Як минулого десятиліття Одеса несподівано стала центром продуктового IT-бізнесу
Уродженець Свердловська, програміст Віктор Шабуров у 2004 році шукав місце для започаткування власної справи. Гроші для старту у нього були – €40 000 премії, які йому виплатив роботодавець, німецький SAP. Уперше опинившись в Одесі, підприємець зрозумів, що «знайшов Клондайк, де десятки тисяч можна перетворити на сотні мільйонів». Місто біля моря із розумними людьми – що ще потрібно для успіху інтелектуального бізнесу?
Український IT-бізнес набирає обертів. У 2020-му його експортний виторг, за оцінкою аутсорсера Beetroot, досяг $5 млрд. Послугами українських програмістів користуються 100 компаній зі списку Fortune 500. Левову частку експортного виторгу заробляють фірми, які пишуть софт на замовлення.
Одеса – особливий випадок. IT-аутсорсинг тут не дуже прижився, зате одесити навчилися створювати продуктові компанії. Серед них – розробник додатків Readdle, AR-стартап Looksery, сервіс цифрової примірки 3DLOOK, маркетинговий холдинг Netpeak Group, VPNклієнт KeepSolid, десятки дрібніших стартапів. На відміну від більшості українських IT-компаній, одесити продають світові не людино-години розробників, а готовий продукт.
Як пояснити цей феномен і чи є у нього майбутнє?
- Категорія
- Рейтинги
- Дата
Першим проєктом Шабурова в Одесі став магазин додатків Handster, який він продав у 2011 році норвезькому браузерному гігантові Opera за $10 млн. Покупець зобов’язав Шабурова два роки пропрацювати віцепрезидентом і побудувати відділ, здатний продавати інтернет-трафік на мільйони доларів на місяць. «Ми запустили м’ясорубку: наймали втричі більше, ніж треба, і щомісяця звільняли тих, хто не дотягував», – згадує підприємець.
Наймати багато, залишати найкращих, щедро преміювати – вчорашня вчителька англійської могла щомісяця заробляти у Шабурова $7000 у вигляді бонусів. Але головним його уловом стали не геніальні менеджери з продажу, а кмітливий програміст. У пошуку ідей і талантів Шабуров фінансував університети в Україні та Росії. «Проводили олімпіади і хакатони, купували меблі й комп’ютери», – розповідає він. Середній чек – кілька десятків тисяч доларів. Два конкурси виграла команда Одеського університету, у якій виділявся Юрій Монастиршин.
Шабуров запросив хлопця на роботу. Разом вони зробили Looksery – застосунок, що дозволяє накладати на обличчя віртуальні маски, використовуючи доповнену реальність. Сьогодні це буденність, а в 2015-му виглядало як прорив.
Доки Монастиршин із командою писали код, Шабуров вибудовував продаж і маркетинг. Стартап заявив про себе «витоком» у видання CNET і краудфандингом, який Шабуров оплатив з власної кишені. «За півтора року після старту у нас було контрактів на $10 млн, – розповідає він. – Виторг – $1 млн, а витрати – близько $200 000 на місяць».
На жвавих хлопців з Одеси звернув увагу засновник Snapchat Еван Шпігель. Придбання Looksery обійшлося американській соцмережі у $150 млн грошима й акціями. «В Одесі все вийшло з першого разу і в потрібний час, – говорить Шабуров, 44. – Це величезний успіх».
Справжній одесит. Засновник стартапу 3DLOOK Вадим Роговський. Фото Олександр Чекменьов
Він дає інтерв’ю Forbes по Zoom зі свого будинку на Гібралтарі. У нього за спиною – смужка води, що відокремлює Європу від Африки. Підприємець переїхав до британської колонії після другої угоди зі Snap. У 2019-му американці придбали у нього AI Factory за $200 млн.
«Я, напевно, подарував Україні більше доларових мільйонерів, ніж усі інші, – десь зо 30, не менше», – каже Шабуров. Він має на увазі співробітників, які заробили на продажу своїх міноритарних пакетів акцій. Ефект виражається не тільки в грошах, а й у впливі українців на продукти Snap. Монастиршин переїхав до Сан-Франциско. У свої 29 він – старший директор Snap з розробки. Командою Lenses керує у Snap інша одеситка – Лідія Богданович. «Майже до кожного AR-ефекту, який використовують користувачі Snapchat, доклали руку українці», – говорить глава українського офісу компанії Олексій Мухін.
