Категорія
Життя
Дата

Демократична ерозія. Що змушує слабшати демократії по всьому світу. Лекція професорки політології Сьюзен Стоукс

Ерозія є новою загрозою для демократії, що спричинена нерівністю в доходах, якої зазнали багато регіонів світу, починаючи з 1970-х років. 

Forbes запустив YouTube-проєкт «Країна героїв». Дивіться новий епізод про "Нову пошту".

Сьюзен Стоукс – видатна професорка політології Чиказького університету Блейка, директорка Чиказького центру демократії

#GlobalMinds4Ukraine – проєкт KSE та UGU з культурної дипломатії. В межах проєкту найвпливовіші інтелектуали світу виступають з лекціями на підтримку України.

Повне відео інтерв’ю, що відбулося за підтримки Київської школи економіки (KSE) в межах проєкту #GlobalMinds4Ukraine та UGU, дивіться тут.

Пояснення демократичної ерозії

Моя промова зосереджена на явищі, яке політологи називають ерозією демократії або демократичним відступом. Це явище проявляється, коли президенти чи прем’єр-міністри обираються на посади шляхом чесних виборів, а потім починають підривати ті інститути демократії, які привели їх до влади. У XXI столітті демократичні відступи витісняють військові перевороти як головну загрозу демократії в усьому світі. Світ переживає ерозію демократії.

Пік перспектив для демократії в Росії припав на 1995 рік, а потім різко пішов на спад. Сьогодні РФ розглядається експертами всього світу як консолідована автократія. 

Українська демократія вдосконалилася після 2000 року, потім занепала під час президентства Віктора Януковича, але знову покращилася пізніше. Сьогодні Україна набагато демократичніша за РФ.

Нерівність у доходах розглядається як рушій автократії та демократичної нестабільності. У традиційних теоріях демократія концептуалізується як інституція, що дає медіанному виборцю повноваження встановлювати ставку податків. Коли нерівність висока, а типовий виборець відносно бідний, за демократії він віддасть перевагу високому рівню оподаткування та витягуватиме значні ресурси з багатих. Тож за високих рівнів нерівності заможні громадяни налаштовані проти демократії.

Якими є причини демократичної нестабільності

Згідно з традиційною моделлю, коли нерівність у доходах висока, багата автократія чинить опір демократизації та використовує військову силу для повалення демократичних режимів і підтримки автократичних. 

Розглянемо світ, у якому нерівність у доходах є високою, і світ, у якому демократії непросто позбутися. Нерівність у доходах породжує розбіжності в електораті – почуття образи через те, що економічне зростання залишило когось позаду. Серед еліти існує опір жорстким перерозподільчим заходам. 

Ситуація відкриває простір для прихильників правого політичного спектру. Політичні лідери перетворюють це невдоволення не на програму перерозподілу, а нав’язують поляризацію навколо інших розбіжностей, відмінних від соціального класу.

Що таке популізм

Сучасні політичні теоретики та спостерігачі ототожнюють популізм із політичними партіями та рухами, які використовують риторику та просувають політичний світогляд, які поєднують антиелітаризм (протиставлення еліти в опозиції до народу або нації) та маніхейство (протиставлення сил добра і зла у світі).

Хвиля ерозій у XXI столітті

Відсоток демократій, які зазнали ерозії, був дуже незначним до 2000 року. Згодом хвиля демократичної ерозії поступово стає набагато помітнішою, коли ми рухаємося до другого десятиліття XXI століття. Державний переворот поступово зникає як джерело демократичної нестабільності. Його місце заступає демократична ерозія зсередини. Деякі з країн, які зазнали демократичної ерозії, є новими демократіями в бідних регіонах світу: Бенін, Сенегал, Філіппіни та Коморські Острови. Але є й інші відносно багаті країни регіонального значення: Туреччина, Польща, Мексика, Угорщина, Бразилія та Сполучені Штати.

Причини ерозії демократії

До 2000 року країни з ВВП на душу населення, помітно вищим за середній рівень, переживали демократичну ерозію. З наближенням ХХІ століття, коли ерозія стала частішим явищем, їх ВВП на душу населення залишився приблизно на тому самому рівні. Середній коефіцієнт Джині (показник нерівності розподілу деякої величини чисел) країн, що перебувають у стані ерозії, вищий, тому ці країни є більш нерівними за доходами, ніж демократії, які не зазнали ерозії.

Зазнавали ерозії країни з низьким, середнім і високим рівнем доходів. Але майже ні одна країна з низьким рівнем коефіцієнта Джині цього не відчувала. Польща та Угорщина є винятками. Усі інші країни мають нерівність вище середнього. У відносно рівних країнах бідність повʼязана з трохи підвищеною, але все ще низькою ймовірністю демократичної ерозії. У нерівних країнах ймовірність ерозії істотно зростає разом із бідністю.

Як популісти зберігають підтримку без політики перерозподілу

Не кожна ерозія демократії стається за головування правих популістів. Також трапляються ліві популісти, які відстоюють радикальніші заходи перерозподілу. Але їхній антиелітаризм і маніхейство не призводять до поляризації та демократичної ерозії. 

