Коли США і союзники ухвалили низку санкцій проти Росії, президент Джо Байден заявив, що вони хочуть завдати «потужного удару по путінській воєнній машині». Проте війна в Україні триває майже 100 днів, а ця машина все ще на ходу. Росія заправляє її потоком готівки: цього року в середньому за день у Росію надходить $800 млн. І це лише від продажів нафти й газу. Bloomberg проаналізували, чому російська економіка досі на плаву. Forbes переклав матеріал і вибрав головні факти
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Роками Росія була і є «супермаркетом сировинних товарів», у якому є все, що треба ненаситному світу: не лише енергоресурси, а й пшениця, алюміній і паладій. Санкції завдали відчутного удару по Росії, корпоративні гіганти залишили країну, а економіка наближається до глибокої рецесії.
Проте наразі Путін може ігнорувати цей удар завдяки тому, що його скарбниця переповнена доходами від продажів сировинних товарів. А ці доходи стають усе більшими через стрибки світових цін на ці товари, частково через війну в Україні.
Навіть попри те, що деякі країни відмовляються купувати енергоресурси в Росії або зменшують такі закупівлі, дохід Росії від нафти й газу цього року досягне приблизно $285 млрд. Це більш ніж на 20% перевищує показник 2021 року. Додайте до цього й інші сировинні товари – і Росія компенсує $300 млрд, заморожених у рамках санкцій іноземних резервів.
Інфографіка: Bloobmerg
Лідери ЄС знають, що повинні припинити закупівлі в Росії і непряме фінансування спустошливої війни на порозі Європи. Та попри амбітні наміри національні уряди знають, що такі дії матимуть наслідки для їхніх економік. США вже ввели ембарго на російську нафту, але Європа лише невеликими кроками позбавляється від цієї залежності.
За даними Міжнародного енергетичного агентства, дохід лише від експорту нафти виріс на 50% у порівнянні з показниками минулого року. За оцінками московської фірми SberCIB Investment Research, у першому кварталі цього року провідні російські виробники нафти заробили найбільший за останні 10 років загальний дохід.
Експорт пшениці продовжується, та ще й за підвищеними цінами, адже санкції проти російського сільського господарства навіть не обговорюються через світову потребу в зерні.
Профіцит поточного рахунку Росії зріс більш ніж утричі в перші чотири місяці року – до майже $96 млрд. Ця цифра є найвищою принаймні з 1994-го. Вона переважно відображає стрімке підвищення цін на сировинні товари, хоча різке зниження імпорту через міжнародні санкції теж зіграло свою роль.
Путін також намагається використати статус Росії як провідного постачальника сировинних товарів. Так як світ переймається браком продовольства, Путін сказав, що дозволить експорт зерна і добрив, лише якщо з його країни знімуть санкції.
Інфографіка: Bloobmerg
Азія забере
Одне з найбільших упущень у прийнятті санкцій проти Росії – це готовність інших держав продовжувати купувати нафту в країни-агресорки. Деяким навіть щастить купувати зі знижками.
Індійські нафтопереробні заводи купили понад 40 млн барелів російської нафти в період між початком війни в Україні і початком травня. За підрахунками Bloomberg на основі даних міністерства торгівлі, це на 20% більше, ніж весь експорт нафти Росії в Індію у 2021-му. Нафтопереробні заводи укладають особисті угоди, а не беруть участі в тендерах – так їм вдається закупити російську нафту дешевше її ринкової вартості.
Китай також зміцнює енергетичні звʼязки з Росією, отримуючи знижки на нафту, яку не хочуть купувати деінде. Китайський імпорт російської нафти вже виріс, але Пекін хоче ще й поповнити свої стратегічні запаси сирої нафти російським чорним золотом.
Схожа історія з імпортом сталі й коксового вугілля. Згідно з офіційними даними митниці, імпортні закупівлі з Росії вже третій місяць (станом на квітень) збільшуються вдвічі порівняно з минулорічними рівнями. А деякі продавці російської нафти й вугілля намагаються ще більше спростити закупівлі для Китаю, пропонуючи оплату в юанях.
«Велика частина світу не бере участь у накладанні санкцій, – розповідає Воутер Джейкобс, засновник і директор Центру сировинних товарів і торгівлі при Університеті Еразмус в Роттердамі. – Торгівля триватиме, потреба в паливі нікуди не зникне, а покупці в країнах Азії або Середнього Сходу відгукнуться на вигідні пропозиції».
Інфографіка: Bloobmerg
Зручна для всіх газова «голка»
Якщо говорити про газ, то в Росії менше варіантів зміни покупців. Але країни на іншому кінці газопроводів (частина з них проходять через Україну) так само залежать від Росії, як і вона від них.
Близько 40% потреби ЄС у газі задовольняє Росія, і саме з цієї «голки» Союзу буде найважче злізти. Доставка газу в Європу навіть виросла в лютому й березні, коли вторгнення призвело до стрибку цін в європейських газових хабах. Через це підвищення цін деяким клієнтам із довгостроковими контрактами було дешевше купувати газ у «Газпрому».
З того часу обʼєми закупівель російського газу знизилися через встановлення більш теплої погоди й рекордні поставки скрапленого газу зі США та інших країн. Вплинуло на це й порушення транзиту газу через воєнні дії, а також сама Росія, яка припинила постачання до Польщі, Болгарії і Фінляндії, бо ці країни відмовилися платити за газ у рублях.
Навіть коли ЄС зменшує залежність від російського газу (Німеччина стверджує, що російського газу в країні вже не 55%, а 35%), за кожним рогом чекає нова проблема. Кілька великих покупців російського газу усіма можливими способами продовжують купувати це важливе паливо, а італійська Eni SpA й німецька Uniper SE, які надають комунальні послуги, не збираються зупиняти поставки.
Інфографіка: Bloobmerg
Хоч і повільно, але кількість заборон і обмежень буде лише рости. Тиск на російську економіку й путінські фінанси зрештою призведе до бажаного результату, хай і невідомо точно, коли це станеться.
«Кремль навіть здивований, що російська економіка не впала під тягарем санкцій, тому там присутній оптимізм, – сказала Тетяна Станова, засновниця компанії політичного консалтингу R.Politik. – Але чи виживуть енергетичний і виробничий сектори через два-три роки, це вже велике питання».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
