Українці стали головними героями наймасштабнішої демографічної кризи з часів Другої світової війни. Як їм допомагає Європа
Воєнний номер Forbes Україна
Цей матеріал із Воєнного номеру Forbes Україна – спеціального випуску журналу. Придбати його можна за цим посиланням. Редакція зробила номер у найгарячішу фазу війни, яку Росія розпочала проти України. Мета – зафіксувати зроблене армією, владою, підприємцями, українським народом для відсічі агресору та подивитися в українське майбутнє.
Євгенія Кашперська, 36, прокинулася 24 лютого від звуку вибухів. Її дім у селі Чубинське розташований за 9 км від аеропорту Бориспіль. «У мене почалася паніка, – каже вона. – Було відчуття, що треба брати дитину і втікати». Вночі вона не спала: молилася та чекала ранку. Наступного дня Кашперська із дев’ятирічним сином поїхала до сестри чоловіка в Німеччину.
Сім’я Кашперської – крапля в людському океані. За даними ООН, за майже два місяці війни 12,1 млн українців залишили власні будинки. 5 млн з них опинилися за межами країни. По той бік кордону на українців чекають волонтери. Європейці відкрили свої серця і домівки, каже волонтерка зі Швейцарії Юлія Кулик. Уряди і компанії витрачають сотні мільйонів євро на те, щоб розмістити, нагодувати та фінансово підтримати жертв гуманітарної катастрофи – найбільшої в Європі на пам’яті двох поколінь.
Біженці
Кашперська оселилась у невеликому місті Штольберг поблизу кордону із Нідерландами та Бельгією. Зараз – безкоштовно, потім оренду оплачуватиме держава, пояснює вона. Майже одразу після заселення під дверима з’явилися солодощі й табличка із написом «Willkommen! Welcome!». «Сусіди раді нас бачити, – розповідає вчителька. – Вчора сусід навіть зробив екскурсію – показував школу, старовинний замок, дитячий майданчик». Власники квартири, Артур і Анна, привозять речі, їжу, ліки.
Торік у Штольберзі була повінь, перші поверхи будинків майже повністю затопило. Тут знають, як допомагати одне одному. За словами Кашперської, позиція хазяїв проста: «Якби у нас зараз була війна, ми б хотіли, щоб в Україні нас прийняли так само, як ми вас».
«Європа не бачила такого масштабного та швидкого виходу з часів Другої світової війни, – констатує інтернет-видання Vox. – Настільки ж безпрецедентним є доброзичливе ставлення до цих біженців із боку сусідніх країн». За даними березневого опитування IFOP, у середньому 84% жителів Франції, Німеччини, Італії та Польщі – найбільших за чисельністю населення країн Європи – добре ставляться до України.
Громадська думка впливає на рішення політиків. 4 березня Рада Європейського Союзу активувала Директиву про тимчасовий захист, яку ухвалила у 2001 році. Завдяки цьому українські біженці в Європі протягом року матимуть право на освіту, охорону здоров’я, медичну допомогу, роботу та житло. Єврокомісія виділила для них €3,4 млрд.
Половина українських біженців – діти. Для них ЄС створить освітній портал із навчальними матеріалами українською. Викладатимуть учителі з України, які скористалися тимчасовим захистом у ЄС.
Попередня масштабна хвиля біженців спіткала світ після початку війни у Сирії. За даними Агентства ООН у справах біженців, з 2011-го по 2022 рік країну залишило понад 5,7 млн сирійців. Проте сирійська хвиля була набагато повільнішою: за місяць Україну залишило стільки ж людей, скільки Сирію за чотири роки війни.
За кордон їдуть переважно мами з дітьми та старші люди, чоловіків серед біженців майже немає. Фото Getty Images
До українців європейці ставляться прихильніше, ніж до сирійців, констатує айтішниця Ольга Сумбатова, 45, що живе в Німеччині з 2000-х років. «Сирійців боялися, бо біженцями були переважно чоловіки, – каже вона. – А з України їдуть жінки з дітьми, доки їхні чоловіки обороняють країну».
Перед війною професійна сваха Валентина Гуторова, 35, купила будинок у селі Циркуни Харківської області. «Цього місця вже не існує, – говорить вона. – З будинків винесли всі цінні речі, людей забрали в полон, будівлі підірвали, тварин розстріляли». Перші вибухи розбудили жінку в Харкові. Звідти вона поїхала у село Вільхівка, бо це далеко від кордону з Росією. Але майже одразу туди зайшла російська артилерія. У перший день через перестрілку зникла електрика, на другий день – газ.
