Категорія: Інновації
Дата: 11 жовтня 2021 07:56

Зроблено в Одесі. Одеські розробники навчилися створювати світові продуктові компанії. Чи вийде у них закріпити цей успіх

Михайло Сапітон

Forbes

9 хв читання

Зліва направо: Вадим Роговський, Денис Жаданов, Артем Бородатюк і Ігор Жаданов. Фото Олександр Чекменьов, Максим Артемчук

Як минулого десятиліття Одеса несподівано стала центром продуктового IT-бізнесу

Уродженець Свердловська, програміст Віктор Шабуров у 2004 році шукав місце для започаткування власної справи. Гроші для старту у нього були – €40 000 премії, які йому виплатив роботодавець, німецький SAP. Уперше опинившись в Одесі, підприємець зрозумів, що «знайшов Клондайк, де десятки тисяч можна перетворити на сотні мільйонів». Місто біля моря із розумними людьми – що ще потрібно для успіху інтелектуального бізнесу?

Український IT-бізнес набирає обертів. У 2020-му його експортний виторг, за оцінкою аутсорсера Beetroot, досяг $5 млрд. Послугами українських програмістів користуються 100 компаній зі списку Fortune 500. Левову частку експортного виторгу заробляють фірми, які пишуть софт на замовлення.

Одеса – особливий випадок. IT-аутсорсинг тут не дуже прижився, зате одесити навчилися створювати продуктові компанії. Серед них – розробник додатків Readdle, AR-стартап Looksery, сервіс цифрової примірки 3DLOOK, маркетинговий холдинг Netpeak Group, VPNклієнт KeepSolid, десятки дрібніших стартапів. На відміну від більшості українських IT-компаній, одесити продають світові не людино-години розробників, а готовий продукт.

Як пояснити цей феномен і чи є у нього майбутнє?

Матеріали по темі

Категорія: Рейтинги
Дата: 06 жовтня 2021

Найкращі міста для ведення бізнесу 2021

Першим проєктом Шабурова в Одесі став магазин додатків Handster, який він продав у 2011 році норвезькому браузерному гігантові Opera за $10 млн. Покупець зобов’язав Шабурова два роки пропрацювати віцепрезидентом і побудувати відділ, здатний продавати інтернет-трафік на мільйони доларів на місяць. «Ми запустили м’ясорубку: наймали втричі більше, ніж треба, і щомісяця звільняли тих, хто не дотягував», – згадує підприємець.

Наймати багато, залишати найкращих, щедро преміювати – вчорашня вчителька англійської могла щомісяця заробляти у Шабурова $7000 у вигляді бонусів. Але головним його уловом стали не геніальні менеджери з продажу, а кмітливий програміст. У пошуку ідей і талантів Шабуров фінансував університети в Україні та Росії. «Проводили олімпіади і хакатони, купували меблі й комп’ютери», – розповідає він. Середній чек – кілька десятків тисяч доларів. Два конкурси виграла команда Одеського університету, у якій виділявся Юрій Монастиршин.

Шабуров запросив хлопця на роботу. Разом вони зробили Looksery – застосунок, що дозволяє накладати на обличчя віртуальні маски, використовуючи доповнену реальність. Сьогодні це буденність, а в 2015-му виглядало як прорив.

Доки Монастиршин із командою писали код, Шабуров вибудовував продаж і маркетинг. Стартап заявив про себе «витоком» у видання CNET і краудфандингом, який Шабуров оплатив з власної кишені. «За півтора року після старту у нас було контрактів на $10 млн, – розповідає він. – Виторг – $1 млн, а витрати – близько $200 000 на місяць».

На жвавих хлопців з Одеси звернув увагу засновник Snapchat Еван Шпігель. Придбання Looksery обійшлося американській соцмережі у $150 млн грошима й акціями. «В Одесі все вийшло з першого разу і в потрібний час, – говорить Шабуров, 44. – Це величезний успіх».

Він дає інтерв’ю Forbes по Zoom зі свого будинку на Гібралтарі. У нього за спиною – смужка води, що відокремлює Європу від Африки. Підприємець переїхав до британської колонії після другої угоди зі Snap. У 2019-му американці придбали у нього AI Factory за $200 млн.

«Я, напевно, подарував Україні більше доларових мільйонерів, ніж усі інші, – десь зо 30, не менше», – каже Шабуров. Він має на увазі співробітників, які заробили на продажу своїх міноритарних пакетів акцій. Ефект виражається не тільки в грошах, а й у впливі українців на продукти Snap. Монастиршин переїхав до Сан-Франциско. У свої 29 він – старший директор Snap з розробки. Командою Lenses керує у Snap інша одеситка – Лідія Богданович. «Майже до кожного AR-ефекту, який використовують користувачі Snapchat, доклали руку українці», – говорить глава українського офісу компанії Олексій Мухін.

