Роками Лондон купається у російських грошах. З року в рік британський уряд мало що робив для того, щоб зупинити потік сумнівних грошей. Війна в Україні це різко змінила, пише The Economist.
Forbes зробив переклад та вибрав головні думки.
Роками Лондон купається у російських грошах. Британія, яка має величезний фінансовий центр і схильність до необтяжливих законів, стала ідеальним місцем для відмивання готівки. Країна крізь пальці дивиться на володіння активами-трофеями, від газет до футбольних клубів. У Лондоні прірва розкішної нерухомості, яка ідеально підходить для використання купи готівки, яку треба обілити.
Юристи, банкіри й інші професіонали пропонують дорогі послуги із гарантіями конфіденційності. Додайте до цього висококласні школи й університети і нікого не здивує, що Національне агентство боротьби зі злочинністю Британії (НАБЗ) вважає, що в країні є проблема з відмиванням грошей – до £100 млрд ($125 млрд) на рік.
З року в рік британський уряд мало що робив для того, щоб зупинити потік сумнівних російських грошей. Війна в Україні різко це змінила. Британія запровадила санкції проти понад 1600 фізичних і юридичних осіб, серед яких більше 100 олігархів і членів родин, які розбагатіли за клептократичного путінського режиму.
Довгоочікуваний законопроєкт про економічні злочини, який спростить розслідування міжнародних корупційних справ, швидко розглянули в Парламенті у березні, менш ніж за три тижні після вторгнення російських військ в Україну. Уряд поклав край схемі «віза інвестора», яку ухвалив уряд сера Джона Мейджора у 1994-му і яка дозволяла іноземцю із зайвими кількома мільйонами фунтів купити посвідку на постійне проживання після (поверхневої) перевірки.
Російських олігархів більше не чекають у Лондоні із плакатами «Ласкаво просимо». Але позбутися прізвиська «Лондонград» – це менше і простіше завдання, ніж зменшити потоки брудної готівки, що тече в Британію. Країна десятиліттями шукала способів привабити вільний світовий капітал, і не лише з пострадянських країн: на китайських громадян припадає третина інвесторських віз, які видали з 2008-го.
Чудові складові британської системи загального права, до яких належать незалежні суди і потужне право власності, діють на нечистих на руку бізнесменів як мед на мух.
«Зароблені злочинним шляхом гроші хочуть знайти той самий захист, що і законні гроші. Якщо ти накрав своє багатство, то ти, як і будь-хто інший, будеш намагатися зробити так, щоб у тебе їх не вкрали інші», – пояснює Джейсон Шерман з Кембриджського університету.
А тому зменшити потік брудних грошей у країну буде не так просто. Для цього треба додаткові дії у чотирьох напрямах: закон; поведінка тих, хто його практикує; судова система; і, найголовніше, виконання правил.
Закони Лондона
Окрім прихильності до країн, де цінують верховенство права, клептократи також йдуть туди, де панує фінансова анонімність. Тут позиція Британії неоднозначна. Вона стала першою країною G20, яка ще у 2016-му запровадила публічний реєстр власників компаній. Але тих, хто подає неправдиву інформацію (або зовсім її не подає), навряд упіймають; а якщо й упіймають, то штрафи далекі від драконівських. У Британії все так само легко і дешево відкрити підставні компанії чи організації.
А ще Британія досі тісно пов’язана із офшорними територіями, такими як Британські Віргінські острови, чия бізнесова модель ґрунтується на фінансовій секретності (і чий прем’єр нещодавно був заарештований в Америці за наркотики, чим ще більше забруднив і так не надто чисту репутацію території).
Антикорупційні діячі й американський конгресмен закликали запровадити заборону видачі віз та інші санкції проти адвокатів, які працюють на сумнівних осіб. Деякі фірми, які звинуватили у такій діяльності, серед них Carter-Ruck і Harbottle & Lewis, оприлюднили заяви, в яких заперечили будь-яку неправомірну діяльність з їхнього боку.
