«Не хочу готувати каву, я здатен на більше», – скаржився матері 19-річний Степан Черновецький. Це було 1997 року, за кілька тижнів до цієї розмови засновник Правекс Банку Леонід Черновецький запропонував синові перевестися на заочне відділення і піти до нього в помічники, пообіцявши платити $500. «На сімейній раді вирішили, що знання і досвід краще здобувати на практиці», – згадує мати Степана Аліна Айвазова, яка активно брала участь у сімейному бізнесі.
Незадовго перед цим Степан повернувся зі Швейцарії, де три роки навчався у приватних пансіонатах Женеви, і вступив на юридичний факультет КНУ. «Був складною і непосидючою дитиною», – каже Айвазова. Степан не вирізнявся особливим стремлінням до навчання, йому більше подобалося грати у футбол і розповідати анекдоти.
Крім виконання дрібних доручень батька, до обов’язків Степана входило щоденне вивчення ділової преси та переказування прочитаного. «Щодня я перебував у приймальні з 9:00 до 18:00 і не розумів, навіщо мені це треба», – згадує він.
Батьки ввімкнули матеріальне стимулювання. «Степан хотів купити Mercedes, а місячного утримання не вистачало», – розповідає Айвазова. Батьки пообіцяли подвоювати зі своєї кишені премію, отриману в банку.
Кілька місяців Черновецький-молодший проходив двотижневі стажування у різних департаментах Правекс Банку, а потім складав заліки керівникам департаментів. «Така практика була тільки для Степана, – говорить колишня голова правління «Правексу» Наталія Зубрицька. – Тато хотів виховати сильного бізнесмена». Наприкінці 1990-х вона керувала департаментом неторгових операцій і навчала Черновецького-молодшого азів банківської справи.
У 1999-му Леонід Черновецький запропонував синові на загальних підставах пройти конкурс на керівника центрального відділення в Києві. Так Степан обійняв першу керівну посаду. Перед ним було радше підприємницьке, ніж управлінське завдання, каже Зубрицька. Вся система вимагала постійного зростання продажів і виконання планів із залучення нових клієнтів. «Степанові це дуже добре вдавалося, – згадує Айвазова. – Його відділення завжди було в лідерах з доходів».
Набираючи керівників, банк робив ставку на студентів-відмінників регіональних вишів. Що вирізняло Черновецького-молодшого на тлі інших талановитих претендентів? Система виштовхувала наверх найбільш активних та кмітливих, пояснює виходець із «Правексу», голова Chernovetskyi Investment Group (CIG) Володимир Кривко. Випускник Рівненського гуманітарного університету, історик за освітою, Кривко пройшов жорна відбору і в 2003-му очолив дарницьке відділення Правекс Банку. Фінальну співбесіду перед призначенням проводив власник і голова наглядової ради банку Леонід Черновецький, підпис про призначення ставив Степан Черновецький, який очолив натоді департамент філіальної мережі.
Леонід Черновецький, який спеціалізувався спочатку переважно на корпоративній клієнтурі, бачив майбутнє свого банку в роздробі. «Він сказав Степанові: якщо ти чогось вартий, маєш вивести цей напрям зі збитків», – згадує Айвазова. У 25 років Степан Черновецький отримав в управління один із ключових підрозділів – департамент споживчого кредитування.
- Категорія
- Рейтинги
- Дата
Черновецький-старший не робив поблажок нікому, тим паче синові, говорить Айвазова. «Батько не соромився зробити йому догану у присутності інших заступників голови, – розповідає менеджер Правекс Банку, який працював у середині нульових у центральному офісі. – Сам Степан до підлеглих ставився м’якше».
«Ми не хотіли, щоб діти відчували себе особливими», – пояснює Айвазова. Крім Степана в неї та Черновецького є донька Христина.
Який слід залишив Черновецький-молодший у банку? Одним із поворотних моментів було, на думку Кривка, рішення збільшити повноваження управителів на місцях і зробити ставку на розвиток мінівідділень. Їх відкривали у місцях із великим грошовим обігом: магазинах побутової техніки, електроніки та автосалонах. Відкривати такі точки керівникам великих відділень дозволялося без узгодження з центральним офісом. Збільшився ліміт за кредитами, які можна було видавати великим позичальникам без узгодження. Банк також почав більше заробляти на комісійних.
