Рінат Ахметов втратив багато бізнес-активів, медійні й політичні інструменти впливу. Але знайшов рівновагу з владою. Що допоможе відіграти втрачене після війни?
Новий номер журналу Forbes Україна
Цей матеріал із останнього номеру Forbes. Придбати його можна за цим посиланням. У номері: детальний огляд статків найбільших українських бізнесменів, підприємці року Климов і Поперешнюк, останній мільярд Фрідмана, шлях Grammarly, бренд тактичного одягу M‐TAC та загалом майже два десятки текстів.
На зустрічі великого бізнесу із президентом 23 лютого найбільша українська бізнес‑група System Capital Management (SCM) висадила наймасовіший «десант». Крім мільярдера Ріната Ахметова, 56, на Банкову приїхали СЕО «Метінвесту» Юрій Риженков, 46, СЕО ДТЕК Максим Тімченко, 47, та директорка з комунікацій SCM Наталя Ємченко, 46.
Якщо більшість бізнесменів зібралися послухати президента й інших топпосадовців, Ахметов прийшов говорити. «Президент закликав бізнес України залишатися, і показувати приклад. Наша відповідь була дуже чіткою: ми тут, ми залишаємось и працюємо, на нас можна розраховувати», – каже Ємченко.
Напередодні вторгнення взаємини Ахметова і Зеленського були вкрай напруженими. Президент навіть заявив, що бізнесмена втягують у держпереворот. Кілька довоєнних місяців той переважно перебував за межами України. Тому публічна підтримка за день до вторгнення від найзаможнішого українця, на підприємствах якого зайнято майже 200 000 працівників, мала значення.
Через 10 місяців великої війни можна констатувати: Ахметов виконав свою обіцянку. Він весь час залишався в країні і активно «грав» на її боці.
Під час війни йому не пощастило з розкладом. Росіяни зруйнували ключові заводи «Метінвесту», систематично знищують підстанції ДТЕК, майже 80% землі HarvEast опинились в окупації. Ахметов закрив свої медіа, а від впливу на Раду залишився тільки спогад.
Війна коштувала Ахметову стільки ж, скільки іншим учасникам першої десятки списку Forbes, разом узятим,– $9,3 млрд. На початку лютого Forbes оцінив статки Ахметова в $13,7 млрд, нині – $4,4 млрд.
Але Ахметов ще не встав з‑за столу. Він розраховує швидко відіграти втрачене після війни.
День перший
«Після наради [у президента] довго спілкувалися з колегами – говорили переважно про те, чи варто очікувати вторгнення Росії, – написав у відповідь на запитання Forbes партнер Ахметова по металургійному бізнесу, мільярдер Вадим Новинський, 59. – Хтось казав, що війна неминуча, хтось – що це лише політичний блеф російського керівництва». На відміну від Ахметова, він не зміг відстояти свої позиції на бізнес‑олімпі. У грудні президент застосував до Новинського персональні санкції.
Ахметов вважав, що вторгнення неминуче, але не знав його часу. «Відразу після зустрічі я запитала шефа, що далі, – згадує Ємченко. – Він сказав: «По домівках. Наступний день зустрічаємо в своїх ліжках». На відміну від багатьох учасників зустрічі, він поїхав не в аеропорт, а у свою київську квартиру.
У SCM були плани на кілька сценаріїв, але жоден не передбачав такого масштабного вторгнення. Перший тиждень минув під знаком шоку, визнає гендиректор ДТЕК Максим Тімченко. Жодна компанія групи не втратила керованість, уточнює Ємченко. «Метінвест» у перший же день вирішила зупинити виробництво на маріупольських «Азовсталі» й ММК ім. Ілліча, аби захистити містян від імовірної екологічної катастрофи.
Вистояти допоміг, на думку Ємченко, травматичний досвід 2014 року, коли компанії SCM також стикнулись із окупацією і втратою значної частки активів. Саме тоді серед інструментів ДТЕК з’явилося створення операційного штабу.
Перша розмова з Ахметовим у Риженкова відбулася 25–26 лютого. Точну дату він не памʼятає. «Я йому розповів, що відбувається і що ми зробили, – згадує Риженков.– Ми говорили про заходи, яких маємо вжити».