•••

«Це місто в Європі – легенда й модель змішання різних культур і громадянськості», – пише про Одесу французький філософ Бернар-Анрі Леві. Якщо дивитися на речі більш приземлено, природжений космополітизм допомагає одеситам налагоджувати транскордонні зв’язки. «Одеські IT-компанії здебільшого націлені на два ринки: США та Ізраїль», – говорить віцепрезидент IT-компанії Intellias Роман Гапачило. Найбільший одеський аутсорсер – компанія Provectus, яку заснував Геннадій Галантер. Житель легендарного Круглого будинку на Грецькій площі, на початку 1990-х він переїхав до Кремнієвої долини, звідки й побудував глобально орієнтований бізнес зі штатом близько 500 осіб. Інший приклад – уродженець Одеси, мільярдер Влад Шмуніс, який заснував телекомунікаційну компанію RingCentral, чия капіталізація у вересні 2021 року перевищувала $20 млрд. Ключовий R&D-центр RingCentral – одеська AB Soft.

Космополітизм мало б допоміг одеському IT-сектору, якби не десятки тисяч інженерних кадрів, підготовлених одеськими університетом, політехом і академією зв’язку. Одна з перших продуктових IT-компаній України, CS Odessa, запустилася у місті ще в 1993 році. Фірма, яка продає інструменти для створення ментальних карті власний офісний пакет, стала школою підприємництва для засновників Readdle – Ігоря Жаданова і Олександра Тягульського. «За час роботи у CS Odessa ми надивилися на всі «гойдалки», які доведеться пройти, перш ніж створиш успішний програмний продукт», – розповідав Жаданов виданню AIN.UA.

Разом із однокашниками з Одеського університету Андріаном Буданцевим і Дмитром Процеровим Жаданов і Тягульський запустили Readdle у 2007 році. Першим офісом стала квартира у хрущовці на Черемушках – ближче до аеропорту, ніж до моря. Час для запуску виявився більш вдалим, ніж місце. Одесити зайнялися розробкою мобільних додатків саме тоді, коли Стів Джобс улаштував iPhone-революцію. Стартап випустив популярну читалку для iPhone, чим привернув до себе увагу Apple, яка готувалася запустити магазин додатків App Store.

Сьогодні Readdle відома на весь світ своїми додатками для підвищення продуктивності. У портфелі – редактор документів PDF Expert, файловий менеджер Documents, календар і поштовий клієнт Spark. У будь-якій презентації Apple ви рано чи пізно побачите в кутку слайда іконку однієї з програм одеситів. Застосунки, розроблені одеситами, скачали понад 175 млн разів. У компанії працює більш як 220 осіб. Фінансових показників засновники не розкривають.

«Ми запустилися в Одесі, але сьогодні Readdle – глобальна компанія, яка шукає людей у всьому світі, – говорить молодший брат одного із засновників Денис Жаданов, 32. – У нас є берлінський хаб, на черзі Лондон». До 2020 року він був віцепрезидентом із маркетингу Readdle. Наразі займається власними проєктами.

Як і Шабуров, Жаданови – не корінні одесити. Батько – військовий зв’язківець, мати – математик за освітою. Після служби в Білорусі сім’ї дали квартиру в селищі під Одесою, обіцяючи за кілька місяців підшукати квартиру в місті. Два місяці перетворилися на 15 років. Грошей хронічно бракувало, а на купівлю комп’ютера в 1997 році було витрачено всі батьківські заощадження.

Матеріали по темі

Категорія: Рейтинги
Дата: 02 квітня 2021

30 найкращих стартапів

«Ми з сім’ї, де одна з найбільших цінностей– освіта й інтелект», – каже Ігор Жаданов, 37. У схожій атмосфері зростав інший одеський стартапер – засновник 3DLOOK Вадим Роговський. Його батько, теж Вадим Роговський, 61, – кандидат технічних наук, фахівець з автоматики і телемеханіки. Але не просто технар, а з підприємницькою жилкою. У 1980-х Роговський-старший провів два роки в Угорщині. Найвеселіший барак соцтабору справив на нього незабутнє враження. «Там капіталізм – Pepsi Cola, шоколадки, а у нас – черги за ковбасою», – розповідав він в одному з інтерв’ю. Додому повернувся морально підготовленим до розвалу соціалізму. Працював у Siemens директором з імпорту, став головним маркетологом «МТС Україна» у південному регіоні.

