Фонд держмайна України відновив велику приватизацію після п’ятнадцятирічної паузи, продавши завод «Більшовик». Одразу після торгів голова Фонду Дмитро Сенниченко подав у відставку, тепер її має прийняти Верховна Рада. Головним своїм досягненням він вважає зміну підходу до приватизації, завдяки чому кількість учасників торгів зросла вдвічі, а замість олігархів та «червоних» директорів покупцями стали підприємці та середній клас, каже Сенниченко Forbes.
Тепер важливо, аби приватизація знову не зайшла в ступор. Що для цього треба зробити, на думку очільника Фонду держмайна. Forbes публікує скорочену та відредаговану для зрозумілості версію інтервʼю.
2021-го року в Україні після п’ятнадцятирічної паузи відновилася велика приватизація, як вам це вдалося?
Ми змінили підхід. Для інвесторів процес став чесним, зрозумілим, прозорим. Замість повідомлень у чорно-білій газеті з накладом у 400 екземплярів, відомості про інвестиційні об’єкти оприлюднюються на інтернет-маркетплейсі privatization.gov.ua. Кожен інвестор може зручно знайти об’єкт для створення або розвитку власної справи. Для цього ми проводимо аудити та інвентаризацію і публікуємо всю інформацію у віртуальних кімнатах даних.
За два роки ми провели тисячі аукціонів за новими правилами на суму 8,5 млрд грн. Та найважливіше – не сума надходжень, а кількість учасників. Середня кількість зросла з 2,2 до 5, а зростання ціни – з 21% до 185% в середньому. Бізнес нам повірив.
Чому ж тоді Антимонопольний комітет блокував приватизацію «Більшовика»?
Завдання Фонду держмайна – забезпечити рівний доступ всіх учасників до аукціону та якнайкраще розкрити інформацію про актив, з усіма недоліками та перевагами. Стосовно «Більшовика» ми зробили свою справу чесно й прозоро. Залучили радників – KPMG, BDO, «Бюро Верітас», Cushman, Asset Enterprise. Презентували об’єкт через сотні асоціацій в Україні та дипломатичні представництва за кордоном. На аукціон прийшли три компанії, і торги відбулися. Це питання не до Фонду – ми свою роботу зробили якісно.
Які ще угоди ви вважаєте знаковими?
Наприклад, готель «Дніпро». Непрацюючі пенітенціарні об’єкти – завдяки програмі з Мін’юстом зараз айтішники замість недіючої тюрми у Львові будуватимуть ІТ-кампус. Приватизація спиртзаводів – це окремий кластер – 33 аукціони на 2,1 млрд грн. Україна та Білорусь були останніми країнами, де існувала монополія держави на виробництво спирту. Є блок агропідприємств — Дунаєвецький та Радивилівський комбінати хлібопродуктів, які були корупційними «годівницями» з загадково втраченим зерном, а в приватних руках оживуть.
Завдяки новій моделі до приватизації залучені не олігархи та «червоні» директори, а підприємці, середній клас. Ми продали величезну кількість невеликих об’єктів і маємо багато історій успіху. Наприклад, сім’я завдяки малій приватизації купила будівлю і започаткувала бізнес – облаштувала екокрамницю.
Чому більшість покупців – локальні інвестори?
Локальні інвестори розуміють, як працювати в Україні. Наша країна перспективна для інвесторів з точки зору дохідності, але ми повинні давати чіткі сигнали про повагу до права власності та дотримання законів. Фонд намагається нівелювати ризики інвесторів через максимальне розкриття інформації. Щоб потенційний покупець розумів, із чим він стикнеться. 67% об’єктів державної власності навіть не мають реєстрації, і ми їх реєструємо, а борги попередніх періодів намагаємося скоротити. Компанії під управлінням Фонду держмайна у 2021 році сплатили майже на 1 млрд грн більше податків до бюджету і втричі підвищили сплату дивідендів.
Які ризики ви бачите для покупців держмайна?
Найгірше для інвесторів – невизначеність. По «Об’єднаній гірничо-хімічній компанії» ми отримали від потенційних міжнародних інвесторів звернення про надання гарантій. Це важкий актив із складним минулим, коли підприємством управляли хто завгодно, але не держава. Ми отримали цю компанію в управління у 2019-му з показником прибутку в 100 млн грн. За два роки, змінивши трьох директорів, збільшили прибуток до 800 млн грн. Продовжили ліцензію на видобуток сировини на 20 років, щоб дати інвестору передбачуваність. Зняли вперше в історії України гриф «для службового користування» з запасів підприємства. Актив став привабливим, але потенційний інвестор зважує ризики країни. Ми звернулися до уряду з пропозицією надати гарантії.
Наші суди можуть виносити непередбачувані рішення, а правоохоронці – відкривати справи за повідомленнями в ЗМІ. Часто ці справи тягнуться роками – і не передаються до суду, і не закриваються. Тому інвестор не розуміє, чого очікувати. Зараз за позовами деяких народних депутатів порушено дві кримінальні справи щодо продажу Фондом держмайна готелю «Дніпро» нібито задешево два роки тому. Фонд держмайна задіяний у 2500 судових справах про захист інтересів держави. Все це негативно впливає на інвестиційний клімат. Допоки ми не реформуємо судову та правоохоронну системи, уряд має бути більш активним та надавати гарантії захисту великим інвесторам.
Що готуєте до приватизації?
Із того, що ми готуємо, є декілька портів – Усть-Дунайський, Бєлгород-Дністровський і Скадовськ. Є низка аграрних підприємств, об’єкти нерухомості від невеликих у райцентрах до готелю «Президент», активи в спиртовій галузі, які можна використовувати як майданчики для підприємства. Решта залежить від того, які об’єкти передадуть на приватизацію. В Україні 3600 державних підприємств, які не дозволено до приватизації. Всі ці об’єкти знаходяться в управлінні міністерств, але повинні керуватися комерційними структурами. В Польщі до приватизації було 8000 державних підприємств, після неї лишилося 50.
Чи можливий продаж таких монстрів, як «Укрзалізниця» чи «Укрпошта»?
«Укрзалізниця» – це часткова монополія, але потрібні конкурентні відносини. Можна приватизувати вагони, тягу, а колії лишити в державній власності. «Укрпошта» має соціальні функції. Наприклад, доставку пенсій у селах. Це економічно невигідно. Тому потрібно порахувати, скільки коштують ці соціальні функції, і доплачувати компанії. Наприклад, Пошта Франції отримує 180 млн євро дотацій на рік. На інших напрямках «Укрпошта» може заробляти. Тому держава може визначити політику власності компанії.
Які перспективи приватизації в Україні?
Потенційний кумулятивний ефект для економіки від приватизації у найближчі роки – 200 млрд грн до ВВП. Але для цього потрібно змінити законодавство. Ми разом із народними депутатами розробили законопроєкт, аби прискорити приватизацію, його підтримали 30 бізнес-асоціацій. 44 депутати на початку року внесли його на розгяд Верховної Ради, але, на жаль, його досі не прийнято в другому читанні.
На мій погляд, є три умови для успішного продовження приватизації. Перше – це захист інвесторів, застосування норм англійського права під час приватизації. Друге – щоб інвестори приходили, потрібно постійно оновлювати інвестменю, тож маємо спростити процес передачі нестратегічних та непрофільних обʼєктів на приватизацію від органів влади. І остання умова, найбільш фундаментальна, – інституційне посилення Фонду, аби процеси, які ми започаткували, стали незворотними. Власне, усі ці норми ми запропонували в комплексному законі.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