•••
«Це місто в Європі – легенда й модель змішання різних культур і громадянськості», – пише про Одесу французький філософ Бернар-Анрі Леві. Якщо дивитися на речі більш приземлено, природжений космополітизм допомагає одеситам налагоджувати транскордонні зв’язки. «Одеські IT-компанії здебільшого націлені на два ринки: США та Ізраїль», – говорить віцепрезидент IT-компанії Intellias Роман Гапачило. Найбільший одеський аутсорсер – компанія Provectus, яку заснував Геннадій Галантер. Житель легендарного Круглого будинку на Грецькій площі, на початку 1990-х він переїхав до Кремнієвої долини, звідки й побудував глобально орієнтований бізнес зі штатом близько 500 осіб. Інший приклад – уродженець Одеси, мільярдер Влад Шмуніс, який заснував телекомунікаційну компанію RingCentral, чия капіталізація у вересні 2021 року перевищувала $20 млрд. Ключовий R&D-центр RingCentral – одеська AB Soft.
Космополітизм мало б допоміг одеському IT-сектору, якби не десятки тисяч інженерних кадрів, підготовлених одеськими університетом, політехом і академією зв’язку. Одна з перших продуктових IT-компаній України, CS Odessa, запустилася у місті ще в 1993 році. Фірма, яка продає інструменти для створення ментальних карті власний офісний пакет, стала школою підприємництва для засновників Readdle – Ігоря Жаданова і Олександра Тягульського. «За час роботи у CS Odessa ми надивилися на всі «гойдалки», які доведеться пройти, перш ніж створиш успішний програмний продукт», – розповідав Жаданов виданню AIN.UA.
Людина-система. Артем Бородатюк навчився керувати холдингом із дюжини компаній і не збожеволіти. Його зброя – системний підхід. Фото Максим Артемчук
Разом із однокашниками з Одеського університету Андріаном Буданцевим і Дмитром Процеровим Жаданов і Тягульський запустили Readdle у 2007 році. Першим офісом стала квартира у хрущовці на Черемушках – ближче до аеропорту, ніж до моря. Час для запуску виявився більш вдалим, ніж місце. Одесити зайнялися розробкою мобільних додатків саме тоді, коли Стів Джобс улаштував iPhone-революцію. Стартап випустив популярну читалку для iPhone, чим привернув до себе увагу Apple, яка готувалася запустити магазин додатків App Store.
Сьогодні Readdle відома на весь світ своїми додатками для підвищення продуктивності. У портфелі – редактор документів PDF Expert, файловий менеджер Documents, календар і поштовий клієнт Spark. У будь-якій презентації Apple ви рано чи пізно побачите в кутку слайда іконку однієї з програм одеситів. Застосунки, розроблені одеситами, скачали понад 175 млн разів. У компанії працює більш як 220 осіб. Фінансових показників засновники не розкривають.
«Ми запустилися в Одесі, але сьогодні Readdle – глобальна компанія, яка шукає людей у всьому світі, – говорить молодший брат одного із засновників Денис Жаданов, 32. – У нас є берлінський хаб, на черзі Лондон». До 2020 року він був віцепрезидентом із маркетингу Readdle. Наразі займається власними проєктами.
Як і Шабуров, Жаданови – не корінні одесити. Батько – військовий зв’язківець, мати – математик за освітою. Після служби в Білорусі сім’ї дали квартиру в селищі під Одесою, обіцяючи за кілька місяців підшукати квартиру в місті. Два місяці перетворилися на 15 років. Грошей хронічно бракувало, а на купівлю комп’ютера в 1997 році було витрачено всі батьківські заощадження.
- Категорія
- Рейтинги
- Дата
«Ми з сім’ї, де одна з найбільших цінностей– освіта й інтелект», – каже Ігор Жаданов, 37. У схожій атмосфері зростав інший одеський стартапер – засновник 3DLOOK Вадим Роговський. Його батько, теж Вадим Роговський, 61, – кандидат технічних наук, фахівець з автоматики і телемеханіки. Але не просто технар, а з підприємницькою жилкою. У 1980-х Роговський-старший провів два роки в Угорщині. Найвеселіший барак соцтабору справив на нього незабутнє враження. «Там капіталізм – Pepsi Cola, шоколадки, а у нас – черги за ковбасою», – розповідав він в одному з інтерв’ю. Додому повернувся морально підготовленим до розвалу соціалізму. Працював у Siemens директором з імпорту, став головним маркетологом «МТС Україна» у південному регіоні.
Енергія батька передалася синові. «Він найбільш самовпевнена людина, яку я знаю, – каже про Роговського-молодшого його бізнес-партнер, засновник групи компаній Netpeak Артем Бородатюк, 36. – Справжній одесит – Вадима взагалі нічого не лякає». 3DLOOK розробила інструмент для вимірювання параметрів тіла за фотографією. Компанія залучила $11,2 млн інвестицій, серед партнерів – французький модний гігант LVMH, американські виробники спецодягу та уніформи. «Нещодавно закрили п’ятирічний контракт на сумму більше $1 млн», – розповідає Роговський. У середині 2022 року він розраховує залучити ще $20 млн за оцінки 3DLOOK більше $100 млн.
Роговський розмовляє із Forbes у своєму новому офісі на 11-му поверсі бізнес-центру Gagarin Plaza. До пляжу – 500 метрів. «Я хотів, аби з вікон було видно море, – каже підприємець. – Щоб люди прагнули до більшого і мріяли».
У 2012 році разом із Бородатюком і засновником компанії з продажу реклами в інтернеті VertaMedia Олександром Борняковим Роговський створив невеликий венчурний фонд WannaBiz. Фаундери вклали в нього $0,5 млн. На рахунку WannaBiz інвестиції у півтора десятка стартапів. Серед них – система точкового маркетингу Influ2, платформа для продажів Reply. «На носі перший екзит – в портфельну компанію Rallyware інвестували $20 млн з викупом акцій попередніх інвесторів», – каже Роговський.
Його батько характеризує трійцю засновників WannaBiz не інакше як «лебедя, рака і щуку». «Ми різні у підходах і принципах, нас об’єднує одне – нам не байдуже, що відбувається в місті», – каже Бородатюк, який славиться системним підходом і педантичністю. «У Артема для всього таблиці, графіки, місяці підготовки, – каже Роговський. – Довго запрягає, але швидко їде».
У групі Netpeak 12 компаній зі штатом понад 800 осіб. Серед них продуктові – аналітичний сервіс Serpstat, сервісні – агентство інтернет-просування Radaso, венчурні – студія мобільних додатків Tonti Laguna Mobile. Одних тільки рекламних бюджетів Netpeak розподіляє на $120 мл. За кожним проєктом закріплено партнера, всі отримують частки і право викуповувати додаткові пакети акцій.
З ініціативи Бородатюка запустили краудфандинговий майданчик «Моє місто», який зібрав 2,8 млн грн для реалізації в Одесі урбаністичних проєктів. Один із них – ресторан 4City на вулиці Канатній. Понад 248 інвесторів скинулися на нього по $1000. 70% прибутку закладу спрямовувалося на соціальні проєкти. У карантин його було закрито, але Бородатюк має твердий намір перезапустити заклад: місту потрібні приклади успішної спільноти.
Борняков, 39, зараз працює першим заступником міністра цифрової трансформації. У команді Михайла Федорова він відповідає за «Дія.City», легалізацію обігу віртуальних активів, електронне резидентство. «Я проєктний менеджер: хочу поліпшити конкретні речі», – говорить він. У 2015 році VertaMedia (у 2018-му перейменована на AdIntelligent) оцінювалася у $30 млн. Пішовши у владу, він передав активи у сліпий траст і вийшов з операційного управління бізнесами.
«Саша – найобережніший з нас, – каже про нього Роговський. – Він дуже ретельно готується до будь-якого контракту або угоди». «Не люблю понятійні домовленості», – пояснює Борняков. Він народився не в Одесі, а в райцентрі Одеської області – Болграді. З юності захоплювався комп’ютерами, але вступити до Одеського політеху не вдалося – не вистачило балів на бюджет. Навчався у ПТУ, доучувався у Національному авіаційному університеті. Переїхавши до Одеси, у 2007 році створив аутсорсингову фірму SoftTechnics, потім зайнявся інтернет-рекламою. «Розбиратися потрібно було самостійно, тому що бізнес-тусовки в місті так і не склалося», – каже Борняков.
Одеса – єдине велике місто України без власного IT-кластера, спільноти або асоціації, визнаної всіма гравцями ринку. Остання спроба об’єднатися завершилася крахом на початку 2016 року. «Кластер не відбувся, бо був дуже неоднорідним, а кожен учасник дивився на свою вигоду», – каже підприємець Сергій Петренко. До 2014 року він очолював розташовану в Одесі українську штаб-квартиру «Яндекса». Соціальному капіталу цього уродженця Баку може позаздрити будь-який одесит – його ім’я спливає практично в кожній розмові з одеськими айтішниками.
