Україна живе в час, коли від кількості реакцій чи коментарів у соцмережах залежать долі людей чи брендів. Але український бізнес продовжує хайпувати на темах-тригерах: війні, гендері, мові. Неоднозначна реакція, або «швидкі емоції», суспільства на такий маркетинг бізнесів – позитивний момент, стверджує фахівчиня з PR та комунікацій Наталія Кривицька. Та розповідає, які фактори потрібно зараз враховувати, плануючи та втілюючи як бізнес, так і персональну комунікацію
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
Маркетингові скандали, в які останнім часом потрапляє український бізнес, симптоматичні та показові. Щодо позитивних симптомів такої ситуації – суспільство почало скидати заціпеніння війни, яке тримало нас у 2022 році. Це не означає, що події на фронті більше не хвилюють людей. Проте з’являються інші теми для обговорення, й це добре для суспільного сприйняття в цілому. Пацієнт почав їсти самостійно та навіть розширив меню. Це прогрес.
Швидкі емоції як наслідок «постправди»
Вже не новий термін «постправда» (явище, коли емоційне сприйняття інформації затьмарює фактаж і раціональне сприйняття) у реаліях українського сьогодення набув нового забарвлення. А конкретні суспільні тригери, як-то війна, мова, переселенці, гендер, релігія (вони можуть бути як позитивні, так і негативні), викликають у людей швидкі емоції.
Це перша реакція на новини, що супроводжується імпульсивною дією. За аналогією з фастфудом, вони підживлюють на короткий час, надалі викликаючи специфічний емоційно-інформаційний голод, тобто бажання споживати більше подібного контенту.
Що лежить в основі потреби в швидких емоціях
У першу чергу, це швидкий темп сучасного життя, насиченість новинного простору, що спричиняє нервозний острах пропустити важливу інформацію, новину чи подію. Але, крім того, відчуття впливу.
Серед яскравих прикладів – cancel culture, коли від кількості реакцій чи коментарів у соцмережах залежать долі людей чи брендів. У нас cancel culture поки що не набула такої сили впливу, як на заході, проте є національний приклад – донати.
Громадянин робить грошові пожертви для української армії на конкретну потребу та хоче отримати звіт. Простими словами – побачити силу свого впливу. Недарма блогери-волонтери часто відкривають збори під час масованих атак або якихось сильних негативних подій, коли загострюється бажання відчути свій вклад у наближення перемоги.
Все вищезазначене формує ставлення суспільства до інфоприводів, ці фактори важливо враховувати, плануючи та втілюючи комунікацію, як бізнес, так і персональну.
Які ознаки притаманні сучасному українському інфопростору?
Перевантаженість інформацією, суперечливість, наявність тригерів та постійне маніпулювання ними; напруга й очікування (яке також постійно стає об’єктом маніпуляцій). Останнє характерно саме для України в умовах війни. То потенційний ядерний удар, то блекаут, то новий наступ Росії, то контрнаступ України та інше.
Які основні характерні риси сучасного українського споживача інформації?
Знервованість, прискіпливість, схильність до швидких емоцій, спонтанних реакцій, імпульсивних дій та песимістичних настроїв. Іншими словами, старий добрий пошук зради.
Все логічно: які тенденції, такі й настрої в споживача. Враховуючи, що саме попит породжує пропозицію, сформувалися кілька специфічних явищ, що увійшли в наше життя.
- Хайп на темі війни та інших гострих та суспільно-значущих темах
Маркетинг на тригерних для суспільства темах, як-то напис «Усе для причастя» на фасаді алкомаркету BadBoy у Львові, назви напою «Буча-комбуча», тістечок «привид Києва», ковбаси «ЗСУ» і їм подібних, справедливо обурює половину суспільства, тоді як інша половина спокійно купує ці товари. Але потребу в швидких емоціях та імпульсивних реакціях задовольняють і ті, й інші.
Хайп на темі війни вбиває бізнес? Так, якщо ми говоримо про середні та великі компанії. Проте дрібні або крафтові виробники зможуть знайти свого клієнта та швидкий заробіток тут і зараз.
- Сварки в соціальних мережах
Кожна теза (навіть найочевидніша) зумовить появу таборів «за» та «проти». Якщо хоч якийсь момент потенційно може бути розтлумачений хибно, знайдуться ті, хто тільки його й зчитають. До цього додається швидке обростання фактажу суб’єктивним сприйняттям та домислами (зазвичай під час перепостів), що може до невпізнаваності спотворити й дискредитувати першоджерело.
Проте у сварок у соціальних мережах є важлива роль емоційного фастфуду, який масово споживають користувачі. Часто після емоційних постів чи коментарів на актуальну наболілу тему люди відчувають полегшення навіть на фізичному рівні.
Загалом сварки в соцмережах не є чимось унікальним, проте в Україні вони суттєво підігріваються темами-тригерами. В результаті виникає «закон Годвіна» на український лад, коли рано чи пізно в будь-якій суперечці спливає звинувачення в недостатньому патріотизмі (або недостатній русофобії).
Таким є український інфопростір. Чи варто бізнесу вибудовувати якусь комунікацію в таких умовах? Про це спробую відповісти в наступній публікації, а також окреслити основні репутаційні засади контент-мейкера.
Викладена вище інформація відображає думку авторки та не має відношення до офіційної позиції компанії, в якій вона працює.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