Енергія батька передалася синові. «Він найбільш самовпевнена людина, яку я знаю, – каже про Роговського-молодшого його бізнес-партнер, засновник групи компаній Netpeak Артем Бородатюк, 36. – Справжній одесит – Вадима взагалі нічого не лякає». 3DLOOK розробила інструмент для вимірювання параметрів тіла за фотографією. Компанія залучила $11,2 млн інвестицій, серед партнерів – французький модний гігант LVMH, американські виробники спецодягу та уніформи. «Нещодавно закрили п’ятирічний контракт на сумму більше $1 млн», – розповідає Роговський. У середині 2022 року він розраховує залучити ще $20 млн за оцінки 3DLOOK більше $100 млн.

Роговський розмовляє із Forbes у своєму новому офісі на 11-му поверсі бізнес-центру Gagarin Plaza. До пляжу – 500 метрів. «Я хотів, аби з вікон було видно море, – каже підприємець. – Щоб люди прагнули до більшого і мріяли».

У 2012 році разом із Бородатюком і засновником компанії з продажу реклами в інтернеті VertaMedia Олександром Борняковим Роговський створив невеликий венчурний фонд WannaBiz. Фаундери вклали в нього $0,5 млн. На рахунку WannaBiz інвестиції у півтора десятка стартапів. Серед них – система точкового маркетингу Influ2, платформа для продажів Reply. «На носі перший екзит – в портфельну компанію Rallyware інвестували $20 млн з викупом акцій попередніх інвесторів», – каже Роговський.

Його батько характеризує трійцю засновників WannaBiz не інакше як «лебедя, рака і щуку». «Ми різні у підходах і принципах, нас об’єднує одне – нам не байдуже, що відбувається в місті», – каже Бородатюк, який славиться системним підходом і педантичністю. «У Артема для всього таблиці, графіки, місяці підготовки, – каже Роговський. – Довго запрягає, але швидко їде».

У групі Netpeak 12 компаній зі штатом понад 800 осіб. Серед них продуктові – аналітичний сервіс Serpstat, сервісні – агентство інтернет-просування Radaso, венчурні – студія мобільних додатків Tonti Laguna Mobile. Одних тільки рекламних бюджетів Netpeak розподіляє на $120 мл. За кожним проєктом закріплено партнера, всі отримують частки і право викуповувати додаткові пакети акцій.

З ініціативи Бородатюка запустили краудфандинговий майданчик «Моє місто», який зібрав 2,8 млн грн для реалізації в Одесі урбаністичних проєктів. Один із них – ресторан 4City на вулиці Канатній. Понад 248 інвесторів скинулися на нього по $1000. 70% прибутку закладу спрямовувалося на соціальні проєкти. У карантин його було закрито, але Бородатюк має твердий намір перезапустити заклад: місту потрібні приклади успішної спільноти.

Борняков, 39, зараз працює першим заступником міністра цифрової трансформації. У команді Михайла Федорова він відповідає за «Дія.City», легалізацію обігу віртуальних активів, електронне резидентство. «Я проєктний менеджер: хочу поліпшити конкретні речі», – говорить він. У 2015 році VertaMedia (у 2018-му перейменована на AdIntelligent) оцінювалася у $30 млн. Пішовши у владу, він передав активи у сліпий траст і вийшов з операційного управління бізнесами.

«Саша – найобережніший з нас, – каже про нього Роговський. – Він дуже ретельно готується до будь-якого контракту або угоди». «Не люблю понятійні домовленості», – пояснює Борняков. Він народився не в Одесі, а в райцентрі Одеської області – Болграді. З юності захоплювався комп’ютерами, але вступити до Одеського політеху не вдалося – не вистачило балів на бюджет. Навчався у ПТУ, доучувався у Національному авіаційному університеті. Переїхавши до Одеси, у 2007 році створив аутсорсингову фірму SoftTechnics, потім зайнявся інтернет-рекламою. «Розбиратися потрібно було самостійно, тому що бізнес-тусовки в місті так і не склалося», – каже Борняков.

Одеса – єдине велике місто України без власного IT-кластера, спільноти або асоціації, визнаної всіма гравцями ринку. Остання спроба об’єднатися завершилася крахом на початку 2016 року. «Кластер не відбувся, бо був дуже неоднорідним, а кожен учасник дивився на свою вигоду», – каже підприємець Сергій Петренко. До 2014 року він очолював розташовану в Одесі українську штаб-квартиру «Яндекса». Соціальному капіталу цього уродженця Баку може позаздрити будь-який одесит – його ім’я спливає практично в кожній розмові з одеськими айтішниками.

