Російська нафта стає небажаним товаром для світу. Хто скористається слабкою позицією РФ і виграє від розпродажу? Пояснює Economist /Фото Shutterstock
Категорія
Картина дня
Дата

Російська нафта стає небажаним товаром для світу. Хто скористається слабкою позицією РФ і виграє від розпродажу? Пояснює Economist

Shutterstock

Як Росії розпродати нафту, від якої відмовилися покупці? Economist розібрав нову реальність нафтого ринку, яка виникла через російське вторгнення в Україну. «Forbes Україна» вибрав головні тези з матеріалу

Російська нафта застрягла на воді

Загальний обʼєм нафти «на воді» виріс на майже 13% за два тижні після вторгнення РФ. Переважно це недоставлений вантаж, який шукає нових покупців. Кількість суден, які повертаються до Росії, теж зросла.

Більшість із того, що виїхало з Росії останніми тижнями, купили до початку війни. Тепер з країни взагалі експортують менше нафти. Переживання за санкції, погану рекламу і логістичні перешкоди змусили багатьох покупців поставити нафтові закупи на паузу. 24 березня обʼєм російського експорту нафти морем складав 2,3 мільйони барелів на день, а 1 березня це вже було на 2 мільйони менше, повідомляє фірма збору даних Kpler. Російська нафта починає виглядати як акційний розпродаж. Це, в свою чергу, може стати каталізатором змін у торгівлі нафтою.

Підсканкційний Іран навчився продавати нафту

У травні 2018-го Америка ввела санкції «максимальної сили», намагаючись повністю зупинити експорт нафти з Ірану. Їй це майже вдалося: станом на жовтень 2019-го, експорт в середньому складав 260 000 барелів на день, в той час як до санкцій це було 2,3 мільйони на день. За три місяці до лютого 2022-го в середньому держава продавала по 850 000 барелів на день.

Ірану вдається продавати нафту двома способами. Перший – це за допомогою дозволених, але обмежених, продажів. Коли Штати наклали санкції, то дозволили імпорт у вісім країн. Та й тут не все так просто: за нафту треба платити у валюті покупця. Іран це неабияк дратує. У грудні він змушений був прийняти чай від Шрі-Ланки як оплату за нафтовий борг, який оцінюють у $251 млн.

Щоб обійти обмеження, Іран здійснює контрабанду нафти – це його другий спосіб продажу. Іранські танкери йдуть до ворогів Америки, таких як Венесуела, із вимкненими транспондерами. Деякі судна перефарбовують, щоб приховати свою приналежність Ірану. Інші у відкритому морі, часто вночі, перекачують нафту у судна, які йдуть під іншим прапором.

Із Китаєм, Туреччиною та ОАЕ влаштовують бартерні угоди: бензин обмінюють на золото, пестициди і навіть будинки у Тегерані. Продавці в Дубаї, де живе пів мільйона іранців, змішують сиру нафту з Ірану із іншими, схожими сортами нафти, а цей мікс продають як кувейтську нафту.

Ембарго на російську нафту поки дуже слабке

Росія навряд послідує прикладу Ірану, переважно через те, що поки їй це не потрібно. Покарання Ірану включає вторинні санкції, що загрожують банкам третіх країн, які будуть оштрафовані на кругленькі суми за ведення справ із Іраном. Тому відкрита покупка іранської нафти – це ризикована операція.

А от на Росію наклали слабше ембарго. Лише США заборонили імпорт нафти з країни – та й вони взагалі мало купували російської нафти. 25 березня Німеччина сказала, що вполовину зменшить закупівлю російської нафти, але залишається загадкою коли це станеться.

Не припиняються продажі нафти, яка йде нафтопроводами: цей спосіб менш помітний, ніж поставки морем, і на нього припадає близько 1 мільйона з 7,9 мільйонів барелів загального експорту Росії на день. Тут другорядних санкцій немає.

Російську нафту купувати тепер незручно

А от морський експорт постраждав, бо західні покупці, такі як великі енергетичні фірми, бояться суспільного осуду. Вони стикаються із фінансовими і логістичними перешкодами, адже обережні банки урізають кредити, власники суден не можуть отримати страховку, а витрати на перевезення злетіли до небес.

Антоніа Цінова з юридичної фірми Holland & Knight каже, що після кожного нового пакету санкцій співробітникам, які займаються дотриманням умов контрактів, треба вивчати сотні сторінок двозначної юридичної абракадабри, що робить багато угод із росіянами не вартими зусиль. В результаті Urals, російський сорт нафти, наразі продається зі знижкою близько $30 з бареля. Один трейдер очікує, що протягом тижня знижка сягне $40.

Китай та Індія заберуть російську нафту. Але не все так чудово для Росії

Індія точно використовує нагоду на повну. Очікується, що поставки російської нафти морем на субконтинент у березні виростуть до 230 000 барелів на день – це суттєве зростання у порівнянні із нічим за останні три місяці.

Але Індія навряд купить багато принаймні в найближчому майбутньому. Майже половина її імпорту нафти йде із Середнього Сходу. Хоч певну частину цієї нафти може замінити російська, доставка нафти з Персидської затоки настільки дешева, що на російську знижка повинна бути значно більшою, щоб Індія перейшла на нового постачальника.

Indian Oil Corporation, найбільший нафтопереробний завод країни, замовив лише 3 мільйони барелів. Аді Імсіровіч, колишній керівник Gazprom з продажів нафти, а тепер співробітник в Інституті енергетичних досліджень Оксфорду, не вважає, що Індія купуватиме більше 10 мільйонів барелів на місяць. Це мало, якщо врахувати, що Міжнародне енергетичне агентство прогнозує, що запаси небажаної російської нафти у квітні досягнуть 3 мільйонів барелів на день.

Тоді лише Китай зможе врятувати Росію. Він імпортує близько 10,5 мільйонів барелів на день (11% світового щоденного видобутку). Китай може скористатися ситуацією і збільшити імпорт до 12 мільйонів на день. Це дасть йому змогу купити у Росії 60 мільйонів і відносно швидко їх отримати.

Але навіть для Китаю перевезення нафти з Росії стало складнішим заданням. В той час як танкер з Росії у Європу зазвичай йде три-чотири дні, до Азії – 40. Для Азії потрібні значно більші танкери, а вони йдуть довше і обходяться дорожче. Китайські банки ненавидять давати кредити. Покупки повинні здійснюватися в юанях.

Також китайські трейдери вірогідно вичікують. Навіть із додатковими витратами покупка російської нафти зекономить багато грошей. Китайські трейдери вміють впізнати вигідну угоду: коли ціни на нафту досягли однозначних цифр під час ковідної кризи у 2020-му, Китай закупився нафтою по самі вуха. Що слабше російське торгове становище, то більшою буде знижка на «уралс». Тоді Китай і зробить свій хід.

Матеріали по темі