«Це уможливило зробити ривок і швидко наростити кількісні та якісні показники, – говорить Кривко. – Завдяки активному розвиткові споживчого портфеля ми увійшли в бум із готовими продуктами». За словами Черновецького-молодшого, споживче кредитування на піку приносило банкові майже половину доходів.
У середині 2000-х Черновецький-молодший керував уже чотирма департаментами на посаді старшого віцепрезидента. У 2006-му Леоніда Черновецького обрали мером Києва і 27-річний Степан очолив наглядову раду банку. Зубрицька як голова правління відповідала за систематизацію процесів, керованість і ризики, Степан – за стратегію, розвиток бізнесу і продовжував курувати «свої» напрями – мережу відділень і споживче кредитування.
Зубрицька збиралася залишити банк у 2006 році, але Черновецький-старший умовив залишитися. «Він бачив у Степані наступника і попросив довчити його, – згадує ексголова правління. – Я не могла відмовити».
Інфографіка Леонід Лукашенко
Кредитний верстат, що його запустив Степан, працював безперебійно. 2007-й «Правекс» закінчив одним із лідерів роздрібного ринку: 2000 точок споживчого кредитування, 555 відділень, 4000 із 11 000 співробітників спеціалізувалися на видачі споживчих кредитів. За п’ять років банк збільшив чисті активи у 3,7 раза, депозити – у 3,3 раза, кредитний портфель – у 4,4 раза. Цей бізнес не міг не зацікавити іноземних інвесторів, які зачастили в Україну.
Улітку 2008 року італійська фінансова група Intesa Sanpaolo заплатила за Правекс Банк $750 млн з одним із найвищих для українського банкінгу мультиплікаторів ціна/власний капітал – 6,5. За словами Айвазової, чоловік довго противився продажу, але Степан зміг знайти аргументи. «Одного разу він прийшов і сказав, що настав час продавати банк, тому що потім почнеться криза і ми будемо банкрутами. Що це, як не передчуття від Бога?» – запитує Айвазова.
Переговори з італійцями Степан проводив особисто, стверджує Кривко. Угода відбулася за кілька тижнів до світової фінансової кризи, яка залишила італійців із портфелем проблемних кредитів.
З отриманим капіталом Черновецькому відкривався океан можливостей.
Шлях
Зі Степаном Черновецьким, 42, я зустрічаюся на Печерську, у столичному бізнес-центрі IQ, що належить йому. Це єдиний в Україні бізнес-центр класу А+ і один з найдорожчих: середня орендна ставка – $35 / кв. м.
На вході в лофт гостя зустрічають два тропічні тукани, що розглядають відвідувачів із клітки розміром з невелику кімнату. У центрі холу – особистий байк Черновецького MV Augusta model F4. На прохання родини його довелося зачохлити після кількох поїздок. Контрасту ультрасучасному інтер’єрові додають розставлені в коридорах глиняні скульптури та посуд трипільської культури 4600–4400 років до н. е. За 13 предметів Черновецький заплатив $25 000.
Із кабінету на 19-му поверсі відкривається панорама з Батьківщиною-матір’ю. На полиці поруч із робочим столом – ікона Божої Матері і фотографія, з якої усміхаються Степан, його дружина Жанна і п’ятеро їхніх дітей. У спортивній кофті та джинсах, бізнесмен під час інтерв’ю роз’їжджає офісом на гіроскутері. У руці – силіконовий масажер для розминки пальців. «Так краще думається», – каже Черновецький.
У портфелі комерційної нерухомості інвестиційної групи Черновецького – понад 120 000 кв. м торгових і офісних площ, переважно в Києві. Їй належить 75% у столичному офісному центрі 101 Tower (25% в Ігоря Ніконова). До пандемії консалтингова компанія Aurora Development оцінювала його в $110 млн. Коронакриза зірвала продаж вежі власникові Dragon Capital Томашу Фіалі. «Ми вирішили не розширювати портфель бізнес-центрів», – говорить Фіала. Нині 101 Tower коштує не більше ніж $85 млн.
101 Tower – один із перших девелоперських проєктів Черновецького, реалізований за гроші від продажу Правекс Банку. «Я отримав $750 млн і почав думати, куди вкладати кошти, – розповідає він. – У забудові непогана рентабельність, вирішили інвестувати». У пресслужбі Черновецького уточнили, що Степан управляє коштами, вирученими за свою частку Правекс Банку (86%), решта – частка членів сім’ї.
