на телефон почали один за одним надходити сповіщення. «Коли я доїхав до місця і прочитав повідомлення, що МГУ просто зараз припиняє роботу, у мене був повний шок», – згадує Денисов, який пропрацював на телеканалах Ріната Ахметова 20 років.
Приблизно так само почувалися всі топменеджери і понад 3000 працівників однієї з найбільших медіагруп України. «29 червня президент підписав рішення РНБО про реєстр олігархів, після цього юристи СКМ повідомили, що розглядається низка варіантів. Але рішення 11 липня було, м’яко кажучи, несподіваним, – каже гендиректор МГУ Євген Бондаренко. – Це як зірвати стоп-кран у літаку».
«Ми це називаємо «велике закриття», – розповідає Вікторія Кузьмик, яка очолювала диджитал-напрям розважальних проєктів МГУ. – Спочатку було не дуже зрозуміло, що група робитиме із диджитальними правами на контент (сайти, соцмережі, YouTube-канали. – Forbes)».
За кілька тижнів з’ясувалося, що останній формально не потрапляє у периметр антиолігархічного закону, і групі не обов’язково їх видаляти. «Ми могли віддати диджитал-права на контент будь-кому, але за умови, що у разі подальшої його монетизації не використовуватимуться торговельні марки МГУ», – каже Бондаренко.
Деякі співробітники МГУ побачили в цьому можливість розпочати власну справу. «За кілька тижнів у мене вже була ідея, що можна побудувати на родині футбольних YouTube-каналів МГУ без телевізійних трансляцій і прав групи», – каже Денисов.
Математику своїх YouTube-проєктів улітку також рахували Вікторія Кузьмик, продюсерка «Зіркового шляху» Марта Середа, ведучий «Україна 24» Олексій Суханов, очільник новинного диджиталу Ростислав Буняк та інші. Треба було поспішати. YouTube-канали МГУ не оновлювалися з 11 липня, а платформа швидко погіршує рекомендаційні покази «сплячих» каналів. «Ми передавали співробітникам YouTube-канали, виходячи з реалістичності бізнес-плану і досвіду претендентів», – каже Бондаренко.
Першим з МГУ домовився Буняк. Група віддавала йому YouTube-канали «Україна 24», де на той момент було близько 2,4 млн підписників, і канал «Сегодня» із понад 700 000 підписників за умови перейменування. Він також мав віддавати МГУ більшість грошей із монетизації контенту, який було створено до зупинки медіахолдингу. Буняк із двома колегами назвав колишній канал «Україна 24» «Фабрика новин» і вже 31 серпня почав його оновлювати.
«Фабриканти» самі переглядали контент держіномовлення та інших партнерів, з якими домовилися про права, нарізали цікаві для YouTube новини й інтерв’ю, робили обкладинки тощо. Менш ніж за 10 днів канал вийшов на цільовий показник 1,8 млн переглядів, що означало: математика проєкту складається, можна масштабуватися.
Буняк почав замовляти створення форматного контенту у «підрядників». На піку їхня кількість сягала 40 команд, а на «Фабриці» виходило до 44 одиниць контенту на добу. Серед «підрядників» були зірки новинного телебачення Василь Голованов, Наталя Влащенко, Євген Кисельов.
Спочатку робили наголос на актуальні інтерв’ю, потім почали виробляти більше новинного, хайпового контенту. За даними socialblade, у жовтні кількість переглядів «Фабрики» сягнула більш як 200 млн. Для хайпового контенту з фокусом на війну RPM (Revenue per Mille) в Україні становить приблизно $0,5 за 1000 показів. Нескладно порахувати, що Буняк побудував бізнес, який щомісяця генерував понад $100 000.
Найрезонансніший проєкт, створений у вересні 2022-го вихідцями з МГУ – новинний телеканал «Ми – Україна». Його обличчями стали колишні ведучі каналів «Україна» та «Україна 24» Фото facebook.com/weukrainetv
Непоганий початок був також у стартапів Денисова і Кузьмик. У вересні МГУ віддав Денисову сім футбольних YouTube-каналів, зокрема найбільший у цій ніші канал-мільйонник «Футбол 1,2,3», на схожих із Буняком умовах. Усі гроші від нового контенту йдуть Денисову, монетизація старої бібліотеки – МГУ (близько 80%). «Сам по собі YouTube-канал має мало цінності. Це як потужна Audі без бензину, – каже Денисов. – Щоб мільйонник працював, має бути новий якісний контент».
«Бензином» першого «розпакованого» каналу-мільйонника «Футбол 2.0» стали огляди й експертні обговорення матчів. У проєкту чудова динаміка: в березні – понад 15 млн переглядів. Він зі значним відривом випереджає інші футбольні канали, і це при тому, що у Денисова майже немає трансляцій самих матчів, які зазвичай збирають найбільшу аудиторію.
«Ми «продаємо» свою експертизу у футболі, – пояснює Денисов. – Знаємо, що потрібно глядачам, і вміємо робити огляди та аналітику змістовно і цікаво». В його бізнес-моделі повернути глядачів на майже остиглі канали – половина справи. Потрібен був фінансовий партнер. Денисов домовився про ексклюзивне спонсорство з беттінговою компанією Parimatch.
Деталей контракту він не розкриває, але каже, що це забезпечувало до 90% надходжень і дозволило проєкту з першого місяця працювати з прибутком. Наразі у компанії One Pitch Group Денисова працює понад 30 людей і він готується до відкриття третього каналу (другий – новинний «Футбол Тайм»).
