Світ переживає кризу, і стрічки новин постійно нагадують про це. Війна в Україні, соціальні та політичні потрясіння в інших країнах, глобальні загрози екології – все це важко сприймати емоційно. Але є можливість осмислювати ці катаклізми через інтелектуальну призму, і одна з найбільш конструктивних точок зору – це теорія систем. Як саме соціальні системи, економіка, і навіть глобальні кризи взаємоповʼязані між собою? Чи можемо ми знайти шлях до відновлення через емерджентні зміни? Поради від дослідниці систем Наталії Задерей
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за ціною чотирьох номерів. Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу реального досвіду, ця передплата саме для вас.
Світ котиться в прірву, – кричать стрічки новин і соцмереж. Важкі новини про війну в Україні та потік абсурду з інших частин світу. Емоційно проживати вал різних криз українцям важко в будь-якому разі. Але інтелектуально все це можна осмислювати по-різному, і одна з найконструктивніших перспектив тут – призма теорії систем.
Людські взаємодії, переплетені через петлі зворотного зв’язку, формують соціальні системи: політичні, економічні та інші. Видимою частиною цих систем є інститути: структури та правила, які легко спостерігати та оцінювати. Проте фокус лише на інститутах не дає побачити ширшу картину, так звану big picture.
- Категорія
- Рейтинги
- Дата
Пропоную поглянути на теперішній хаос як частину ширших тенденцій, які формували нашу західну цивілізацію.
Самовідтворення систем
Соціальні системи стабільно функціонують завдяки самовідтворенню, за ідеями соціолога Нікласа Лумана. Проте час від часу комунікації між елементами систем змінюються, і це призводить до значних змін.
Системам властива емерджентність – здатність продукувати нові властивості та поведінку, яких немає в окремих елементів, і які виникають лише завдяки взаємодії між ними. Нові патерни можуть посилювати або підривати самовідтворення систем.
Наприклад, століття тому системи монархій перестали ефективно самовідтворюватися на фоні урбанізації, розвитку освіти та засобів масової інформації. У міжвоєнний період Європи відбувався масштабний соціальний зсув.
Після Другої світової війни широкі маси людей перетворилися з підданих, обмежених у виборі та соціальній ролі, на споживачів, для яких стало важливим самовираження. Сприяли цьому розвиток промисловості та діяльність Едварда Бернейса – племінника Зигмунда Фройда та «батька пропаганди», який на основі дядькових праць придумав скеровувати емоції мас у річище споживання.
Ця тенденція не пройшла повз увагу інтелектуалів. Зокрема, була однією зі сфер інтересів соціолога Зігмунта Баумана, автора книги «Споживаючи життя».
Економіка нескінченних стимулів, спокус і змагання за увагу
У XXI столітті почалися чергові великі зсуви. Економіка постійного нарощування споживання почала вичерпувати себе.
По-перше, природні ресурси не нескінченні, а руйнування екосистем повертається у вигляді кліматичних катастроф і втрати біорізноманіття. По-друге, революція в інформаційних технологіях радикально змінила комунікації в системах, підвищивши їхню ентропію та створивши непередбачувані взаємодії.
Дофамінова економіка, побудована на ідеях Бернейса – економіка нескінченних стимулів, спокус і змагання за увагу – набула таких обертів, що втратила будь-яку стабільність.
Алгоритми соцмереж, швидке поширення емоційних сигналів, фейків і дезінформації призвели до соціальної фрагментації та поляризації.
Швидкість циркуляції страху й ненависті дестабілізувала політичні системи. Суспільства у важкі часи завжди шукали так званого «чужого» – фігуру загрози, на яку можна проєкціювати власну тінь, як це описував Карл Юнг.
Сучасні технології лише прискорили та підсилили ці процеси. Тому старі безпекові архітектури, розраховані на відносно передбачувані інформаційні потоки, перестали працювати.
