Волонтерство на 7 років за ґратами. Журналіста Євгена Шпитка та підприємця Романа Матиса звинувачують у розкраданні гуманітарки. Що сталося насправді? Розслідування /Фото Ілюстрація Shutterstock / Анна Наконечна
Категорія
Картина дня
Дата

Волонтерство на 7 років за ґратами. Журналіста Євгена Шпитка та підприємця Романа Матиса звинувачують у розкраданні гуманітарки. Що сталося насправді? Розслідування

Євген Шпитко. Фото Ілюстрація Shutterstock / Анна Наконечна

Справа Шпитка-Матиса – найгучніший скандал на «ринку» волонтерства. СБУ відрапортувала, що спіймала ділків «на гарячому», коли вони торгували гуманітаркою. Шпитко каже – замовна справа. Forbes зібрав документи і факти справи та розібрався у схемах сучасного волонтерства. Наразі питань більше до силовиків, ніж до Шпитка 

Історія киянки Наталії Слєпцової – типова. До 24 лютого – підприємниця, маркетологиня. Після – волонтерка. Переїхавши до Львова, вона зайнялася забезпеченням місцевого формування Територіальної оборони. «Бої вже йшли, проте амуніції було дуже мало не лише в Нацгвардії та ТРО, а навіть у бійців Збройних сил», – пригадує Наталія Слєпцова.

За два місяці вона зібрала кошти та придбала 30 бронежилетів, які отримали її знайомі бійці. Людиною, у якої Слєпцова купувала бронежилети, був Євген Шпитко. Вона не єдина. У Шпитка 9 бронежилетів замовив адвокат Дмитро Гадомський, який також є керівником ГО «Спілка мертвих юристів». «Ми передали бронежилети людям, які перебували на Харківському, Миколаївському напрямках і в Київській області, коли там ще були бої», – розповідає Гадомський. 

І він, і Слєпцова були здивовані, коли прочитали 5 травня у ЗМІ, що Євгена Шпитка та Романа Матиса затримали за підозрою у розкраданні гуманітарки. 6 травня Львівська прокуратура та СБУ, по суті, підтвердили цю новину, розказавши про затримання двох неназваних осіб, яких звинувачують у незаконному використанні гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку. 

Чому ця справа важлива /Фото Анна Наконечна

Чому ця справа важлива

Справа Шпитка набула великого розголосу. Про його затримання і підозру у «розкраданні гуманітарки» повідомили багато ЗМІ, зокрема найбільше українське онлайн-медіа «Українська правда».   

Нечистоплотні ділки, що заробляють на гуманітарці, прикриваючись волонтерством, завдають іміджевого удару по всьому волонтерському руху, зменшуючи довіру серед українських та іноземних донорів. У середині травня Forbes писав, що істотно скоротився обсяг ввезення гуманітарної допомоги в Україну з-за кордону. Тому важливо з’ясувати, Шпитко займався волонтерством чи шахрайством.

Також справа Шпитка ставить багато питань до правоохоронних органів. (Під час підготовки цієї статті багато спікерів відмовилися говорити під своїм ім’ям, бо не хотіли «щоб по них теж пройшлися»).  

Під час написання статті автору – журналістці й волонтерці Юлії Бєлінській – вдалося письмово поспілкуватися з Євгеном Шпитком та іншими особами, що були дотичні до закупівель та отримання військової амуніції. Ані львівська прокуратура, ані СБУ не надали коментарів для цієї статті, посилаючись на таємницю слідства. Тож у статті ми наводимо аргументи звинувачення із публічних оголошень СБУ та прокуратури.

Пʼять головних претензій прокуратури і відповідей у справі Шпитка

Звинувачення: На Львівщині спецслужба блокувала протиправний механізм незаконного використання гуманітарної допомоги. 

Схему організували двоє мешканців регіону. Один із них – президент інвестиційної компанії, а інший є головним редактором інформаційного видання.

Відповідь: Йдеться про колишнього керівника управління інвестиційної політики Львівської обладміністрації, кандидата в мери Львова Романа Матиса і головного редактора видання Mind.ua Євгена Шпитка. 