Залізничник за освітою, Петренко дослужився до посади начальника станції Одеса-Товарна, доки не захопився пошуковими системами. У 2000-му він запустив Searchengines – найбільший у рунеті сайт про SEO-просування. В «Яндекс» його найняв легендарний засновник компанії Аркадій Волож. На піку одеський підрозділ компанії налічував більше 100 співробітників.
Одеса – Купертіно. Ігор (зліва) та Денис (справа) Жаданови придумали, як зробити десятки мільйонів людей продуктивнішими за допомогою мобільних додатків. Фото Олександр Чекменьов
Історія місцевого IT – не лише успіхи, а й по-одеськи колоритні провали. Засновник стартапу Sixa Микола Мінченко обіцяв зробити платформу для оренди комп’ютерних потужностей у хмарі. Із цією ідеєю він пройшов у Y Combinator, пізніше додав до списку розробок шолом для віртуальної реальності і блокчейн-проєкт. Мінченко залучив близько $5 млн інвестицій, а потім перестав виходити на зв’язок. «Це рідкісний випадок дивної і, схоже, недобросовісної поведінки менеджменту»,– дивувався в інтерв’ю AIN.UA партнер фонду TMT Investments Артем Інютін.
У чому специфіка одеської підприємницької культури?
«Львів’яни набагато краще об’єднуються заради спільної мети, харків’яни придумали собі ідентичність і культурний код, – каже Петренко. – Одесити переслідують свої мрії». «Нам складно домовитися, але кожен хоче досягти успіху і не готовий зупинятися», – пояснює Борняков. На його думку, відсутність в Одесі IT-кластера та розмаїття продуктових компаній – два боки однієї медалі.
У біографіях місцевих IT-підприємців простежуються й інші подібності: інтелігентні сім’ї (батьки – вчителі, вчені, військові), небагате дитинство, хороші школи. «Нас вчили не просто рахувати і знати формули, ми розвивали почуття прекрасного, моральну основу», – говорить Денис Жаданов, який закінчив Рішельєвський ліцей, де акцент зроблено на фізику й математику. У 2020 році ліцей посів 37-ме місце в Україні за результатами ЗНО.
Засновники Readdle (зліва направо): Олександр Тягульський, Адріан Буданцев, Дмитро Процеров, Ігор Жаданов
•••
Навесні 2015 року Петренко створив найбільший одеський коворкінг «Термінал42». Проєкт закрився під час карантину, але Петренко не здався. Новий «Термінал» площею 1500 кв. м на 350 робочих місць відкриється в орендованій в «Укртелекому» будівлі колишнього телефонного вузла. Партнер Петренка у цьому проєкті – одеський девелопер «Простір», який також будує в місті техноквартал на 2,5 га ITOWN. «Чимось це нагадує UNIT.City, але концепція трохи інша – менше офісних площ, інші ціни», – говорить Петренко.
Чому Одеса не може проковтнути проєкт побільше? Три головних технічних виша Одеси випускають не так багато програмістів. Через брак кадрів штаб-квартирою свого другого стартапу в Україні Шабуров обрав Запоріжжя. «Одеса замаленька для двох компаній із вузькоспеціалізованою експертизою», – пояснює він.
Продуктовий IT-бізнес створює більше доданої вартості, і йому потрібно менше розробників, ніж аутсорсерам. Найбільший міський роботодавець в IT-сфері – Luxoft, на який працює понад 1000 одеситів. Лідери аутсорсингового бізнесу EPAM і SoftServe тільки недавно відкрили представництва з гібридною моделлю роботи і штатом у кілька сотень осіб. Для порівняння: у рідному Львові у SoftServe понад 4000 фахівців.
Продуктові стартапи з Одеси поступово мігрують у більш жваві місця. Штаб-квартира рекламного бізнесу Борнякова переїхала до Нью-Йорка. Там також тепер розташувався центральний офіс 3DLOOK. До США переїхав і одесит Віталій Гончарук, чий стартап Augmented Pixels спеціалізується на роботі з доповненою реальністю і співпрацює з LG, Intel, Qualcomm. Бородатюк усе частіше живе в Києві. «Тут зараз набагато вища концентрація талантів, грошей та фахівців, – із деякою гіркотою говорить він. – В Одесі цього бракує».
Роговський-старший читає студентам Одеської політехніки курс про IT-стартапи. «Технічна підготовка – ще нічого, але їм же не пояснюють, навіщо це все потрібно», – каже він. Викладацької ставки ледь вистачає «на бензин», але читання лекцій дає надію, що IT-підприємці в Одесі не переведуться.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
