– Пані Наталіє, хотілось би більше розповісти про вас нашим глядачам, ймовірно, й вашим виборцям. Але треба з чогось розпочати. То чого ви вирішили, що політика є вашим покликанням?
У планшетці ведучої це питання було сформульовано так: «Спитай, якого хера її поперло в політику (ввічливіше)». – Знаєте, коли я починала свою справу, для мене було дуже важливим знати, що моя продукція працюватиме на здоровʼя дитини, нації, а не зашкодить їм. Я хочу, щоб принцип «не нашкодити» був не лише медичним, а й політичним. Хоча насправді мені наснилася моя бабця павлина. Сказала: «Йди, дитино, то твоє». А моя баба ніколи не помилялася і завжди знала, що в кого вродить, а що – ні. Наприклад, що хлопчик у сусідки навесні не народиться, бо відчувається, що там є проблема, натомість помідори в неї цьогоріч будуть шалені.
Наталія засміялася. Ведуча також.
Питання були стандартними, як і відповіді, Наталія щоразу домішувала у своє мовлення бабусине народництво. Людина, що відповідала за комунікацію в партії, сказала, що це геніальний хід, бо «за таку бабу Павлину проголосує явно більше народу, ніж за вас». Наталія ледь стрималася, щоб не вкласти більше інтонаційної іронії у слова «дякую за вашу підтримку і віру».
Ведуча її особливо не слухала, власне, як і інших. Якщо вона когось і слухала, то це звукорежисера в навушнику, який, сам того не усвідомлюючи, відмірював її життя; а ще ворожку, яка обіцяла все розповісти про її стосунки з одним жадібним коханцем. Зараз звуковик жартував, що «які лідери, такі і підтримувальники: одним керує малий Ісусик, цією – бабця Павлина; божевільня, а не країна».
Інтерв’ю закінчилося, ведуча відразу перейшла на російську, сказала: «Спасібо, ви умєєтє доходчіво говоріть, хочется пожєлать вам удачі, женщіни должни же поддєржівать женщін, правда?»
Перейшла різко, із полегшенням, наче скинула туфлі на високих підборах, які намуляли за цілий день, натерли ніжки.
Наталія ледь встигла сісти за кермо, почувалася втомленою. Майже кожен її день завершувався медійною активністю, тиску якої раніше вона не відчувала. Аж тут все і почалося. Помічник налаштував якусь програму, яка завалювала Наталію покликаннями на матеріали, що стосувалися її медійної активності. Варто щось сказати, і хоп – можна це вже читати, проглядати, бачити поширення.
Із покликанням на це свіже інтерв’ю вигулькнула фраза: «Як повідомляє наше джерело, кандидатка до міської ради Наталія Легка фінансує ультраправі угрупування. Насправді її бренд «Біла роса» – це закодована «Біла раса», вся її продукція сповнена расизму і нетерпимості, значні суми грошей переводяться не на благодійність, а на підтримку нацистських ідей, організацію ультрасів та осередків агресивної молоді правих поглядів у нашому місті».
Усе своє життя вона прагнула бути незалежною від батька та його впливу
Далі йшло ще кілька сторінок конспірології. Наталя зупинилася, щоб не зашкодити нікому на дорозі. Чорт. Як відповідати на цю маячню? Спочатку треба було інформувати партійний штаб, втім, вони, певне, вже і самі все знають. Телефон почав розриватися, швидко спрацьовано. Автоматично вона відповіла на дзвінок і почула питання: «Як ви прокоментуєте той факт, що робите нетолерантне молоко?»
Наталія скинула дзвінок, бо уявлення не мала, як відповідати на подібні питання. «Нетолерантне молоко», цього ще бракувало.
У неї був сталий і гарний бізнес, цю компанію вона утворила всередині 90-х з нуля. Придбала недобудований молокозавод та кілька закинутих ферм, знаходила інженерів, обладнання, домовлялася із селянами, купляла корів, моталася тематичними виставками за кордоном.
Молочні продукти «Біла роса» вирізнялися якістю, добрими традиціями, корівками, що вигодувані на конюшині. Відзнаки, подяки, жодного отруєння, жодного скандалу до цієї виборчої кампанії.
