Категорія: Новини
Дата: 27 жовтня 2021 23:59

Завод «Більшовик» біля ст. м. «Шулявка» отримали партнери Хмельницького. Як об'єкт за 1,4 млрд грн продали без бою за дев'ять хвилин

Любов Петрушко

Forbes

4 хв читання

Олексій Баранов, Андрій Іванов, Василь Хмельницький. Фото Фонд державного майна України/Олександр Чекменьов/A Development/Ілюстрація Анна Наконечна

Перший за 15 років аукціон великої приватизації пройшов за дев'ять хвилин – консорціум «Дженерал комерс» купив державний завод «Більшовик» та його 35 гектарів землі за 1,4 млрд грн. Це всього на 40 млн грн вище стартової ціни і вдвічі менше, ніж прогнозували аналітики. Чому ніхто не хотів торгуватися

Вранці 27 жовтня до київського конгрес-холу Mercure Congress Centre на трансляцію аукціону з продажу державного 139-річного заводу «Більшовик» приїхали близько 20 журналістів. Потенційні покупці, співробітники Фонду держмайна та аудитори проводили торги в іншій будівлі неподалік і одразу після їх закінчення прийшли до журналістів на брифінг.

Сам аукціон не відповідав ажіотажу навколо нього. Він розпочався об 11:08, а закінчився об 11:17. Двоє з трьох учасників зробили всього по ставці – кожен підняв ціну на 20 млн грн. Третій навіть не торгувався.

Все могло закінчитися навіть швидше, але майже всі девʼять хвилин ведучий аукціону, як тамада, умовляв покупців зробити хоча б ще одну пропозицію. Не вийшло: «Більшовик» без бою пішов до консорціуму «Дженерал Коммерс» – компанії UDP Андрія Іванова та Василя Хмельницького та A-Development Олексія Баранова.

Незважаючи на вʼялі торги, голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко задоволений результатами. «В аукціоні було два кроки. Ми отримали на 40 млн грн більше стартової ціни», – сказав він, відірвавшись від написання СМС президенту Володимиру Зеленському. До торгів Євген Пахомов із Concorde Capital вважав, що завод можуть продати за $100–200 млн, а не за $53 млн.

Сенниченко не здивувало й те, що учасників у результаті було троє, замість 15. Ті, хто відмовилися, – їхня справа, сказав він. Сенниченко також зазначив, що був готовий до пересудів після конкурсу та звинувачень, що продали дешево і не тим.

Формально все справді пройшло чисто, але між учасниками, найімовірніше, були домовленості та аукціон був формальним, каже аналітик консалтингової компанії SV Development Сергій Костецький. Важко відповісти, чому компанії сильно не конкурували за обʼєкт, каже Сергій Чуйкін, керуючий директор інвестиційного банківського департаменту Concorde Capital. «Відчуття, ніби була змова і два інші учасники навмисно не піднімали ціну», – каже він.

UPD відмовилася коментувати чутки про змову; прессекретар компанії Ольга Джелебова сказала, що конкурс пройшов прозоро.

Чому інші покупці відмовилися брати участь

«Більшовик» – перший із двох обєктів, які держава продає у рамках великої приватизації у 2021 році. Повернення приватизації через 15 років після продажу «Криворіжсталі» у 2005 році – однозначний плюс, каже Сергій Фурса із Dragon Capital. Мінус, на його думку, в тому, що справжнього конкурентного аукціону не вийшло. Цьому завадила зацікавленість людей із орбіти Хмельницького. «Група людей працювала системно, щоб відлякувати потенційних інвесторів і зробити так, щоб купівля «Більшовика» була квитком на війну», – каже Фурса.

Про війну каже і Аднан Ківан, власник будівельної компанії KADORR Group, який обіцяв інвестувати в «Більшовик» $750 млн, якщо вдасться його купити. Ківан передумав брати участь в аукціоні, тому що, за його словами, не хотів бути втягнутим у судовий процес щодо незаконної оренди пʼяти будівель заводу до 2036 року. Орендарі – компанії, повʼязані з Хмельницьким та Івановим. «Ми не можемо купити, а потім провести роки в судах, – сказав Ківан в інтервʼю Kyiv Post. – Держава мала очистити цей обʼєкт, перед тим як виставляти на аукціон. Інакше це не аукціон, а нечесний бізнес».

Ольга Батова, радник голови ФДМУ запевняє, що Фонд виграв справу у Верховному суді і проблем у нового інвестора в інших судах у цій справі не буде.

Інвесторів налякали й інші проблеми: податковий борг 500 млн грн, 20 млн грн зарплатного боргу і необхідність переносити виробництво, сказали глави двох київських забудовників на правах анонімності. «Велика кількість учасників теж спочатку всіх налякала», – зізнався один із них. Новий інвестор також буде зобовʼязаний інвестувати в модернізацію щонайменше 57 млн грн.

Джелебова з UDP каже, що Іванов і Баранов приймають ризики і впевнені, що саме через них мало хто зважився взятися за цей «важкий кейс». Самі вони вважають роботу над обʼєктом «справжнім викликом», але вирішили ризикнути.

Що буде замість виробництва

Консорціум тепер володіє 34 гектарами землі поряд із центром Києва, біля станції метро «Шулявка». На цій ділянці, за умови щільності забудови 25 000 кв.м на гектар, можна збудувати понад 5000 квартир на близько 23,5 млрд грн, стверджує Володимир Даниленко, засновник M4U Estate.

Хмельницький наполягає, що обʼєкт купив не він, а саме Баранов та Іванов. «Як акціонер UDP я вітаю партнерів із перемогою на відкритому аукціоні, – каже він у пресрелізі UDP. За його словами, у Києві тепер зʼявиться нова інфраструктура в центрі міста, ефективний власник, мільярдні інвестиції та нові робочі місця.

Поки що не зрозуміло, що партнери збудують на новій ділянці. Говорити про концепцію зарано. Костецький із SV Development припускає, що буде симбіоз житлових комплексів, бізнес-парків та торгового центру.

Перешкодити будівництву можуть умови приватизації – новий інвестор протягом трьох років має зберігати виробництво на заводі, а отже, не можна буде змінити цільове використання землі. Якщо новий власник порушить цю умову, завод можуть повернути державі. Але обмеження можна обійти, якщо перенести діюче виробництво з Києва до Жашкова, де «Більшовик» має цехи на 11 гектарах землі. Збиток «Більшовика» у 2020 році – 22 млн грн, а виторг – 84,2 млн грн.

У трьох робочих цехах «Більшовика» з 20 досі працює 250 робочих. Вони по-різному поставилися до продажу заводу, каже колишній військовий інженер, а зараз голова Служби безпеки заводу Василь, 60. Він понад 20 років працює на підприємстві і засмутився через приватизацію, хоч і розуміє її плюси. «Мені дуже шкода підприємство, – каже він. – Ну і доведеться шукати роботу, бо, швидше за все, виробництво таки перенесуть до Жашкова».

Матеріали по темі