Євросоюзу потрібна єдність, щоб запобігати трагедіям, подібним до війни Росії проти України. Але для цього Європа має змінюватись, і робити це максимально швидко. Про це говорили сьогодні провідні європейські політики в Давосі
Єдність Європи в засудженні агресії проти України та кілька пакетів європейських санкцій стали несподіванкою для Росії. Європейська рада та Європарламент безпрецедентно швидко відреагували на наплив мільйонів українських біженців. Європейці постачають ЗСУ важке озброєння. Але «чи є єдність Європи щодо майбутнього України? Я поки що її не бачу. Чи запроваджено шостий пакет санкцій – ембарго на російську нафту? Ні. Так чи є єдність?», – питав сьогодні Володимир Зеленський на «Українському сніданку» у Давосі.
Питання українського президента тісно перегукувалися з тим, що обговорювали сьогодні на сесіях Світового економічного форуму прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте, його словацький колега Едуард Хегер, президент Європарламенту Роберта Метсола, президентка Європейського Центрального Банку Крістін Лагард інші європейські політики.
Чи вистачить Європі єдності, щоб не лише відповідати на кризи, подібні до української, а й запобігати їх? Чи готовий ЄС розширюватися після 24 лютого – дати, яка змінила Європу та весь світ? Чи вистачить Євросоюзу, економічному супергіганту, єдності та мужності перестати бути «політичним карликом» на міжнародній арені? Щоб відповісти «так» на всі ці питання, Європі потрібно змінюватись, і робити це швидко.
Європа як самостійна зовнішньополітична сила
Євросоюзу настав час перестати бути «ігровим майданчиком для інших і самим перетворитися на гравця, – вважає Марк Рютте. – А для цього зміни мають відбутися насамперед у головах європейських політиків».
Три кроки, які прем'єр Нідерландів вважає найдієвішими:
1. Європейська рада має відмовитись від принципу одноголосного прийняття рішень у голосуваннях з найважливіших проблем, у тому числі санкцій та захисту прав людини. Європа зможе набагато швидше реагувати на кризи, якщо унеможливить ситуації, коли одна країна може заблокувати такі рішення.
2. Спираючись на величезний внутрішній ринок, Європа має стати ще сильнішою економічно. Для цього потрібні серйозні реформи, зокрема зміни трудового та пенсійного законодавства.
3. Єдиний Європейський Союз має проєктувати свою економічну міць на міжнародну арену. Найбільшим країнам ЄС – Італії, Франції та Німеччині – треба відмовитися від прагнення самостійно нарощувати вагу у зовнішній політиці. Рютте вважає, що у довгостроковій перспективі Рим, Париж та Берлін мають пожертвувати частиною суверенітету у прийнятті зовнішньополітичних рішень в обмін на статус Європи як потужного зовнішньополітичного гравця нарівні зі США та Китаєм.
Велика Європа
Українська криза знову гостро порушила питання розширення Євросоюзу. «ЄС не готова до навантаження, яке ляже на його плечі зі вступом нових членів, особливо після початку російської агресії», — кажуть популісти та євроскептики. Справді, війна виявила два головні слабкі місця в економіці Євросоюзу, вважає Голова Європейського центрального банку Крістін Лагард.
Перше – сильна залежність від міжнародних ланцюжків створення вартості. Вона сильніша, ніж у будь-якого іншого ринку, каже Лагард. Порушення цих ланцюжків дуже позначилося на Європі. Друге – висока залежність від дешевих енергоносіїв та іншої стратегічної сировини.
Але Європа є величезним ринком, який може диктувати умови в переговорах з іншими гравцями. Крім того, потужна перевага Європи – сильна монетарна політика та єдина валюта. «Коли ми разом працюємо над усуненням слабких місць і використовуємо сильні сторони, ми здатні багато на що», – вважає голова ЄЦБ.
Спираючись на свої сильні сторони, Євросоюз має виступати перетворюючою силою для країн, які бажають стати його частиною та поділяють його цінності, наголошує прем'єр-міністр Словаччини Едуард Хегер. Не потрібно ставити таким країнам умови на десятиліття. Не йдеться про зниження критеріїв членства. Україна не хоче, щоби для неї знижували критерії. Вона хоче, щоб ми допомогли їй досягти критеріїв членства. Словаччина теж була не готова, але спромоглася наздогнати Польщу, Чеську Республіку та Угорщину, тому що Європейська комісія нам допомогла», – розповів Хегер.
«Щоб відповісти на запитання, чи ми готові до розширення, потрібно запитати себе: чи готові ми відкрити двері для країн, які борються за принципи, які ми розділимо? І якщо ми вважаємо, що готові, то маємо відсунути на другий план цифри. Розміри економік цих країн чи майбутня кількість їхніх представників у європейських структурах не мають значення, – вважає президент Європарламенту Роберта Метсола. – Важливо те, чи хочемо ми стати глобальною демократичною силою, яка зіткнулася із спільним ворогом. Протягом найближчих тижнів і місяців ми маємо ухвалити ключові рішення, які покажуть, чи готові ми до цієї ролі».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
