Гарік Корогодський допомагає пенсіонерам і залучає до цього заняття інших бізнесменів. Як побудований проєкт «Життєлюб»

Рік по тому Корогодський створив фонд допомоги пенсіонерам «Життєлюб». У 2020‑му фонд допоміг 72 000 людей похилого віку. Допоміг не лише їжею чи речами, а й залученням до цікавого життя. У «Життєлюбі» відбуваються концерти, майстер‑класи, курси, тренування та кінопокази. При фонді працює агентство моделей, учасники якого у 2020 році знялися у 69 проєктах, IT‑школа і команда з комп’ютерної гри Counter‑Strike: Global Offensive.

До чого тут фривольний кліп? Відео посварило Корогодського із синагогою, парафіянином та головою опікунської ради якої він був. «Вивільнилися гроші, я шукав, кому допомогти»,– розповідає бізнесмен. Корогодський володіє 25% ТРЦ Dream Town, нещодавно перейменованого в Dream. Бізнесмен перебуває на восьмому місці у рейтингу рантьє Forbes за 2021 рік. Орендний дохід його ТРЦ у 2020 році становив $32 млн.

Ми розмовляємо у підвальному приміщенні магазину ексцентричних речей Gara. Волосся господаря пофарбовано в рожевий колір.

Альтернатива синагозі нагодилася випадково. Якось Корогодський гуляв Гідропарком із Тіною Михайловською, яка займалася тоді організацією заходів. Раптом він побачив танцмайданчик, на якому кілька сотень немолодих людей вальсували під музику з хрипких репродукторів. Корогодський згадав, що сюди приходили його батьки, і вирішив відремонтувати майданчик. Бізнесмен виділив гроші, процес організувала Михайловська.

Фонд зареєстрували не одразу, а за кілька років, коли з’явилися пожертвування зі сторони і виникла потреба звітувати, розповідає Михайловська. Бюджет першого року (близько $1 млн) Корогодський, за його словами, покривав сам. Щороку його внесок скорочується, потреби покривають інші благодійники. Точної суми у фонді не називають. Частина допомоги – це продукти та час, витрачений волонтерами. Серед донорів фонду – Lenovo, ROSHEN, PepsiCo, MacPaw, Comfy та інші бізнесмени й компанії.

Допомога літнім людям не вважається в українському суспільстві першочерговим завданням. Опитування, проведене у 2021 році благодійним фондом Zagoriy Foundation, показало, що пенсіонери на восьмому місці у списку нужденних.

Як Корогодському вдалося розкрутити немодну тему?

•••

«Є стереотип, що бабуся – це щось жалюгідне у хустці», – каже Михайловська. Українське суспільство боїться старості: мало кому хочеться розділити долю нинішніх пенсіонерів. «Це станеться з кожним, а думати про це дуже страшно, тому психіка це блокує»,– каже вона.

Корогодський, 61, та Михайловська, 36, яка очолила фонд, одразу домовилися відійти від «історії із сумною хустинкою». «Хотілося створити проєкт, що надихає, – розповідає вона. – І для літніх, і для молодих, які бояться старості і не хочуть її бачити».

Своїх «клієнтів» у фонді називають Ба і Ді, вони бадьорі й веселі. Фірмовий колір фонду – життєрадісний жовтий. Це один з улюблених кольорів Корогодського. «Гарік першим із бізнесменів почав говорити про благодійність без того, щоб тиснути на жалість», – каже засновниця фонду «Таблеточки» Ольга Кудіненко.

Ідея спрацювала не одразу. Спочатку фандрейзинг ішов дуже туго: мовляв, якщо у вас позитив, то навіщо вам допомагати? Перелом, за словами Михайловської, стався у 2016–2017 роках: люди втомилися від негативу, який накопичився у суспільстві через війну на Донбасі та економічну кризу. «Позитивний образ почав витягувати всю комунікацію, – розповідає керівниця «Життєлюба». – До нас пішло багато людей, бо вони морально відпочивали, коли бачили, що роблять добро».

Роботу з волонтерами побудовано у фонді особливим чином. Їх називають «суперонуки», розповідає Михайловська. Для них вигадали спеціальні значки, проводять свята. «Волонтерами займається спеціальний менеджер, який забезпечує цей позитивний контакт, – каже вона. – Люди хочуть допомагати, проте, якщо ти привезеш продуктовий набір сумній бабусі та побачиш, у яких умовах вона живе, ти злякаєшся». У «Життєлюба» понад 2000 «суперонуків», які у 2020 році відпрацювали 44 000 годин. У 2019‑му волонтери відпрацювали 14 373 «онуко‑годин».

Волонтери розвозять їжу, проводять майстер‑класи та спортивні заняття, читають лекції. Операційний директор ІТ‑компанії Unity Bars Ярослава Кадученко – одна з таких. Якось вона запросила «життєлюбів» на виступ ансамблю народного танцю «Політ Київ», де вона танцює близько 20 років. А влітку 2021 року її компанія взяла участь в іншому проєкті фонду – «Працелюб».

Проєкт дозволяє Ба і Ді прослухати курси з різних професій, пройти стажування та влаштуватися на роботу. У Unity Bars уже працюють два «життєлюби»– кадровик і бізнес‑аналітик. Кадученко каже, що ці співробітники не такі швидкі, однак відповідальніші за молодих колег.

