Фізичні покази мод проїдають діру в бюджетах дизайнерів, однак ті за першої ж можливості все одно рвуться брати участь. Навіщо в еру Instagram та пандемії брендам так потрібен подіум
Останні два роки українські бренди дизайнерського одягу проводили в режимі phygital – презентували одяг на закритих мініпоказах і транслювали це на YouTube чи Megogo. У 2022-му організатори тижнів моди в Мілані та Парижі вже наважилися на повноцінний офлайн. А в Києві 3–6 лютого, вперше з початку пандемії Ukrainian Fashion Week запросить тисячі глядачів до подіуму «Мистецького арсеналу», хоч і продовжить стрімити покази на Megogo.
Незважаючи на те що кількість гостей буде вдвічі менша, покази все одно відвідають 8000–10 000 гостей, рахує засновниця Ukrainian Fashion Week Ірина Данилевська. Для порівняння: за даними The New York Post, найбільший Нью-Йоркський тиждень моди щорічно відвідують 230 000 людей: дизайнери, інфлюенсери, журналісти та покупці.
Показати свій одяг вживу перед такою аудиторією, а в залі лише запрошені та акредитовані гості, коштує брендам не менше $5000, каже дизайнерка Ксенія Шнайдер. У ціну входить вартість оренди локації, освітлення й послуг персоналу для допомоги з одягом. Моделей, візажистів, перукарів та піарників потрібно наймати окремо.
Моделі-початківці беруть за показ $50, а супермоделі на кшталт Алли Костромичевої – $1500–3000 за показ. За словами Шнайдер, середня ціна в Києві $100 за показ, а в Токіо – $500. Одному бренду зазвичай потрібно 15–30 моделей.
У 2019 році на подіумі Ukrainian Fashion Week презентували одяг 64 дизайнери, такі як Шнайдер; у 2021-му їх було більше – 95.
Дизайнери знижують витрати на показах завдяки бартеру, спонсорам і друзям. Візажисти, перукарі й моделі, наприклад, можуть погодитися працювати за рекламу або за речі з колекції.
Девелопер SAGA Development був спонсором Ukrainian fashion week у 2018 році й заплатив за це 150 000 грн, каже голова маркетингу компанії Вікторія Зима. Ще 300 000 грн пішло на виставкову зону їхнього проєкту Chicago Central House, сертифікати на подарункові квадратні метри та повербанки для гостей.
Для організаторів показів бюджет завжди різний, бо залежить від концепції показу: це сцена у вигляді лавандового поля, вулиць Парижу чи степу на Івана Купала. Це важливо, бо продається не просто сукня, а історія навколо неї, каже дизайнерка Кристина Бобкова. «Не можна уявити модну індустрію без ефектних шоу і магії, яку транслюють модні доми», – каже Олена Пащенко, баєр відділу жіночого одягу й аксесуарів магазину Helen Marlen Mandarin.
На створення такої історії організатори можуть витратити до $500 000, і в Україні покази бувають дорожчими, ніж за кордоном. Агентство S*EVENT, наприклад, проводило покази в Україні за $100 000. У Мілані показ можна провести за $35 000, каже Неклева. Один показ у Нью-Йорку може коштувати в середньому $125 000–300 000, порахував Vogue Business у 2019. А показ Марка Джейкобса в 2011-му коштував бренду $1 млн.
Чи допомагають покази продажам дизайнерів? Ні. З початку пандемії бренди продають більше онлайн – через Zoom та Instagram. У США онлайн-купівлі зросли на 16% – до 46% від усіх продажів, пише Digital Commerce 360. Кількість покупців у звичайних магазинах в Європі, навпаки, скоротилася вполовину в 2021 році, свідчать дані McKinsey.
Найбільшим плюсом показів на подіумі є те, що це будує імідж бренду в довгу, каже Пащенко. Молоді бренди, за її словами, мають можливість проявити себе та отримати потрібний міжнародний нетворкінг. У вересні 2021 року, наприклад, на тиждень моди в Україну приїхали style-кореспондент Harper’s Bazaar Italia Чідозі Обасі та фотограф видання Ріс Джеймс Моррісон.
«Фізичний показ – це ефектна можливість продемонструвати бренд, – каже засновник агентства S*EVENT Сергій (Картина) Неклева. – Це реверанс ЗМІ та лояльним клієнтам».
Шнайдер залюбки витрачається на покази, і хоча вони не приносять продажів одразу, але допомагають знайти нових клієнтів. Її бренд KSENIASCHNAIDER почав брати участь у Ukrainian Fashion Week з 2015 року, тоді в нього зʼявилися замовники з Китаю, Токіо та Парижу.
Останні два роки з початку пандемії Шнайдер продає свій джинсовий одяг через Zoom. Але вживу легше показати тканину, цупкість матеріалу і посадку джинсів, а фотографії з подіуму кращі, ніж студійні.
«Ми робимо колекції – нам потрібно їх показати, – каже Шнайдер. – Звичайні фотографії в каталозі роблять з тебе черговий «інстаграмний» бренд, а фото з показів – це вау для баєрів».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
