З війною запит суспільства на боротьбу з корупцією лише зростає. 77% населення вважають корупцію ключовою проблемою майбутньої відбудови України. Наразі ми спостерігаємо хвилі активної боротьби з корупцією, які супроводжуються публічним розголосом. На жаль, акцент знаходиться на процесі, а не результаті, вважає адвокат і партнер VB PARTNERS Денис Шкаровський
Боротьба з корупцією – одна з рекомендацій, наданих Європейською комісією Україні при отриманні статусу кандидата на членство в ЄС. Корупція також стоїть на заваді нашого вступу в НАТО.
Минулого року Верховна Рада затвердила Антикорупційну стратегію на 2021–2025 роки. У ній вказано, що подальша боротьба з корупцією залишається однією з основних вимог суспільства.
«Запит суспільства на боротьбу з корупцією суттєво зріс під час війни», – зазначив в одному з останніх інтерв’ю голова Національного агентства з питань запобігання корупції Олександр Новіков. Це підтверджують результати опитування, проведеного Transparency International Ukraine. 77% населення вважають корупцію ключовою проблемою майбутньої відбудови України.
Відповідно до Державної антикорупційної програми, стійкий запит населення, трансформований (гіпертрофований) у запит на масове кримінальне переслідування високопосадовців – проблема, яка ускладнює боротьбу з корупцією. До того ж відсутність значної кількості обвинувальних вироків, що передбачають позбавлення волі (або їх недостатній публічний розголос) формує враження щодо неспроможності антикорупційної реформи досягнути мети.
То боротьба з корупцією реальна?
Проблема хабарництва в Україні стоїть дуже гостро. Наразі ми спостерігаємо хвилі активної боротьби з корупцією, які супроводжуються публічним розголосом. На жаль, у такій боротьбі акцент знаходиться на процесі, а не результаті. Проміжні результати (обшуки, підозри, запобіжні заходи) видають як успіх.
З часом інтерес суспільства до справи втрачається, й вона розслідується роками. Це вимагає від правоохоронних органів створення нових інфоприводів. Мета – задоволення запиту суспільства на масове кримінальне переслідування.
Три загрози:
- Занадто публічна демонстрація правоохоронними органами процесу розслідування, а не результату.
Звітувати перед громадськістю – це важливо. Однак у ЗМІ з’являються фото з місць проведення слідчих дій (кошти, твори мистецтва, коштовності, особиста зброя, автомобілі).
Звичайною є практика публікації відеороликів/мінісеріалів за результатом обшуків, повідомлень про підозру. Кримінальне провадження переходить з юридичної площини у медійну.
- Застосування судами неспівмірних застав.
У передвиборчій програмі на пост президента України Володимир Зеленський декларував: «Підозрюваний у корупції не вийде під заставу».
Ці декларативні заяви втілюються в життя. Застави перестали виконувати функцію запобіжного заходу (як це передбачено КПК України), а є фактичним покаранням для особи, вина якої ще не доведена.
За останній рік максимальні розміри застав у корупційних справах збільшились у щонайменше п’ять разів. У 2020–2021 роках максимальний розмір застави, застосований ВАКС, становив 120 млн грн, у 2022–2023-му застосовувалися застави у розмірі 260 млн грн, 520 млн грн. Тенденція простежується і в загальних судах, які розглядають корупційні справи.
Такі застави зумовлюють безальтернативне обмеження волі особи, вина якої не встановлена обвинувальним вироком. Метою кримінального провадження стає гонитва за цифрами.
- Зловживання/перевищення службовими повноваженнями правоохоронними органами.
Для задоволення запиту суспільства на «швидкі посадки» прокурори, очевидно, зловживають наданими повноваженнями.
Наприклад:
• штучно змінюють підслідність справ з метою отримання «потрібного» суду;
• безпідставно кваліфікують діяння за тяжчими статтями КК України (зловживання владою замість недбалості) для застосування найсуворіших запобіжних заходів у політично значущих кейсах.
Які наслідки
Здавалося б, що боротьба з корупцією – це завжди позитив, особливо в умовах необхідності залучення іноземних інвестицій. Однак методи, які використовує держава, не лише ускладнюють таку боротьбу, а й дискредитують правову систему як в очах населення України, так і міжнародної спільноти.
Так, верховенство права і справедливий суд є умовою для отримання Україною інвестицій. Політична й адміністративна корупція не є кращою, ніж «комерційна».
Наслідки полягають у такому:
- Зниження довіри до правоохоронних і судових органів. Ніхто не вважає судову та правоохоронну системи гарантією захисту.
Законодавство України передбачає чітке розмежування функцій обвинувачення та суду. На жаль, сторона обвинувачення для оперативного задоволення запиту суспільства не дотримується процедури, передбаченої законодавством.
Суд замість того, щоб залишатися безстороннім і незалежним арбітром, намагається виправити очевидні помилки або виправдати явні зловживання обвинувачення. При цьому аргументи захисту ігноруються.
- Нівелювання презумпції невинуватості.
Перехід кримінального провадження з юридичної площини у медійну створює у суспільства уявлення про винуватість особи задовго до розгляду справи судом.
Таке саме уявлення складається і в суду ще до початку судового засідання. Тобто особа заходить у процес з уже сформованим негативним ставленням до неї. Дописи у Facebook, Telegram-каналах істотно впливають на прийняття суддями рішень.
- Нівелювання інституту репутації особи.
Публічність дій правоохоронних органів щодо особи руйнує її репутацію в одну мить. Натомість після онлайн-затримання, обрання запобіжного заходу розслідування найчастіше переходить у заморожену фазу і може тривати роками без обвинувального вироку. Вказане зумовлено безперспективністю кримінального провадження.
Репутація ж особи вже зруйнована і відновленню не підлягає (навіть після виправдувального вироку).
Як подолати вказані проблеми
- Зміна правосвідомості.
У суспільстві існує думка, що реформа – чарівна пігулка, яка допоможе побороти корупцію. Реформа не подолає вказані вище проблеми. Це питання правосвідомості. КПК України написаний якісно. Дотримання норм всіма учасниками справи сприяло б збільшенню якості над кількістю.
- Чітке дотримання розмежування повноважень між судом і стороною обвинувачення.
Правова держава передбачає обов’язкову наявність незалежних інститутів обвинувачення, захисту і суду.
Суд і прокурор мають бути незалежні один від одного. Позапроцесуальне спілкування прокурора та судді, виправлення судом помилок обвинувачення є недопустимими.
Крім того, суд і прокурор мають залишатися незалежними й від впливу громадськості.
- Повернення з публічно-політичної площини у юридичну.
Основним завданням антикорупційних органів має стати реальна боротьба з корупцією, а не створення інфоприводів для задоволення запиту суспільства. Запобіжні заходи мають виконувати функцію, передбачену законодавством, а не використовуватися як покарання.
Боротьба з корупцією – комплексний і тривалий процес. Задоволення запиту суспільства та «швидкі посадки» не сприяють боротьбі, а лише її ускладнюють.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
