Головними в рішенні виключити Росію з Ради Європи є його безпрецедентність та чіткий сигнал іншим членам, що порушення не будуть толеруватись. Для самої ж Росії майже нічого не зміниться
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
16 березня 2022 року прапор Росії був спущений біля Ради Європи – організації, створеної після Другої світової війни для забезпечення верховенства права, дотримання прав людини та демократії в Європі. Остаточне рішення було ухвалено Комітетом Міністрів Організації. Цьому передувала резолюція Парламентської асамблеї, ухвалена 15 лютого 2022 року.
Перед тим як оцінити наслідки виключення Росії з Ради Європи, варто подивитись на процес комплексно, починаючи з 2014 року
Від обмежень Росії до обмежень ПАРЄ
Парламентська асамблея Ради Європи поряд із Комітетом Міністрів є одним з двох ключових статутних органів організації. Він виконує консультативну функцію та об’єднує парламентарів уже 46 держав-учасниць Організації.
На початку кожної сесії Асамблеї в січні учасники затверджують повноваження кожної делегації. Для оскарження повноважень є як формальні підстави, так і змістовні – порушення вимог Статуту Ради Європи. У 2014 та 2015 роках парламентарі робили радикальні кроки, позбавляючи делегацію Росії права брати участь у засіданнях та головувати. Росія традиційно не визнавала таке рішення і бойкотувала ПАРЄ. Пізніше вона припинила сплачувати внески до бюджету організації.
Вже у 2019 році стало очевидним бажання більшості європейських делегатів повернути Росію. Заради ухвалення резолюції, яка поверне Росію, і заборонить на майбутнє обмежувати її права участі у відчутному обсязі, ПАРЄ поставила розгляд резолюції на понеділок (що означає, що вона не буде обговорена) та проводила голосування вночі.
Після 2019 року кожна сесія ПАРЄ починалась із оскарження нашими депутатами та партнерами (група Балтік+) повноважень Росії. Проте, без особливих успіхів.
Росія на вихід
В ніч на 14 березня 2022 року з’явився текст резолюції про виключення Росії з Ради Європи. Членкиня української делегації Леся Василенко зазначила, що текст був абсолютно незадовільним – ані згадування про агресію з 2014 року, ані коректних правничих термінів, ані дати виходу Росії. На Політичному комітети ПАРЄ вдалось відкоригувати це. Резолюція була ухвалена 216 голосами за. Росія в той самий день принесла генеральному секретарю заяву про вихід. Як завжди – «не ви нас, а ми вас наказуємо».
Що означає виключення Росії з Ради Європи?
Якщо підходити до цього питання суто юридично, то розглянемо такі фактори:
- Формально, в силу обмежень статутних документів, Росія буде вважатись членом Організації до кінця 2022 року;
- Європейська конвенція з прав людини, а отже й доступ росіян до Європейського суду з прав людини, буде діяти до 15 вересня 2022 року. Одночасно ЄСПЛ продовжить розгляд шести міждержавних скарг, зокрема, щодо збиття МН-17, порушень Конвенції в окупованому Криму, в ОРДЛО, захоплення моряків у Керченській протоці;
- В ЄСПЛ наразі невелика процесуальна пауза з розглядом спорів у зв’язку з оцінкою наслідків виходу Росії;
- Росія втрачає членство і в інших договорах, які доступні виключно для членів Ради Європи, зокрема в Європейській соціальній хартії. Перелік договорів Ради Європи доступний за посиланням;
- Росія втрачає членство в усіх органах Ради Європи.
На практиці, на ці наслідки потрібно дивитись з двох перспектив: Росії та інших країн-членів.
З точки зору країни-членів, це рішення підкреслює, що вагомі порушення не будуть толеруватись і що реакція може бути швидкою. Для порівняння, перший випадок виходу країни з Організації був з Грецією, де після державного перевороту та зміни влади у 1967 році були численні порушення прав людини. Питання про виключення Греції підняли в Організації у 1969 році, а Греція заявила про самостійний вихід. Остаточно Греція покинула Організацію у 1970 році.
Звичайно, хотілося б вірити, що це рішення підштовхне країни більш помірковано ставитись до бажання відшукати діалог з агресорами.
З точки зору Росії не зміниться майже нічого, — тенденція щодо відмежування прав людини та взагалі міжнародного права почалась в РФ далеко не вчора. Ще в 2015 році в Росії був ухвалений закон, який закріпив право Конституційного суду визнавати неможливим виконання у Росії рішень міжнародних судів, якщо вони порушують принцип верховенства російської конституції. Цьому передувало рішення Конституційного суду, яким Суд встановив, що вирішуватиме питання про виконання ухвал Європейського суду з прав людини у кожній справі індивідуально, рішення ЄСПЛ будуть підлягати виконанню лише з урахуванням визнання верховенства Конституції Росії.
Під час внесення останніх змін до Конституції Росії стаття 79, яка до того зазначала, що «Російська Федерація може брати участь у міждержавних обʼєднаннях і передавати їм частину своїх повноважень відповідно до міжнародних договорів, якщо це не тягне за собою обмеження прав і свобод громадянина і не суперечить основам конституційного ладу Російської Федерації», була замінена на нову: Рішення міждержавних органів, ухвалені виходячи з положень міжнародних договорів Російської Федерації, які у їх тлумаченні суперечать Конституції Російської Федерації, не підлягають виконанню Російською Федерацією».
Тобто питання тільки в тому, яким може бути наступний крок? Фракція ЛДПР каже, що готова ініціювати референдум про повернення смертної кари, бо це одна з чужих для них цінностей та правил. Логічний крок після публікації архівів про тортури в системі виконання покарань.
Отже, вихід Росії з Ради Європи це про заглиблення безправ’я для неї та додаткове нагадування, що загравання з агресором це мовчазна згода на подальші злочини.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
