Новину про реорганізацію найбільшого кіноархіву України Довженко-Центру в кіноіндустрії сприйняли як анонс його фактичної ліквідації. Держкіно запевняє: реорганізація дозволить центру «приділити більшу увагу розвитку музейної справи та кінокультури». В чому небезпека цих планів
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
Оновлено. Після публікації тексту стало відомо, що Держкіно не повідомило Міністерству культури та інформаційної політики про рішення реорганізувати Довженко-Центр. Щоб зберегти колекцію фільмів, яка формувалась з 1991 року, Мінкульт ініціював обговорення з Кабінетом Міністрів та Держкіно.
Останні 28 років Довженко-Центр популяризує та вивчає спадщину національного кіно. В центрі проходять кінопокази, дослідники працюють із понад 24 000 архівних документів. Це єдиний український представник в Міжнародній федерації кіноархівів.
5 серпня Державне агентство України з питань кіно видало наказ про реорганізацію Довженко-Центру. За ним, нинішні обов’язки центру виконуватимуть три юридичні особи: держустанова «Науковий центр кінематографії України», сам Довженко-Центр та виокремлена з його структури Українська анімаційна студія.
Держкіно планує вилучити у Довженко-Центру колекцію фільмів та передати її Науковому центру кінематографії. Він існує з 2011 року, проте в кіноіндустрії його називають сплячим і фейковим. «З моменту заснування за часів Януковича [центр] не здійснював жодної діяльності, не має штату, відповідних компетенцій», – переконані в Довженко-Центрі.
Довженко-Центр зберігає більше 10 167 українських та закордонних фільмів Фото Getty Images
У найбільшому кіноархіві України зберігається більше 10 167 українських та закордонних фільмів. Їх вилучення не залишить сенсу в роботі Довженко-Центру. За версією Держкіно, реорганізація дозволить центру приділити більшу увагу розвитку музейної справи та кінокультури. Проте без фільмофонду це теж неможливо. «Все, що ми робимо, пов’язане з цими фільмами», – каже в.о. генерального директора Довженко-Центру Олена Гончарук.
Довженко-Центр збирав студійні фільмофонди державних кіностудій з 1994 по 2001 роки. Пошук рідкісних стрічок по всьому світу триває донині. «Передавалися тисячі стрічок, – згадує колишній гендиректор Довженко-Центру Іван Козленко. – Коштом Довженко-Центру українські фільми купували в Госфільмофонді Росії, відбувався пошук фільмів, які вважалися втраченими».
Фільмофонд потребує особливої температури зберігання. «60 000 фільмів не можна виймати з холодильних камер, – додає Козленко. – Фахівці Наукового центру кінематографії ніколи з цим не працювали».
У заяві Держкіно згадують фільмофонд, але не кіноархівну та музейну колекції Довженко-Центру. «Органи управління не розуміють: розподіл на частини знищить колекцію», – каже Гончарук.
Довженко-Центр – найбільший український державний кіноархів
Чи заробляє Довженко-Центр
Держкіно переконує: останні роки Довженко-Центр працює лише за рахунок державних коштів. У 2021–2022 роках сума дотацій становила 7,6 млн грн на рік. Центр як державне підприємство має покривати видатки власними доходами.
Гончарук заперечує закиди про неприбутковість. До початку 2020-го центр був успішним, каже вона. Останні роки були складними через пандемію та війну. У ковідному 2020 році прибуток центру становив 0,15 млн грн, проте в 2019-му ця сума сягала 1,3 млн грн. Суми держпідтримки тоді сягали 8,8 млн грн та 10 млн грн відповідно.
Половину бюджету склали надходження від оренди приміщень. Ці гроші інвестували в розвиток центру. «Провели ремонти в приміщеннях, придбали обладнання для контролю клімату та кінолабораторії», – каже Гончарук.
Під час вторгнення Довженко-Центр генерує дохід на фільмах, які надає для показів за кордоном. Ці копії вони самостійно виготовили та оцифрували, переклали субтитри. Такими надходженнями частково перекривають зарплати працівникам.
«Ми також генеруємо прибуток і в гуманістичному вираженні», – каже Гончарук. Державні підприємства у сфері культури є збитковими, переконує Козленко. «Мало в кого викликає запитання, для чого нам Мистецький арсенал, – додає директорка центру. – Всі розуміють: це іміджевий презентаційний майданчик українського мистецтва».
Діяльність Довженко-Центру спрямована на збереження, реставрацію, дослідження та збільшення Національного кінофонду України
На чиєму боці кіноіндустрія
«Держкіно давно веде боротьбу з центром, – стверджує Гончарук. – Їм не подобається, що ми працюємо і маємо вплив на міжнародну аудиторію. Думаю, є мета позбавити Довженко-Центр суб’єктності і можливості працювати».
У комунікації між Держкіно та кіноспільнотою велика криза, каже виконавча директорка Української кіноакадемії Анна Мачух. У індустрії немає видимих голосів, які б підтримали реорганізацію. Натомість на сайті уряду вже зареєстрували петицію про її скасування.
«Довженко-Центр зробив національну кінематографічну спадщину видимою і цікавою, – каже гендиректор кінокомпанії «Артхаус Трафік» Денис Іванов. – Провести реорганізацію – це як змінити команду Національного художнього музею та віддати приміщення людям, які вивезуть картини і продадуть будівлю». У демократичній країні після кроків, які руйнують національну пам’ять, керівництво Держкіно пішло б у відставку, впевнений Іванов.
Оптимальний вихід зі скандалу – скасувати наказ, додає Мачух. «Такі важливі рішення мають прийматись після обговорень та консультацій з індустрією, – каже виконавча директорка Української кіноакадемії. – Вони від самого початку повинні супроводжуватися детальними роз’ясненнями».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