Нарешті вона додзвонилася до партійного комунікаційника: «Ні з ким не говоріть. Просто не звертайте на все це уваги. Може, воно минеться, може, випадковий вірус. Не хвилюйтеся, ми вже починаємо стратегувати антикризову комунікацію, але ваше головне завдання – мовчати, ок? І подумайте, кому вигідно вас топити? Бізнес-конкуренти? Політичні опоненти? Від партій «Вила», «Мир 24/7» та «Україна-ЄС» вже відзвонилися, кажуть, що вони ні до чого, але ми в усьому розбиратимемося».
Важко не звертати уваги на дзвінки, повідомлення, соціальні мережі, які кипіли, бурлили, вимагали її реакції. Зрештою, вона не витримала й відповіла на дзвінок із номера телевізійного каналу, де нещодавно була: «Слухайте, ну як коментувати подібну маячню? Ну це все одно, якби я сказала, що марка «Галичина» насправді СС «Галичина» і підтримує нацистські рухи…»
За мить Наталія побачила заголовок: «Молочна королева звинувачує конкурентів у расизмі, чи не залиються молочні ріки кров’ю?» Матеріал не було розміщено на новинному сайті каналу, він містився на одному таблоїдному сателітові та вже мав численні поширення і обурення власників згаданої компанії.
«Рік тому велося слідство щодо отруєння студентів-стоматологів, які мешкають у гуртожитку для іноземців. Нагадуємо, що одного студента не вдалося врятувати, він помер від анафілактичного шоку. Слідство, можливо, поновлять, враховуючи обставини постачання в молочний кіоск біля гуртожитку «расистського» молока «Біла роса», – інформував сайт «Місто кримінальне».
Чорт, чорт, чорт. Наталія вимкнула телефон, випила склянку нетолерантного молока, потім три келихи вина і нарешті заснула. «Нащо ти наговорила бридоти про «Галичину»? Вони ж фінансують наших конкурентів, нам не треба ще один скандал, просили ж тебе: помовчи, я тому не люблю працювати з жінками, ви всі емоційно нестабільні», – очільник партії повідомив, що прилітає сьогодні ввечері, буде дивитися, «що там у вас відбувається».
Наталія мовчала, скасувала зустріч з виборцями, але проводила наради, підписувала якісь матеріали, чекала інформації від комунікаційників та однопартійців. Вони також мовчали, очікували на прибуття «самого».
Увечері ж на одному із загальнонаціональних каналів вона звернула увагу на слова відомого політолога: «Ви ж чули, як вчора на місцевому каналі пані Легка сама сказала, хвилиночку, цитую: «Моя продукція працюватиме на здоров`я нації». Якщо розшифрувати це послання, все стає на свої місця».
«Наталко, подумай, кому вигідно тебе підставляти, і вирішуй це швидко, бо це позначається на репутації партії, а вибори за місяць», – зрештою озвався «сам». «І не говори зайвого, проводь розслідування, ми тут всі тобі допоможемо, ми ж команда! Але не треба більше твоїх бздур на публіку, ок? Ти ж розумієш, що ми на тебе поставили, не на Колю Оксамитного, він сам на себе поставив, ні на Геника Дударя, а на тебе – на нове лице! Але якщо поводитимешся неакуратнєнько, то всіх зіб’єш, ну, ми одне одного поняли».
Голова йшла обертом, Наталії було важко собі уявити, чого б двом її бізнес-конкурентам знадобилося влаштовувати ці забави, – ринок давно поділений, всім є місце, всі поводяться добросовісно. Дивно. Політичні конкуренти були різні, цей випад був цілком у дусі проросійської сили «Мир 24/7», але там категорично заперечували свою причетність.
Вона ж реально почувалася ідіоткою, навіть коли розпочинала ці розмови з людьми.
«Ма, слухай, я дійсно не знаю, що це. Але це не припиняється. Вони витягнули ТЕ САМЕ відео діда», – зателефонував син Ростислав.