Щодня родина Гуторової виїжджала в місто по продукти, бензин і новини. Коли зрозуміли, що їжі в магазинах немає, а купленої не вистачить, вирішили їхати в Італію до друзів.
На кордоні з Італією родині запропонували допомогу робітники ООН, які забезпечують біженців їжею та тимчасовим житлом. Італія поки що не виплачує соціальні виплати українцям. Допомагають сусіди. «Ми прокинулись одного ранку, а на столику перед будинком – пральний порошок, фен, продукти, – розповідає вона. – Кожен несе те, що вважає за потрібне».
Піар-менеджерка Анна Сухаревська, 35, поїхала з Києва до Чернівців евакуаційним потягом. Через Молдову і Румунію потрапила до Бельгії. На румунському кордоні діти та дорослі пригощали українців гарячим супом, пловом, чаєм.
Сухаревська оселилась у франкомовному Льєжі. Роботу вона не шукає. «Я допомагаю друзям у Києві знайти гроші на гуманітарну допомогу і необхідні речі для ЗСУ, – розповідає вона. – Майже не виходжу з квартири, бо постійно на зв’язку із близькими».
Прихисток у Кракові. Старий залізничний вокзал у Польщі став притулком для переселенців. За місяць війни країна зустріла 2,2 млн українців. Фото Getty Images
Волонтери
На головному залізничному вокзалі Львова чергують волонтери Червоного Хреста. Вони наливають чай, дають гарячу їжу, скеровують у тимчасові прихистки, допомагають із пошуком автобуса до польського кордону. Редакторка видавництва «Темпора» Богдана Романцова, 30, робить усе, аби вивести прибулих зі стану заціпеніння. «У багатьох із цих людей розбомбили будинки. Вони не їли добу чи більше, – розповідає вона. – Багато хто мав свою невелику крамничку чи майстерню, і тепер цього бізнесу немає».
Протягом березня на Львівщину прибувало близько 30 евакуаційних потягів щоденно, каже начальник управління транспорту та зв’язку Львівської ОДА Степан Рудницький. За його даними, у перші три тижні війни таким чином виїжджало по 20 000–30 000 переселенців на день. Одне із завдань волонтерів – допомогти переселенцям зрозуміти, куди рухатися далі.
«Ми постійно оновлюємо інформацію про країни для тимчасового проживання і показуємо, що життя триває», – говорить Романцова. Здебільшого, за її спостереженнями, виїжджають мами, які рятують своїх дітей, самотніх жінок менше.
По інший бік кордону їх теж зустрічають волонтери. Багато європейців припинили професійну діяльність, аби допомагати біженцям з України, каже волонтерка Юлія Кулик. Спочатку вона волонтерила у Швейцарії, а потім пристала до групи в іспанському місті Сеговія, де волонтерів об’єднала навколо себе Маріанна Радванська, 24, яка переїхала до Іспанії з батьками ще в дитинстві. «За тиждень вона згуртувала навколо себе українську спільноту регіону включно з поліцією, Міністерством освіти, муніципалітетом і соціальними службами, – каже Кулик. – Українців тут зустрічають із обіймами, словами підтримки та осуду російської агресії».
«Надам житло жінці з дітьми та собакою» – такі таблички зустрічають українців на вокзалах Берліна. «Зазвичай німці займаються власними справами, але сьогодні вони допомагають», – каже волонтерка громадської організації Ulme35 Ольга Сумбатова.
«Сусіди збирають допомогу, відвозять речі, – розповідає Сумбатова. – У громадському транспорті безкоштовні квитки, безплатне відвідування басейнів, музеї та урядові установи вивісили українські прапори». На електронних табло Берліна раніше висвічувались оголошення про вакцинацію від COVID-19. Зараз вони синьо-жовті, зі словами підтримки України.
Розмір виплат українцям у Німеччині залежить від кількості членів сім’ї. Наприклад, мама з двома дітьми щодня отримує €22. Діти вже почали ходити до школи. Після вивчення мови їх за рівнем знань розподілятимуть по звичайних класах.
Бізнес
Львівська ІТ-компанія Symphony Solutions відкрила свій офіс для українців, що рятуються з небезпечних регіонів. СЕО компанії, голландець Тео Шнітфінк прожив у ньому чотири доби, аби переконатись, що біженці почуватимуться тут комфортно. «Ми допомагаємо знайти житло в Україні або в Польщі»,– розповідає директорка Symphony Solutions з маркетингу Валентина Синенька.
Symphony Solutions прийняла у Львові понад сотню біженців. В її офісі працює міжнародна гуманітарна організація «Лікарі без кордонів». Компанія облаштувала прихистки ще у двох своїх польських офісах – Жешуві та Кракові. Там можна зупинитися на ніч або кілька днів.
