Цьогоріч на Берлінале – шість фільмів від України. Ще два – про Україну. А український продакшн вперше допущенний до Berlinale Co-Production Market – одного з найбільших кіноринків Європи, де зустрічаються виробники та дистрибьютори фільмів зі всього світу. Навіть на офіційний значок вперше помістили прапор іншої країни – України. Чи допоможуть рекордна присутність у програмі фестивалю й жести солідарності українському кінематографу пережити війну?
73-й Берлінале припадає на річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну: він триватиме з 16 по 26 лютого. Берлінале – один із десятка кінофестивалей категорії А, що збирає тисячі глядачів і професіоналів. У 2023-му гравці індустрії зустрінуться офлайн вперше з початку пандемії. На фестивалі за 11 днів представлять близько 400 фільмів усіх жанрів і форматів – на відміну від більшості інших, що роблять акцент на одному жанрі.
Як Україна представлена у фестивальній та ринковій програмах Берлінале та яку користь це може принести.
Як Україна представлена на Берлінале
Повну програму ще не оголосили, а Україна вже побила власний рекорд – у різних секціях кінофестивалю представлено шість українських фільмів. Торік у Берлінале взяли участь «Терикони» Тараса Томенка та «Клондайк» Марини Ер Горбач.
Цьогоріч на Берлінале від України поїхали стрічки про війну. З нею пов’язані всі фільми останніх років, каже виконавча директорка Української кіноакадемії Анна Мачух. «Але в першу чергу обрані стрічки – про людські історії, – додає вона. – Там немає жорстких фільмів про фронт».
До програм 73-го Берлінале увійшли:
- «Залізні Метелики» Романа Любого,
- «Ти мене любиш?» Тоні Ноябрьової,
- «Прокидаючись у тиші» Міли Жлуктенко та Даніеля Асаді Фаезі,
- «Ми не згаснемо» Аліси Коваленко,
- «Це побачення» Надії Парфан,
- «Східний фронт» Віталія Манського та Євгена Титаренка.
Вперше в історії фестивалю на його офіційний значок помістили прапор іншої країни – України. Фото: Getty Images
На фестивалі покажуть і кіно про Україну – польсько-німецький W Ukrainie і Superpower, знятий Шоном Пенном. Останній працював над документальним фільмом разом із продюсером і режисером Аароном Кауфманом. До стрічки увійшли кадри, зняті Пенном в Україні у листопаді 2021 року, епізоди з Володимиром Зеленським і життям у Києві на початку повномасштабного вторгнення.
«Це гарний показник того, що світ про нас пам’ятає, думає та зображує в своїх фільмах, – каже Мачух. – Така представленість українських фільмів саме в Німеччині, досить толерантній до росіян, дуже важлива».
У ринковій програмі фестивалю – свої «вперше». Продакшн ForeFilms представить фільми та серіали на одному з найбільших кіноринків Європи – Berlinale Co-Production Market. Раніше українським продюсерам не вдавалось потрапити до програми. До участі з кінопрофесіоналів усього світу відібрали ForeFilms та ще чотири компанії з інших країн.
Які проєкти ForeFilms презентує на Берлінале
Розповідає продюсерка Анна Яценко
- Фільм Антоніо Лукіча «Спеціальне відношення»
- Фільм Павла Острікова «Трагедія»
- Фільм Нарімана Алієва «Орталан»
- Повнометражний дебют Анни Яценко «Сиблінги»
- Дебютний фільм ізраїльської режисерки Ор Сінай «Дім»
- Серіал «Моя бабуся помирати не любила» за книгою Паштета Білянського
- Фільм Валентина Васяновича «За Перемогу!»
ForeFilms хочуть знайти іноземних партнерів для кожного проєкту та почути відгуки щодо історій від продюсерів, сейлз-агентів, дистриб’юторів. «Плануємо обговорити створення загальноєвропейського фонду для підтримки проєктів різних країн», – каже продюсерка ForeFilms Анна Яценко.
Одеський кінофестиваль проведе на Берлінале пітчинг незавершених проєктів. «Представимо ігрові, документальні фільми та серіали з уже розробленими сценаріями, – каже Мачух. – Дехто зняв тизери, але не має фінансування для зйомок. Берлінале дає можливість знайти партнерів».
Фінансуванню українського кіно на Берлінале присвятять окрему дискусію. Щоб знайти партнерів, Держкіно готує стенд із інформацією про українських виробників і фільми для Європейського кіноринку.
