Категорія
Картина дня
Дата

Одна з вимог ЄС – судова реформа, яку Україна не може впровадити роками. В чому проблема і чи реально це зробити

Сотні мітингувальників зібралися біля будівлі Конституційного Суду України після його рішення про скасування електронного декларування чиновників. Протестувальники вимагають від суддів вийти і пояснити їм причини свого рішення /Фото Getty Images

Сотні мітингувальників зібралися біля будівлі Конституційного Суду України після його рішення про скасування електронного декларування чиновників. Протестувальники вимагають від суддів вийти і пояснити їм причини свого рішення Фото Getty Images

Щоб зберегти статус кандидата на вступ до ЄС, Україна має провести реформу Конституційного Суду та завершити зміни у Вищій раді правосуддя і Вищій кваліфікаційній комісії суддів. Що конкретно потрібно зробити.

16 червня Європейська комісія опублікувала висновок, у якому рекомендувала надати Україні статус кандидата в ЄС, а 23 червня Європейська рада – орган, до якого входять лідери всіх країн – членів ЄС, – остаточно схвалила це рішення. Ще кілька тижнів тому були великі сумніви, що ЄС наважиться на цей крок. Сказавши Україні «так», європейці поставили кілька умов, не виконавши які ми можемо втратити цей статус. Перші дві з них стосуються судової реформи.

Що саме вимагає ЄС та які шанси на те, що Україна виконає вимоги Євросоюзу.

Давно назріла реформа Конституційного Суду є пріоритетом номер один для ЄС. Дослівно йдеться про «ухвалення і впровадження законодавчих змін щодо процедури добору суддів Конституційного Суду, яка би забезпечувала попередній добір суддів з перевіркою на доброчесність та професійний рівень відповідно до рекомендацій Венеційської комісії». 

Чому саме реформа КС є першочерговою?

Конституційний Суд – єдина інституція, яка може скасовувати закони, що стосуються будь-якої сфери, зокрема й бізнесу, визнаючи їх неконституційними, і тлумачити Конституцію. Саме тому кожен президент і його політична сила намагалися призначити до цього органу своїх людей.

У 2016 році в Конституцію вписали положення, що добір суддів КС має відбуваєтися на конкурсних засадах. Проведення чесного і прозорого конкурсу мало гарантувати, що до КС потраплять тільки поважні правники, які замість служіння інтересам своїх політичних патронів захищатимуть Конституцію і права людини. 

Але на рівні закону ці положення так і не втілили: президент, парламент і з’їзд суддів продовжили призначати до КС осіб, які не проходили якісної перевірки, конкурсу як такого не було. 

Особливо гострим питання стало восени 2020 року, коли КС ухвалив скандальне рішення про часткову неконституційність системи електронного декларування статків для посадовців, чим поставив під сумнів безвізовий режим з ЄС. 

Тоді президент звернувся до Венеційської комісії з проханням порадити, що робити з КС. У відповідь Венеційка рекомендувала запровадити прозору процедуру добору суддів з перевіркою на доброчесність і залученням іноземних та громадських експертів. Попри те, що з того часу законопроєкт таки розробили (№4533), ключові норми щодо конкурсної процедури до остаточного тексту не потрапили. Врешті законопроєкт досі лежить без руху в парламенті. 

Для того щоб виконати вимогу ЄС, слід відновити розгляд законопроєкту в парламентському комітеті та доопрацювати його відповідно до рекомендацій Венеційської комісії. На думку громадських експертів, законопроєкт має створити єдину конкурсну комісію, яка здійснюватиме перевірку на доброчесність і компетентність кандидатів для всіх суб’єктів призначення.

Принципово важливо не здійснювати жодних призначень до КСУ до запровадження цієї конкурсної процедури (до чого ще раніше закликала Венеційська комісія). Тим не менше з’їзд суддів вже в найближчі тижні сподівається призначити двох своїх ставлеників до КСУ фактично без жодного конкурсу. Цього важливо не допустити, інакше змін доведеться чекати дуже довго – строк повноважень суддів КСУ становить девʼять років, і за Конституцією їх практично неможливо звільнити. Кейс колишнього сумнозвісного голови КСУ Олександра Тупицького (також, до речі, призначеного з числа суддів) цьому яскрава ілюстрація. 