У першій «воєнній» розмові з Ахметовим у відповідь на запитання «Що ми робимо?» Ємченко почула лаконічне: «Працюємо».
Ахметов не знайшов часу на інтерв’ю із Forbes. На наші запитання він відповів письмово.
Які перші бізнес‑рішення він прийняв 24 лютого? «Головне рішення – це залишатися людиною, допомогти людям пережити цю трагедію та здобути перемогу», – сказано у відповіді Ахметова.
У перші тижні війни Ахметов активно включився» у порятунок бізнесів SCM, кажуть усі співрозмовники Forbes. Замість налагоджених корпоративних процедур із ритмічними звітами – численні телефонні дзвінки. «Акціонер не казав, що робити, але хотів бути в курсі того, що відбувається», – каже з один зі співрозмовників. Після 24 лютого, за словами Тімченка, Ахметов більше занурюється у справи бізнесу. «Кожен мій ранок починається з того, що інформую його про ситуацію»,– каже Тімченко.
За декілька місяців ситуація повернулась у більш звичну корпоративну колію, зі зборами наглядових рад і бюджетними комітетами. «Акціонер делегував свої права наглядовій раді, і компанія керується через звʼязку ради з менеджментом», – каже Тімченко. Як і раніше, він погоджує з Ахметовим великі інвестиційні проєкти на кшталт будівництва системи зберігання енергії потужністю 20 МВт і вартістю понад $10 млн.
На початку вторгнення Ахметов дав зрозуміти гендиректору футбольного клубу «Шахтар» Сергію Палкіну, що йому зараз не до футболу, а менеджмент має самостійно розв’язувати проблеми. Зокрема й фінансові. За останні два десятиліття збитки клубу склали $901 млн, порахували у Центрі економічної стратегії. Тепер клуб мав стати самоокупним.
Протягом кількох місяців Ахметов узагалі не цікавився клубом. «Усі звикли, що день акціонера умовно ділиться так: 50% часу він займається футболом, а бізнесом – 10%», – каже співрозмовник у керівництві SCM. Війна все змінила.
Відлучення досить дорого коштувало Ахметову. Палкін оцінює недоотриманий дохід від продажу легіонерів мінімум у €50 млн. У червні ФІФА дозволила іноземним тренерам та гравцям на рік зупинити свої контракти з українськими клубами. Ізраїльтянин Манор Соломон, бразильці Тете, Вінісіус і Марлон пішли грати в європейські клуби на правах оренди. «Навесні французький «Ліон» готовий був заплатити за трансфер Тете близько €20 млн, але після циркуляру ФІФА відмовився», – каже топменеджер SCM.
На його думку, у недоотриманих прибутках є і прорахунок керівництва «Шахтаря». «Менеджмент звик погоджувати трансфери з акціонером, та не встиг швидко зорієнтуватися, щоб продати всіх легіонерів до активізації циркуляра ФІФА»,– каже він.
Окрім трансферів триматися на плаву «Шахтарю» дозволяє успішний виступ у Єврокубках. Переважно з українцями у складі клуб заробив €42 млн і навесні 2023‑го продовжить виступ у другому за рангом євротурнірі – Лізі Європи.
Місто Марії
Маріуполь – найтрагічніша глава у цій історії. «Те, що трапилося з містом та людьми, просто не вкладається у голові, – написав Ахметов. – Під час атаки на місто я точно не думав про активи».
Кожен шостий працездатний мешканець Маріуполя працював на підприємствах Ахметова, а мер міста Вадим Бойченко, 45, 15 років робив кар’єру в компаніях SCM. У 2021 році Transparency International визнала Маріуполь найпрозорішим містом України.
14 лютого Зеленський закликав бізнесменів та політиків повертатися з‑за кордону. Ахметов уже 15 лютого був в Україні. 16‑го разом із Новинським він приїхав у Маріуполь. Побував у школі №26, яку очолював наймолодший директор школи в Україні, на місці будівництва першого приватного технічного університету «Метінвест‑Політехніка» та нового цеху, в який група пообіцяла вкласти $1 млрд.
У відповідях Forbes бізнесмен сказав, що прибув у Маріуполь у передбачуваний день вторгнення.