Євген Шпитко з початком масштабних воєнних дій евакуював свою дружину і трьох дітей з Києва за кордон. А сам оселився у Львові у свого знайомого Романа Матиса. Шпитко каже, що вони разом проводили бізнес-заходи, зокрема влітку 2019 року відбувся Mind Invest Club разом з асоціацією EBA у Львові, де Шпитко і Матис виступали модераторами. 

За словами Шпитка, він продовжував роботу над Mind.ua і паралельно почав займатися постачанням бронежилетів та іншого військового спорядження для ЗСУ і ТРО. Тут їхні інтереси з Матисом збігалися. Останній теж збирав гроші і купував спорядження для ЗСУ. Поспілкуватися з Матисом для цієї статті не вдалося. 

Шпитко стверджує, що вони НЕ співпрацювали з Матисом над проєктами постачання військових товарів. Як друзі і сусіди вони були в курсі, хто чим займається, але до тієї партії бронежилетів, з якою Шпитка затримали 5 травня, Матис жодного стосунку не мав. Шпитка затримали на складі, а Матиса – на своєму авто в геть іншому місці.

Звинувачення: Військове спорядження та іншу гуманітарну допомогу, що призначалася для потреб армії та військових формувань України, вони продавали за чималі гроші.

Відповідь: Товари військового або подвійного призначення не можна було просто так купити в магазині чи в інтернеті. Бронежилети чи каски мають бути сертифіковані і їх можуть продавати в Україні компанії, що мають дозвіл від Державної служби експортного контролю. В Україні такий дозвіл на 10 лютого 2022 року мали 119 державних та приватних підприємств. Серед них державна компанія «Спецтехноекспорт».

Шпитко розповідає, що коли почав волонтерити, звернувся за порадою до свого близького друга – хрещеного батька своєї доньки – Олега Кончаківського. Він колишній військовий і має бізнес, пов’язаний зі спеціальною підготовкою співробітників служб безпеки. Одна із його компаній «Артан Центр» навчала охоронців НБУ, «Укрзалізниці», «Муніципальної варти» Львова. Для свого бізнесу Кончаківський вже мав досвід закупівлі бронежилетів. Кончаківський запропонував оформити на Шпитка довіреність, щоб той міг закуповувати бронежилети та шоломи через «Спецтехноекспорт».

Типовий договір на оптові закупівлі надали юристи «Спецтехноекспорту», Шпитко його підписав від імені «Артан-Центру». Згідно з умовами, останній міг купувати у «Спецтехноекспорту» партії бронежилетів та шоломів від 100 штук. Це поширена практика. Підприємець Вадим Задорожний, який у квітні цього року разом з партнерами по консалтинговому бізнесу заснував благодійний фонд «Воля і людяність», розповів, що вони також знайшли компанію із дозволом від служби експортного контролю і підписали з нею договір на закупівлю військової амуніції. 

Тож Шпитко збирав передзамовлення, щоб оплатити партію.

За його словами, частину вартості партії проплачували волонтери та волонтерські організації, після чого бронежилети йшли адресно за їхньою вказівкою на конкретні підрозділи. Частину купував власним коштом «Артан Центр» і передавав своїм підшефним підрозділам – військовим частинам, в яких служить багато колег Кончаківського. А залишок продавали, в тому числі за готівку, тим людям, що шукали 1–10 одиниць родичам, друзям та знайомим, які вирушали на фронт.

Інформацію підтверджує Наталія Слєпцова. Вона надала копії платежів на «Артан Центр», переведені з рахунків громадських організацій, фізичних осіб, комерційних компаній на суму понад 1,1 млн грн. Вона стверджує, що всі бронежилети, куплені через Шпитка, були передані тим, для кого були замовлені. «Першу партію він привіз мені на початку березня додому, впритул до комендантської години просто тому, що пообіцяв», – згадує вона. 