Та у адвокатів є ще одна зброя. Застосовуючи інноваційні правові аргументи, вони почали дедалі більше використовувати британські закони про захист конфіденційності й особистих даних у справах про наклеп. Вони стверджують, що так звані порушення конфіденційності руйнують публічний образ їхніх клієнтів.
У позові проти HarperCollins через книжку «Люди Путіна», яку написала Кетрін Белтон, двоє олігархів наполягали на захисті особистих даних. Деякі адвокати захисту кажуть, що порушення конфіденційності починають ототожнювати із наклепом.
Якщо закон – це одна проблема, то те, на що готові піти адвокати заради своїх клієнтів, – друга проблема.
«Існує більш загальна проблема руйнування етичних стандартів британських адвокатів, – бідкається Роберт Баррінгтон з Центру дослідження корупції при Університеті Сассекса. – Правова система і так завжди схилялася в бік тих, у кого більше грошей. Та тепер її зовсім перекосила жага до грошей олігархів і клептократів, які провалять будь-яку хорошу перевірку благонадійності».
Деякі російські багатії готові вдвічі переплатити ставку за послуги найкращих адвокатів, яка становить £500 на годину. «Це зламало моральний компас багатьох юридичних фірм», – додає Баррінгтон.
Вам треба відмити гроші? Ласкаво просимо
Наступна проблемна складова британської юридичної системи – суди. Британські судді мають хорошу репутацію у світі, але вони не виправдовують її у справах, що пов’язані із багатством, яке заробили в іноземних юрисдикціях без особливої поваги до закону. Іноді вони надають невиправданої важливості сумнівним доказам, які надає влада інших країн.
«Судді здаються надто довірливими, – каже британський адвокат. – Вони часто сприймають за чисту монету заяви свідків, фінансові документи й інші докази, які надають шахраюваті уряди тільки тому, що вони «офіційні». Це має суттєві наслідки, адже багато олігархів все ще мають зв’язки із людьми при владі в тих країнах, які можуть контролювати чи підробити інформацію, що представляють у судах тут».
У квітні 2020-го двоє родичів колишнього президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва успішно протистояли спробі Національного агентства боротьби зі злочинністю конфіскувати у них три лондонських будинки вартістю понад £80 млн, які агентство вважало купленими за брудні гроші.
У звіті академіків з Університету Ексетеру, які спеціалізуються на міжнародній корупції, вони доходять висновку, що вирок був неправильний, бо суддя Високого суду «прийняв докази казахстанської влади, які дуже ймовірно були заплямовані політичною упередженістю». Академіки також виявили, що суддя не поцікавилася тим, чому Деріга Назарбаєва, донька колишнього президента, і її син використовували складні офшорні структури.
Британському судочинству також бракує відкритості. Хоч багато судових процесів проходить відкрито, часто дуже важко заздалегідь дізнатися, де і коли вони проходитимуть. Інформацію про справи, а також стенографію процесу складно і дорого дістати.
Це суттєво відрізняється від ситуації в Америці, де повну стенографію процесу й інші документи у федеральних справах і справах штату можна легко і дешево отримати (десять центів за сторінку і до $3 за документ) в загальнодоступних базах даних, якими просто користуватися.
Також викликає занепокоєння вартість правосуддя для учасників судового процесу. Британія, знову-таки на відміну від Америки, практикує «перекладання витрат», коли той, хто програв справу, частково або повністю компенсує витрати переможцю. Це схиляє систему на бік товстосумів, які з легкістю можуть сплатити рахунок опонента.
