Брак виробничих потужностей, нестача вантажних контейнерів, кадровий голод серед працівників портів, залізничників та водіїв-далекобійників. Логістична криза 2021 тільки набирає оберти. Попереду сезон подарунків, а китайський міністр транспорту радить жителям запастися продовольчими товарами. Що очікує Україну на тлі глобальних «перекосів» ланцюжків постачання
Попри прогнози швидкого відновлення економік у 2021 році, країни зіткнулися з низкою проблем. Енергетична криза та рекордні ціни на газ, нестача напівпровідників, а тепер ще й неможливість вчасно доставити вироблені товари. Аналітики попереджають, що проблеми з ланцюжками постачання триватимуть до 2023 року.
Світова логістика тривалий час розвивалася згідно з принципами ощадливого виробництва (lean production). Це концепція, розроблена на підприємстві Toyota. В її основі — максимальне скорочення витрат. Зменшення складів і термінів зберігання деталей, мінімізація робочої сили та машин до рівня, необхідного для підтримання сталих та прогнозованих обсягів виробництва. Філософія ощадливого виробництва добре працює на етапі економічного зростання – бізнеси закладають прогнозоване збільшення обсягів, плануючи роботу на один–три роки вперед. Після 2008 року компанії також розробили плани виходу з циклічних рецесій, не відходячи від принципів ощадливого виробництва.
Однак сьогоднішня криза показала зовсім інші тренди, які було неможливо спрогнозувати заздалегідь. Спочатку відбулася раптова зупинка багатьох секторів економіки. Паралельно скоротився споживчий попит на певні групи товарів. Із 2021 року більшість держав повернулися на тренд економічного зростання. Наприклад, у США темпи відновлення економіки еквівалентні одночасному зростанню споживчого ринку на 50 млн економічно-активного населення.
Перевалка вантажів через найбільші американські порти в 2021 році підвищилася на 30%. З іншого боку, логістична сфера переживає кадровий голод. Лише в сегменті складів в Сполучених Штатах відкрито майже пів мільйона вакансій. Також у країні не вистачає щонайменше 80 000 водіїв.
Не краща ситуація з контейнерами. За останній рік вартість морських перевезень у середньому зросла в понад шість разів. Якщо на початку 2020 року середня ціна контейнера становила до $1500, зараз вона сягає понад $9000. Фізично перед ключовими американськими та європейськими портами стоять справжні «затори» кораблів, які не встигають розвантажувати. При цьому понад 80% світової торгівлі припадає саме на морські перевезення.
Кадрова ситуація так само переживає не кращий період. Понад 50% моряків походять із держав, що розвиваються. Сьогодні ця група відстає за темпами вакцинації, а тому не може повноцінно працювати згідно з новими правилами.
Далі включається психологічний чинник. Великі ритейлери та дистриб’ютори розміщують замовлення раніше звичних строків. Менеджмент робить це завчасно, адже коли чергове постачання приїде пізніше або ближче до різдвяних свят, тоді зовсім не буде вільних потужностей. Насправді такі дії тільки поглиблюють кризу, що впливає на збільшення «черги» та здіймання власниками контейнерів цін, щоб бодай якось збалансувати ситуацію.
З боку виробництва найбільші проблеми відбуваються з електронікою. На додачу до кризи напівпровідників тепер важко доставити вироблені товари. Ще одна група товарів у «зоні ризику» – новорічні прикраси. Споживачі готові витратити чимало коштів, частину яких люди зекономили на подорожах та відсутності звичного дозвілля, щоб створити святкові емоції. Виробництва новорічних товарів потребують багато пластику, енергії та електронних компонентів. Їхнє виробництво мало розпочинатися ближче до зимового сезону. Однак через проблеми постачання ці строки змістилися.
Потенційний брак одягу та взуття – можливий наслідок локдаунів у В’єтнамі. Наприклад, 43% виробництв компанії Nike та 40% Under Armor припадають на цю країну. Багато інших відомих брендів також відшивають велику частину продукції саме тут.
Експерти передбачають проблеми з харчовими продуктами в Європі. Через дорожнечу газу значно збільшилася вартість добрив, а деякі заводи взагалі зупинилися. Невнесення частини добрив фермерами може негативно позначитися на майбутніх урожаях. У свою чергу, транспортна криза не дозволяє оперативно змінити джерела постачання добрив чи продовольства.
Україна в 2020 році імпортувала продукції на $60 млрд, а експортувала – на $59,4 млрд. З товарного імпорту, який склав $54,3 млрд, понад $8,5 становили мінеральні продукти – переважно, паливо. Решта припала на продукцію машинобудування, товари легкої промисловості, їжу на інші категорії. Фактично еквівалент 30% ВВП держава щороку завозить для споживання населенням. Ще майже $50 млрд – експорт товарів.
Такі цифри демонструють високий рівень залежності економіки від міжнародної торгівлі. Проте, на відміну від споживачів у США та Європі, українці набагато більше обмежені в можливостях платити додаткові гроші за доставку товарів. Великі ризики для торгового балансу несе ризик недоотримання грошей через вимушене скорочення експортних товарів, які фізично неможливо вивезти з держави та доставити до покупців за кордоном.
Що робити Україні
Попри глобальний масштаб проблеми, Україна має подбати про інтереси вітчизняного бізнесу та споживачів. Серед короткострокових завдань – забезпечення роботи виробників добрив та експорту критичних для фермерів компонентів. Далі необхідно пріоритезувати статті експорту та імпорту, захистивши постачання товарів та сировини, що мають стратегічну роль для економіки. Йдеться не про державну допомогу чи штучний контроль над постачанням продукції. Важливо заздалегідь продумати план на випадок погіршення ситуації з ланцюжками постачання у світі, щоб потім не витрачати зайвий час, коли саме він буде ключовим ресурсом.
Також у передноворічний період доцільно провести консультації з найбільшими промисловими експортерами й імпортерами, а також великими ритейлерами, приватними перевізниками та представниками портів й аеропортів з боку держави. Пряма комунікація щодо можливих проблем, а також напрямків оптимізації ситуації допоможе уникнути паніки.
У довгостроковій перспективі необхідно розвивати напрямок узгодженого використання транспортних ресурсів. Наприклад, за допомогою сучасних технологій можна об’єднати в єдину мережу інформацію про всі контейнери, автомобілі та склади, доступні на території держави. Подібні системи сьогодні працюють на базі великих логістичних компаній. Однак транспортна криза 2021 показала необхідність цифровізації більш широкого рівня.
Логістична криза 2021 року має глобальні масштаби й прогнозовано триватиме щонайменше декілька років. Швидке відновлення економік розійшлося з існуючим підходом до виробництва, спричинивши великі розриви ланцюжкІв постачання. Велика залежність України від імпорту продукції на додачу до невисокої купівельної спроможності населення робить можливі наслідки кризи гострішими для українців у порівнянні з жителями США або Європи. Визначення критичного товарообігу, постійна комунікація з ритейлерами та промисловцями, а також захист вітчизняних виробників добрив та сільгосппродукції – ключові кроки, які мають бути прийняті у відповідь на глобальну кризу.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