Претендент у єдинороги. Протягом п’яти років CIG має намір підвищити капіталізацію сервісу доставки Zakaz.ua до $1 млрд. Фото Zakaz.ua
На ринку в Черновецького швидко склалося реноме людини з грошима, яка шукає їм вигідне застосування. «У якийсь момент Стьопа опинився із горою кешу, – каже власник великої київської девелоперської компанії, який не захотів, щоб його ім’я згадувалося в цій статті. – Оскільки на девелопменті розумівся мало, він шукав забудовників, вкладався у проєкти і щось на різниці заробляв».
Основним провідником на ринок столичної нерухомості для Черновецького став власник KAN Development Ігор Ніконов. Перший великий проєкт у житловій забудові – ЖК «Комфорт Таун», побудований на території колишнього гумо-генераторного заводу «Вулкан», яким володів Черновецький-старший. «Ми інвестували туди десятки мільйонів доларів, але сам проєкт створив Ігор, він отримував комісію за управління», – говорить Черновецький-молодший. Ніконов «за відсотки» більше не працює: «Не вигідно, зусиль багато, все робиш ти, а заробляє інвестор». У нього більше немає спільних проєктів із Черновецьким. Чи будуть? «Плануємо один як співінвестори 50 на 50, але наразі не домовилися», – каже бізнесмен.
Перші інвестиції в забудову виявилися успішними, Черновецький вирішив продовжувати. Девелоперські проєкти дають йому 90% доходів. У переліку реалізованих – житлові комплекси Tetris Hall (перша черга), «Централ Парк», White Lines, Svitlo Park. Частина проєктів не афішується.
Опитані Forbes учасники ринку стверджують, що Черновецький інвестує у значно більшу кількість проєктів, ніж визнає. «Як правило, компанії оформлюються на певних фронт-менеджерів, але в проєкті можуть бути абсолютно різні інвестори, які не афішують своєї участі – починаючи від Черновецького і закінчуючи одіозними фігурами з оточення Януковича», – розповідає один з учасників столичного девелоперського ринку. Відстежити рух капіталу складно, оскільки співпраця переважно закріплюється меморандумами про співпрацю і так званими непублічними понятійками. «Кажуть, я брав участь у проєктах із половиною Києва. Але це неправда й чутки», – відмахується Черновецький.
У розслідуванні «Економічної правди» мовиться, що Черновецькому належить 50% у компанії Edelburg Development. Ще 50% володіє колишній керівник столичного підрозділу Державної архітектурно-будівельної інспекції Сергій Кучер. Компанію очолює свояк Степана Сергій Левцов – вони одружені на сестрах-двійнятах Діані і Жанні. Черновецький заперечує зв’язок із компанією: «Він мій родич, гарний хлопець, але справ у нас жодних немає».
Заперечує Черновецький і приписувану йому участь у бізнес-проєктах із великим столичним забудовником Вадимом Столаром та колишнім соратником Леоніда Черновецького Денисом Комарницьким. У різні часи обидвох вважали «смотрящими» за будівельним ринком Києва. Всі троє фігурують у файлах з комп’ютера юриста Комарницького, який СБУ вилучила під час обшуку восени 2019 року. В архіві, що його опублікував народний депутат Гео Лерос, містяться як офіційні документи, так і «понятійки», що стосуються функціонування будівельного ринку міста, київських тендерів і кооперації бізнесменів із чиновниками. Якщо документи справжні, вони свідчать про те, що Степан Черновецький активно, але не публічно інвестував значні кошти в різні будівельні проєкти в місті. «Із Комарницьким ми росли в одному дворі на Льва Толстого – можна сказати дворові друзі, – говорить Черновецький. – Столар? Вадика знаю з дитинства. Ні з тим, ні з тим бізнес-проєктів немає». Бізнесмен не коментує опублікованих файлів. «Я не захоплююся політикою. Політика – це бруд. Мої інтереси – винятково в бізнесі», – каже він.
Черновецький готовий вкладати в будівництво, якщо гарантована прибутковість за бізнес-планом не нижча ніж 30%. «У житловій забудові маємо середню прибутковість майже 20%, – говорить він. – Але перш ніж отримувати дивіденди, ми багато вкладаємо». Мінімальний чек – $10 млн. Цікавлять ділянки не менше ніж 10 га.