Вітрина магазину одягу Chanel та автомобіля Rolls Royce на Нью-Бонд-стріт у Мейфері, Лондон, Англія, Велика Британія. Бонд-стріт є однією з головних вулиць у торговому районі Вест-Енд
Це також сприяє завищенню плати за юридичні послуги. «Деякі адвокати можуть виставляти величезні рахунки, аргументуючи клієнтам це тим, що в разі їхньої перемоги платитиме опонент, – каже Фредерік Вілмот-Сміт, баристер і автор книжки «Рівність правосуддя», в якій йдеться про нерівність правових систем. – Це сприяє зростанню цін на юридичні послуги». Найкращі лондонські юридичні фірми можуть просити £70 000 лише за складання позову до суду.
Перекладання витрат заважає не лише приватним учасникам судового процесу, а й державним. НАБЗ, наприклад, часто відмовляється від справ про міжнародну корупцію через страх необхідності виплатити кругленьку суму з бюджету в разі програшу.
Колишній розслідувач НАБЗ розповідає, що «мало не довів керівництво до інфаркту», коли хотів заморозити понад $1 млрд під час корупційного розслідування, що пов’язане із Нігерією. Вони не довели справу до суду, пояснив він, бо боялися, що вона може «з’їсти увесь наш бюджет».
Правоохоронна система – це четверта і найважливіша складова пазлу, який треба скласти міністрам. Згідно із неурядовою організацією Spotlight on Corruption, бюджет Британії на боротьбу з економічними злочинами становить усього лише £850 млн. За оцінками Баррінгтона, тільки £43 млн йде на подолання міжнародної корупції, хабарництва тощо. Тому й не дивно, що так мало великих справ доходить до суду. Між 2016-м і 2021-м НАБЗ не домоглося жодного обвинувального вироку в справах про міжнародну корупцію високого рівня.
Коли ОНБ НАБЗ проти Назарбаєвої та її сина скасували, агентству виставили рахунок на £1,5 млн судових витрат, а це близько третини річного бюджету агентства на справи про міжнародну корупцію. (Щоб допомогти вирішити цю проблему, новий закон про економічні злочини накладає обмеження на витрати у випадку скасування ОНБ.)
За словами Джонатана Бентона, колишнього голови корупційного підрозділу НАБЗ, серед перешкод, із якими стикаються прокурори у подібних справах, можна назвати непевність суддів щодо юридичної основи ОНБ: «Це ніби і логічно в контексті труднощів із такими справами, але залишає неприємний осад у контексті презумпції невинуватості».
Брак ресурсів на правоохоронні органи впливає на якість кадрів і технологій, які сьогодні є головними у розслідуваннях. Фінансові детективи середнього рівня в НАБЗ отримують приблизно таку саму зарплату, як і поліцейські, каже Бентон; а коли він там працював, деякі поліцейські, які перевелися до його підрозділу, мали меншу зарплату, ніж під час роботи у поліції.
Штрафи банкам, адвокатам та іншим помічникам у відмиванні брудних грошей мізерні. Навіть штрафи банкам за відмивання грошей рідко перевищують кілька десятків мільйонів фунтів, що для багатьох із них є невеликою витратою. Адвокатів, які закривають очі на фінансові злочини, можуть хіба що пальцем насварити. Кілька британських ріелторів, яких таємно записали для документального фільму, не надто переймалися, коли «покупець» сказав, що використовує гроші, вкрадені з державного бюджету Росії.
Звіт 2021-го від аналітичного центру Chatham House назвали «Проблема клептократії в Британії». В ньому описано, як Британія застосовує «ризикований» підхід до боротьби із відмиванням грошей, за яким перша лінія контролю відводиться банкам, адвокатам та іншим діячам приватного сектору.
Але, підсумовує звіт, «невиконання і недотримання букви закону, а також використання лазівок певними професійними діячами означає, що на практиці мало що робиться для запобігання потоку клептократичного багатства у Британію і розгортання політичних ігор на її території».
Основну думку добре передає підзаголовок звіту: «Як обслуговування пострадянської еліти ослаблює верховенство права». Британська влада відвертається від Путіна і його посіпак. Але тріщини у британській системі правосуддя, які дозволили російській сарані просочитися в Лондон, буде важче залатати.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