Залізничник за освітою, Петренко дослужився до посади начальника станції Одеса-Товарна, доки не захопився пошуковими системами. У 2000-му він запустив Searchengines – найбільший у рунеті сайт про SEO-просування. В «Яндекс» його найняв легендарний засновник компанії Аркадій Волож. На піку одеський підрозділ компанії налічував більше 100 співробітників.

Історія місцевого IT – не лише успіхи, а й по-одеськи колоритні провали. Засновник стартапу Sixa Микола Мінченко обіцяв зробити платформу для оренди комп’ютерних потужностей у хмарі. Із цією ідеєю він пройшов у Y Combinator, пізніше додав до списку розробок шолом для віртуальної реальності і блокчейн-проєкт. Мінченко залучив близько $5 млн інвестицій, а потім перестав виходити на зв’язок. «Це рідкісний випадок дивної і, схоже, недобросовісної поведінки менеджменту»,– дивувався в інтерв’ю AIN.UA партнер фонду TMT Investments Артем Інютін.

У чому специфіка одеської підприємницької культури?

«Львів’яни набагато краще об’єднуються заради спільної мети, харків’яни придумали собі ідентичність і культурний код, – каже Петренко. – Одесити переслідують свої мрії». «Нам складно домовитися, але кожен хоче досягти успіху і не готовий зупинятися», – пояснює Борняков. На його думку, відсутність в Одесі IT-кластера та розмаїття продуктових компаній – два боки однієї медалі.

У біографіях місцевих IT-підприємців простежуються й інші подібності: інтелігентні сім’ї (батьки – вчителі, вчені, військові), небагате дитинство, хороші школи. «Нас вчили не просто рахувати і знати формули, ми розвивали почуття прекрасного, моральну основу», – говорить Денис Жаданов, який закінчив Рішельєвський ліцей, де акцент зроблено на фізику й математику. У 2020 році ліцей посів 37-ме місце в Україні за результатами ЗНО.

•••

Навесні 2015 року Петренко створив найбільший одеський коворкінг «Термінал42». Проєкт закрився під час карантину, але Петренко не здався. Новий «Термінал» площею 1500 кв. м на 350 робочих місць відкриється в орендованій в «Укртелекому» будівлі колишнього телефонного вузла. Партнер Петренка у цьому проєкті – одеський девелопер «Простір», який також будує в місті техноквартал на 2,5 га ITOWN. «Чимось це нагадує UNIT.City, але концепція трохи інша – менше офісних площ, інші ціни», – говорить Петренко.

Чому Одеса не може проковтнути проєкт побільше? Три головних технічних виша Одеси випускають не так багато програмістів. Через брак кадрів штаб-квартирою свого другого стартапу в Україні Шабуров обрав Запоріжжя. «Одеса замаленька для двох компаній із вузькоспеціалізованою експертизою», – пояснює він.

Продуктовий IT-бізнес створює більше доданої вартості, і йому потрібно менше розробників, ніж аутсорсерам. Найбільший міський роботодавець в IT-сфері – Luxoft, на який працює понад 1000 одеситів. Лідери аутсорсингового бізнесу EPAM і SoftServe тільки недавно відкрили представництва з гібридною моделлю роботи і штатом у кілька сотень осіб. Для порівняння: у рідному Львові у SoftServe понад 4000 фахівців.

Продуктові стартапи з Одеси поступово мігрують у більш жваві місця. Штаб-квартира рекламного бізнесу Борнякова переїхала до Нью-Йорка. Там також тепер розташувався центральний офіс 3DLOOK. До США переїхав і одесит Віталій Гончарук, чий стартап Augmented Pixels спеціалізується на роботі з доповненою реальністю і співпрацює з LG, Intel, Qualcomm. Бородатюк усе частіше живе в Києві. «Тут зараз набагато вища концентрація талантів, грошей та фахівців, – із деякою гіркотою говорить він. – В Одесі цього бракує».

Роговський-старший читає студентам Одеської політехніки курс про IT-стартапи. «Технічна підготовка – ще нічого, але їм же не пояснюють, навіщо це все потрібно», – каже він. Викладацької ставки ледь вистачає «на бензин», але читання лекцій дає надію, що IT-підприємці в Одесі не переведуться.

Матеріали по темі