Черновецький не займається операційним управлінням нерухомістю. Девелоперські проєкти веде команда приблизно зі 100 осіб. «Моє завдання – забезпечувати стратегічне інвестування та контроль бізнес-планів», – каже він. Керівним партнерам Черновецький віддає до 15% прибутку після реалізації.
Пресслужба Черновецького уточнює, що він особисто не інвестує в нерухомість. «У нього є певні фінансові інвестиції в ринок нерухомості у Києві, які реалізуються через інститути спільного інвестування під управлінням ліцензованої компанії та професійних керуючих активами», – йдеться у відповіді на запит Forbes.
Один із останніх великих проєктів Черновецького, в якому він визнає свою участь, – забудовник Futura Hata. У портфелі девелопера, заснованого 2018 року, – 24-поверховий житловий комплекс Edeldorf на Печерську та мінімістечко Svitlo Park на Столичному шосе.
«Він пробує себе в ролі самостійного девелопера», – говорить Ніконов. Набиває ґулі. Частину фасадів у Svitlo Park довелося переробляти. На думку Ніконова, успішність Черновецького як девелопера багато в чому залежатиме від ступеня його залученості. «Стьопа не є операційним керуючим і не розуміє, що девелопером має бути лише власник, – пояснює забудовник. – Якщо проєктом керують наймані люди, це дуже все ускладнює й уповільнює».
Як Черновецький веде справи? «Виконує всі домовленості в рамках договорів та нормальних людських взаємин. Не «кидає», – каже власник однієї з девелоперських компаній. – Але це не ті хлопці, які сильно вкладають у бренд, концепцію, архітектуру. Більше виступають з питань масового житла – щільна, висотна забудова. Головне для них – прибутковість». «Спочатку «плавав», тепер здобув досвід і змужнів, – говорить про Черновецького топменеджер великої столичної компанії-забудовника. – Не можу сказати, що він суперметкий, але інвестує у вдалі проєкти».
Черновецький досяг успіху не тільки в забудові Києва. Заснована 2012 року Chernovetskyi Investment Group – один із найбільших венчурних гравців у регіоні. «У нерухомості і на фондовому ринку операційно заробляємо, а прибуток інвестуємо в інтернет-проєкти», – говорить Черновецький.
За вісім років група вклала у стартапи майже $100 млн і зупинятися не збирається. «Проєкти в IT значно цікавіші та перспективніші з погляду капіталізації, – каже бізнесмен. – Хочеться зробити щось справді велике».
У Черновецького класична для венчурних інвесторів мрія – побудувати українську компанію-єдинорога. Партнер венчурного фонду AVentures Євген Сисоєв говорить, що Черновецький намагається поєднувати у фонді різні бізнес-моделі: це й інкубація проєктів, і посівні інвестиції, і роль стратегічного інвестора, який викупив контрольний пакет і керує компанією. Приклад щодо останнього – проєкт Zakaz.ua, на який Черновецький робить основну ставку. Із 2014 року CIG інвестувала у сервіс понад $10 млн. На тлі вибухового попиту на онлайн доставку в 2020-му кількість замовлень у сервісі зросла у 2,5 раза, оборот досяг $85 млн. План на 2021-й – $128 млн.
CIG увійшла у Zakaz.ua у 2014 році, заплативши за 30% акцій приблизно $2 млн. У 2017-му засновник Zakaz.ua Єгор Анчишкін покинув проєкт через розбіжності щодо стратегії розвитку. Він пропонував сконцентруватися на експансії в США, CIG робила ставку на ринки України та інших пострадянських країн. Кривко визнає, що в США у Zakaz.ua були гарні перспективи, але компанія не зуміла залучити місцевого інвестора, а без цього зробити ривок неможливо. «Ми купили цей квиток і спробували, – розповідає він. – Але того, хто захотів би проголосувати своїм доларом за успіх компанії на цьому ринку, не знайшлося. Це основна причина, чому ми звідти пішли».
Жага гострих відчуттів. Зачохливши байк, Черновецький отримує свою дозу адреналіну в інвестиційних гонках.
Футболка і герб «Барселони» в кабінеті вболівальника цього клубу Степана Черновецького
В коридорах офісу Черновецького розставлені глиняні скульптури та посуд трипільської культури 4600–4400 років до н. е.