Усе це разом виснажило людей. Ментальне здоров’я стало глобальним викликом і вже кілька років є темою високорівневих зустрічей ООН. Підсумовуючи, ми знову спостерігаємо збій систем і їхню трансформацію.
Трансформація у співтворців?
Але принцип емерджентності не є чимось поганим. Завдяки йому системи балансують між хаосом і порядком, забезпечуючи постійну еволюцію життя.
Який новий порядок може вирости з нинішнього хаосу – це непросте питання.
Чимало авторів та теоретиків систем говорять про децентралізацію влади, перехід до мережевих структур, посилення ролі горизонтальних зв’язків. Можливо, людство вже переросло роль споживачів і трансформується у співтворців. Це вже проявляється у зростанні активізму, волонтерства, підприємницьких ініціатив, у прагненні створювати, а не лише споживати контент.
Патерни децентралізації вже проявляються в економіці: децентралізовані фінанси, розподілена енергетика, open source коди, культура інновацій, стартапи та платформи для прямої взаємодії між людьми. І все це відбувається на тлі гострої потреби в сталому розвитку – розвитку, який не руйнує ані природу, ані нервові системи людей.
Дофамінова економіка
Нервові системи, як і інші біологічні системи, мають багато спільного з соціальними. Щобільше, нервові системи людей не просто сприймають реальність – вони її конструюють, як показують ідеї біологів Умберто Матурани та Франсиско Варели.
Те, як працює економіка чи політичні інститути, не визначається виключно діями когось мудрого «нагорі». З індивідуальних сприйняттів та нервових реакцій народжуються колективні дії та взаємодії, які своєю чергою створюють структури, які ми потім спостерігаємо як «системи».
Саме тому динаміка соціальних систем відображає динаміку свідомості їхніх учасників.
Ключ до здорових патернів емерджентності – по-перше, стосунки людини із собою: усвідомлення тіла, емоцій, здатність до саморегуляції.
По-друге, стосунки з іншими – перехід від крайнього індивідуалізму до емпатії та взаємної підтримки. Соціальна система ефективніше адаптується та продукує нові, корисні патерни лише тоді, коли її елементи (люди) здатні до змістовної взаємодії. Усвідомленість і емпатія зменшують «шум» – поверхневі, хаотичні або токсичні комунікації – і створюють простір для справжніх зв’язків та обміну інформацією. Без цього соціальна когезія слабшає, і системні зсуви є важчими.
Розвиток емоційного інтелекту, здатність відчувати безпеку й близькість, замість того щоб шукати емоції у споживанні, стає критично важливим.
В Україні за майже чотири роки жаху війни багато хто міг переконатися, що «анестезія» алкоголю, ліків, стрімінгових платформ чи імпульсивного шопінгу працює лише до певної межі. За цією межею рано чи пізно доводиться зустрічатися з власними страхами та іншими проявами тіні, які значно легше проєкціювати.
У дофамінову економіку варто додати окситоцину: створювати умови для довіри, співпраці, а не лише конкуренції. Перехід від споживачів до співтворців означає брати на себе відповідальність, а не застрягати у вивченій безпорадності, чекаючи порятунку зовні.
Масова культура як дзеркало наших страхів нині пропонує фільми та серіали про різного роду апокаліпсиси, де найбагатші ховаються у бункерах, або мультфільм «Потік», де старі структури змило потопом, а нові так і не з’явилися.
До того ж існують стрімкий розвиток ШІ та впливові «техномесії» з баченням майбутнього в дусі утопії «Видозмінений вуглець». Проте хочеться вірити, що людство не настільки приречене і його долю визначають не лише ті, хто з бункерів. Тим більше під тиском емерджентних змін схильні розпадатися надцентралізовані та негнучкі структури, навіть якщо зовні здаються непохитними.
Майбутнє не є чимось визначеним. Ми здатні розвивати суб’єктність і через свідомі взаємодії формувати соціальні системи, які краще відповідають складності світу.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
