Відомий український дизайнер Руслан Багінський – про творчість, свої найсильніші якості та найкращі поради.
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за ціною чотирьох номерів. Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу реального досвіду, ця передплата саме для вас.
Я людина сімейних цінностей. Навіть працюю з близькими: моя мати керує виробництвом бренду Ruslan Baginskiy, СЕО – мій друг дитинства. У нас справжній . Мої друзі, однодумці, команда – це мій італійський «клан», моя мафія. Ділити важливі моменти з дорогими людьми – це для мене і є сімейні цінності.
Найкраще в мене виходить організовувати дружні обіди. Я ціную гостинність, намагаюся закласти це й у свій бренд. Хочу, аби його сприймали як щось відкрите до людей.
На моє становлення дуже вплинула мати. Вона hard worker. Завдяки їй я вмію багато працювати з радістю і дуже поважаю людей, які щось створюють. Постійне самовдосконалення – один із сенсів мого життя.
Я навчився бути трудоголіком, що святкує перемоги і взагалі кожен день життя.
Я створюю капелюхи ручної роботи. Почав цим займатися, не маючи дизайнерської освіти. Усе розпочалося з випадкової думки, що вдарила мене блискавкою. Одного дня, йдучи вулицями рідного Львова, я подумав: а було б добре займатися головними уборами. Ця думка засіла в мені, і я почав діяти. Виявилося, що це дуже вузький сегмент моди з високою собівартістю виробництва, який вимагає оволодіння складними техніками. Так розпочався мій шлях до мети.
Я ставився до роботи як до експерименту: «А що буде, як я спробую?» Знайшов у Львові старе ательє, де мене навчили всіх основних технік виробництва. Почав робити перші вироби. Багато займався самоосвітою. За жодних умов не спинявся.
Дуже багато у моїй справі робиться на внутрішньому відчутті. З часом я почав усвідомлювати, що за цим інтуїтивним підходом ховається досвід.
Моя велика мрія – стати еталоном якості і зразком інновацій у моді. Що для цього треба? Продовжувати багато працювати та інвестувати у свою команду. Більшість українських дизайнерів – одинаки, що не мають сильних команд. Відтак їм складно просуватись у світ моди, адже самотужки неможливо і створювати крутий продукт, і відповідати за бізнес‑процеси.
Український дизайнер у світовій fashion‑індустрії досі екзотика. Але це починає змінюватися. Ми стаємо повноцінними гравцями.
90% нашого успіху – у проактивності. За останні кілька років ми зробили, здавалося б, неможливе для українського бренду. Наші капелюхи вдягли Мадонна, Шерон Стоун, Ріанна та ще багато світових зірок. Це не магічний збіг обставин, а результат стратегії. У сучасному розмаїтті брендів привернути до себе увагу – справжній челендж! Ми представлені у всіх найбільших світових модних маркетплейсах – від Net‑A‑Porter до Farfetch. Наступний крок – фізична присутність у світових столицях моди.
Ділитися досвідом чи шліфувати власну майстерність? Перше.
Заробити статок чи залишити по собі професійний слід? Друге.
Я можу йти паризькою вулицею і нарахувати з десяток людей у моїх капелюхах. Інколи в це несила повірити. Це дає фантастичний заряд енергії. Я – живий приклад того, що неможливе можливо, якщо не зупинятися на шляху до мети.
Мрію, аби Ruslan Baginskiy став Lovemark – брендом, який не просто купують, а який приносить справжню користь і радість.
Мене драйвить постійно робити щось нове. Випробовувати себе та свої межі – найкращий спосіб щодня зростати.
Поєднувати креатив і бізнес‑рутину складно. Щоденне планування, стратегування та бюджетування здатні вбити вогонь креативу. Мій спосіб – знайти сильну команду, якій можна делегувати частину завдань. А самому інвестувати сили й час у креативну частину роботи.
Найбільший страх, який мені вдалося подолати, – лишитися незатребуваним.
Найкраща порада, яку я будь‑коли отримував: «Навчися відпускати».
Я знаходжу енергію в усамітненні та спостереженні за навколишнім світом. Я б хотів випити кави з Сержем Лифарем та Рудольфом Нурієвим. Мене захоплює історія їхньої дружби. Вони обоє для мене приклад людей, що попри складні обставини реалізували свій потенціал.
Три мої найсильніші якості: ентузіазм, віра у власну мету та відкритість до людей.
Мені б хотілося краще опанувати бізнес‑процеси. А ще – вивчити французьку.
Чого можна повчитися в мене? Палати своєю мрією.
Постійне самовдосконалення – один із сенсів мого життя
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
