У рубриці «Рутина підприємця» успішні українські власники бізнесу діляться своїми секретами продуктивності: як вони будують свою рутину, витискають максимум з кожного дня і підтримують рівень енергії
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
В'ячеслав Климов, 46, співзасновник «Нової пошти»
Я людина рутини і процедур. Жити без плану мені некомфортно. Чіткий розклад дає відчуття упорядкованості й контролю над власним життям.
Якщо ти щось не встигаєш у житті, найчастіше це проблема планування. Значить, ти не розрахував свої сили або неправильно розставив пріоритети. Якщо так відбувається, я переглядаю розклад: шукаю, від чого можу відмовитися або оптимізувати. Наприклад, провести зустріч не особисто, а в Zoom.
У мене є два графіка: робочий та особистий. З бізнес-розпорядком мені допомагає асистент – один на двох із моїм партнером Володимиром Поперешнюком, з особистим справляюся сам. Головний виклик – не дозволити жодній сфері життя «з'їсти» іншу. Якщо планувати ретельно й заздалегідь, накладок можна уникнути, а встигнути на порядок більше.
Робочий розклад формується на тиждень вперед. На цей каркас нанизуються зустрічі й завдання – і ділові, і особисті. Я показую робочий розклад дружині – так зручніше планувати сімейні активності.
Зараз ключові пункти мого особистого графіка – заняття англійською (двічі на тиждень ранками), спорт (три-чотири рази на тиждень) і час із сім'єю.
Коли навантаження зростає, все одно намагаюся дотримуватися плану. Якщо попередній в нових умовах не працює, придумую інший. Але з усіх сил уникаю хаосу й розгубленості – це головні вороги ефективності. Мене не напружує необхідність іноді імпровізувати. Але я за контрольовану імпровізацію.
Між моїм особистим та діловим життям є «заслінка». Приїжджаю на роботу до 9:00. Все, що до цього – тільки мій час. Присвячую його тому, що дає енергію на весь день. Зазвичай це зарядка та сніданок із сім'єю.
Я люблю, коли в особистому графіку з'являється «біла пляма» – час, на який нічого не заплановано (зазвичай у вихідні дні). Особливий кайф – залишати такі «вікна часу». Вони потім обов'язково чимось закриються: нагрянуть у гості друзі, пограєш у футбол із дитиною. Часто це найрадісніший час за тиждень. Я педантично планую все в житті, але тут іду проти правила. І кайфую від цього. Як каже маркетолог Андрій Федорів: «Потрібно виховувати в собі вміння іноді підзабити».
Для мене ефективність – не кількість виконаних за день завдань, а самовідчуття. Щовечора проводжу аналіз дня: питаю себе, чи класним він був. Шукаю причини, роблю висновки, радію успіхам. Цей ритуал – простий спосіб щодня ставати трохи ефективнішим.
Я знаю свої біоритми: у другій половині дня я не такий ефективний, як у першій. Тому після 19.00 не приймаю важливих рішень. Зустрічі, обговорення – так. Угоди й рішення – ні. Правило «ранок за вечір мудріший» працює на 100%.
Щоб бути продуктивним, тримаю себе у формі. Встаю завжди о 6:30. Обов'язково роблю зарядку. Харчуюся за графіком: сніданок – о 7:30, обід – о 13:00. Ці прийоми їжі пропускати не можна – «Війна війною, а обід за розкладом». Спати лягаю до 23:00. Серед тижня ніяких посиденьок допізна (і справа не в алкоголі – келих вина не зашкодить). Але намагаюся не збиватися з графіка. Маленькі радощі важливі, але вони не мають ламати систему життя.
Щоденної дисципліни мене вчать діти та спорт. Ти не зможеш прийти на суботнє тренування, якщо перебрав у п'ятницю ввечері. І однорічному сину не поясниш, що в тата вранці болить голова. Я маю бути в формі, щоб справлятися із завданнями щодня.
Спорт – мій антистрес. Багато років граю в теніс, займаюся йогою. Якщо пропустив тренування, обов'язково «відпрацьовую». Для мене це питання не лише дисципліни, а й психологічного комфорту.
Якщо я злий, втомився чи засмучений – їду на тренування. Мій тренер із тенісу казав, що чоловік щодня має потіти. Сьогодні немає тренування? Піди побігай. Не хочеш бігати? Поганяй у футбол.
Щоб контролювати стрес, важливо навчитися відпускати тривожні думки. Моє правило: не тримати в голові помилки. Це руйнує. Я роблю висновки і йду далі.
Мене дратують «пожирачі часу» (ті, хто претендує на мій час без моєї згоди). З віком я гостро відчуваю відтік часу. Ціную й бережу цей ресурс.
А надихає мене майбутнє. Я, як і раніше, голодний до перемог. З кожним новим досягненням моя мотивація зростає. Перемоги не обов'язково мають бути великими: це може бути старт нового проекту, хороша EBITDA «Нової пошти» або оцінка сина з китайської мови. Але важливо бачити ці перемоги й зараховувати їх собі. Це «батарейки», заряд яких допомагає досягати нових результатів.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