З лютого 2019‑го по жовтень 2021‑го фонд навчив 2260 осіб та працевлаштував близько 100.

Минулого вересня на ВДНГ у Києві виступив електронний гурт GusGus. Перед концертом 40‑хвилинний сет відіграла диджейка Ліза Родіченко, 64. Актриса за фахом, Родіченко значиться в «Агентстві дорослих моделей», що працює при «Життєлюбі». Вона давно мріяла навчитися зводити сети, але син‑продюсер тільки віджартовувався. Стати диджейкою допоміг «Життєлюб».

Споживчі бренди мало цікавляться людьми за 60. Але влітку 2021 року до проєктів «Життєлюба» підключилася PepsiCo, яка взяла участь в акції «Поділися посмішкою». У червні – липні 2021 року 1 грн з кожної пачки чипсів Lays ішла до фонду Корогодського. Для транснаціональної компанії це виявилося ще одним способом влучити у свою цільову аудиторію – молодь 25–35 років, каже маркетинг‑менеджер PepsiCo Андрій Гатун. У них є бабусі й дідусі, тому компанія вирішила втілити мрії Ба та Ді.

Компанія зібрала 1,5 млн грн. Частину з них спрямувала на продуктові набори для пенсіонерів, частину – на втілення мрій життєлюбів. Мрії обирав фонд. Комусь організували шикарне весілля, комусь провели виставку чи допомогли стати актрисою. Про виступ Родіченко домовлявся особисто Корогодський. «Із GusGus у нас стосунки, тож було неважко»,– пояснює він. Навіщо це йому? «Мені потрібно зробити Ба і Ді трохи щасливішими, – каже бізнесмен. – Я хочу, щоб зусилля, які я витрачаю, викликали усмішку». Родіченко каже, що була дуже щасливою.

Корогодський не бере участі в управлінні фондом. Він робить лише те, що йому цікаво. Наприклад, домовлявся із рестораторами про гарячу їжу для підопічних «Життєлюба». Їжу роздавали щодня у спеціальних будиночках, до карантину їх було 13 по всьому Києву. Коли почалася пандемія COVID‑19, Корогодський особисто долучився до проєкту. Кожен охочий міг тоді оплатити продуктовий набір для пенсіонерів на сайті Rozetka, а «Нова пошта» розвозила набори у різні міста. Корогодський домовлявся із мерами. «За добу ми зібрали 10 000 наборів, – розповідає засновниця PR‑агентства Gres Todorchuk Ярослава Гресь. – Це питання довіри до брендів. «Життєлюб» – означає прозорість та щирість».

Щастя – одна з найефективніших емоцій для фандрейзингу, вважає Кудіненко. Але, за її словами, «Життєлюб» використовує не лише щастя, а й здивування. «Вони показують людей похилого віку в незвичному образі– диджеєм, моделлю»,– каже Кудіненко. Тетяна Силенко, 61 – геймерка. Завдяки «Життєлюбу» вона брала участь у турнірі з Counter‑Strike: Global Offensive. «У мене немає часу, я нічого не встигаю», – чи то скаржиться, чи то пишається вона. У понеділок, середу та п’ятницю у неї тренування з Counter‑Strike, які організувала Lenovo у клубі Navi. Щовівторка Силенко вивчає комп’ютерну графіку, а ще навчається грати у спортивний бридж і працює в кол‑центрі компанії, яка обслуговує техніку. Всі ці активності так чи інакше пов’язані з «Життєлюбом». «Раніше я ображалася на дочку за те, що вона мені не дзвонить, а тепер дочка шле мені смс із проханням знайти час для розмови», – усміхається жінка, яка до приходу в клуб страждала на депресію. Силенко почувається молодшою. «Таку радість не купиш ні за які гроші», – каже вона.

«Кіносад» – простір у Гідропарку, де у теплу пору року до епідемії відбувалися майстер‑класи. «Життєлюб» відкрив його на місці покинутого літнього кінотеатру у серпні 2017 року. Це був один із найскладніших проєктів, місто довго не давало дозволу на початок роботи, розповідає Михайловська. Тоді Корогодський вирішив запускати проєкт без офіційного схвалення.

А якби влада пригнала бульдозер? «Я б їй сам заплатив за це,– усміхається він.– Ми б усе транслювали у прямому ефірі і зробили б із цього шоу».

Корогодський багато чого робить без дозволу. Співробітникам фонду він платить «у конвертах». «Законодавство у сфері благодійності в Україні жахливе, – говорить він. – Я не можу платити білі зарплати, бо вони залежать від обсягу зібраних грошей, а нам часто допомагають продуктами чи їжею». Зарплати, за його словами, у «Життєлюбі» високі. Хороших, чесних менеджерів за копійки не найняти, вважає він. Корогодський каже, що працює із «дружніми депутатами», щоб змінити українське законодавство про благодійність. 

Матеріали по темі

Категорія

Лідерство

Дата

23 липня 2021

Путівка в життя. Навіщо Петро Чернишов та його друзі витрачають десятки тисяч долларів на навчання чужих дітей математиці