Аукціон із приватизації заводу «Електронмаш» був у новинах більшості медіа. Зрозуміло чому – 22 учасники, драматичний хід аукціону та стрімке зростання ціни у 14,5 раза до майже 1 млрд грн. Що все ж таки відбулося, хто і з ким насправді змагався та чому 100 грн статутного капіталу у компанії-переможця – це не обов’язково зрада
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
Стартова ціна за об’єкт: від чого залежить та на що впливає
Під час підготовки до великої приватизації залучаються радники й компанії, які оцінюють актив і визначають його стартову ціну одразу на ринковому рівні. Натомість для малої приватизації все значно простіше. Згідно з законом стартова ціна об’єкта малої приватизації (до 250 млн грн) встановлюється на рівні балансової вартості. І чим вона нижча, тим більшою буде конкуренція за цей актив.
Об’єктивної ціни на актив до аукціону не існує. Ціна визначається в ході торгів, коли гравці конкурують між собою. Так працює магія аукціону: низька стартова ціна дає змогу залучити якомога більше учасників з абсолютно різним баченням: що вони можуть зробити з об’єктом, якою буде їхня бізнес-модель і скільки зароблять у майбутньому. У випадку з «Електронмашем» високий інтерес інвестори побачили і в земельних ділянках площею понад 18 га, з яких 13,76 га на Кільцевій дорозі у Києві. При балансовій ціні в 60 млн грн на цей аукціон прийшли, мабуть, усі, хто хотів щось там будувати. Як ті проєкти, які принесуть 100 млн грн прибутку, так і ті, що зароблять понад 500 млн грн.
Такі випадки непоодинокі. Наприклад, приватизація київського готелю «Дніпро» в липні 2020 року принесла державі понад 1,11 млрд грн – у 13,7 раза вище стартової ціни. У червні цього року відбувся аукціон із приватизації майна колишньої Львівської виправної колонії, де ціна на обʼєкт зросла втричі та досягла 377 млн грн. Так на початку цієї осені нового власника знайшов завод «Одесавинпром», змагаючись за який учасники підняли ціну до майже 235 млн грн.
В середньому зростання ціни в процесі малої приватизації становить 50%.
Хто і з ким змагався насправді
«Електронмаш» став другим після готелю «Дніпро» найдорожчим аукціоном в історії малої приватизації. У цих аукціонів багато спільного. Обидва проходять у Києві, обидва пропонують, по суті, нерухомість. Тому не дивно побачити на аукціоні «Електронмашу» тих учасників, які не перемогли в битві за «Дніпро». На аукціон прийшли і Dragon Capital, і група «Меркс», і представники Костянтина Жеваго, та кілька інших великих і менших київських забудовників. Якщо країні потрібні інвестиції, то інвестори і те, скільки вони готові давати за об’єкти нерухомості, відомі. Достатньо подивитися на список учасників аукціону за «Дніпро» та їхні ставки. Щодо «Електронмашу» в системі кожен може побачити, що за цей завод змагалися 22 учасники. Але хто і з ким змагався насправді?
Для цього потрібно пояснити механіку аукціону. До початку торгів ніхто не знає, чи хочуть та будуть змагатися за цей актив конкуренти, хто саме може прийти та яку ціну запропонувати. В такій ситуації краще мати хороші стартові позиції вже на етапі закритих цінових пропозицій.
По аукціону завжди чітко видно стратегію гравців. Найчастіше учасники роблять свої закриті цінові пропозиції на рівні 70–80% від суми, яку готові заплатити. Той, хто запропонує на цьому етапі найбільше, «ходить» останнім у кожному раунді та бачить пропозиції своїх конкурентів.
Найвищу закриту ставку на аукціоні «Електронмаш» зробило ПрАТ «Діпробудмашина» – трохи більше, ніж 385 млн грн. Це і є ті 70% пропозиції цього гравця в останньому раунді – 560 млн грн. Власник компанії – Вадим Григорʼєв, група «Меркс». Цей учасник має гарний досвід в аукціонах Прозорро.Продажі. Він змагався і за готель «Дніпро», зупинившись на 970 млн грн. Завдяки високій закритій ставці компанія мала змогу контролювати хід торгів та в кожному раунді ходити останньою. Такий механізм аукціону в Прозорро.Продажі створено спеціально. Через те, що учасники не знають, чи прийде хтось інший на аукціон, і мотивовані одразу пропонувати ціну вищу за стартову, можна отримати вищі ціни для лотів навіть із невисокою конкуренцією.
