Новину про реорганізацію найбільшого кіноархіву України Довженко-Центру в кіноіндустрії сприйняли як анонс його фактичної ліквідації. Держкіно запевняє: реорганізація дозволить центру «приділити більшу увагу розвитку музейної справи та кінокультури». В чому небезпека цих планів
Оновлено. Після публікації тексту стало відомо, що Держкіно не повідомило Міністерству культури та інформаційної політики про рішення реорганізувати Довженко-Центр. Щоб зберегти колекцію фільмів, яка формувалась з 1991 року, Мінкульт ініціював обговорення з Кабінетом Міністрів та Держкіно.
Останні 28 років Довженко-Центр популяризує та вивчає спадщину національного кіно. В центрі проходять кінопокази, дослідники працюють із понад 24 000 архівних документів. Це єдиний український представник в Міжнародній федерації кіноархівів.
5 серпня Державне агентство України з питань кіно видало наказ про реорганізацію Довженко-Центру. За ним, нинішні обов’язки центру виконуватимуть три юридичні особи: держустанова «Науковий центр кінематографії України», сам Довженко-Центр та виокремлена з його структури Українська анімаційна студія.
Держкіно планує вилучити у Довженко-Центру колекцію фільмів та передати її Науковому центру кінематографії. Він існує з 2011 року, проте в кіноіндустрії його називають сплячим і фейковим. «З моменту заснування за часів Януковича [центр] не здійснював жодної діяльності, не має штату, відповідних компетенцій», – переконані в Довженко-Центрі.
Довженко-Центр зберігає більше 10 167 українських та закордонних фільмів Фото Getty Images
У найбільшому кіноархіві України зберігається більше 10 167 українських та закордонних фільмів. Їх вилучення не залишить сенсу в роботі Довженко-Центру. За версією Держкіно, реорганізація дозволить центру приділити більшу увагу розвитку музейної справи та кінокультури. Проте без фільмофонду це теж неможливо. «Все, що ми робимо, пов’язане з цими фільмами», – каже в.о. генерального директора Довженко-Центру Олена Гончарук.
Довженко-Центр збирав студійні фільмофонди державних кіностудій з 1994 по 2001 роки. Пошук рідкісних стрічок по всьому світу триває донині. «Передавалися тисячі стрічок, – згадує колишній гендиректор Довженко-Центру Іван Козленко. – Коштом Довженко-Центру українські фільми купували в Госфільмофонді Росії, відбувався пошук фільмів, які вважалися втраченими».
Фільмофонд потребує особливої температури зберігання. «60 000 фільмів не можна виймати з холодильних камер, – додає Козленко. – Фахівці Наукового центру кінематографії ніколи з цим не працювали».
У заяві Держкіно згадують фільмофонд, але не кіноархівну та музейну колекції Довженко-Центру. «Органи управління не розуміють: розподіл на частини знищить колекцію», – каже Гончарук.
Довженко-Центр – найбільший український державний кіноархів
Чи заробляє Довженко-Центр
Держкіно переконує: останні роки Довженко-Центр працює лише за рахунок державних коштів. У 2021–2022 роках сума дотацій становила 7,6 млн грн на рік. Центр як державне підприємство має покривати видатки власними доходами.
Гончарук заперечує закиди про неприбутковість. До початку 2020-го центр був успішним, каже вона. Останні роки були складними через пандемію та війну. У ковідному 2020 році прибуток центру становив 0,15 млн грн, проте в 2019-му ця сума сягала 1,3 млн грн. Суми держпідтримки тоді сягали 8,8 млн грн та 10 млн грн відповідно.
Половину бюджету склали надходження від оренди приміщень. Ці гроші інвестували в розвиток центру. «Провели ремонти в приміщеннях, придбали обладнання для контролю клімату та кінолабораторії», – каже Гончарук.
Під час вторгнення Довженко-Центр генерує дохід на фільмах, які надає для показів за кордоном. Ці копії вони самостійно виготовили та оцифрували, переклали субтитри. Такими надходженнями частково перекривають зарплати працівникам.
«Ми також генеруємо прибуток і в гуманістичному вираженні», – каже Гончарук. Державні підприємства у сфері культури є збитковими, переконує Козленко. «Мало в кого викликає запитання, для чого нам Мистецький арсенал, – додає директорка центру. – Всі розуміють: це іміджевий презентаційний майданчик українського мистецтва».
Діяльність Довженко-Центру спрямована на збереження, реставрацію, дослідження та збільшення Національного кінофонду України
На чиєму боці кіноіндустрія
«Держкіно давно веде боротьбу з центром, – стверджує Гончарук. – Їм не подобається, що ми працюємо і маємо вплив на міжнародну аудиторію. Думаю, є мета позбавити Довженко-Центр суб’єктності і можливості працювати».
У комунікації між Держкіно та кіноспільнотою велика криза, каже виконавча директорка Української кіноакадемії Анна Мачух. У індустрії немає видимих голосів, які б підтримали реорганізацію. Натомість на сайті уряду вже зареєстрували петицію про її скасування.
«Довженко-Центр зробив національну кінематографічну спадщину видимою і цікавою, – каже гендиректор кінокомпанії «Артхаус Трафік» Денис Іванов. – Провести реорганізацію – це як змінити команду Національного художнього музею та віддати приміщення людям, які вивезуть картини і продадуть будівлю». У демократичній країні після кроків, які руйнують національну пам’ять, керівництво Держкіно пішло б у відставку, впевнений Іванов.
Оптимальний вихід зі скандалу – скасувати наказ, додає Мачух. «Такі важливі рішення мають прийматись після обговорень та консультацій з індустрією, – каже виконавча директорка Української кіноакадемії. – Вони від самого початку повинні супроводжуватися детальними роз’ясненнями».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
