Глобальна корпорація з пошуку топменеджерів Heidrick & Struggles купує лідера українського ринку WE Partners. Угоду планувалося закрити ще в лютому 2022-го. Що змінилося за рік війни? Інтервʼю топменеджера Heidrick & Struggles Тіма Людке
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
«Як би це дивно не звучало, але зараз ця угода є навіть більш резонною, ніж було до війни», – каже в розмові з Forbes Тім Людке, управляючий партнер зі зрозстаючих ринків однієї з найбільших у світі компаній з пошуку топменеджерів Heidrick & Struggles (H&S).
20 лютого H&S оголосила про закриття угоди з купівлі українського рекрутера WE Partners. Це мало статися ще рік тому – 25 лютого 2022-го. Через війну американська корпорація поставила транзакцію, можливу вартість якої співрозмовники Forbes на цьому ринку рік тому оцінювали у $7-10 млн, на паузу, але не відмовилась від неї. «Я вважаю, що у нашому сегменті бізнес в Україні може вирости у десять разів протягом найближчих пʼяти років», – розповідає Людке.
Як вторгнення РФ вплинуло на вартість активів в Україні, за яким сценарієм може видбуватися повоєнна відбудова та які якості СЕО будуть найбільш затребуваними після війни?
Це скорочена та відредагована для ясності версія інтервʼю Тіма Людке.
«Вартість WE Partners суттєво не впала через війну»
Heidrick & Struggles та WE Partners оголосили про угоду наприкінці 2021 року. На якому етапі ви зупинилися 24 лютого 2022-го, коли почалося російське вторгнення до України?
Ми підписали контракт з WE Partners, однак у M&A-угодах є різниця між поняттям підписання та закриття. Юристи працювали, щоб фіналізувати угоду. За планом, транзакцію мали закрити вдень 25 лютого. Тож 24-го, коли почалося вторгнення, ми майже наблизились до фінішу, однак були змушені зупинити угоду.
Натомість ми зосередилися на гуманітарних питаннях і зрештою на тому, щоб продумати новий формат взаємодії з українською командою. Ми добре знали компанію, адже вже провели due diligence та почали певні спільні проєкти. Тож ми запропонували контракти українцям, які виїхали за кордон, у наших офісах у Польщі, Німеччині чи Ізраїлі.
Коли саме ви повернулися до думки, що цю угоду можна реанімувати? Йдеться радше не про час, а про те, якою була ситуація в Україні.
Здається, це відбувалось у травні. На той момент вже було чітко зрозуміло, що бізнес в Україні не лише не зупинився, а й завершує довоєнні проєкти, відкриває нові та генерує гроші. Тоді ми почали обговорювати, як би нам повернутися до розмови, яку ми мали до війни.
Чому ця розмова зайняла майже рік, якщо українська економіка показала свою стійкість ще у перші місяці війни?
Так, це зайняло час, але треба розуміти, що Heidrick & Struggles – це публічна американська корпорація, акції якої торгуються на Нью-Йоркській фондовій біржі. Передбачалось залучити багато людей та провести багато зустрічей. Українська команда відвідувала США. І на той момент для нас це було промінчиком надії у загалом похмурий період. Навіть у мирний час ми готували угоду протягом майже всього 2021 року.
Зрештою ми погодили повернення до угоди в Україні на рівні борду. Але після цього належало визначитися з форматом, обговорити нові комерційні параметри тощо. Тож фактично стартувати заново вдалося лише на початку цього року. До того ж більшість української команди вже і так працювала з нами, просто у інших офісах.
Heidrick & Struggles, WE Partners та український ринок топменеджерів
(Натисніть «Читати більше», щоб відкрити повний текст)
Heidrick & Struggles – один із пʼяти світових лідерів у сфері управлінського консалтингу та рекрутингу. Заснована у 1953 році. Штаб-квартира знаходиться у Чикаго. Капіталізація станом на 20 лютого – $624 млн.
WE Partners з 2008 року займається пошуком, оцінкою та розвитком керівників найвищого рівня. Її власники – Тетяна Фурцева та Максим Зайченко.