«У нас дві місії, – каже Мачух. – Перша – боротьба з російською пропагандою. Друга – порятунок української кіноіндустрії через пошук партнерів і фінансування, щоб знімати українське кіно в Україні».
Щороку на Берлінале презентують близько 400 фільмів. Фото: Shutterstock
Чому підтримка Берлінале важлива
До повномасштабного вторгнення виробництво українських фільмів майже повністю фінансувало Держкіно. Нині державних коштів на кіно не передбачено.
Наразі в Україні знімають документальні фільми, які мають більше шансів отримати гранти, констатує Мачух. Ігрове кіно не знімають. Багато студій залишилися без техніки. У перші дні практично всі продакшени відправляли камери, дрони, автомобілі ЗСУ.
Якщо швидко не знайти можливість знімати ігрове кіно, за рік-два українських фільмів на фестивалях не буде, переконана Мачух. Участь України в ринку Берлінале – шанс знайти кошти та інші опції виробництва фільмів.
Інформаційна підтримка теж має значення. «Ми б хотіли, щоб побічним ефектом показу нашого фільму була політична обізнаність, щоб Україна не сходила зі шпальт», – каже режисерка Надія Парфан. Її перший ігровий фільм «Це побачення» потрапив до міжнародного короткометражного конкурсу Berlinale Shorts.
В українського кіно збільшилась кількість функцій. Своїм фільмом Парфан хоче зробити внесок у лобіювання інтересів України та прискорити постачання зброї. «А ще – заявити про Україну майбутнього і розбити стереотипи, – додає режисерка. – Перший – про Київ, бо це харизматичне та красиве місто. Другий – про Україну як країну прогресивних цінностей і поваги до прав людини навіть в умовах війни».
Берлінале, Канни, Венеція, Санденс – сигнал для глядача фестивального кіно, що цей фільм варто подивитися на широкому екрані, каже Мачух. «Після Берлінале більше шансів зробити наступний фільм, – додає Парфан. – Це доводить твою профпридатність як режисерки і що продюсери спроможні виробляти якісне кіно міжнародного рівня».
Кадр з фільму Надії Парфан «Це побачення»
Які фільми представлятимуть Україну на Берлінале
«Залізні Метелики»
Режисер: Роман Любий
Конкурсна програма: Panorama Dokumente
Фільм-розслідування присвячений збиттю малайзійського пасажирського літака MH17 на сході України в 2014 році. У стрічці досліджують риторику російських пропагандистів і реакцію світової спільноти на злочин.
«Ти мене любиш?»
Режисерка: Тоня Ноябрьова
Конкурсна програма: Panorama
Сюжет описує Україну в період розпаду Радянського Союзу та появу її незалежності. 17-річна Кіра переживає розлучення батьків. На її очах розпадається світ, у якому вона жила все своє життя. Кіра змушена подорослішати та прийняти нову реальність.
«Прокидаючись у тиші»
Режисери: Міла Жлуктенко та Даніель Асаді Фаезі
Конкурсна програма: Generation Kplus
У колишній німецькій казармі граються діти, які врятувались від війни, виїхавши з України. Вони знаходять військові символи з минулого та пов’язують їх зі своїм досвідом.
«Ми не згаснемо»
Режисерка: Аліса Коваленко
Конкурсна програма: Generation 14plus
Документальний фільм про гімалайську експедицію, в яку вирушають п’ять підлітків із охопленого війною Донбасу. «Портрет покоління, яке, незважаючи ні на що, здатне розпізнати та оспівувати крихку красу життя», – описують фільм на сайті Берлінале.
«Це побачення»
Режисерка: Надія Парфан
Конкурсна програма: Berlinale Shorts
Короткометражний фільм про красу, життя та незламність Києва під час повномасштабної війни.
«На світанку по Києву з шаленою швидкістю мчить авто. Коли воно нарешті гальмує, з машини виходить людина у камуфляжі. На неї чекають», – описують сюжет свого фільму творці.
«Східний фронт»
Режисери: Віталій Манський та Євген Титаренко
Конкурсна програма: Encounters
Російсько-українська війна очима українських парамедиків. Євген Титаренко почав документувати події, коли анексували Крим, і продовжував до повномасштабного вторгнення. Крім війни, сюжет змальовує долі побратимів Титаренка, їхні сім’ї та товариські стосунки, які допомагають їм пережити складні часи.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