Вища рада правосуддя і Вища кваліфікаційна комісія суддів

Другою за пріоритетністю вимогою ЄС є «завершення перевірки на доброчесність кандидатів до складу Вищої ради правосуддя, а також завершення добору кандидатів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України». Тут Україна просунулась набагато далі, ніж з КС.

Вища рада правосуддя (ВРП) і Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) – це два органи, відповідальні за добір суддів на посади і за звільнення їх за порушення вимог закону. Через корумпованість і кругову поруку в цих органах судова реформа 2016 року так і не була повністю впроваджена. 

Тому 2019 року ВККС розпустили, а влітку 2021 року новим законом передбачили перевірку на доброчесність чинних членів ВРП з можливістю їхнього звільнення, а також перевірку на доброчесність всіх нових кандидатів до ВРП і ВККС. Обидві перевірки мали виконувати спеціально створені Етична рада (для ВРП) і Конкурсна комісія (для ВККС), які наполовину складаються з міжнародних експертів із правом вирішального голосу. 

Перед початком повномасштабного російського вторгнення у лютому реформа ВККС та ВРП була в розпалі. Етична рада почала перевіряти чинних членів ВРП і майбутніх кандидатів, Конкурсна комісія збирала документи від охочих потрапити до ВККС. 

Проміжний результат не забарився: побоюючись перевірок, 12 членів ВРП самі пішли у відставку. Нова фаза війни перервала реформу на два місяці. У травні перевірки відновились: Етична рада рекомендувала звільнити ще одного члена ВРП, а зараз аналізує всіх нових кандидатів. Конкурсна комісія найближчим часом має оголосити свої плани щодо відновлення реформи ВККС.

Головний виклик для успішного виконання другої умови ЄС полягає в тому, що проводити перевірки, які за задумом мали би бути максимально прозорими і відкритими, в умовах воєнного стану досить складно. З міркувань безпеки Етична рада перестала транслювати співбесіди з кандидатами до ВРП, а держава закрила доступ до більшості публічних реєстрів, що ускладнює роботу комісій та аналіз кандидатів громадськістю. 

Недоброчесні судді, вочевидь, вирішили, що за таких умов вони все-таки мають шанси потрапити до ВРП, про що свідчить одіозність деяких осіб, які подали документи на нові вакантні посади. Понад те, вже зараз відомо, що Етичну раду спробують змусити прискорити перевірки кандидатів у ВРП, щоб встигнути до дати, коли планують проведення з’їзду суддів, на якому мають затвердити рекомендовані Етичною радою кандидатури. Це робиться для того, щоб в умовах обмеженого часу було важче відсіяти негідних кандидатів. 

Попри переважний голос незалежних міжнародних експертів останні рішення Етичної ради викликають подив. Окрім закриття співбесід, рада раніше залишила на посадах трьох членів ВРП, до яких були серйозні застереження. А буквально днями рекомендувала на посади членів ВРП кандидатів, щодо яких були сумніви в доброчесності, але водночас відмовила в рекомендації судді-викривачці Лариси Гольник, яка для багатьох в Україні буквально є символом суддівської доброчесності. Цими діями Етична рада викликала різко негативну реакцію профільних громадських організацій, які вже заговорили про загрозу для реформи. 

Попри все зберігається шанс, що навіть в умовах війни реформа ВРП та ВККС вдасться. Головне зараз – врахувати помилки, налаштувати умови і стандарти роботи Етичної ради та Конкурсної комісії так, щоб вони гарантували якісний результат. Законопроєкт щодо реформи Конституційного Суду, окресленої у висновку Венеційської комісії, вже є у парламенті, потребує лише доопрацювання. 

Європейська комісія зазначила, що має намір перевірити стан виконання вимог до кінця цього року. Це не означає, що вже за пів року ми маємо виконати всі пункти висновку, бо деякі реформи триватимуть понад рік. Але маємо показати рух вперед. 

Судова реформа, яка серед умов ЄС є найбільш комплексною і амбітною, є саме тим полем, де Україна повинна показати відчутний прогрес. В ній зацікавлені не лише європейські посадовці, а й насамперед суспільство і український бізнес. Тільки в державі зі справедливим судом можна очікувати як на захист місцевого бізнесу, так і на іноземні інвестиції для відбудови та розвитку, щоб стримувати агресора від майбутніх зазіхань.

Матеріали по темі
Контриб'ютори співпрацюють із Forbes на позаштатній основі. Їхні тексти відображають особисту точку зору. У вас інша думка? Пишіть нашій редакторці Катерині Рещук – [email protected]