До війни компанія оцінювала український ринок Executive Search у $5–6 млн на рік, а свою частку на ньому – у 30%. Прибуток WE Partners у 2020 році – 10,4 млн грн за виручки 40,4 млн грн, свідчать дані YouControl.
Середній чек рекрутингової компанії в Україні за найм топменеджера з зарплатою близько $10 000 на місяць напередодні війни становив $35 000–40 000, розповідав Forbes Ігор Кабузенко, керуючий партнер конкурента Ward Howell.
Чи можна стверджувати, що зараз ви укладаєте іншу угоду – із зовсім іншими параметрами?
Ми не можемо розкривати конкретних цифр, але з точки зору бізнес-перспектив, як би це дивно не звучало, я вважаю, що зараз ця угода є навіть більш резонною, ніж це було до війни. Два роки тому Україна була ринком на периферії Європи. Зараз це країна-кандидат на вступ до ЄС, яку зовсім по-іншому сприймають у світі. Потенційно це може перетворити Україну на нову потужну державу та економіку на Сході Європи.
Повертаючись до нашої угоди, звичайно, доходи місцевої команди зменшились. Але вона залишається лідером ринку – перш за все за якістю своєї експертизи. З точки зору нашого бізнесу, коли в Україну почнуть заходити мільярди доларів інвестицій для відбудови, дуже важливим аспектом буде побудова правильних і зрозумілих систем управління бізнесом.
Залишаючись провідною компанією з пошуку топ-керівників у світі, ми здатні допомогти Україні підтримувати високі менеджерські стандарти та знайти правильних і сильних лідерів для процесу відбудови.
Ви говорите про WE Partners як про лідера свого ринку. Якою мірою війна знизила вартість активів з подібним статусом, порівняно з мирним часом?
Угода з купівлі бізнесу у будь-якій індустрії складається з оцінки трьох основних компонентів: доходи бізнесу, його прибутковість та бізнес-перспективи. У нашому випадку очевидно відбулося деяке падіння у першому аспекті. У другому суттєвого обвалу не відбулося (але, чесно кажучи, у нашій індустрії треба постаратися, щоб бути збитковим). А у третьому ми бачимо радикальне покращення перспектив. Ми маємо можливість долучитися до майбутнього зростання.
Тож відповідь – ні, вартість цього активу суттєво не впала.
«Не бачу жодних бізнес-перспектив у Росії»
2021 рік був досить активним для бізнесу в Україні. M&A було не надто багато, але ми побачили низку великих угод, тож рік виглядав успішним, а перспективи 2022-го – багатообіцяючими. Як би ви зі своєї точки зору описали Україну та український ринок на той момент?
Так, наскільки я памʼятаю, це був рекордний рік для українського бізнесу в M&A. До того ж WE Partners змогли у 2021-му подвоїти доходи, що є непересічним результатом для бізнесу у будь-якій галузі. З іншого боку, це все ще був порівняно малий ринок. Що нас вразило – рівень компетенції людей, які тут працюють.
Загалом Україна мала вигляд невеликого ринку, але зі своїми сильними сторонами. Зазвичай це локальні бренди, але є й міжнародні корпорації, наприклад у IT чи FMCG. Я думаю, що після війни міжнародна присутність суттєво посилиться.
Одночасно з угодою в Україні стало відомо про ваші M&A в Росії та Казахстані. Які плани ви мали на ці ринки тоді та як їхня роль зміниться тепер?
Після початку війни ми повністю зупинили усі операції в Росії та зробили це одними з перших у березні 2022 року. Чесно кажучи, я не бачу жодних бізнес-перспектив на цьому ринку. Це підтверджують і численні коментарі власників бізнесу, які досі мають там активи – вони хочуть позбутися їх якнайшвидше.
Звичайно, колись ситуація може змінитися, але не за цього уряду, не за цього політичного курсу і, думаю, не за мого професійного життя. Як уродженець Німеччини я чудово розумію, скільки часу може зайняти повернення країни до більш-менш нормального життя, як частини світової економіки, після таких катаклізмів.
