Росія шукатиме нових покупців для нафти. Але зміна маршрутів вимагає десятки супертанкерів. А їх немає /Фото Getty Images
Категорія
Картина дня
Дата

Росія шукатиме нових покупців для нафти. Але зміна маршрутів вимагає десятки супертанкерів. А їх немає

Путін розглядає нафтовий танкер у 2008-му. Фото Getty Images

До війни в Україні Росія виробляла 11 млн барелів на день сирої нафти – це приблизно 10% світового попиту. З того часу через санкції, заборони і добровільні ембарго поставки російської нафти почали скорочуватися. Міжнародне енергетичне агентство припускає, що до кінця квітня експорт чорного золота з Росії зменшиться на близько 3 млн барелів на день

Під загрозою скасування або зміни маршруту перебувають близько 1,3 мільйони барелів на день нафти, які російські постачальники перевозять танкерами з портів Приморськ чи Усть-Луга до європейських очисних центрів у Гамбургу і Роттердамі.

Так як все більше європейських країн відмовляється від російської нафти, Путіну треба знайти нових покупців. Китай та Індія більше переймаються підтримкою поставок дешевої сировини, ніж моральною стороною співпраці з РФ і покупкою дешевої нафти, тому ці країни оголосили про збільшення закупівель у країни-агресора.

Але змінювати постачальників і клієнтів не так просто. Інвестиційний стратег Credit Suisse Золтан Пожар пояснив, що переналаштувати логістику може бути складніше, ніж знайти нових покупців.

Зазвичай Росія відправляє нафту у Європу за допомогою танкерів Афрамакс, які перевозять близько 600 000 барелів за одну ходку, що триває два тижні. Ці судна недостатньо великі для ефективних перевезень на довші дистанції, тому для таких необхідні так звані дуже великі перевізники сирої нафти (VLCC), що вміщають 2 мільйони барелів. Таке судно буде йти до Китаю два місяці, а потім ще два місяці йому треба буде йти додому порожнім.

За підрахунками Пожара, замість кількох танкерів Суецмакс, які доставляють 1,3 млн барелів на день нафти до Європи Росії, треба буде спеціальний флот з 80 VLCC, щоб забезпечити такий самий потік нафти до Китаю. Проблема в тому, що цих танкерів немає. З 800 VLCC, які існують у світі, вільних нині не залишилося.

Звісно, що індекс витрат на перевезення сирої нафти (Baltic Dirty Tanker Index) виріс більш ніж вдвічі від початку війни до рівнів, які не бачили з 2008-го. Тому і не дивно, що норвезький мільярдер Джон Фредріксен, який розбагатів завдяки танкерам, минулого тижня оголосив про злиття його публічної компанії Frontline із Euronav, яке оцінюють у $4,2 млрд. Обʼєднана компанія стане другою найбільшою судноплавною компанією у світі із понад 120 суднами – більше лише у китайської COSCO. За деякими даними, у російського «Роскомфлота» 110 танкерів.

Логістичні перепони стають лише складнішими. Якщо Китай купуватиме більше нафти у Росії, це означатиме, що йому не знадобиться нафта із Саудівської Аравії, а тому Саудівська може піти у Європу. Та це також довший маршрут, для якого потрібно більше суден і більше часу.

«Дорожчі судна. Дорожчий вантаж. Вищі транзитні збори. Довші транзитні маршрути. Вищі ризики нападів піратів. Покупка дорожчої страховки. Вантаж із більш волатильними цінами. Більша необхідність у кредитних коштах».

Getty Images

Getty Images

Той самий розрахунок поширюється і на безліч інших продуктів. «Росія експортує всі біржові товари, які ви тільки знаєте, тому такі самі проблеми будуть і з іншими продуктами, а також із поставками суходолом, а не лише морем. Варто очікувати на суцільний хаос», – написав Пожар.

Саме тому Пожар переконаний, що торгівля входить у «новий світовий порядок», за якого країни будуть створювати резерви біржових товарів, а не валютні резерви; постачання товарів для поповнення запасів тих, які закінчуються, зміниться на накопичення важливих товарів, а непотрібних ланцюгів поставок стане більше.

Він вважає, що друкування грошей перестануть вважати панацеєю від усіх економічних негараздів. «Можна надрукувати гроші, але не нафту чи пшеницю».

Аналітик Ніл Беверідж з Bernstein Research також вважає, що не за горами макротренди деглобалізації і відмови від долара як опорної валюти: «Якщо глобалізація доживає свої останні дні, то варто очікувати на вищу інфляцію і високі ціни на біржові товари».

Ми ще не дійшли до точки неповернення із російською нафтою», але ми до неї наближаємося.

Освальд Клінт Bernstein

Команда Bernstein, яка займається нафтою, припускає, що може буде неможливо повернутися до статусу-кво, який був до війни. А якщо знадобиться більше, ніж кілька місяців, для досягнення миру в Україні і відміни санкцій, у довготривалій перспективі вплив на видобуток російської нафти може бути значно серйозніший, ніж скорочення експорту на 3 мільйони барелів на день.

В історії вже був випадок обвалу російської нафти. Між падінням Берлінської стіни у 1989-му і російською фінансовою кризою десять років по тому експорт нафти з колишніх радянських республік знизився вдвічі, з 12 мільйонів до 6 мільйонів барелів на день, через еміграцію кваліфікованих кадрів і брак інвестицій.

Через вихід BP, Shell, ExxonMobil, Schlumberger, Halliburton, Baker Hughes з Росії Bernstein вважає, що продовження агресивного розширення «Роснафти» і «Газпромнафти» буде малоймовірним.

І не надто сподівайтеся на завершення 100-мільярдного нафтового проєкту «Восток», для якого потрібні будуть тисячі кілометрів трубопроводів, 20 000 нових свердловин і флот з 50 танкерів – до 2030-го цей проєкт мав би давати 2 мільйони барелів нафти на день.

Швидкої заміни російським газу і нафті не знайти. У Bernstein вважають, що світовим нафтовим компаніям треба буде збільшити інвестиції капіталу на 10% або на близько $120 млрд на рік, щоб давати додаткові 3 мільйони барелів на день тривалий час, а не лише протягом кількох років.

Як пише Освальд Клінт з Bernstein, «ми ще не дійшли до точки неповернення із російською нафтою», але ми до неї наближаємося. 

Матеріали по темі