Праві популісти беруть участь у поляризаційному антиелітарному дискурсі, але не наполягають на політиці перерозподілу. Вони поляризують відмінності за іншими ознаками, окрім соціального класу: релігією (Нарендра Моді), партійною приналежністю (Дональд Трамп), етнічною приналежністю (Віктор Орбан) і ксенофобією (Сербія, Угорщина, Велика Британія).

Коли Дональд Трамп оголосив, що балотуватиметься в президенти в 2015 році, він говорив про імміграцію з Мексики. Прозвучало дивне формулювання, що «Мексика посилає до нас людей» і що імміграція – це проблема уряду, який відправляє своїх людей до іншої країни. Це не те, як працює імміграція в більшості випадків. Але у формулюванні Трампа якась «потужна сила посилає поганих мексиканців до Сполучених Штатів». 

Він інтуїтивно розуміє, чого прагне досягти таким формулюванням. Він ніколи не чув про теорію когнітивної оцінки. Але це саме те, що розробили психологи на пояснення того, як люди почуваються глибоко зворушеними і враженими через проблеми, з якими вони можуть зіткнутися, якщо їх описати особливим чином.

Теорія когнітивної оцінки

Скажімо, у світі щось не так. Якщо цю проблему можна сформулювати як таку, що спричинена людською діяльністю, і вона має на меті завдати шкоди таким людям, як ви, тоді це може бути дуже потужним повідомленням, яке, найімовірніше, викличе гнів і моральне обурення. Психологи називають їх емоціями єднання, адже вони спонукають нас бути поруч з іншими людьми. Вони є сильними стимулюючими емоціями і дуже корисні для політиків на відміну від емоцій відсторонення, таких як депресія та страх.

Поляризація

Зв’язок між популізмом і ерозією демократії полягає в тому, що популісти розгортають маніхейський дискурс і поляризують нас навколо відмінностей релігії, партійної та етнічної приналежності, але не стільки соціального класу. Коли їхні послідовники починають розуміти маніхейський дискурс і розглядати своїх опонентів як небезпечні сили, що становлять загрозу, вони більше готові допускати руйнацію демократичних процедур і норм.

Вищі рівні поляризації можна спостерігати в країнах, що зазнають ерозії. У поляризованому середовищі автократам-початківцям легше бути обраними та залишатися на посаді. Тоді поляризація сприяє ерозії. Також можна очікувати, що ці лідери сприятимуть подальшій поляризації. Причинно-наслідковий зв’язок може рухатися в оберненому або одразу в обох напрямках. Рівень поляризації в країнах, де не спостерігається ерозії, майже не змінився в перші десятиліття XXI століття. Але рівень поляризації в демократіях з ерозією підвищився з часом.

Ерозія є новою загрозою для демократії, яка поширюється в той самий час, коли військові перевороти стихають у всьому світі. Подібно до попередніх форм демократичної нестабільності, ерозія демократії певною мірою спричинена нерівністю в доходах, якої зазнали багато регіонів світу, починаючи з 1970-х років. 

Зі зростанням нерівності виборці стали чутливішими до дискурсу жертви – сприйняття себе як жертви під натиском. Популістські лідери користуються цією чутливістю. Праві популісти поляризують некласовий конфлікт через ідентичності – такі речі, як етнічна приналежність і релігія. Поляризація дозволяє цим лідерам «атакувати» свої демократії. Їхні послідовники дозволяють проводити ці атаки. Розмивання демократії розглядається кращою за перемогу ненависної іншої сторони на виборах і їх прихід до влади.

Відновлення демократії в країні, яка пережила війну

Зверніть увагу на політичні ризики нерівності доходів. Сполучені Штати пройшли тривалий період неолібералізму. Припущення полягало в тому, що дерегуляція та звільнення ринкових сил і забезпечення високих темпів економічного зростання «піднімуть усі човни». Воно виявилося хибним. У нерегульовані періоди високого економічного зростання розподіл доходів має тенденцію погіршуватися. Це дуже політично небезпечна річ, оскільки вона заохочує правих популістів і автократизацію. Це може спонукати й до війни, як у ​​трагічному випадку російського вторгнення в Україну. Нам потрібна політика, що стосується безпосередньо розподілу доходів. Соціал-демократична політика є корисною як для зменшення нерівності доходів, так і для наполягання на демократії: зміцнення демократичних інститутів, захист права людей голосувати, судових органів і преси. Усе це піддається жахливій атаці з боку автократів-початківців.

Україна дійсно виглядає як країна, яка боролася за покращення якості демократії. Я не можу уявити, як цей процес може перерватися. У Сполучених Штатах настав момент, коли нам потрібно підтвердити важливість незалежного державного управління та відкинути конспірологію «глибинної держави» – буцімто преса є ворогом народу. У цій країні відбувався довготривалий курс на зміцнення демократії та інституційні зміни. Я припускаю, що і в Україні цей проєкт затягнеться на багато років.

Матеріали по темі
Новий випуск Forbes Ukraine

Новий випуск Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні