Чому ставлення європейських країн до українських біженців краще, ніж до сирійських. Які країни вже не справляються з напливом переселенців. Чи допоможуть економіці ЄС українці, які тікають від війни. Ці питання проаналізувало у своєму матеріалі видання Economist. «Forbes Україна» вибрав головне
Найшидше переселення з часів Першої світової
Кількість українськиїх переселенців до інших країн скоро досягне 4 млн. І ще 6,5 млн тимчасово переміщених осіб всередині України. Тобто майже чверть населення змушена була переїхати.
Якщо війна затягнеться і чоловіки, що їм заборонено залишати країну, якщо вони молодші 60-ти, почнуть приєднуватися до своїх жінок і дітей за кордоном, кількість біженців іще збільшитися втроє. Таке переселення українців може стати одним із найбільших в історії і його можна буде порівняти із переселенням, яке спричинила Перша світова війна.
Воно вже серед найшвидших: на перших стадіях війни приблизно 1 млн людей залишали батьківщину щотижня. Зараз потік уповільнився приблизно вполовину.
Ставлення до українських переселенців краще, ніж до сирійських
Ця криза вже перевернула з ніг на голову стереотипи про те, як Європа реагує на великі потоки новоприбулих. Кількість українських переселенців майже втричі перевищує кількість сирійців та інших, які дісталися Європи у 2015-му. Якщо війна продовжиться і кількість біженців виросте, вони змінять політику, економіки та сприйняття Європою питання міграції. Наразі Захід виявляє розуміння і щедрість.
У 2015 році Німеччина і Швеція спочатку були гостинними, але потім по всій Європі активізувалася підтримка політиків, які виступали проти іммігрантів. Це призвело до ускладнення перетину європейських кордонів, угоди з Туречинною про те, щоб не давати сирійцям потрапляти до інших частин Європи.
Коли почався потік українських біженців, Європа відкрила свої обійми. Європейський Союз уперше ввів у дію свою директиву про тимчасовий захист, за якою українці мають право жити, працювати і отримувати допомогу в 26 із 27 країн – членів ЄС. Їм не треба буде проходити затяжний і непевний процес подання документів на отримання притулку, який довелося пройти тим, хто приїхав у 2015-му, або жити у таборах біженців, як змушували декого.
Деякі країни, які раніше були найбільшими противниками шукачів притулку, сьогодні є головними місцями призначення для українців. Польща прийняла 2,2 мільйони. Угорщина, чий премʼєр-міністр Віктор Орбан першим серед європейських лідерів побудував стіну для зупинки біженців у 2015-му, відкрила двері для 340 000.
24 березня президент Джо Байден сказав, що США прийме до 100 000 українських біженців і надасть $1 млрд, щоб допомогти Європі впоратися із потоком вимушених переселенців. Канада, в якій найбільша у світі українська діаспора після Росії, сказала, що прийме стільки українців, скільки захочуть приїхати.
Польський уряд пропонує 40 злотих ($9) на день грошової компенсації за кожного біженця протягом двох місяців. Британія дає £350 ($460) на місяць на домогосподарство, хоча жахлива бюрократія країни не дає багатьом українцям перетнути кордони королівства.
Такий контраст, як порівняти з реакцією на сирійців у 2015-му, зумовлений не лише світлою шкірою і християнством більшості українців, хоч і це є частиною пояснення. Прийняття біженців – це частина мобілізації через війну, в якій НАТО і Європа, може, і не беруть безпосередньої участі, але їх точно можна зарахувати до затятих партизанів.
Країни вже не справляються
Надії на європейський дух гостинності залежать від успішної інтеграції українців у країнах, які їх приймають. А найближчі сусіди України вже на межі сил.
Молдова, яка прийняла 370 000 біженців, що складають приблизно десяту частину населення країни, ледь справляється. Більшість українців планує рухатись далі в інші країни, але більше, ніж очікувалося, залишається у країні частково через те, що переважна кількість молдован говорить російською. Новіша «партія» біженців, які зазвичай бідніші і навряд чи мають родину у західній Європі, також може залишитися в країні. Молдова стала гральним майданчиком для торгівців людьми, які можуть мати вигляд і говорити як волонтери.
Деякі частини Польщі теж на межі. Близько 300 000 біженців прибуло до Варшави, столиці, збільшивши її населення на 17%. Більше 100 000 попрямували у Краків, друге найбільше місто країни, в якому зазвичай живе 780 000 людей.
«Що більше людей, то гіршими будуть умови», – каже Рафал Тшасковський, міський голова Варшави. На міському залізничному вокзалі є величезна мапа в кольорах українського прапора, на якій позначено 20 польських міст і час, який потрібен, щоб до них дістатися.
Міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок пропонує «гуманітарним хабам» відправляти біженців у різні частини Європи і США, також надати літаки, щоб розвантажити Молдову. У біженців часто немає інформації про те, куди поїхати. Проблема стане гострішою, коли кількість біженців, які мають звʼязки у Європі, неминуче зменшиться.
У Бельгії, де очікують близько 200 000 українців, «відомства, які відповідають за видачу матеріальної допомоги, у паніці», розповіла Ханне Бейренс з Інституту міграційної політики в Брюсселі.
Незадоволення вже є в перевантажених країнах. Румунські націоналісти заявляють, що Україна, а не Росія, є ворогом. У Молдові кілька українських автомобілів були зіпсовані вандалами.
Філіппо Гранді, голова відомства з питань біженців при ООН, застерігає, що ворожі настрої можуть поширитися. «Солідарність може видихнутися і спричинити зворотну реакцію», – попередив він в інтервʼю новинному сайту Politico.
Чи допоможуть українські переселенці економіці Європи
Для економік біженці можуть бути і тягарем, і порятунком. За оцінками банку Goldman Sachs, чотири найбільші країни ЄС витратять майже 0,2% ВВП на підтримку біженців, за умови, що туди приїде 4 мільйони людей. Це скромна цифра, але вона накладається на інші витрати, повʼязані з війною. Загалом, у цих чотирьох країнах дефіцит бюджету найімовірніше зросте на 1,1% ВВП цього року.
Наприкінці минулого року рівень безробіття у Єврозоні впав до рекордних 7%. В Німеччині і Польщі рівень безробіття навіть вдвічі менший за цей показник. Згідно із даними Єврокомісії, чверть підприємств у січні сказала, що брак робочої сили стримує їхню продуктивність – це найбільший зафіксований показник. Українці ж можуть несподівано стимулювати демографію Європи.
Українці, які вже у Німеччині, більш кваліфіковані, ніж сирійські біженці, і це повинно допомогти їм знайти роботу. Відносно велика кількість робочих місць означає, що німці навряд звинуватять новоприбулих у тому, що вони забирають робочі місця у місцевих.
У перспективі українці, які платитимуть податки, можуть стати джерелом чистого доходу для бюджету, а не тим, що цей бюджет спустошує. Але прогнозисти дещо переоцінюють те, як багато зможуть працювати самотні матері, які психологічно травмовані подіями в Україні і хвилюються за своїх чоловіків, які залишилися на батьківщині. Особливо проблема актуальна у тих місцях, де дитячих садочків обмаль і вони дорогі.
Якщо війна продовжиться, економіки вповільняться, а уряди не зможуть надати новоприбулим житло, послуги і роботу, теплі обійми Європи можуть суттєво охолонути.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
