До Forbes звернулась пресслужба мільярдера Костянтина Жеваго з пропозицією опублікувати колонку підприємця. В ній, один з найбагатших людей країни критикує посилення впливу держави на економіку і пояснює, чому це небезпечно. У бізнесмена важка історія стосунків з теперішньою владою, тому ми готові надати можливість аргументувати свою думку щодо цього питання представникам влади.
Як тільки Україна переможе у війні з Росією, ми підемо в Євросоюз. Нам доведеться працювати за європейськими та цивілізаційно визнаними правилами. Це значить, що держава виконуватиме роль арбітра в економічних питаннях, а не гравця.
Наразі в Україні не так. За підрахунками Forbe Ukraine, у листопаді 2022 року частка перерозподілу ВВП через бюджет сягнула рекордних 78% проти звичайних для мирних часів менш як 40%. На державу працюють понад 6 млн українців або кожен третій працездатного віку.
Українські чиновники радикально збільшили свій вплив, бюджети та апетити. Держава контролює не тільки силовиків та соціальну сферу. Вона контролює банки, посилила вплив на ринок медіа, націоналізувала, наклала санкції або вилучила на період воєнного часу сотні приватних компаній.
Іноді це можна пояснити обʼєктивними причинами: війна, мобілізація ресурсів, сумнівні або навіть ворожі власники. А іноді такі рішення викликають подив та обурення.
Я не є нейтральним у цьому питанні. Повʼязані з моєю родиною компанії постраждали від цього одержавлення. Акції підприємства «АвтоКрАЗ» ніби тимчасово перейшли під контроль держави, що інакше як експропріацією я назвати не можу. Триває тиск на інші компанії.
Чому надмірний вплив держави на ринки шкідливий, в чому ризики
Візьмемо, до прикладу, банківську систему України. У Європі неможлива ситуація, коли держава грає ключову роль на банківському ринку. В деяких країнах ЄС є держбанки, які мають сервісну функцію для підтримки експорту або втілюють політику уряду для підтримки економіки.
В Україні наразі державні банки надають всі можливі сервіси та контролюють та більш як 50% всіх послуг банківського ринку за підрахунками Центру економічної стратегії. А у разі націоналізації Sense Bank (колишній Альфа-банк) частка держави буде наближатися до 3/4 валюти балансу банківської системи України. А ще ж про свій банк мріє державна «Укрпошта».
Згадаємо «ефективні» проєкти українських державних банків. Укрексімбанк та Ощадбанк фінансували держпідприємство «Вугілля України». У підсумку воно збанкрутувало з мільярдними боргами, а гроші платників податків згоріли.
Були схожі історії з фінансуванням держбанками проєктів у сфері сонячної енергетики за часів Віктора Януковича: у підсумку майже всі гроші знов втратили, а далі фінансування приватних власників при приватизації державного «Укртелекому», фінансування державними банками заводу «Кремнійполімер». Державні банки — це часто і корупція, і неефективність.
Чи безгрішні приватні банки? Звісно, ні. Але якраз тут роль держави як регулятора та арбітра важлива: професійні фінансовий та антимонопольний регулятори диктують правила гри, а приватний бізнес ефективно розподіляє гроші. Фінансування отримують найкращі проєкти, які дають найбільшу додану вартість, сплачують найбільше податків та створюють найбільше нових робочих місць.
Попри всі негаразди Україна залишається демократією. Ми все ще маємо свободу слова, відносно чесні президентські та парламентські вибори. У Росії та Білорусі цього немає, там диктатура. Але дуже схожа ситуація в економіці, там головну роль також відіграє держава. Я б не хотів, щоб наші політичні практики стали такими ж. Не буває демократії із майже цілком одержавленою економікою.
Це значить, що після перемоги над Росією державні банки мають бути продані. Тимчасово конфісковані компанії мають повернути власникам, а заарештовані та націоналізовані – виставлені на аукціони.
Одержавлення економіки — це ризик для демократії. Але це також і можливість залучити інвестиції у післявоєнну Україну. Ані реформа податкової системи, ані західні кредити не створять сталого ґрунту для прискореного економічного зростання.
Відродити Україну після війни допоможуть гроші приватних інвесторів, і тут державні та одержавлені компанії, банки, земля та майно будуть у пригоді.
Костянтин Жеваго VS держава. Історія протистояння
(натисніть "читати більше")
У березні 2023-го Костянтин Жеваго, 49, виграв суд щодо екстрадиції до України, де на нього очікує кримінальне провадження про шахрайство в його колишньому банку «Фінанси та Кредит», який збанкрутував у 2015-му. Поки Жеваго залишається у Франції під підпискою про невиїзд, чи не кожен тиждень надходять погані новини з Батьківщини.
Прізвище Жеваго фігурує у справі про високу корупцію у Верховному Суді (ВС) – НАБУ та САП підозрюють підприємця у спробі заплатити $2,7 млн голові ВС Всеволоду Князєву за «правильне» рішення у справі Полтавського ГЗК. Жеваго судиться за свій головний актив з російською групою VS Energy, яка не залишає спроб повернути 40,19% акцій комбінату, куплених Жеваго ще у 2002 році.
Раніше суд заарештував активи бізнесмена на 46 млрд грн та частки у трьох ГЗК. БЕБ розслідує заниження рентної плати на 10 млрд грн. «АвтоКрАЗ» націоналізували за нібито саботування замовлень для Міноборони, фармкомпанію «Артеріум» підозрюють у продовженні діяльності в РФ. Жеваго, який четвертий рік не може ступити на українську землю, звинувачує у своїх проблемах корумпованих чиновників і силовиків, які нібито отримали зелене світло на свої дії в Офісі президента.
У 2022 році мажоритарний власник гірничодобувної групи Ferrexpo і пʼятий номер списку найбагатших українського Forbes збіднів на $1 млрд. Яке майбутнє чекає на його бізнес-імперію? В інтервʼю підприємець розповів про протистояння із Володимиром Зеленським, угоду, яку йому пропонували в Офісі президента за закриття справи «Фінанси та Кредит», та як його активи переживають війну і пресинг опонентів.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
