Український експорт очима імпортера
Новий номер Forbes Ukraine: 202 найбільші приватні компанії та 303 ефективних СЕО. Замовляйте та отримуйте два журнали за ціною одного!
З 2018 року Артем Гудков, 37, і Ріта Поліщук, 34,– засновники компанії Global Ukrainian Distribution Investment and Trading (GUDIT) – переконують українських виробників експортувати до Танзанії.
Вони допомагають оформлювати сертифікати, організовують постачання і продаж невеликих обсягів продукції. GUDIT торгує майже всім: алкоголем, продуктами, косметикою, товарами для дому. «Можна везти практично все», – каже Гудков. GUDIT продає понад 50 видів товарів (SKU) і розширює асортимент.
Гудков та Поліщук мріють відкрити в Танзанії мережу магазинів «біля дому», але наразі GUDIT працює як дистриб’ютор. З кінця 2019 року ці фірми відвантажили шість збірних контейнерів від дев’ятьох виробників. Вони планують довести відвантаження до двох‑трьох контейнерів на місяць і налагодити авіадоставку продуктів, які швидко псуються.
«Ми хочемо, аби танзанійці могли замовляти в українських виробників товари дрібними партіями від однієї палети, – зазначає Гудков. – Так нині Україна працює з Китаєм».
У Танзанії Гудков разом із сімома менеджерами GUDIT самостійно розвозить продукцію приблизно в 1000 торгових точок.
«Коли ми освоювали Танзанію, то проїхали 6000 км, спілкуючись з великими регіональними гравцями», – згадує Гудков. Без постійної комунікації з продавцями, налагодження особистих контактів вдалий експорт в Африку не вийде, пояснює Поліщук. «До країни приїздить багато «туристів». Вони обіцяють інвестувати в регіон, а потім зникають, – каже вона. – В Африці потрібно якийсь час попрацювати на самому ринкові, аби на тебе почали зважати».
Ще одна перевага безпосередньої роботи на ринку – контроль. GUDIT може реалізувати весь обсяг товару з мінімальною маржею оптовика, але за такої стратегії компанія не знає, куди продають продукцію, і стає залежною від відносин з оптовиком. «А так я знаю свого клієнта на обличчя, знаю, що він купує, через які канали продає,– пояснює Гудков.– Я виконую ту ж роботу, що і будь‑який вітчизняний виробник в Україні, котрий не хоче займатися цим на експорт». В Африці не дуже розвинене внутрішнє виробництво і відчувається дефіцит вибору. «У Танзанії на полицях може стояти три бренди томатного соусу сумнівної якості, але з великою різницею в ціні, – зазначає Поліщук. – Ми ж показуємо, що є якісні продукти за доступною ціною».
«Україна ввозить до Африки товарів приблизно на $5 млрд на рік. 75% експорту йде на п’ять країн Північної Африки, – пояснює Гудков. – Тобто 15% населення Африки споживають 75% нашого експорту, на решту 85% населення припадає тільки 20–25%. Цей ринок узагалі не покритий».
У 2019‑му експорт до Африки становив 7,8% від усього українського експорту, розповідає керівник відділу аналітики Офісу просування експорту Ольга Гвоздьова. За її словами, в 2017 році International Trade Centre оцінив нереалізований потенціал торгівлі України з країнами Африки у $18,5 млн.
Опубліковано в пʼятому номері журналу Forbes (листопад 2020)
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