Обстріли міста почалися 25 лютого, за три дні воно було вже в оточенні. Бойченко виїхав з Маріуполя 27 лютого й очолив штаб муніципалітету у Запоріжжі. Для Ахметова це рішення міської влади виявилося несподіваним, каже співрозмовник Forbes з оточення мільярдера. Бізнесмен після цього почав контролювати ситуацію особисто.
На цій фотографії, зробленій 29 листопада 2022 року, зображені руїни заводу «Азовсталь» в окупованому Росією портовому місті Маріуполь на Азовському морі на південному сході України Фото Getty Images
«Усе, що могли зробити, ми зробили. Від евакуації людей до гуманітарної допомоги»,– написав Ахметов Forbes.
На гарячу лінію Фонду Ріната Ахметова з 24 лютого надходило по 2000–4000 дзвінків із Маріуполя й сусідніх міст, каже Ємченко. «Першим епіцентром жаху була Волноваха. Ми розуміли, який жах відбувається, – розповідала вона. – І намагалися допомогти в організації евакуації».
Ідея підключити Червоний Хрест не спрацювала. Спробували домовитися за «турецькою лінією»: в окупованому місті опинились у заручниках сотні турецьких громадян. «Була ідея, що на зустрічі Кулеби й Лаврова у Стамбулі вдасться домовитися про морський коридор», – каже Бойченко. Лавров заявив, що не уповноважений вести про це переговори.
Відкрити перші евакуаційні коридори, на думку Бойченка, допомогла церква. 10 березня було сформовано гуманітарний потяг з 29 автобусів і дев’яти фур із гумдопомогою. З групою їхав митрополит Запорізький Лука і ще 10 священників УПЦ Московського патріархату. Їх зупинили в Бердянську. Колону в Маріуполь окупанти не пропустили, але з 13 березня почали випускати людей з обложеного міста. 16 березня перші 6000 маріупольчан прибули в Запоріжжя.
Бойченко точно не знає, що змусило росіян «відкрити місто». Його основна версія: Лука звернувся до колег із РПЦ російської церкви і ті вплинули на Путіна.
Я свідомо приїхав, залишився та свідомо залишаюся в Україні до нашої перемоги. Інша поведінка для мене – ганьба.
Це не врятувало Маріуполь від трагедії. У травні Бойченко оцінював кількість загиблих цивільних у 22 000, точніші оцінки можливі лише після звільнення міста.
Із майже 35 000 маріупольчан, які працювали в компаніях Ахметова, на територію, підконтрольну Україні, вибралося 8000. Решта евакуювалися до Росії або залишились у місті, казав у липневому інтерв’ю Forbes СЕО «Запоріжсталі» Олександр Мироненко.
Наприкінці жовтня «Метінвест» оголосив, що внаслідок російського вторгнення загинув 501 працівник компанії та члени їхніх сімей. 140 з них віддали життя, захищаючи Україну в лавах ЗСУ. У мартиролозі «Метінвесту» – 22 дитини.
Help Ukraine
Компанії та фонди Ахметова стверджують, що на кінець листопада витратили на допомогу співгромадянам і ЗСУ близько $100 млн. «Ахметов одним із перших запропонував Зеленському допомогу, – каже співрозмовник з Офісу президента. – Президент це цінує».
$100 млн – це багато чи мало? Якщо порівнювати з колегами по українському списку Forbes, то Ахметов поза конкуренцією. Наступним іде Віктор Пінчук. На кінець літа він витратив майже $50 млн.
У міжнародній лізі «волонтер» Ахметов не в лідерах. Фонд World Central Kitchen витратив на допомогу українцям понад $400 млн, син Ворена Баффета Говард – більш як $100 млн.
SCM охоче й детально розповідає про допомогу, на сайтах компаній групи можна легко знайти інформацію про кількість бронежилетів, автівок, тепловізорів, які поїхали на передову. Є підстави вважати, що після війни ми дізнаємося про таємну частину цієї допомоги. Двоє співрозмовників розказали, що бізнесмен допомагає розвивати проєкти в оборонному секторі.