Ростик. Вона насамперед думала про нього, коли обирала назву для бізнесу. «Біла роса» для Ростика. «На відміну від більшості мам, моя мама годувала мене молоком до вісімнадцятиріччя», – жартівливо виголошував тост син на її ювілеї. Вона народила його в 1993-му, важкий рік економічного виживання, самотня мама, студентка. Свого молока не вистачало, за дитячим харчуванням треба було стояти в черзі. Ці жахливі пакетики з «молочкою» і втомлені мами, бабусі, інколи – чоловіки, які, як зграя псів, стежать за розвантаженням м’ясних туш на ринку. Першою лінією її молочного виробництва стало харчування для немовлят.
Від допомоги батьків відмовлялася цілком усвідомлено. «Наша поводиться як партизанка, ми для неї наче вороги, заховалася в землянці зі своїм немовлям», – жалілася приятелькам мати. Хтось бачив Наталку в цих чергах, і починалося пліткування. «Оце і чоловік її кинув, і батьки не підтримують, щось там з нею не те. Кажуть, що вона негрика народила, оце і не охрещують його, і не показують».
Голова йшла обертом, Наталії було важко собі уявити, кому знадобилося її топити
Наталя зареготала вголос. Згадалася ж ця історія! Ну, якби Ростик був афроукраїнцем, котрого вона ніколи нікому не показувала, тепер би це стало у пригоді.
ТЕ САМЕ відео діда. О, вона розуміла, про що говорить Ростислав. Знайшла його легко, вже з безпосередньою прив’язкою до її прізвища, реклама горілки «Роса на сонці» до десятиріччя української незалежності. Тато обрав назву, щоб вона не забувалася, нагадати їй, кому вона за все має віддячувати.
«Горілка «Роса на сонці». Об`єднує друзів, вбиває ворогів. Справжня козацька зброя!» На тлі трохи приглушеного «Згинуть нааааші воооороженьки» – мужнє лице козака: радикально засмаглий, вилиці, оселедець, кинджал, важкий «шевченківський» погляд. І потім тато погрожує комусь у бік, певне, Москви, на тлі пам`ятника Богдану Хмельницькому.
Далі йшов текст, що редакція знайшла коріння «расистських поглядів молочної королеви Наталії Легкої», варто лише простежити за поведінкою її батька, Василя Назаровича Назарука.
Ну, ще б пак.
За цією «новиною» йшла інша, де цитували сторінку Фейсбуку відомої лідерки правої політичної сили Євгени Махаон:
«Ця курва Легка – донька свого запроданця-тата, кривавого комуняки Назарука, що присмоктався до національної циці та паразитував на простих українцях, споював і споює націю. Ця ваша Наталка – толєрастка і комуністичний послід. Жодної копійки від таких чортил не візьме жодна праведна сила, що правду нації несе».
Наталка знову засміялася. Всі її зрікаються, навіть пригодовані «расистським молоком» праві. Але і тут прив’язують до тата.
Усе своє життя вона прагнула бути незалежною від нього і його універсальної валюти. Василь Назарович – колишній червоний директор, володар горілчаного бізнесу, звик розв’язувати всі питання за допомогою свого продукту. «Я тебе цим і вивчу, і заміж видам, не стрепехайся ото, поважай своє щастя». А вона «стрепехалася».
Закінчила школу із золотою медаллю. «Та я десять років всім заносив. Що ти тут із себе воображаєш? Чого ти тужишся? Ні срака не зменшиться, ні розуму не додасться», – гримів на всю хату.
«Чого ти пнешся? Пнеться вона і пнеться. Всюди, як тая пінка. Та пінку навіть з пива прибирають, – роками притискав її до підлоги, ближче до плінтуса. – Жінку прикрашає вдячність, ти сто разів мені за цю науку подякуєш і ще віддячувати будеш».
Мати в таких випадках позичала звичку у їхнього спанієля. Той, коли зустрічав на прогулянці більших за нього псяк, щоб не втрачати самоконтролю, поваги й не бути розідраним, повертав морду, ніби відчував у повітрі цікавезні пахощі, елегантно повертався до всіх хвостом і цілеспрямовано біг геть. Мати поверталася спиною не так елегантно, але рівно за тим самим алгоритмом.