Хто ви й звідки, «Ми – Україна»?
Найрезонансніший проєкт, створений у вересні 2022-го вихідцями із МГУ – новинний телеканал «Ми – Україна». Його обличчями стали колишні ведучі каналів «Україна» та «Україна 24». Він транслюється у цифровій ефірній мережі DVB-T2 на місці «Україна 24». Це шостий канал, що потрапив у загальнонаціональний новинний «Марафон». Канал – дітище Юрія Сугака (генпродюсер і власник 3,5% каналу) та Ігоря Петренка (належить 76%). Перший – колишній директор інформмовлення МГУ, другий – політолог і ексредактор невеликого медіа realist.online.
Forbes звернувся до них за коментарем, Сугак порадив зв’язатись із Петренком, останній прочитав, але не відповів на запитання. Двоє співрозмовників Forbes не вважають, що «Ми – Україна» варто розглядати як бізнес-проєкт. «Повноцінний новинний канал 24/7 – це мінімум 100 співробітників, і коштує це від $2 млн на місяць, – каже колишній топменеджер МГУ. – Я не бачу, щоб Сугак намагався сильно монетизувати канал». У листопаді 2022-го «Українська правда» із посиланням на анонімні джерела припускала, що канал «Ми – Україна» координується Офісом президента.
У квітні стало відомо, що ТОВ «Ми – Україна» отримає з держбюджету на виготовлення контенту протягом 2023 року найбільшу серед учасників «Марафону» суму – 146 млн грн.
Бізнес Кузьмик ґрунтується на вмінні керувати бібліотекою серіалів у YouTube. Їй дісталися права на монетизацію на понад 600 серіалів та розважальних проєктів, які були на 11 колишніх каналах МГУ. Найбільший – «Найкращі серіали Ever» із більш як 5 млн підписників.
«Ми порахували й спрогнозували дохід від управління бібліотекою, домовилися про умови з МГУ. Працювати почали на початку 2023-го», – каже Кузьмик. За перші три місяці її команда підвищила перегляди у 2–2,5 раза, у березні контент, яким вона керує, дивились 80 млн годин. «Дохід від монетизації зріс більш як утричі, – розповідає Кузьмик. – Грамотно розмістити рекламу – окрема навичка».
Як нарощувати перегляди та заробіток на старому контенті? «Вибрати й нарізати цікаві моменти, зробити добірки, «переодягнути» серіал у сучасну обкладинку, перезалити, підняти щось актуальне», – пояснює Кузьмик. Як приклад вона наводить серіал «Маркус», який у березні потрапив у тренди українського YouTube, хоча вперше без особливого успіху був опублікований ще 2019 року. «Ми змінили обкладинку на більш емоційну, підсвітили, що це історія про викрадення дітей, і на тлі новин про ордер на арешт Путіна через незаконну депортацію дітей серіал злетів», – пояснює Кузьмик.
Окремий напрям – переклад українських серіалів іноземними мовами. Кузьмик адаптувала вже 11. Головний хіт «Несолодка помста» подивилися 354 000 годин у більш ніж 30 країнах. «Ми б швидше розвивали переклади, але знайти в Україні людей, здатних озвучити серіал англійською на рівні Netflix, складно, – каже Кузьмик. – Думаю зробити озвучку окремим напрямом бізнесу». Її компанія 2Victory Digital, у якій працює 11 осіб, також надає консалтингові послуги з розвитку і монетизації YouTube. Вікторія каже, що було вже чотири клієнти, і цей напрям приносить до 10% доходу.
Інвестиції у запуск 2Victory Digital становили $10 000. «Старту допомогла компенсація, яку отримували співробітники МГУ під час звільнення (було виплачено від трьох до 12 зарплат. – Forbes)», – каже Кузьмик. Денисов не називає суму інвестицій у «Футбол 2.0». «Перші тижні ми робили проєкт своїм коштом, а коли домовилися з партнером (Parimatch. – Forbes), розвивалися за його підтримки», – розповідає він.
Складнощі зростання
Шлях YouTube-підприємців в Україні далеко не гладкий. Денисов за одну ніч втратив партнера: в березні РНБО запровадила санкції проти Parimatch, заборонивши її діяльність. «Нині це вже не вб’є наш бізнес, – констатує Денисов. – Ми на фінішній стадії переговорів із кількома новими партнерами».
Неприємності чекали й на проєкт Буняка. У середині березня YouTube без попереджень почав систематично понижувати в рекомендаційній віддачі контент «Фабрики». Жодна з гіпотез – технічна чи контенту – чому це може відбуватися, не підтвердилася. Буняк навіть відмовився від коментарів для цієї статті: мовляв, якщо тренд не зміниться, то до моменту виходу журналу «Фабрики» вже не буде.
Як це – бути підприємцем після роботи у багатотисячній корпорації? «За 20 років у МГУ я трохи втомився від мітингів, планів і стратегій. Десь я радий, що обставини підштовхнули у власну справу, – каже Денисов. – Більше відповідальності, від твоїх рішень залежить зарплатня 30 людей, але й драйву більше. Я у гарному тонусі».
Кузьмик до закриття МГУ думала, що ніколи не буде підприємцем. «Я взагалі не думала про власний бізнес. Завжди дивилася на своїх знайомих, які сьогодні продають ялинки, а завтра будують будинки, як на людей з іншої планети, – каже вона. – Але виявилося, що це не так і страшно. Мені подобається».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
