Вторгнення Росії може створити на ринку зерна найбільшу кризу поставок у сучасній історії, прогнозує Скотт Ірвін, аграрний економіст з Університету Іллінойсу, пише Bloomberg. Україна та Росія забезпечують близько 29% світового експорту пшениці та війна між країнами може позбавити світ «десятків мільйонів акрів зерна», каже він.
Його слова підтверджує Алекс Ліссітса генеральний директор Індустріальної молочної компанії (ІМК), що входить до десятки найбільших агрохолдингів України.
120 000 гектар земельного банку компанії знаходяться у Полтавській, Сумській та Чернігівських областях. Останні дві зазнали масштабної атаки з боку російських військових. Буквально одного з перших днів, 25 лютого, на Сумщині обстріляли з «Градів» місто Охтирку. Загинули десятки людей, зокрема діти.
«Окупанти захопили бази та ферми на Чернігівщині та розстрілюють місцевих жителів», — каже Ліссітса. Із шести офісів ІМК працює один — у Полтаві. Решта – евакуювали. «Ми забрали сервери, а все паливо для тракторів ми або віддали армії або знищили, щоб не дісталися ворогові», — розповідає гендиректор ІМК. Він ще сподівається, що ІМК проведе хоча б на 30% весняно-польових робіт у цих регіонах та розраховують, що ще зможуть працювати у Полтавському регіоні.
«Якщо Україну зараз не захистити і ми не зможемо зробити посівну або зберемо лише 20% урожаю країни, то глобальні ринки продуктів харчування будуь обвалюватись», — говорить він. За його словами, війна в Україні — це загроза світовій продовольчій безпеці і світ може втратити 50 млн. тонн українських зернових, які в середньому щорічно експортували. Україна займала 3-5 місце у світі з експорту зернових і перше — з соняшникової олії.
На Україну та РФ припадає близько 30% світової торгівлі пшеницею. За даними JPMorgan, Росія є найбільшим експортером пшениці, а Україна входить у четвірку найбільших експортерів. За даними Bank of America, із 207 млн т міжнародної торгівлі пшеницею 17% припадає на Росію, а 12% – на Україну.
Ліссітса каже, що попри війну агро працює. Наприклад, підприємства пʼятого за величиною холдингу Астарта проводять весняно-польові роботи. Працюють підприємства на Західній Україні, наприклад Continental farmers group (195 000 га), які здебільшого і забезпечать урожаєм країну наступного року, каже гендир ІМК. За його словами, озимі ми вже посіяли і навесні треба удобрювати, якщо цього не робити, то у липні-серпні ми отримаємо мізерний урожай, але отримаємо. Нові зернові швидше за все сіятимуть на Закарпатті. «Паніку розганяти немає сенсу, — каже він. — Пшеницю ми зберемо, але не 30-35 млн. тонн, а припустимо 10-15 млн. тонн. Цього вистачить на внутрішнє споживання, але не вистачить глобальному ринку». Для порівняння, минулого року аграрії зібрали 107 млн. тонн зернових та олійних культур. Як у цьому спрогнозувати складно.
Росія теж не стабільний постачальник зерна на світові ринки, каже Ліссітса. Поки що її пшеницю, як і нафту, ніхто не хоче купувати. Найбільші покупці скасовують тендери на покупку пшениці, а експортери займають вичікувальну позицію на тлі складнощів із судноплавством в Азовському морі, пише КоммерсантЪ.
Росії важко, у тому числі через санкції, але швидше за все цього року вони зможуть продати частину врожаю, що залишився, вважає Олена Нероба менеджер з розвитку бізнесу брокерської компанії «Maxigrain». «Кому війна – кому мати рідна, – каже вона, – але, можливо, хтось відмовиться від російських контрактів».
На цьому фоні ціни на біржі Чикаго в середу 2 березня на тверду червону озиму пшеницю підвищилися на 13% і склали $415 за тонну, пише Reuters. У пʼятницю, 4 березня, ціна на пшеницю на торгах в Чикаго підскочила більш ніж на 50% після вторгнення Росії в Україну. У п’ятницю ціни зросли до $13,40 за бушель, тоді як європейська пшениця в Парижі досягла рекорду в 406 євро за тонну.
«Якщо не зупинити війну в Україні, то світ чекатимуть голодні війни вже наприкінці цього року», — вважає Ліссітса. Наразі попит балансують Франція, США, Аргентина, Австралія та Індія, каже Нероба. Вони продають пшеницю за вигіднішими цінами, ніж могли б. Але у довгостроковій перспективі не зможуть покрити весь світовий попит. Експерти опитані Financial Times попереджають про посилення ризиків продовольчої безпеки в бідних країнах, багато з яких вже страждають від високого рівня голоду через пандемію коронавірусу.
«Я не розумію як працювати і вести бізнес у сільському господарстві, коли дві основні області окуповані», — говорить Ліссітса. Тому він вирішив сконцентруватися на допомозі державі та зробити все, щоб наблизити перемогу України. Зараз він разом із першим віце-премʼєром Юлією Свириденком та головою комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Миколою Сольським забезпечує армію продуктами харчування, купує та доставляє бронежилети, а також морально та матеріально підтримує команду. «Вранці я дзвоню в регіони і роблю перекличку, хто живий, а хто ні, — каже він. — Зараз ми не рахуємо фінансових втрат. Ми рахуємо людські».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