Червоний диплом університету, аспірантура, кандидатська ступінь, невдале заміжжя «на замовлення», народження сина, розлучення, перша робота в банку. «За все це я заносив. Я і дитину за тебе виносив». Наталія знала, як до неї ставляться однокурсники та викладацтво. «Блатна». Вона постійно сумнівалася у власних здібностях, коли отримувала гарну оцінку. І всі, або ж так здавалося, у цьому сумнівалися. А ще всі чекали. Чекали, коли вона осоромиться, чекали, коли їм «занесуть».
Василя Назаровича називали «Михайлом Поплавським горілчаного світу». Академію розбудувати не вистачило натхнення, але він мав коледж, який «полегшує вступ до вишів», що мав назву «Українська Православна Бурса Спирту і Зерна». «УПС – це вам не «упс, ай дід іт егейн», а у попа була собака!» – і заходився своїм бухикаючим реготінням. Обожнював виступати в медіа, був дуже цитованим: «Я володар першої універсальної валюти, прародительки біткоїнів отих ваших: горілки».
Як ще один відомий діяч горілчаного бізнесу, батько вів свій відеоблог. Наталія відкрила перше ж покликання:
«Спирт та зерно. Розумієте, треба тлумачити Біблію з погляду православ’я і українства. Католики всюди торочать про хліб і вино, то є непогано, звичайно, і добре монетизується. Але ж, шановне панство, це ж похідне! А що було найпершим, і яким благом, якою святинею володіємо ми? Правильно. Зерно і спирт».
«Зерно і спииииирт», – зазвучало в голові Наталії музикою пісні «Цвєток і нож» гурту «ВІА ГРА». Чорт. Тепер на цілий день це. Спасибі, тату.
Навіть коли вона вирішила йти у політику, їй наводили його за приклад. «Вам треба віднайти свій стиль. От ваш тато, наприклад, – це ж пекельна суміш діда Тараса і Михайла Поплавського. Прикольний! Ні, ви зрозумійте правильно, вам таке не треба. Я просто кажу, що для нього це вдалий вибір, працює на нього. Ви б, може, порадилися з ним, віднайшли щось своє. Бо ви просто трохи середня. Я не в поганому сенсі. Миловидна, але не те щоб красуня, ну, бізнес, ну, син, все таке – середнє. І вік у вас також середній. Ви не подумайте, що я проти вашого віку або щось іще. Просто споживач хоче смаколиків, розумієте? Знайдіть у собі смаколик!»
І вона знайшла бабцю Павлину, що її взагалі-то не пам`ятала, але деякі фрази використовувала у мовленні мама, інше вона вигадала сама. Оце такий смаколик. Чревовіщунка бабця – приманка для виборців.
Реальність витягувала зі спогадів. Вочевидь, потрібно було щось робити, але що? Говорити: ні, я не расистка, – звучало як виправдовування. Мовчати виглядало пристойніше. Чи вмикати бабцю Павлину: «Та ж тільки дурне на таке поведеться».
«Слухайте, може, звернетеся до нашої легкоатлетичної збірної? Вони ж рекламують ваше молоко. І до ведучої, яка худне на ваших йогуртах, може, хай вони скажуть, що все це ідіотизм. Або запишуть пісню на підтримку?» – комунікаційники пропонували варіанти.
Пісню? «Як ви це собі уявляєте?» – «Ми навіть текстовку підготували: Молоко не має раси, рівності – свічадо, Мохаммеди і Тараси споживають радо!»
Прослуханий блог батька Наталія вважала адекватнішим за цю пропозицію. Але вирішила не проявляти дратівливої «жіночої емоційності», подякувала і закрила ноут. Чорт.
Запищав телефон, комунікаційники надіслали мейл відчаю: «Пані Наталіє, та робіть щось із цим або дайте нам конкретне доручення. Ми ж не лише вас ведемо, у нас і колективні заяви, релізи, і Дудар, і Майкова, і Коля Оксамитний, хоч він і лідер, але також постачає завдання, а ми ж всі – команда. «Сам» турбується, чи все йде добре, чи ми згуртовані. Пісні не хочете, може, екологів покликати?»
