Категорія
Найбагатші
Дата

Костянтин Єфименко хоче перетворити компанію Biopharma на глобального гравця. COVID-19 може йому в цьому допомогти

Костянтин Єфименко, власник компанії Biopharma. /Фото Олександр Чекменьов

Костянтин Єфименко, власник компанії Biopharma. Фото Олександр Чекменьов

У 1984 році у хлопчика з Білої Церкви захворіло цуценя. Лікар виписав препарати, які приймають люди. Собака одужала, а за чверть століття ця історія стала причиною для рішення ціною $3 млн. Рішення ухвалював бізнесмен Костянтин Єфименко, який вибирав об’єкт для вкладень. Побачивши назву Biopharma, а саме ліки цього виробника колись врятували його цуценя, підприємець постановив: беру!

Єфименко, 45, побудував єдину в Україні компанію, яка спеціалізується на виробництві препаратів із плазми. Її річний оборот – $50 млн, рентабельність за EBITDA – 20%. Препарати Biopharma застосовують у життєво необхідній терапії для пацієнтів з імунодефіцитами, аутоімунними, неврологічними та онкозахворюваннями. «Це унікальний виробник,– каже Віктор Досенко, заввідділення Інституту фізіології імені Богомольця НАН України.– Ніхто в такому обсязі не пропонує на нашому ринку такої кількості препаратів біологічного походження».

Компанія енергійно освоює світовий ринок. Третина виторгу Biopharma, або $15,5 млн припадає на експорт. Допомагає дефіцит препаратів крові у світі, нове обладнання і нижча собівартість виробництва в Україні.

Олег Ковтун, гендиректор інвесткомпанії FinPoint, яка працювала з Biopharma, налаштований оптимістично. «Попит на ці медикаменти постійно зростає,– пояснює він,– тим паче що в переважній більшості країн світу немає власного виробництва». За даними глобальної дослідницької компанії Netscribes, з 2018-го по 2023 роки обсяг ринку препаратів з плазми збільшиться на 39%, до $28,5 млрд. Причина – населення планети старіє, а отже, щораз більше людей потребують таких ліків.

Єфименко називає світовий ринок переробки плазми, на якому працює, «блакитним океаном». Netscribes у своєму звіті Global Blood Plasma Product дає інше визначення – олігополія. Основні гравці – CSL Behring, Shire і Grifols, які на початку 2019 року «тримали» 80% світового ринку.

Експансія «великих риб» відбувається завдяки малим, відзначають аналітики Netscribes. Єфименко завжди заперечував, що будує Biopharma для продажу. «Я хочу зіграти у велику глобальну гру»,– говорив він у програмі Євгена Черняка Big Money.

Інфографіка Леонід Лукашенко

Інфографіка Леонід Лукашенко

Цього року бізнесмен отримав ще один козир – епідемію COVID-19. Biopharma увійшла до альянсу, який розробляє ліки від коронавірусу.

На корпоративному сайті Biopharma днем народження компанії вказано 14 квітня 1896 року. Цього дня «цукровий король» Лазар Бродський почав будівництво Бактеріологічного інституту на Байковій горі в Києві. Інститут випускав вакцини, а за часів радянської влади почав виробляти інтерферони.

Коли Єфименко купив 30-відсоткову частку в Biopharma, вона належала Фонду держмайна, менеджменту заводу і бізнесменові Василю Хмельницькому, 53. Нині у Єфименка і Хмельницького по 50%.

Хмельницький і запропонував Єфименку ввійти в бізнес. «У мене майже у всіх бізнесах партнери, я ніколи не женуся за контрольним пакетом»,– пояснює Хмельницький.

Бізнесмени добре знали один одного. З середини 2000-х вони володіють заводом із виробництва гальмівних колодок і накладок «Трібо». Коли Єфименко викупив мажоритарну частку цього підприємства в Хмельницького, той запропонував йому все-таки продовжити працювати разом. І запропонував на вибір кілька компаній, у які Єфименко міг увійти як акціонер і керівник. Навіщо це знадобилося Хмельницькому? «Він реально сильний менеджер,– хвалить партнера бізнесмен. – Відповідальний, дещо жорсткий, але справедливий».

«Дещо жорстким» Єфименко вміє бути і щодо себе. Він ненавидить пересуватися літаком. У 2010 році через це навіть розгорівся скандал. Після приходу до влади Віктора Януковича Блок Литвина, який, за даними «Української правди», фінансувався Хмельницьким, просунув Єфименка на пост міністра транспорту. На засідання Ради національної безпеки й оборони у Криму він відправився у VIP-вагоні «Укрзалізниці». Поїздка обійшлася держкомпанії в 150 000 грн, тоді як долетіти до Сімферополя в бізнес-класі коштувало в 27 разів дешевше. Відтоді Єфименко навчився ігнорувати страх перед польотами, але, за його словами, скандал 10-річної давності ні до чого: просто Biopharma стала великою компанією, доводиться літати. А VIP-вагон, каже він, був потрібен, щоб у дорозі проводити наради.

2010 року Міністерство транспорту перетворили в Міністерство інфраструктури, в якому Єфименко працював першим заступником міністра до 2014 року.

