НАТО із великим запізненням ухвалив нову редакцію стратегічної концепції – документа, який оновлюється раз на 10–12 років і відображає бачення міжнародної ситуації та пріоритети Альянсу.
Концепція, де Росію називають головною загрозою, точно відображає безпекову ситуацію, але документу бракує конкретики, вважає вчений-конфліктолог Микола Капітоненко.
Новий номер Forbes Ukraine: 202 найбільші приватні компанії та 303 ефективних СЕО. Замовляйте та отримуйте два журнали за ціною одного!
Попередню стратегічну концепцію НАТО було ухвалено у 2010 році в Лісабоні. Відтоді минуло не просто 12 років. Змінилася епоха. Сьогоднішня Європа з погляду безпеки зовсім не схожа на Європу-2010.
Світ також дуже змінився: приміром, у 2010 році частка Китаю у світовій економіці була на рівні 14%, а нині – близько 19%. Основи міжнародної безпеки зруйновані, міжнародні організації неефективні, позиції Заходу значно ослабли.
Але Альянс вирішив не вносити кардинальних змін до власної риторики. У новому документі багато формулювань та оцінок, схожих на формулювання концепції 2010 року – наприклад, укотре підтверджено політику відкритих дверей.
У декларації нічого не сказано про те, що в майбутньому Україна може стати членом Альянсу. Проте НАТО обіцяє розвивати партнерські відносини з Боснією та Герцеговиною, Грузією та Україною з метою підтримки євроатлантичного миру, стабільності та безпеки.
Багато уваги приділено стримуванню та обороні. Чимало сказано про управління кризами та контроль над озброєнням.
Міжнародна безпека за 12 років змінилася набагато сильніше за стратегічну концепцію НАТО.
Росія – головна загроза
У чому риторика Альянсу істотно змінилася, то це щодо Росії. Замість співпраці стратегічної важливості у 2010 році тепер НАТО говорить про Росію як про найбільш значну й безпосередню загрозу безпеці союзників та миру в євроатлантичному регіоні загалом.
Перед мадридським самітом генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що альянс має планує збільшити чисельність своїх сил швидкого реагування до 300 000 військових. Зараз у їхньому складі близько 40 000 осіб.
Про це було б дивно не говорити у розпал війни, де ресурси та репутація багатьох країн – членів Альянсу поставлено на карту. Хіба що цій розмові бракує конкретики.
У документі перераховано всі злочини, які Росія скоїла проти чинного міжнародного права та норм світопорядку. Але довгострокової стратегії протидії Росії не проглядається. Так, НАТО більше не вважає Москву своїм партнером, але для повноцінної стратегії цього замало.
Підтримка партнерів у протидії ворожій політиці РФ – мається на увазі насамперед Україна – це також надто абстрактно. За чотири місяці війни українці переконалися в тому, що під словом «підтримка» можуть розумітися різні речі.
Але бути рішучішим і конкретнішим Альянс навряд чи міг. Позиції та погляди різних країн-членів, як і раніше, значно відрізняються. Політика, скажімо, Туреччини щодо Росії не схожа на політику Великої Британії. Констатація того, що Росія тепер є головною загрозою, а Україну треба підтримувати – ось можливий на сьогодні спільний знаменник, хоч би якими очевидними здавалися його формулювання.
НАТО наголошує, що не шукає конфронтації з Росією і хоче зберегти відкритими канали комунікації. У Кремлі, схоже, інакше дивилися на це питання і 2010 року, 2022-го.
У стратегічній концепції є кілька відсилань до «міжнародного порядку, заснованого на правилах» (rules-based international order). Росія, як і Китай, за версією авторів документа, прагнуть цей порядок підірвати. Ідеологічний контур концепції – боротьба вільних демократій із авторитарними режимами.
За всієї схожості з риторикою часів холодної війни ситуація насправді інша. Китай та Росія не так хочуть знищити всі правила, як замінити наявні іншими. У цьому основна небезпека кризи світопорядку, а співвідношення сил, що змінилося, робить загрозу воєн і конфліктів особливо значною.
Три основні завдання сформульовано для НАТО у новій концепції:
- стримування/оборона;
- запобігання кризам та управління ними;
- загальна безпека.
У цьому є певна іронія: за 12 років ані запобігати, ані керувати кризами не вдалося, а від безпеки мало що лишилося. Проте Альянс тут залишається досить консервативним.
Для НАТО все стало набагато складніше.
Новий документ, окрім стандартних формулювань принципів, типів загроз і трансатлантичних зв'язків, має дати відповідь на запитання «Як далі бути НАТО в умовах загострення протистояння із Росією та Китаєм водночас?». Протистояння, яке здатне вийти на рівень ядерної зброї та прямої загрози територіям країн-членів, для багатьох із яких запевнень у дієвості статті 5 Вашингтонського договору може бути недостатньо.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