Для того щоб зрозуміти стратегії учасників, потрібно дивитися, хто пропонував нову максимальну ціну за лот у кожному раунді. Так, у першому раунді спочатку ціну підвищила до 390 млн грн «Лортен груп» (яка і перемогла в аукціоні), далі 401 млн грн запропонувала «Росавто». Вочевидь, це не дуже злякало переможця раунду закритих пропозицій ПрАТ «Діпробудмашина», тому цю ціну він прийняв.
У другому раунді збільшувати ціну почало ТОВ БСК Груп – до 450 млн грн. Наступне підвищення прийшло від ТОВ «Стрім Капітал» (яке за результатами аукціону опинилося на другому місці) – 526,8 млн грн. «Лортерн груп» ставок не робила. «Діпробудмашина» прийняла і цю ціну також.
Третій раунд – останній, коли учасники можуть збільшити свою пропозицію. Простіше кажучи, у «Лортен груп» був останній шанс запропонувати таку ціну, яка налякає конкурентів. Що, власне, вона і зробила ставкою 970 млн грн. «Діпробудмашина» стільки не готова була дати, тому відступила.
Таке зростання ціни ви б ніколи не побачили на безкінечному (покроковому) аукціоні. У випадку покрокового аукціону фінальна ціна була б лише на мінімальний крок вища за ціну «Діпробудмашина», судячи зі ставки останньої, – це орієнтовно 600 млн грн.
До схожого висновку можна прийти і за результатами експерименту Київської школи економіки з порівняння різних форматів аукціонів, проведеного ще в 2017 році. Головний висновок його в тому, що трираундові аукціони Прозорро.Продажі більше схожі на аукціон із закритими ставками. Вони розкривають менше інформації про учасників і значно знижують ризик змови на аукціоні порівняно з покроковим аукціоном.
Чи великі це гроші? За цей об’єкт дійсно так, але вибір у ТОВ «Лортен груп» був такий: або програти аукціон групі «Меркс» (до якої належить ПрАТ «Діпробудмашина»), або спробувати запропонувати великі гроші в останньому раунді. Подібні випадки стрімкого зростання ціни саме в останньому раунді непоодинокі. Ось приклади лише з аукціонів малої приватизації ФДМУ, які завершено. Аукціон на один зі спиртових заводів: в останньому раунді учасник ставить ціну на 50% більшу за максимальну ціну другого раунду і виграє. Або тут: другий раунд завершився на ціні 25 млн грн, після чого кілька учасників намагаються «налякати» лідера і підвищують ціну втричі (!), до 75 млн грн. Лідер не здається і виграє АТ «Хімтекстильмаш». Тому різниця в 73% між ціною другого і третього раунду не є чимось дивним.
Коли приватизація відбулася
Ще один аспект цих торгів, який викликав жваве обговорення, – 100 грн стартового капіталу в компанії-переможця. Маловідоме ТОВ «Лортен груп» може бути SPV (Special Purpose Vehicle), тобто компанією, спеціально створеною під цю угоду. Це нормальна практика як для наших, так і для західних країн, коли під окрему угоду створюється юридична особа, щоб не брати на баланс основної компанії ризики щодо новопридбаних активів. Згадаймо нещодавню приватизацію Львівської виправної колонії, яку для відомої ІТ-компанії SoftServe купило ТОВ «Девелопмент інжинірінг сервіс». На жаль, гарантувати добросовісному покупцю відсутність перевірок об’єкту приватизації силовими органами наша держава ще не навчилася. Тому SoftServe не хоче наражати на ризик свою головну юридичну особу і використовує SPV. Так само і для аукціону за «Електронмаш». Навряд чи цей факт якось вплине на результат торгів.
А от що точно вплине, то це висока ціна. Як ми побачили в ході аукціону, переможець зробив дуже високу ставку й запропонував точно більше, ніж сам розраховував до початку торгів. Коли так стається, зазвичай люди починають шукати собі партнерів для викупу об’єкту. В процедурі приватизації на підписання договору та внесення грошей відведено достатньо часу (по 30 днів на кожний етап), щоб це зробити. Частіше за все партнери знаходяться.
Чи можна вважати, що ця приватизація вже відбулася? Наразі ні. Переможець та ФДМУ вже підписали протокол торгів. Наступний крок – укладення договору купівлі-продажу й оплата. Лише після цього процес приватизації «Електронмашу» вважатиметься офіційно завершеним.
Якщо ж за цей час компанія не сплатить всю суму, їй нарахують штраф – 5% від ціни продажу. А договір може бути розірвано, якщо сума повністю не сплачена протягом 60 днів із дня його укладення.
Але навіть у випадку, якщо угода не відбудеться, держава точно отримає 6,6 млн грн гарантійного внеску, а також у неї залишиться актив під приватизацію, за який ринок готовий запропонувати понад півмільярда гривень.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
