Тисяча і одна ніч – приблизно стільки часу потрібно, щоб закрити операцію з інвесторами з Близького Сходу. Цей регіон є новою стратегічною можливістю для української держави й бізнесу. Але справа ця складна
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за ціною чотирьох номерів. Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу реального досвіду, ця передплата саме для вас.
Інвестиційний холдинг UFuture витратив багато років і засобів, щоб укласти угоду з катарською Nebras Power і привести в Україну Mubadala з ОАЕ в 2021 році. Чому це було так складно?
Не міраж
Економічне серце Близького Сходу – це країни GCC (Gulf Cooperation Council – «Рада співробітництва країн Перської затоки»): Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт, Катар, Оман і ОАЕ. Вже понад 100 років вони розвиваються перш за все за рахунок експорту нафти й газу. Вони давно усвідомили, що природні ресурси не вічні, і тому:
- вкладають колосальні кошти в інші галузі в своїх країнах;
- ще більше витрачають на придбання активів у всьому світі.
По суті, їхнє головне завдання – переміщувати брандспойт із нафтодоларів в інші бізнеси, які повинні забезпечити їхнє благополуччя після ери вуглеводнів. Головними двигунами цієї стратегії виступають державні інвестиційні фонди: Кувейт – фонд KIA з капіталом $534 млрд; ОАЕ – Mubadala, $370 млрд; Саудівська Аравія – PIF, $350 млрд; Катар – QIA, $295 млрд; Бахрейн – Mumtalakat, $17 млрд і Оман – OIF, $6 млрд. Насправді ці фонди є основою бізнесу в регіоні, так як безпосередньо або опосередковано володіють більшістю найкрупніших компаній у цих країнах.
Чому Україна
Коли йдеться про інвестиції в Україну, важливим є питання не «навіщо вони нам», а «навіщо ми їм». У випадку з Близьким Сходом – одразу з кількох причин.
По-перше, їм усе складніше конкурувати за активи в розвинених країнах і в Азії, де грошей у рази більше. Наведу три приклади: китайський суверенний фонд СІС – $1 трлн, пенсійний фонд Норвегії – понад $1 трлн, американський приватний інвестфонд BlackRock – $8,6 трлн. А крім капіталу в країн GCC поки що небагато переваг із точки зору інвестицій. Відповідно, вони постійно шукають нові прийнятні та менш конкурентні ринки. А їх у світі не так вже й багато.
По-друге, наразі продовольча безпека для країн пустелі є питанням виживання. Тому в їхніх очах Україна має найвищий пріоритет. У нас населення старіє, скорочується, а посівні землі й врожаї зростають. У них – з точністю навпаки. Думаю, це ненадовго, тому що генна інженерія, вертикальне фермерство й технології з управління кліматом скоро зроблять виробництво продовольства можливим у будь-якій точці світу – від високогірних пустель Чилі до Антарктики. Але ще кілька десятиліть наш агросектор цінуватиметься, у тому числі й на Близькому Сході.
По-третє, державні та приватні компанії з GCC теж беруть участь у гонці за технологіями, і в цій сфері їм також складно конкурувати з Китаєм і США. І хоч Україна ще не Кремнієва долина, але їх, однозначно, дуже цікавить наш IT-сектор.
Корони й вертикалі
Нехай вас не вводить в оману блиск їхніх «манхеттенських» хмарочосів, дипломи «ліги плюща» чи пристрасть до західних брендів. Усі країни GCC – монархії. І не такі, як в Букінгемському палаці, а справжні, з найжорсткішою вертикаллю в державі, суспільстві та бізнесі. А це означає одразу дві важливі речі.
По-перше, на Близькому Сході серйозному розвитку комерційних перспектив завжди передує зміцнення відносин на політичному рівні між державами. Нинішнє керівництво України це усвідомлює, і навіть всесвітня пандемія не завадила президенту й уряду з початку року відвідати з офіційними візитами ОАЕ та Катар. Сподіваюся, вони продовжать і надалі відкривати цей багатообіцяючий регіон і доїдуть також до інших країн затоки.
По-друге, як український бізнес, так і держава, мають бути готові виконувати незвичну для себе роль: тримати слово й не порушувати взяті зобов'язання. Близькосхідна еліта вбирає поняття честі з молоком матері. Їхню довіру й повагу заслужити складно й довго, але якщо вийшло, ти завжди можеш розраховувати на відкриті двері, підтримку й розуміння. Тому вони не виносять ганьби й у них геть відсутня венчурна культура «it's great to fail». Отже, якщо хтось з українських бізнесменів або чиновників надумає їх «кинути», нашій країні надовго видадуть чорну мітку з синьо-жовтим черепом і схрещеними кістками.
На все воля Аллаха
Релігія на Близькому Сході – не просто форма віросповідання. Іслам – це їхній світогляд, законодавство і спосіб життя. Вони вірять, що все на світі відбувається чи не відбувається виключно з Його волі. Включаючи контракти, поставки та імейли. Тому, ніхто з них не буде лізти зі шкіри, переробляти ночами чи жертвувати особистим життям заради вашого бізнесу. І тут нічого не поробиш, крім як запастися розумінням і терпінням. На роки.
Також важливо розуміти, що GCC – довгострокові інвестори. Відповідно, вони будуть довго й ретельно все оцінювати й зважувати перед прийняттям остаточного рішення. Те ж саме стосується й прорахунку ризиків – їх будуть моделювати на десятиліття вперед. Тому улюблене українське «давайте швидко повирішуємо, а далі видно буде» тут не спрацює.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
