Справи проти ексголови «Нафтогазу» Андрія Коболєва й ексміністра інфраструктури Андрія Пивоварського викликали обурення і розпач значної частини суспільства. Мовляв, не для того будувалася нова антикорупційна інфраструктура, щоб переслідувати реформаторів. Що робити?
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
Активна частина українського суспільства розколота (і я в одному з таборів). Ми стояли пліч-о-пліч на Майдані, дружно стимулювали Порошенка робити реформи, колективно здивувалися перемозі дуже зеленого Зеленського і як могли «вчили» президента на сторінках ЗМІ, Facebook і під Банковою, а коли прийшла велика війна, хто як міг захищав Батьківщину.
Сьогодні між нами фундаментальний розкол. Спрощено він звучить так: ми боролись і будували незалежну, компетентну антикорупційну інфраструктуру, щоб у країні було менше корупції й більше справедливості. А зараз НАБУ і ко більше нагадує репресивний апарат, який саджає не корупціонерів, а вихідців з бізнесу, які мали нещастя піти на держслужбу і чия провина – намагання щось змінити в обхід процедур.
Інша частина свідомих українців, де багато антикорупційних активістів, не бачить «кінця світу» і вважає, що антикорупційна система – ОК. Спрощено їхня позиція – закон один для всіх. Щось порушив і, якщо новий-чесний ВАКС визнав винним, – у тюрму.
Чому НАБУ, САП, ДБР і новий суд не ловлять тих, хто вкрав у держави з метою власного збагачення, а карає за бюрократичну необережність тих, хто прийшов працювати на державу і заробив для неї мільйони-мільярди? На мою думку, там багатошаровий пласт проблем – від законодавчого поля, замінованого краще, ніж підступи до Вугледара, і неадекватно суспільного тиску «де посадки?!» до системного дефекту в освіті української юстиції (не Гарвард же закінчили всі набушники і нові судді).
Але я не юрист, я не розумію тонкощі дизайну антикорсистеми, щоб розповідати як треба. Я журналіст, мій інструмент – слово. І з цим в українських антикорупціонерів велика проблема. Їхній ворог – корупція – втратив, як слово, будь-який сенс. Точніше, це слово так розповзлося і їм називають так багато всього, що воно беззмістовне. Це штамп, тавро, бірка, лайка, плювок у спину випадковому чиновнику.
Вчителя, який дорожче ринку надає додаткові уроки своїм же учням, у батьківських чатах затаврують корупціонером.
Лікар, який приймає «подяку» від пацієнта, – корупціонер
Чиновник, який за великі гроші консультує бізнес за своїм напрямом, – корупціонер; і його колега, який в лоб за рішення бере хабарі, теж корупціонер.
Корупція, коли за відкат держкомпанія купила паливо, і корупція, коли державний орган намагався щось зробити швидко і заплатив дорожче.
Корупціонери – судді, які за гроші ухвалюють рішення, і суді, які «продають» лояльність, за якісь взаємні послуги чи просто за вказівкою зверху/збоку.
Корупціонер – голова ОДА, що за гроші ухвалив контракт, вигідний бізнесу, і той, чий син-сват-брат побудував вдалий бізнес у його регіоні.
Корупціонер – податківець, у якого в сейфі мільйон кешем, і митник, який склав приятелю-бізнесмену пʼятикрокову схему заниження митної вартості, і навіть їхній колега, який пішов після роботи на держслужбі, став віцепрезидентом у знайомій комерційній структурі.
Корупція – це діяльність, що призвела до збитків держави, і бездіяльність, що призвела до збитків держави.
Корупціонер – Янукович, за те, що захопив державу, а може, за те, що побудував «Межигірʼя». А Гео Лерос певен, що Єрмак корупціонер, бо всюди його лояльні виконавці.
Можна продовжувати до нескінченності. Але є очевидна проблема: коли у тебе одне слово для сотень різних по суті діянь, то в тебе корупціонерами стає майже вся країна. Той, хто корумпує, він же теж корупціонер, принаймні понятійно.
І навіть якщо звузити фокус НАБУ до боротьби з корупцією у високих ешелонах влади, то все одно в площині сенсів воно має боротися з усім і кожним.
Найближчими днями ви прочитаєте десятки статей, як і що виправити в цій системі.
Я б починав зі слів. Заборонив би слово «корупція». Є слова «вимагання», «хабарництво», «зловживання владою», «неправомірна вигода», «захоплення влади в держінституціях» – це все про корупцію, але, погодьтеся, різні речі.
Штучний інтелект у допомогу. Нижче перелік типів корупції й синонімів, які підібрав ChatGPT. Обирайте на свій смак.
- Політична корупція: зловживання владою, хабарництво, лобіювання, неправомірний вплив на політичні рішення.
- Корпоративна корупція: фінансове шахрайство, надмірна вартість товарів та послуг, неправомірний вплив на бізнес-рішення, відмивання грошей.
- Судова корупція: отримання хабарів у вигляді грошей або послуг для впливу на судові рішення, упередженість у судових рішеннях, підкуп суддів.
- Поліцейська корупція: хабарництво, підкуп, зловживання владою, неправомірний вплив на розслідування кримінальних справ.
- Інституційна корупція: зловживання владою, надмірна бюрократія, неправомірний вплив на управління та фінанси організацій.
- Фінансова корупція: відмивання грошей, ухилення від податків, банківські шахрайства, недекларування доходів.
- Медична корупція: підкуп медичних працівників, неправомірний вплив на призначення лікування, відмова у наданні медичної допомоги без хабарів.
- Журналістська корупція: хабарництво, створення фейкових новин для отримання вигоди, неправомірний вплив на масову свідомість.
- Спортивна корупція: підкуп спортсменів, неправомірний вплив на результати спортивних змагань, використання заборонених речовин.
- Освітня корупція: хабарництво в університетах та школах, неправомірний вплив на навчальний процес.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