У Казахстані інша ситуація. Загалом, на нашу думку, Центральна Азія, Близький Схід і Східне Середземноморʼя – це регіони, які найближчим часом демонструватимуть дуже бурхливий економічний розвиток. Але ми, як публічна американська компанія, дивимося на цей регіон дуже обережно, зважаючи на ймовірність перетікання санкційних капіталів і власників туди.
Деякі економісти вважають, що Україні доведеться пройти чи не десятиріччя тяжкого та повільного відновлення, перш ніж вона зможе повернутися на довоєнний рівень й отримати певний буст для більш стрімкого розвитку. Які економічні сценарії ви, як інвестор, закладаєте, якщо говорити про вашу бізнес-модель в Україні?
Відбудова займатиме багато часу. Але для нас важливішим є питання структури та середовища, у якому це відбуватиметься. Актуально, наскільки відповідає світовим стандартам український уряд та його методи впливу на економіку, що відбувається з інвестиціями й правом власності, коли ми говоримо про Україну.
Ці складні перетворення, звичайно, не займатимуть ціле покоління, але й не відбудуться миттєво, як тільки Україна виграє війну. Тому ми бачимо для себе серйозний масив задач. Як компанія, яка власне винайшла таке поняття, як executive search, 70 років тому, ми маємо дуже значний досвід та експертизу у тому, що стосується взаємодії й партнерства між державою та приватним сектором.
Зараз Україні важливо отримати «зелений сертифікат» щодо того, що в країну можна інвестувати великі гроші. Це можуть зробити не тільки уряди чи міжнародні організації, як-от Світовий банк чи Євросоюз, а й присутність глобальних брендів.
Для України відкривається можливість досить швидко досягти рівня більш розвинених ринків. Тож я вважаю, що у нашому сегменті бізнес в Україні може вирости у десять разів протягом найближчих пʼяти років. Іншими словами, український ринок у 2027-му матиме співставні масштаби з тим, що ми спостерігаємо в Іспанії чи Італії.
«Суперскілл українців – орієнтація на майбутнє»
Вочевидь, роль CEO українських компаній під час відбудови – це зовсім інший профайл, ніж ті чесноти, які затребувані зараз. Якою вона може бути?
Зараз дійсно один із ключових менеджерських викликів в Україні у будь-якій галузі – як бути ефективним в умовах дуже високої невизначеності. Але, як і будь-коли, важливо, щоб на чолі компаній чи інших важливих процесів стояли люди з чіткою візією, куди вони рухаються. Плюс здатність тримати курс попри зміни у зовнішньому середовищі. Я думаю, ці ж самі речі важливо зберегти і після війни. Як і здатність ефективно комунікувати та брати на себе відповідальність за рішення.
Якщо говорити про виклики – важливо чітко розуміти та дотримуватися глобальних стандартів корпоративного управління. Зараз це навіть важливіше, ніж до війни.
Чи допускаєте ви, що попит на CEO з бекграундом в Україні зростатиме серед іноземних компаній?
Звичайно, хотілося б, щоб цей досвід ніколи нікому не знадобився, але, думаю, ми дійсно побачимо ажіотаж навколо українського досвіду. Що особисто мені сподобалося – на початку війни ми розмовляли з колегами з WE Partners і вони одразу попросили, щоб ми не ставилися до них як до жертв, а й надалі сприймали як людей бізнесу. Ця орієнтація на майбутнє – це суперскілл українців.
Що стосується трендів, я думаю, більш суттєвою проблемою для України буде задача, як повернути людей. Адже виїхали освічені люди 25-30 років. Але повертаючись до досвіду Німеччини, після обʼєднання двох частин країни на початку 1990-х, ми побачили дуже великий притік робочої сили з Заходу на Схід. Це були досить кваліфіковані люди, які хотіли допомогти у відбудові. Я думаю, в Україні ми також маємо усі шанси побачити таку якісну міграцію.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