Сталевий фронт Ахметова
Чим допоміг армії найбагатший українець, млн грн
Авто – 700
Амуніція спецпризначення – 1000
Аптечки – 40 000
БПЛА «Валькірія» – 7
БПЛА «Лелека» – 1
Бронежилети – 150 000
Вугілля – 450 тонн
Дрони – 1011
Електроенергія – 28 млн кВт.год
Каски – 20 000
Кровоспинні турнікети та аптечки – 31 500
Мобільне укриття зі сталі – 51
Пальне – 1,5 млн літрів
Печі-буржуйки – 550
Рації – 1292
GPS-комплекс артилерійської підтримки – 15
Тепловізори, далекоміри – 1600
Сукупна оцінка мілітарної допомоги за лютий–жовтень 2022-го – 3,5 млрд грн
Крихкі стовпи
У Маріуполі російські війська знищили дві третини металургійного бізнесу Ахметова. У довоєнний рік «Азовсталь» і ММК ім. Ілліча виробили 40% української сталі. Від «Азовсталі» залишилися руїни, ММК ім. Ілліча постраждав трохи менше, казав у липні Forbes СЕО «Азовсталі» Енвер Цкітішвілі, 61. Він більше не працює в компанії.
Через обстріли компанія зупинила найбільше в Європі коксохімічне виробництво – Авдіївський КХЗ. Улітку «встали» Інгулецький та Північний ГЗК. Наприкінці листопада компанія зупинила виробництва «Каметсталі» через пошкодження енергетичної інфраструктури.
«Метінвест» працює на 30–50% від довоєнної потужності, повідомляє пресслужба. Виробництво сталі за дев’ять місяців знизилося на 62%, залізної руди – на 59%. У першій половині року виторг «Метінвесту» скоротився на 38%, до $5,2 млрд. Напередодні вторгнення Forbes оцінював «Метінвест» у понад $11 млрд. Поточна оцінка майже в шість разів нижча – $2 млрд.
Енергетичний холдинг ДТЕК теж під ударом. Генерація впала на 28%. Найбільша втрата – Луганська ТЕС в окупованому місті Щастя. На неї припадала десята частина потужностей компанії. Ахметов також втратив половину «зеленої»: чотири електростанції сукупною потужністю 500 МВт захоплено.
ДТЕК потрібно обладнання на мільярди гривень, а на відновлення пошкоджених ракетними обстрілами обʼєктів знадобляться роки, каже СЕО «ДТЕК Енерго» Ільдар Салєєв. Електростанції компанії зазнали 20 ракетних атак, станом на 19 грудня.
«У нас великі проблеми з ліквідністю»,– казав у липні Тімченко. Компанія провела «жорсткий» викуп власних євробондів за 27% від номіналу. Нині Ахметова цікавлять фінансова стійкість ДТЕК і наявність ресурсів для відновлення, каже Тімченко.
Сам Ахметов фокусується на компенсації збитків: «Стільки, скільки зараз я займаюся юридичними питаннями, я не займався ніколи, – йдеться у його відповіді Forbes.– Уся наша система працює, щоб росія заплатила сповна за розв’язану війну, зруйновані заводи та інфраструктуру». «За два місяці 300 співробітників порахували все до останнього вагону»,– підтверджує співрозмовник у «Метінвесті».
16 підприємств «Метінвесту» подали позови до ЄСПЛ проти агресора за заподіяну шкоду, ще 10 їх готують. Топменеджери компанії оцінюють загальну суму у $17– 20 млрд. Чек на компенсацію від ДТЕК Тімченко оцінює в мільярди доларів.
Хистка рівновага
Війна змусила Ахметова і президента відкласти ворожнечу. Зеленський цінує, що бізнесмен не поїхав з країни і охоче допомагає ЗСУ, каже співрозмовник в ОП. За його словами, Ахметов контактує із президентом безпосередньо, більшість питань вирішують телефоном.
Ахметов коментує відносини з владою у своєму стилі: «З мого боку ніколи не було жодної конфронтації. Це не моя політика. А з 24‑го числа ми з президентом дивимося в один бік – бік нашої перемоги».
