Нобелівську премію з економіки поділили економісти Девід Кард – за емпіричний внесок в економіку праці, Джошуа Девід Ангріст і Гвідо Імбенс – за методологічний внесок в аналіз причинно-наслідкових зв'язків. Головне про їхнє відкриття
Новий номер Forbes Ukraine: 202 найбільші приватні компанії та 303 ефективних СЕО. Замовляйте та отримуйте два журнали за ціною одного!
Лауреати Нобелівської премії з економіки пояснили, як за допомогою експериментів можна відповісти на повсякденні питання, зокрема, як імміграція або освіта впливають на зайнятість і зарплату.
До 1990-х, наприклад, вважалося, що збільшення мінімальної зарплати призводить до скорочення робочих місць. Кард, 65, довів зворотне. Вчений проаналізував, як зміна мінімальної оплати впливає на точки швидкого обслуговування в Нью-Джерсі, США. У квітні 1992 року штат Нью-Джерсі підвищив мінімальну зарплату з $4,25 за годину до $5,05 за годину, а сусідня Пенсильванія залишила її без змін. Кард разом з ученим Аланом Крюгером з'ясували, що ресторани швидкого обслуговування в Нью-Джерсі збільшили кількість зайнятих на 13% порівняно з Пенсільванією. Це підтвердило, що підвищення мінімальної зарплати не впливає негативно.
Вчений також довів, що уродженці країни отримують вигоду від іммігрантів. Хоча раніше вважалося, що мігранти відбирають робочі місця у місцевих «синіх комірців». Кард також обґрунтував, що якість шкільної освіти набагато важливіша для успіху людини на ринку праці, ніж вважалося раніше. Свої дослідження вчений проводив у 1990-х роках.
Результати досліджень Карда, отримані за допомогою природних експериментів, було важко інтерпретувати. Цю проблему вирішили Ангріст, 61, та Імбенс, 58, придумавши метод інструментальних змінних. Учені навчилися «витягати» правильні висновки з не зовсім коректного дослідження або коли дослідник не може контролювати вибірку. Більшість польових досліджень якраз такі.
Наприклад, пише Нобелівський комітет, відомо, що рівень освіти корелює з рівнем майбутньої зарплати, але очевидного причинно-наслідкового зв'язку немає. Люди, які вибирають тривалу освіту, можуть мати більш високий соціальний статус, бути більш працездатними й талановитими. Ангріст і Крюгер зуміли довести, що додатковий рік у школі дорівнює 9% надбавки до майбутньої зарплати.
Загальний внесок цих трьох учених повністю змінив емпіричний підхід у науці про економіку, каже Петер Фредрікссон, голова комітету з присудження премії. За його словами, «емпіричний внесок» Карда поліпшив розуміння ринків праці, а розроблені Ангрістом та Імберсом методи оцінки та інтерпретації результатів природних експериментів інші вчені застосовують у своїх прикладних дослідженнях.
Нобелівський комітет подзвонив Імбенсу, коли в США була друга година ранку. «Мене розбудив телефонний дзвінок, – сказав він по відеодзвінку під час трансляції нагородження лауреатів 11 жовтня. – Я був дуже схвильований, коли почув новину». Імбенс сказав, що Кард і Ангурс – його «хороші друзі» та Ангурс навіть був на його весіллі.
Хто ще отримував премію
У 2020 році лауреатами Нобелівської премії з економіки стали професори Стенфорда Пол Мілгром і Роберт Вілсон – за розвиток теорії аукціонів, яку вже три десятиліття застосовують уряди. Вони проаналізували аукціони й розробили новий механізм їх організації.
Аукціон завжди придумує продавець, а не покупець, тому чим краще розроблена теорія, тим більше виграє продавець. Але в аукціонах, які розробляли Вілсон і Мілгром, частим продавцем є держава. Вчені придумали як зробити так, щоб продавець виручив максимум грошей, але при цьому покупці надавали кращий сервіс організаторам аукціону.
На відміну від інших премій, Нобелівська премія з економіки була заснована не самим Альфредом Нобелем, а шведським Центральним банком 1968 року. Грошовий приз, як і у інших премій, – приблизно $1 млн. Нащадки засновника премії не підтримують цю номінацію. Вона, на думку доктора юриспруденції Петера Нобеля, не відповідає заповіту його двоюрідного дідуся, тому що його листи свідчать про нелюбов до економістів.
Премію вже отримали 86 учених, у тому числі двоє жінок. У 1971 році нагороду отримав Саймон Кузнець, який у 1918–1921 роках вивчав економіку в Харківському комерційному інституті. Потім він переїхав до США. Кузнеця нагородили за те, що він навчив світ рахувати ВВП.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