Угорський медичний центр Duna створив гуманітарну службу із перекладачами, лікарями, медсестрами та запасом ліків. Українцям, що тікають від війни, центр надає послуги безкоштовно. «У нас багато співробітників з України, а нашим мажоритарним акціонером є українець Ігор Янковський, – пояснює керівник відділу маркетингу компанії Берталан Богнар. – Але у такій ситуації ми б допомогли будь-кому». Співробітники Duna зустрічають біженців на кордоні та пропонують житло.
«Ми допомагатимемо стільки, скільки потрібно, аби підтримати Україну», – обіцяє керівниця відділу комунікацій MedLife Group Іна Бадарау-Ілі. Найбільша в Румунії мережа приватних лікарень відправила мобільну клініку до найбільш навантаженого прикордонного пункту Сігету Мармацієй.
Медична бригада безоплатно надає необхідну допомогу, зокрема моментальну. Українці, які прямують до інших країн, можуть зробити безкоштовний швидкий тест на антиген COVID-19. Мережа безкоштовно обслуговує українських біженців по всій Румунії та надіслала українським лікарням понад 65 тонн гуманітарної допомоги.
Чеська інвестиційна група Pale Fire Capital у перший день війни пожертвувала $1 млн на невідкладну гуманітарну допомогу Україні. Вона підготувала 570 ліжок для біженців у кількох населених пунктах, орендувавши цілі готелі. Разом з Organization for Aid to Refugees та The Scout Institute чеська компанія забезпечує біженців послугами соціальних працівників, юриста, психолога, перекладача та інших.
«Ніхто з нас не хотів би тікати з родиною до чужої країни без знання мови, місцевої культури та звичок», – пояснює комунікаційна директорка Pale Fire Capital Патриція Шедіва. Батьки одного із засновників компанії, Яна Барти, колись емігрували з комуністичної Чехословаччини до Сполучених Штатів. Настав час простягнути руку допомоги тим, хто цього потребує зараз.
Демографія
Мільйони біженців, що перетнули українські кордони, – не єдині демографічні втрати України. Внаслідок російської агресії загинули десятки тисяч цивільних, каже директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова, 72. «Багато хлопців загине на війні, не буде шлюбів і дітей, – додає вона. – Але головний канал втрат – міграція. І це добре, бо ці люди житимуть».
За кордон їдуть переважно мами з дітьми та старші люди, чоловіків серед біженців майже немає. Тобто працездатного населення там менше, ніж у традиційній когорті трудових мігрантів, пояснює Лібанова. З точки зору відтоку робочих рук це погано, але не катастрофічно.
Про бажання повернутися в Україну, за різними опитуваннями, заявляють від 60% до 90% біженців. «Мене неодноразово питали, чи потрібно після отримання статусу біженця бути в Польщі цілий рік, – розповідає Романцова, що зустрічає переселенців у Львові. – Багато хто каже, що повертатиметься, як тільки це буде можливо».
Гуторова, що переїхала з-під Харкова до Італії, сумує за домівкою. «Хочеться додому, хоча мого будинку, може, вже й немає,– розповідає вона. – Було боляче дізнатися, що окупанти вивезли все моє майно із Циркунів. Якби воно згоріло, було б легше. Солдати копирсалися у моїх речах, а потім їхні дружини будуть цим користуватися. Це гидко до нудоти».
Що довше триває війна, то вища ймовірність, що українці залишаться в країнах, які надали їм прихисток. «На сьогоднішній хвилі патріотизму людині може бути соромно зізнатися навіть самій собі, що вона не хоче повертатися, – пояснює Лібанова. – А якщо українці працевлаштуються, то виникає ризик, що до них переїдуть їхні родини».
Противагою може стати тільки швидке відновлення країни після перемоги. «Допомога від західних союзників буде, – впевнена Лібанова. – Економіка та інфраструктура, передовсім житлова й дорожня, відновлюватимуться. Попит на робочу силу буде зростати». За таких обставин, на її думку, повернеться й частина трудових мігрантів, що поїхали ще до війни.
«Україна зможе вистояти і вигнати Росію», – каже Лібанова. Оптимізму додають докорінні зміни у свідомості суспільства. 76% українців вважають, що справи в Україні рухаються у правильному напрямі. Це рекордний показник за всю новітню історію країни. Лібанова впевнена, що нова якість суспільства дозволить після перемоги провести серйозні реформи – викорінити корупцію та позбутися правового нігілізму.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