За 13 предметів Черновецький заплатив $25 000
Місце відпочинку
Вид на монументальну Батьківщину-матір з кабінету Черновецького в IQ Business Center
IQ, що належить Черновецькому, єдиний в Україні бізнес-центр класу А+ і один з найдорожчих. Середня орендна ставка – $35 / кв. м.
Інша проблема, з якою зіткнувся Анчишкін, – громіздка система ухвалення рішень у CIG, більше характерна для корпорацій, ніж для стартапів. «Це типова хвороба family office, – каже підприємець. – На етапі становлення треба робити сміливі речі, швидко ухвалювати і реалізовувати рішення. Коли в менеджерів недостатньо повноважень, важливим є прямий контакт із фаундером».
Анчишкін зустрічався з Черновецьким разів три чи чотири. Він так і не зрозумів, чому той був настільки далеким від управління ключовим проєктом свого інвестофісу. «Щойно інвестори починають операційно управляти проєктами, все закінчується тим, що проєкти закриваються, – відповідає Черновецький. – Але команда має бути супермотивованою». Керівним партнерам і менеджерам своїх IT-проєктів він віддає до 40%, у венчурних проєктах для них передбачено частку прибутку при екзиті.
Ключові напрями його бізнесу очолюють 10 топменеджерів – переважно вихідців із Правекс Банку. У зоні відповідальності Степана – стратегічні фінансові рішення, він бере участь у ключових переговорах, говорить Кривко. Голова CIG звітує за результатами портфельних компаній раз на квартал. «Степан не той, хто хоче все контролювати, він довіряє і делегує», – каже Зубрицька. «Лише за таких умов команди і проєкти розвиваються органічно, вирощуючи нових людей і нові проєкти», – додає Черновецький.
Грошей у CIG багато, і група має широкий погляд: крім України, фонд вкладає у проєкти з Ізраїлю, Індії та ОАЕ. Про свої венчурні інвестиції Черновецький розповідає неохоче. «Сьогодні це нам не дуже цікаво. Це бізнес для ледачих: інвестував у стартап і збоку спостерігаєш, що із ним буде», – говорить Кривко. «Значно цікавіше керувати самим», – додає Черновецький.
У 2018-му CIG продала міноритарну частку в онлайн-сервісі з пошуку квитків на автобуси Busfor, заробивши, за словами Черновецького, близько $1,3 млн. У 2019-му група компаній «Ефективні інвестиції» Ігоря Ліскі купила у CIG онлайн-сервіс із пошуку лікарів Doc.ua. Сторони не розкривають суми угоди. Ліскі каже, що заплатив понад $1 млн. У пандемію виторг, за його словами, зріс у три рази. «Ніякого жалю, що не дотримали Doc.ua, немає, – говорить Кривко. – Ніхто не може вгадати майбутнього».
Головні екзити – попереду, впевнений сам Черновецький.
З ним пов’язують стримінг Megogo, вартість якого російський Forbes оцінив у 2020 році у $209 млн. На початку 2010-х компанію заснував колишній менеджер Правекс Банку Володимир Боровик. Сервіс записаний на кіпрські офшори. Про те, що основний інвестор Megogo – Черновецький, сказали Forbes два українські венчурні інвестори і три топменеджери компаній-конкурентів. «Степан Черновецький пов’язаний із проєктом Megogo загалом як дуже лояльний користувач», – ідеться у відповіді пресслужби бізнесмена.
Яка робоча формула Черновецького-молодшого? «Живу сьогоденням, насолоджуюся життям», – каже Степан Черновецький. – Довгострокове планування – не моє».
Що далі? «Хочемо стати тунелем, через який проходять західні інвестиції до наших IT-компаній», – говорить Кривко. Основний акцент – на індустрію кіберспорту. «У найближче десятиліття вона обжене за оборотом офлайн-спорт, – прогнозує Кривко. – Це трильйони доларів. Нарощуємо експертизу і шукаємо проєкти». Протягом місяця CIG обіцяє закрити угоду вартістю $5 млн за купівлю міноритарної частки у проєкті зі створення платформи для кіберспортсменів.
«Стьопа грошей не тринькає, – констатує Ніконов. – Майбутнє в нього нормальне».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
