Націоналізація Sense Bank збільшила частку державних банків у загальних активах приблизно на три відсоткові пункти. За нормальних умов це могло б стати проблемою для України, але з початком війни стало, ймовірніше, перевагою, відзначає фінансова аналітикиня Наталія Задерей. Та готуватися до приватизації націоналізованих банків потрібно починати вже зараз.
Практичний МBA від Forbes на реальних кейсах, щоб прокачати навички управління на прикладі Володимира Кудрицького, ексголови правління «Укренерго».
Премʼєра другого сезону YouTube проєкту «Директорія» вже на каналі Forbes Ukraine!
21 липня в Україні стало на один державний банк більше. Sense Bank перейшов з опосередкованої власності російських громадян, до яких були застосовані санкції ЄС та низки країн, у пряму власність держави Україна.
Це не призведе до суттєвих змін на українському банківському ринку. Частка державних банків у загальних активах збільшиться приблизно на три відсоткових пункти.
Sense Bank значно менший, ніж ПриватБанк, націоналізація якого свого часу вивела Україну у європейські рекордсмени за часткою держбанків. На 2020–2021 роки, за даними звіту EBRD, частка державних банків у активах була вищою лише в Росії та Білорусі. Більш ніж половину банківського сектору контролює держава також у таких країнах, як Китай, Ефіопія, Сирія.
Мета – зменшити невизначеність
Залишити Sense Bank пов’язаним із країною-агресором було не варіантом, тим більше, що його фінансовий стан погіршувався. Виведення з ринку системно важливого банку (на потрапляння до цієї категорії впливає не лише розмір) могло б мати негативні наслідки для фінансової стабільності. Окрім того, витрачати кошти платників податків поки що не довелось – держава не проводила докапіталізації «Сенсу».
Тепер частка держбанків у активах системи становить 56%, у депозитах населення – 65%. Якщо за нормальних умов значна частка, яку становили держбанки, була проблемою України, то з початком повномасштабної війни це стало, ймовірніше, перевагою.
В умовах «ідеального шторму» держбанки для вкладників є тихою гаванню (safe heaven), для бізнесу – можливістю отримувати кредитне фінансування.
В економічній теорії держава вважається менш ефективною, ніж приватні власники. За даними досліджень, підприємствам під контролем держави властива нижча продуктивність праці й прибутковість. А показники держбанків корелюють з електоральними циклами.
Утім, в умовах найбільшої в Європі війни з часів Другої світової не до теорій та найкращих практик. Завдання творців політики – привнести стабільність у хаотичний контекст і зменшити невизначеність.
Головне, щоб державний капіталізм у стилі авторитарних держав третього світу не зацементувався як довгострокова норма. Тож готуватися до приватизації банків (що можливо після перемоги) можна починати вже зараз.
Михайло Фрідман і Петро Авен. 21 липня, у перший день націоналізації Sense Bank, в офісі установи та помешканнях кількох її колишніх топменеджерів відбулись обшуки СБУ та Генпрокуратури. Фото колаж Анастасія Левицька
Подальша приватизація
У нових держбанків (ПриватБанк, Sense Bank) більше шансів зацікавити інвесторів, ніж у спадкоємців радянської банківської системи.
На перший погляд, Sense Bank виглядає кандидатом номер один на продаж після закінчення війни. Утім, йому ще тільки належить відбити судові атаки колишніх власників, у чому ПриватБанк уже досяг певних успіхів завдяки дії «антиколомойського» закону №590-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів регулювання банківської діяльності».
Успішна приватизація в майбутньому можлива лише за двох умов.
1. Зниження частки непрацюючих кредитів (NPL).
Майже 40% NPL загалом по системі й понад 50% у державних банків (без «Сенсу», у якого кращі справи в цьому плані) – це захмарно для іноземних інвесторів. Для порівняння, частка NPL за даними наглядової статистики Європейського центрального банку – близько 2%.
Питання NPL складне, навіть якщо винести за дужки війну з її руйнівними наслідками. З одного боку, його вирішення значною мірою залежить від судової системи й верховенства права. З іншого – усі ці націоналізації в Україні значно підвищили моральний ризик. Тобто схильність до ризикової поведінки з боку вкладників, позичальників і кредиторів, які звикли, що за помилки та хибні вибори заплатить хтось інший.
Простих рішень, як розірвати це зачароване коло, немає. Варіантами можуть бути:
- Одноразове списання безнадійної заборгованості з гарантіями відсутності політичних переслідувань за це.
- Доповнення закону №590-IX нормами, які зобов’язуватимуть суди закривати справи не тільки про оскарження націоналізацій, а й про вилучення майна у націоналізованого банку.
2. Вдосконалення практик менеджменту шляхом agile трансформацій.
Завдяки agile банки можуть краще балансувати між вимогами складного зовнішнього середовища: дотримуватися складних регуляцій і водночас конкурувати з фінтехами; дбати про довкілля і бути соціально відповідальними; забезпечувати якісний клієнтський досвід і генерувати стабільний прибуток.
Agile трансформація – це децентралізація на рівні організацій, коли заохочується ініціатива співробітників та прискорюється прийняття рішень. Цим шляхом уже давно ідуть західні банківські групи, у тому числі й в Україні. До цього підходу схилялися й колишні власники Sense Bank.
Трансформації у великих організаціях – це завжди складно й не завжди успішно. Та й agile – не чарівна пігулка. Проте іншого способу не нарощувати інертність і бюрократію (великий ризик держбанків) поки що не придумали.
Agile – про якісне управління людським капіталом і концентрацію талантів, без яких не буде потрібного темпу інновацій та ефективної роботи з NPL. Та й взагалі це про світоглядне: ми рухаємося до Європи з її підходами та цінностями чи стоїмо на місці й, з одного боку, боремося з агресором, з іншого – тримаємося за те, що в нас із ним спільного.
Примітка: Наталя Задерей співпрацює з ПриватБанком як незалежний консультант. Ця колонка – її особиста думка.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