Екологів, іще би бардів. Чорт. Вирішила діяти «скучно», як справжня середня. Без смаколиків. Розмістила заяву на сайті компанії, на сайті партії, ті погримасничали: «та це ж ні про що», але зголосилися, надіслала в ЗМІ.
Час від часу ця історія роздмухувалася, але навіть жодного пікету не проводилося – ні під офісом компанії, ні під партійним. Одного разу під час зустрічі з виборцями хтось поцілив презервативом з білою рідиною, що воно там було: «расистське молоко» чи щось ще – ніхто не принюхувався, хоча охоронець від партії поінформував, що «рідину віддали на експертизу». А комунікаційники запропонували написати статтю «Ген молока», що Наталія забракувала,– сил, як і здорового глузду, на все це не вистачало.
З «Галичиною» та «Веселою Корівкою» (добре, що Наталія утрималася від коментаря щодо останньої, хоча кортіло зіронізувати про «наркоманське молоко», бо чого ж іще корівці бути веселою) вони зустрілися, порозумілися і зійшлися на створенні спільного проєкту.
Під час дебатів та на різних політичних шоу хтось обов’язково згадував «расистське молоко», але звучало це завжди радше смішно, ніж як серйозне звинувачення.
Найпаскуднішою з «молочних новин» виявилася та, де йшлося, що нібито це молоко і спричинило епідемію COVID-19 у Китаї, бо стало біологічною зброєю проти азіатів.
А найсмішнішим виявилося те, що спростуванням цієї «інформації» займалися в Міністерстві закордонних справ. Речниця МЗС у своєму щоденнику зазначила, що «нота про расистське молоко – біологічну зброю» була найтупішим, що їй довелося складати за часи своєї дипломатичної роботи. Вибори відбулися результативно, у неї виявився найвищий серед партійних кандидатів та кандидаток рейтинг. Пройшла та обійшла впевнено.
– Пані Наталіє, рада вітати вас в нашій студії вже не як кандидатку, а як депутатку. Чого вас навчила ця виборча кампанія?
У планшетці ведучої це питання було сформульовано так: «Спитай, чи зробила вона своїй молочці тест, ги-ги-ги, і скількох китайців поклав її кефір».
Після ефіру ведуча запросила Наталію на каву.
– Уявляю, як ви всіх здивували, – на російську цього разу ведуча не перейшла, певне, відчула «молочну загрозу».
– І ще здивую, – впевнено відповіла Наталія.
– Ви просто так себе поводили, ніби не знали, що вся ця молочна істерика – справа рук Оксамитного!
– Нашого Оксамитного? Про що йдеться?
– Ого, то ви не в курсі. Так. Вашого Колєньку Оксамитного. Йому пообіцяли, що він буде номером один, очолить фракцію в міській раді, що ви у списку, тому що квоти на баб, треба ж когось брати, а ви – баба, і гроші у вас є. У вас і у вашого тата. Ні, я прям дивуюся, що ви не в курсі, навіть у нас усі все знали. От же комедія! Ми ще думали, як вам вдається бути такою серйозною, писати на сайтах усі ці тупі заяви, ходити з ними разом, підтримувати? Все думали, що вам за це пообіцяли. Типу, що все домовлене, повиступаєте красиво, а потім зніметеся з виборів або щось ще. Або думали, що вас шантажуватимуть, залякають чи дурість якусь запропонують і ви поведетеся. А ви про це тупо не знали? Одуріти з вами можна. Ні, ви серйозно??
Коли ведуча дивувалася і сміялася, її голос звучав ніби на октаву вище. Він ще бринів у голові Наталії, коли вона сідала за кермо. Оксамитний, значить. Баба за квотою. Ну-ну, я вас дійсно здивую.
Ілюстрації Михайла Александрова.
Опубліковано в сьомому номері журналу Forbes (січень-лютий 2021)
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
