Відомий український дизайнер Руслан Багінський – про творчість, свої найсильніші якості та найкращі поради.
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
Я людина сімейних цінностей. Навіть працюю з близькими: моя мати керує виробництвом бренду Ruslan Baginskiy, СЕО – мій друг дитинства. У нас справжній . Мої друзі, однодумці, команда – це мій італійський «клан», моя мафія. Ділити важливі моменти з дорогими людьми – це для мене і є сімейні цінності.
Найкраще в мене виходить організовувати дружні обіди. Я ціную гостинність, намагаюся закласти це й у свій бренд. Хочу, аби його сприймали як щось відкрите до людей.
На моє становлення дуже вплинула мати. Вона hard worker. Завдяки їй я вмію багато працювати з радістю і дуже поважаю людей, які щось створюють. Постійне самовдосконалення – один із сенсів мого життя.
Я навчився бути трудоголіком, що святкує перемоги і взагалі кожен день життя.
Я створюю капелюхи ручної роботи. Почав цим займатися, не маючи дизайнерської освіти. Усе розпочалося з випадкової думки, що вдарила мене блискавкою. Одного дня, йдучи вулицями рідного Львова, я подумав: а було б добре займатися головними уборами. Ця думка засіла в мені, і я почав діяти. Виявилося, що це дуже вузький сегмент моди з високою собівартістю виробництва, який вимагає оволодіння складними техніками. Так розпочався мій шлях до мети.
Я ставився до роботи як до експерименту: «А що буде, як я спробую?» Знайшов у Львові старе ательє, де мене навчили всіх основних технік виробництва. Почав робити перші вироби. Багато займався самоосвітою. За жодних умов не спинявся.
Дуже багато у моїй справі робиться на внутрішньому відчутті. З часом я почав усвідомлювати, що за цим інтуїтивним підходом ховається досвід.
Моя велика мрія – стати еталоном якості і зразком інновацій у моді. Що для цього треба? Продовжувати багато працювати та інвестувати у свою команду. Більшість українських дизайнерів – одинаки, що не мають сильних команд. Відтак їм складно просуватись у світ моди, адже самотужки неможливо і створювати крутий продукт, і відповідати за бізнес‑процеси.
Український дизайнер у світовій fashion‑індустрії досі екзотика. Але це починає змінюватися. Ми стаємо повноцінними гравцями.
90% нашого успіху – у проактивності. За останні кілька років ми зробили, здавалося б, неможливе для українського бренду. Наші капелюхи вдягли Мадонна, Шерон Стоун, Ріанна та ще багато світових зірок. Це не магічний збіг обставин, а результат стратегії. У сучасному розмаїтті брендів привернути до себе увагу – справжній челендж! Ми представлені у всіх найбільших світових модних маркетплейсах – від Net‑A‑Porter до Farfetch. Наступний крок – фізична присутність у світових столицях моди.
Ділитися досвідом чи шліфувати власну майстерність? Перше.
Заробити статок чи залишити по собі професійний слід? Друге.
Я можу йти паризькою вулицею і нарахувати з десяток людей у моїх капелюхах. Інколи в це несила повірити. Це дає фантастичний заряд енергії. Я – живий приклад того, що неможливе можливо, якщо не зупинятися на шляху до мети.
Мрію, аби Ruslan Baginskiy став Lovemark – брендом, який не просто купують, а який приносить справжню користь і радість.
Мене драйвить постійно робити щось нове. Випробовувати себе та свої межі – найкращий спосіб щодня зростати.
Поєднувати креатив і бізнес‑рутину складно. Щоденне планування, стратегування та бюджетування здатні вбити вогонь креативу. Мій спосіб – знайти сильну команду, якій можна делегувати частину завдань. А самому інвестувати сили й час у креативну частину роботи.
Найбільший страх, який мені вдалося подолати, – лишитися незатребуваним.
Найкраща порада, яку я будь‑коли отримував: «Навчися відпускати».
Я знаходжу енергію в усамітненні та спостереженні за навколишнім світом. Я б хотів випити кави з Сержем Лифарем та Рудольфом Нурієвим. Мене захоплює історія їхньої дружби. Вони обоє для мене приклад людей, що попри складні обставини реалізували свій потенціал.
Три мої найсильніші якості: ентузіазм, віра у власну мету та відкритість до людей.
Мені б хотілося краще опанувати бізнес‑процеси. А ще – вивчити французьку.
Чого можна повчитися в мене? Палати своєю мрією.
Постійне самовдосконалення – один із сенсів мого життя
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
