Категорія
Гроші
Дата

Частка держбанків в Україні зросла до 56% після націоналізації Sense Bank. Наступний крок – їх приватизація. Фінансова аналітикиня Наталя Задерей пояснює, як правильно її провести

Націоналізація Sense Bank збільшила частку державних банків у загальних активах приблизно на три відсоткових пункти. /sensebank.com.ua

Націоналізація Sense Bank збільшила частку державних банків у загальних активах приблизно на три відсоткових пункти. Фото sensebank.com.ua

Націоналізація Sense Bank збільшила частку державних банків у загальних активах приблизно на три відсоткові пункти. За нормальних умов це могло б стати проблемою для України, але з початком війни стало, ймовірніше, перевагою, відзначає фінансова аналітикиня Наталія Задерей. Та готуватися до приватизації націоналізованих банків потрібно починати вже зараз.

📲 45 секунд – на один пост, 20 хвилин на день, щоб дізнатися головні економічні та бізнесові новини. Підписуйтеся на Telegram-канал Forbes Ukraine, щоб економити час.

21 липня в Україні стало на один державний банк більше. Sense Bank перейшов з опосередкованої власності російських громадян, до яких були застосовані санкції ЄС та низки країн, у пряму власність держави Україна.

Це не призведе до суттєвих змін на українському банківському ринку. Частка державних банків у загальних активах збільшиться приблизно на три відсоткових пункти.

Sense Bank значно менший, ніж ПриватБанк, націоналізація якого свого часу вивела Україну у європейські рекордсмени за часткою держбанків. На 2020–2021 роки, за даними звіту EBRD, частка державних банків у активах була вищою лише в Росії та Білорусі. Більш ніж половину банківського сектору контролює держава також у таких країнах, як Китай, Ефіопія, Сирія.

Мета – зменшити невизначеність

Залишити Sense Bank пов’язаним із країною-агресором було не варіантом, тим більше, що його фінансовий стан погіршувався. Виведення з ринку системно важливого банку (на потрапляння до цієї категорії впливає не лише розмір) могло б мати негативні наслідки для фінансової стабільності. Окрім того, витрачати кошти платників податків поки що не довелось – держава не проводила докапіталізації «Сенсу».

Тепер частка держбанків у активах системи становить 56%, у депозитах населення – 65%. Якщо за нормальних умов значна частка, яку становили держбанки, була проблемою України, то з початком повномасштабної війни це стало, ймовірніше, перевагою. 

В умовах «ідеального шторму» держбанки для вкладників є тихою гаванню (safe heaven), для бізнесу – можливістю отримувати кредитне фінансування.

В економічній теорії держава вважається менш ефективною, ніж приватні власники. За даними досліджень, підприємствам під контролем держави властива нижча продуктивність праці й прибутковість. А показники держбанків корелюють з електоральними циклами

Утім, в умовах найбільшої в Європі війни з часів Другої світової не до теорій та найкращих практик. Завдання творців політики – привнести стабільність у хаотичний контекст і зменшити невизначеність.

Головне, щоб державний капіталізм у стилі авторитарних держав третього світу не зацементувався як довгострокова норма. Тож готуватися до приватизації банків (що можливо після перемоги) можна починати вже зараз. 

Михайло Фрідман і Петро Авен, Sense Bank /колаж Анастасія Левицька

Михайло Фрідман і Петро Авен. 21 липня, у перший день націоналізації Sense Bank, в офісі установи та помешканнях кількох її колишніх топменеджерів відбулись обшуки СБУ та Генпрокуратури. Фото колаж Анастасія Левицька

Подальша приватизація

У нових держбанків (ПриватБанк, Sense Bank) більше шансів зацікавити інвесторів, ніж у спадкоємців радянської банківської системи. 

На перший погляд, Sense Bank виглядає кандидатом номер один на продаж після закінчення війни. Утім, йому ще тільки належить відбити судові атаки колишніх власників, у чому ПриватБанк уже досяг певних успіхів завдяки дії «антиколомойського» закону №590-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів регулювання банківської діяльності».

Успішна приватизація в майбутньому можлива лише за двох умов.

1. Зниження частки непрацюючих кредитів (NPL). 

Майже 40% NPL загалом по системі й понад 50% у державних банків (без «Сенсу», у якого кращі справи в цьому плані) – це захмарно для іноземних інвесторів. Для порівняння, частка NPL за даними наглядової статистики Європейського центрального банку – близько 2%. 

Питання NPL складне, навіть якщо винести за дужки війну з її руйнівними наслідками. З одного боку, його вирішення значною мірою залежить від судової системи й верховенства права. З іншого – усі ці націоналізації в Україні значно підвищили моральний ризик. Тобто схильність до ризикової поведінки з боку вкладників, позичальників і кредиторів, які звикли, що за помилки та хибні вибори заплатить хтось інший. 

Простих рішень, як розірвати це зачароване коло, немає. Варіантами можуть бути: 

  • Одноразове списання безнадійної заборгованості з гарантіями відсутності політичних переслідувань за це.
  • Доповнення закону №590-IX нормами, які зобов’язуватимуть суди закривати справи не тільки про оскарження націоналізацій, а й про вилучення майна у націоналізованого банку.

2. Вдосконалення практик менеджменту шляхом agile трансформацій. 

Завдяки agile банки можуть краще балансувати між вимогами складного зовнішнього середовища: дотримуватися складних регуляцій і водночас конкурувати з фінтехами; дбати про довкілля і бути соціально відповідальними; забезпечувати якісний клієнтський досвід і генерувати стабільний прибуток.

Agile трансформація – це децентралізація на рівні організацій, коли заохочується ініціатива співробітників та прискорюється прийняття рішень. Цим шляхом уже давно ідуть західні банківські групи, у тому числі й в Україні. До цього підходу схилялися й колишні власники Sense Bank.

Трансформації у великих організаціях – це завжди складно й не завжди успішно. Та й agile – не чарівна пігулка. Проте іншого способу не нарощувати інертність і бюрократію (великий ризик держбанків) поки що не придумали. 

Agile – про якісне управління людським капіталом і концентрацію талантів, без яких не буде потрібного темпу інновацій та ефективної роботи з NPL. Та й взагалі це про світоглядне: ми рухаємося до Європи з її підходами та цінностями чи стоїмо на місці й, з одного боку, боремося з агресором, з іншого – тримаємося за те, що в нас із ним спільного. 

Примітка: Наталя Задерей співпрацює з ПриватБанком як незалежний консультант. Ця колонка – її особиста думка.

Матеріали по темі
Контриб'ютори співпрацюють із Forbes на позаштатній основі. Їхні тексти відображають особисту точку зору. У вас інша думка? Пишіть нашій редакторці Тетяні Павлушенко – [email protected]

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні