Через війну в Україні видобуток російської нафти скоротиться як мінімум наполовину. Китайські нафтовики на допомогу не прийдуть: їхнє технологічне відставання ще сильніше, ніж у росіян. Тому спад експорту настане ще раніше, ніж очікується, пише американський політолог Пітер Зейхан
Forbes наводить адаптовану версію перекладу тексту, оригінал можна прочитати тут.
Більшість російських нафтових родовищ експлуатуються дуже давно і розташовані на величезних відстанях від споживачів. Нафтопромисли Північного Кавказу або виснажені, або відновлені після двох чеченських воєн. Родовища Татарстану та Башкортостану вже давно пройшли пік видобутку.
З 2000-х років виробництво нафти падає навіть у Західному Сибіру. З родовищами, розвіданими у Росії протягом останнього десятиліття, теж все гладко. Вони бідніші на нафту, технічно складніші у створенні і ще далі від населених місць, ніж старі нафтоносні райони.
Російській нафтовій галузі не загрожує раптовий колапс. Але для підтримки видобутку їй потрібно більше вкладень в інфраструктуру, куди вищі початкові інвестиції, а також постійна сервісна підтримка. Інакше стійке зниження обсягів видобутку перетвориться на щось набагато гірше.
З 1940-го по 2000-й у Росії сформувалася хороша школа нафтовидобутку, але пізніше її перестали розвивати. З того часу технології пішли далеко вперед. Від іноземних компаній на зразок супергігантів BP та Shell, а також сервісних фірм Halliburton та Schlumberger залежить половина видобутку нафти в сучасній Росії.
З початком вторгнення в Україну з Росії пішли усі західні гіганти. Exxon, BP та Shell відмовилися від проєктів, у які вклали десятки мільярдів. Вони зробили цей крок, чудово розуміючи, що не отримають жодного центу компенсації. Halliburton і Schlumberger скоротили обсяг сервісних робіт до мінімуму, а через майбутні санкції та нездатність росіян платити твердою валютою скоро і зовсім згорнуть бізнес у РФ.
Спад нафтовидобутку в Росії
Для Росії результат неминучий і згубний: її здатність добувати нафту скоротиться щонайменше наполовину. Китайські нафтовики на допомогу не прийдуть: їхнє технологічне відставання ще сильніше, ніж у росіян. Питання одне: коли станеться спад? Набагато швидше, ніж можна подумати. Причини дві.
Перша – інфраструктура. Російська нафта йде з родовищ у порти відвантаження або кінцевим споживачам по трубах. Це буквально тисячі кілометрів трубопроводів. Труба не здатна ухилятися від удару: пошкодьте хоч метр – і весь потік зупиниться.
Після холодної війни, коли всі ладнали один з одним, цією загрозою можна було знехтувати. Але тільки не зараз, коли росіяни почали бомбардувати цивільне населення касетними боєприпасами. Статися може будь-що: трубу можуть випадково пошкодити самі росіяни або це зроблять українські партизани, які братимуть під приціл все, що приносить росіянам дохід. Так чи інакше при пошкодженні певної ділянки більшість системи приречена.
Друга причина – клімат. Про сибірські морози ходять легенди, але в Сибіру не завжди панує холод. Більшість російських родовищ розташовані у вічній мерзлоті. Влітку в цю місцевість дуже складно проїхати: верхній шар мерзлоти тане та перетворюється на брудне болото до горизонту.
Росіяни чекають холодів: коли земля замерзне, вони будують тимчасові дороги, якими добираються до місць буріння. Якщо споживання російської нафти раптом падає (або на трубопроводі, по якому вона йшла від свердловини до порту, сталася аварія), то видобуток треба зупиняти. Щоб його відновити, потрібно вручну перевірити весь ланцюжок від свердловини до порту відвантаження.
Востаннє таке траплялося після розпаду СРСР. Росії знадобилися 32 роки і мільйони людиногодин допомоги від компаній на зразок BP і Halliburton, щоб повернутися до рівня видобутку часів холодної війни. Тепер, коли в Україні точаться бої, страхові компанії відмовляються покривати ризики російських танкерних перевезень у Чорному морі та на Балтиці, французи заарештовують російські судна, а Центробанк РФ потрапив під безпрецедентні фінансові санкції, все руйнується знову.
Коли відновиться постачання нафти з Росії
Навіть в ідеальній ситуації, наприклад, якщо Путін раптово самоліквідується, а в Росії встановиться наймиролюбніша влада, поставки нафти з РФ почнуть стабілізуватися не раніше 2028-го. А до довоєнного рівня повернуться не раніше 2045-го.
Сьогодні активно обговорюють розширення енергетичних санкцій. Коли політики зрозуміють, що російської нафти все одно поменшає, то чому б їм не запровадити превентивні санкції проти російського енергетичного сектора?
Зникнення з ринку приблизно 4-5 млн барелів щоденного видобутку російської нафти підніме ціни щонайменше до $170 за барель. У світі повіяє енергетичною депресією. Але США вона, швидше за все, не зачепить.
До Другої світової війни «глобальних» цін на нафту не існувало. Кожна велика країна чи імперія контролювала власний видобуток та підтримувала власний ізольований ринок. Завдяки американській сланцевій революції та чинному законодавству президент США має право припинити експорт американської нафти та повернути нас у той світ. Заборона американського експорту наповнить нафтопереробні підприємства США порівняно дешевою сланцевою нафтою.
Нафтопереробники, звичайно, будуть незадоволені: їм доведеться переналаштовувати обладнання на нові сорти. Але практична стеля цін у США на рівні приблизно $70 за барель допоможе досягти саме того, чого хоче Джо Байден: зниження американських цін на бензин.
А як же решта країн? Їм доведеться зіткнутися з одночасною втратою і російської, і американської нафти. Буду здивований, якщо «світові» ціни опустяться нижче за позначку $200.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