Дмитро Гадомський працював зі Шпитком за такою самою схемою. Його громадська організація проводила на рахунок «Артан Центру» гроші, які жертвували переважно юристи («Спілка мертвих юристів» це комьюніті юристів). Бронежилети він отримував у Львові на складі або десь у місті. Документували отримання актами із військовими частинами або окремими військовослужбовцями. Отримати оперативно підпис у командира військової частини під час військових дій – нетривіальне завдання. 

Засновниця благодійного фонду «Україна з тобою» Тетяна Доманова підтвердила замовлення та отримання у Шпитка 70 бронежилетів для ДУК «Правий сектор». 

Суть діяльності Шпитка

Фактично діяльність Шпитка можна описати як оптові закупівлі військового спорядження під замовлення. 

Шпитко збирав замовлення на бронежилети для закупівлі «Артан Центром», їх оплачували фізичні особи, компанії та ГО; за ці гроші «Артан» купував гуртову партію через державний «Спецтехноекспорт»; доправляв їх замовникам; а залишки продавав у роздріб. 

Чи була ця діяльність прибутковою? Шпитко стверджує, що не отримав жодної винагороди чи зарплати за цю роботу. Роздрібні ціни відрізнялися на 1–4% від закупівельних. Ця різниця – адміністративні витрати «Артан Центру» та покриття логістики. 

Складнощі воєнної бухгалтерії

Звинувачення: Також виявлено, що організатори-мародери вводили в оману керівників однієї з громадських організацій і привласнювали благодійні пожертви, які призначалися для ЗСУ.

Дійсність: «Артан Центр» часто отримував платежі від благодійних та громадських організацій, які не були кінцевими замовниками бронежилетів та іншого. Це пов’язано з особливостями бухгалтерського обліку й оподаткування. Наприклад, серед донорів «Артан Центру» є банк і фінансова компанія. Вони не можуть через свій банківський рахунок провести платіж на купівлю 100 бронежилетів. Тож вони робили благодійний платіж на рахунок громадської організації, яка в свою чергу переказувала кошти на «Артан Центр» для закупівлі спорядження. 

Цю інформацію підтвердив Тарас Котов, директор благодійного фонду «Благодійна Сокира», через який було перераховано гроші на закупівлю 13 бронежилетів у «Артан-Центр». «Наш благодійний фонд став як парасолькова організація для здійснення платежів за військову амуніцію від юридичних осіб, які у звичайному житті не займаються купівлею касок та бронежилетів», – каже він. За таким принципом працювали багато волонтерів. «Розшукували і закуповували «під обстрілами» те, що було нагально потрібно для військових, і всі, з ким ми перетиналися, працювали аналогічно», – розповідає Дмитро Гадомський.

Видання Lviv.Media, яке першим опублікувало новину про затримання волонтерів ще до офіційних повідомлень прокуратури, написало, що Шпитко і Матис привласнили кошти благодійників, які перераховували гроші на рахунки громадської організації «Юридична сотня». На своїй сторінці ця громадська організація повідомила, що не мала жодних фінансових розрахунків з «Артан Центром» чи Шпитком і Матисом. Те саме підтвердив Шпитко. В коментарі Forbes представник «Юридичної сотні» повідомив, що правоохоронні органи заборонили їм спілкуватися з пресою та надавати коментарі до цієї справи.

Звинувачення: Під час обшуків оперативники знайшли склад з великою кількістю військової амуніції – бронежилети, каски та інше спорядження.

Відповідь: Євген Шпитко розповідає, що цей склад з амуніцією належить «Спецтехноекспорту», з нього відбувалися відвантаження, в тому числі й на «Артан Центр».

Що сталося 5 травня

Звинувачення: Ділків затримано «на гарячому» згідно зі ст. 201-2, ч. 3 Кримінального кодексу України під час продажу партії військового спорядження на суму 550 000 гривень.