Мільярдер був одним із найгучніших критиків впровадження «закону про олігархів». Один з критеріїв потрапляння до олігархічного реєстру– контроль за медіа. На початку травня закон набув чинності. А 11 липня вибухнула новина – Ахметов віддає ліцензії на всі медіа державі й припиняє їхню роботу. «Як найбільший приватний інвестор в економіку України, я неодноразово казав, що не був, не є і не буду олігархом», – цитувала тоді Ахметова пресслужба SCM.
Закрити медіахолдинг в один момент, щоб у чиновників не залишилося жодних підстав використати цей критерій для внесення мільярдера в реєстр олігархів, було персональним рішенням Ахметова, кажуть двоє співрозмовників Forbes. Керівники ахметовської медіагрупи, в яку бізнесмен інвестував $1,6 млрд, дізналися про його рішення зі ЗМІ. SCM за лічені дні здав ліцензії, майже всіх з 4000 співробітників звільнили до кінця літа.
Ще одна прикрість чекала на залізниці. У липні Мінінфраструктури погодило підвищення вантажних тарифів на 70%. У 2012–2019 роках керівник «Укрзалізниці» Олександр Камишін працював у SCM. Тепер йому доведеться імплементувати рішення, яке, за оцінкою УЗ, коштуватиме «Метінвесту» приблизно $110 млн на рік. До війни SCM успішно стримував зростання тарифів. «Щойно починали працювати над підвищенням тарифів, одразу медіагрупа випускала критичні матеріали, активізувалися ЛОМи тощо», – згадує ексміністр інфраструктури Владислав Криклій, 36.
Маріуполь, 16 лютого 2022-го.
Цього разу SCM майже не пручався. «Ми навіть трохи здивувалися, що вони не почали нас мочити», – каже на умовах анонімності один з керівників УЗ. На додачу САП реанімувала справу «Роттердам +». На думку слідства, топменеджери ДТЕК корумпували керівництво енергетичного регулятора для запровадження вигідних тарифів.
Група не бачить причин для упередженого ставлення до себе і пов’язаних з цим ризиків втрати активів, каже Ємченко. Сусіди Ахметова по списку Forbes почуваються ще гірше. Ігор Коломойський втратив громадянство, а його паливний бізнес перейшов під контроль держави, Костянтина Жеваго затримали у Франції і намагаються екстрадирувати в Україну, «АвтоКрАЗ» націоналізовано, з «Артеріуму» і Полтавського ГОКа не виходять слідчі.
Між ОП та Ахметовим є неформальна домовленість, що держава не чіпатиме активи бізнесмена під час війни, розповіли четверо співрозмовників Forbes в ОП, правоохоронних органах та ВР.
Як довго триватиме рівновага Ахметова і ОП?
Мінімум до кінця війни, певен політолог Володимир Фесенко. Зеленському потрібен Ахметов і залученість його підприємств у війну. А мільярдеру потрібна лояльність президента. «Його політичний вплив зараз мінімальний за 10 років. Ні медіа, ні депутатів, – каже політолог Микола Давидюк. – Хіба що лояльні прем’єр та міністр енергетики. Але виконавча влада завжди змушена із ним рахуватися. Розмір зобов’язує».
Восени голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія розповідав Forbes, що народні обранці більше не отримують зарплат у конвертах, а неформальні депутатські групи «підтримки олігархів» припинили своє існування. Інші депутати це підтверджують. «Ахметова нині у залі Ради нема, від слова «взагалі», – каже депутат від партії «Голос» Ярослав Железняк. – Його GR тепер набагато скромніший».
Чи повернеться Ахметов у політичну гру? «Вся логіка впливу і забезпечення інтересів бізнесу була повʼязана з наявністю політичних і медійних інструментів», – каже Фесенко. – Зараз цього немає».
Здається, що цього не знають навіть у Ахметова. «Ми сфокусовані на перемозі. Яким буде життя після перемоги – ніхто не знає, – каже Ємченко. – Працюватимемо задля євроінтеграції, це розмістить Україну в певних цивілізаційних каркасах, що і є основною гарантією для нашого бізнесу».
Сам Ахметов на запитання, як він збирається захищати свої бізнес‑інтереси, відповів: «Мої інтереси – це демократія, чесні суди, антикорупційна політика, конкурентна економіка та Україна – член ЄС».
Ловимо його на слові.