Захист: Шпитко не заперечує, що з деякими замовниками розрахунки проходили за готівку. На продаж ішли бронежилети, які залишилися з оптових партій (як зазначалося вище, щоб закупити мінімальну партію в 100 бронежилетів, Шпитко докладав свої гроші або використовував кошти «Артана»). Після отримання готівки він перераховував кошти на рахунок «Артан Центру». Як доказ він надав дві платіжки на загальну суму 900 000 грн, зроблені з особистого рахунку на користь «Артан Центру» і оформлені як «безповоротна фінансова допомога».

Шпитко вважає, що справа була замовна і зрежисована, бо саме цей покупець дуже поспішав, начебто бійці в обід їдуть на схід, тому шоломи і бронежилети потрібні терміново, і наполягав на оплаті готівковою. «Оскільки я мав довіреність від компанії, я увійшов у положення людини, захотів допомогти та погодився прийняти ці кошти в готівці, щоб потім їх зарахувати на рахунок «Артан Центру» для оплат «Спецтехноекспорту», – розповідає Шпитко. 

Чи продавав Шпитко це спорядження з націнкою? Очільник фонду «Повернись живим» Тарас Чмут розповідає, що ціни на бронежилети варіюються від $300 до $3000, а на шоломи від $250 до $1000. 

У партії було 17 бронежилетів IV класу з ізраїльськими керамічними пластинами виробника FMS по 22 000 грн за штуку і 15 кевларових шоломів по 9900 грн. В американському збройному інтернет-магазині BoundTree плити для бронежилетів марки FMS продають в роздріб за $769, що майже збігається з ціною, за якою продавав Шпитко, і вкладається в його свідчення про націнку в 1–4% для покриття адмінвитрат.

Замість вердикту

21 травня президент України заявив, що зараз у Збройних силах України перебуває 700 000 людей. За лічені тижні в Україні виник попит на сотні тисяч одиниць бронежилетів, шоломів, форми, взуття, тактичних аптечок. Держава не спроможна в короткі терміни забезпечити таку кількість військової амуніції. Тисячі волонтерів взялися допомогти. І треба визнати, що далеко не всі вели бездоганний облік і юридичне оформлення надходжень, закупівель, поставок.  

Справа Шпитка на межі – є факти і свідчення, що він допомагав волонтерам швидко купити необхідне військове спорядження, є факти, що він продавав за кеш бронежилети. Останнє теоретично залишає поле для зловживань. Дати остаточну відповідь, чим займався Шпитко, волонтерством, низькомаржинальним бізнесом чи шахрайством, може неупереджене слідство. Але ключове слово – «неупереджене».  

Наразі слідство над Шпитком та Матисом триває, їх випустили під заставу 4 млн грн.

Чи будуть правоохоронці розслідувати діяльність колег, якщо ця справа дійсно замовна і сфабрикована, питання риторичне. 

Авторка: Юлія Бєлінська, з 2011 по 2013 роки кореспондент, редактор «Forbes Україна», у 2014-му заснувала Retailers Media, з лютого 2022-го – волонтерка ГО «Логістичний штаб».

Disclaimer 

Євген Шпитко з листопада 2013 року протягом декількох років був головним редактором сайту «Forbes Україна». Але у теперішньої редакції видання Forbes немає конфлікту інтересів через позитивне ставлення до ексколеги. Радше навпаки. У 2013 році Сергій Курченко – бізнесмен з оточення Віктора Януковича – купив UMH Group, який видавав тоді український Forbes. В жовтні 2013-го операційний контроль над виданнями холдингу перейшов до нових власників. За декілька тижнів у редакції Forbes виник конфлікт з новим менеджментом через те, що останні намагались впровадити цензуру: вимагали не писати про близьке оточення Януковича. Був заблокований вихід статті про тодішнього віце-премʼєр-міністра Сергія Арбузова. Переважна більшість редакції на знак протесту звільнилася з UMH. Євген Шпитко був одним із тих, хто прийшов на місце звільнених журналістів. У 2014 році американський Forbes відкликав ліцензію у «Forbes Україна».

Матеріали по темі
Контриб'ютори співпрацюють із Forbes на позаштатній основі. Їхні тексти відображають особисту точку зору. У вас інша думка? Пишіть нашій редакторці Катерині Рещук – [email protected]