У віданні Мінінфраструктури перебувала Укрзалізниця, «Трібо» Єфименка та Хмельницького виробляє компоненти для локомотивів. З 2008 по 2013 рік «Трібо» виграла на тендерах залізничної монополії замовлень на 115 млн грн, каже засновник сайту «Наші гроші» Юрій Ніколов. Дві третини цієї суми одержали в роки, коли Єфименко працював у міністерстві. Сам підприємець стверджує, що робота в профільному відомстві швидше заважала компанії, ніж допомагала: не залишалося часу на те, щоб розвивати бізнес.

Biopharma зібрала вже 44 літри «ковідної» плазми

Єфименко пішов із держслужби відразу після Революції гідності. А в 2015 році Biopharma відкрила в Білій Церкві завод із виробництва дженериків, побудований з нуля за $40 млн. Гроші на будівництво надали Horizon Capital і нідерландський банк розвитку FMO. Вклалися й акціонери. «Ми 10 років не отримували дивідендів»,– каже Хмельницький.

2019 року цей бізнес купила німецька Stada: за оцінкою керівника аналітичного департаменту Concorde Capital Олександра Паращія, за $70–80 млн. Продати дженериковий бізнес Єфименку та Хмельницькому порадили інвестиційники з FinPoint, мовляв, окремо вони коштують дорожче, ніж разом.

Biopharma повністю сконцентрувалася на ринку плазми. Компанія побудувала в Білій Церкві завод-фракціонатор вартістю $75 млн і потужністю від 250 000 до 1 млн літрів плазми на рік. Це вже була заявка на глобальні амбіції.

До введення нового заводу в експлуатацію Biopharma щорічно переробляла 60 000–150000 літрів плазми. Цього обсягу вистачало на потреби внутрішнього ринку: як встановив Антимонопольний комітет, у 2011–2016 роках на один з імуноглобулінів Biopharma для внутрішньовенного використання припадало майже 100% на великогуртовому ринку вУкраїні. Зростати всередині країни заважає рівень вітчизняної медицини. На найбільш розвиненому ринку, у США, споживання імуноглобулінів на 1000 осіб становить понад 200 грамів на рік, у Франції – орієнтовно 150, а в Україні – 7. Причина – в низькій якості діагностики, пояснює Єфименко.

Інфографіка Леонід Лукашенко

Інфографіка Леонід Лукашенко

Поганий стан медицини впливає і на сировину. Biopharma закуповує частину плазми в державних центрах крові, ще частину виробляє сама або імпортує. Найслабша ланка – перша. «Заготівля плазми вимагає європейських стандартів збору, тестування і зберігання»,– пояснює Ірина Славінська, начальниця служби безпеки крові та донорства Центру громадського здоров’я. Простими словами, в держсистемі недостатньо ретельно перевіряють сировину. Славінська покликається на дослідження, які показали, що до 2500 українців на рік можуть заражатися через донорську кров ВІЛ, гепатитами B і C. У держави грошей немає, персонал центрів крові не мотивований, система ледве дихає. «Державну» плазму доводиться додатково перевіряти й обробляти, а це додаткові витрати.

Приватним підприємствам збирати кров і плазму заборонено, можливе лише приватно-державне партнерство. На цих умовах Biopharma відкрила чотири сучасні центри крові і плазмоцентри – в Сумах, Дніпрі, Харкові та Черкасах. Найбільший, сумський, центр обійшовся компанії в $2,5 млн.

Для того щоб експортувати, треба спочатку вивезти з країни продукт. До минулого року компанії, що випускають препарати з плазми або крові, мали щорічно оформлювати спеціальні дозволи в Кабінеті Міністрів України. Натепер вони безстрокові.

У 2015-му дозвіл Biopharma не продовжили. Працівники вийшли протестувати до Кабміну. Того ж року Генпрокуратура за запитом одного з народних депутатів почала перевіряти законність приватизації Biopharma. Єфименко каже, справу закрили, в Генпрокуратурі на запит Forbes не відповіли. Дозвіл на експорт у результаті видали.

Два топменеджери вітчизняних фармкомпаній, які погодилися поговорити з Forbes на умовах анонімності, називають однією з ключових якостей Єфименка вміння лобіювати інтереси фірми у владних кабінетах. Як приклад вони навели законопроєкт 2429, який Верховна Рада ухвалила на початку червня, але ще не підписав президент. Документ, зокрема, передбачає заборону на експорт з країни плазми в чистому вигляді, вивозити можна буде тільки перероблений продукт.

Єдиний український переробник плазми – Biopharma.

У 2017-му директор із експорту Biopharma Тарас Савчук провів місяць в Індії. Він не засмагав на пляжі Гоа, а вів напружені переговори. За допомогою таких торгових місій компанія почала робити перші кроки на ринки далекого зарубіжжя. Савчук об’їздив Азію та Латинську Америку. «Зазвичай це сім держав і орієнтовно 50–70 зустрічей за поїздку»,– описує він свої трудові дні.

На заводі Biopharma працює п’ять лабораторій: хімічного та біологічного контролю, молекулярно-біологічних методів (на фото), аналітична та технологічна. /Фото Олександр Чекменьов

На заводі Biopharma працює п’ять лабораторій: хімічного та біологічного контролю, молекулярно-біологічних методів (на фото), аналітична та технологічна. Фото Олександр Чекменьов

Експортні ринки в компанії вибирають за двома критеріями: комерційної привабливості та регуляторними бар’єрами. Вони мають бути не занадто високими. «Розвинені країни ставлять суворіші бар’єри,– пояснює Савчук.– Тому ми почали з країн, що розвиваються».

Це і найдинамічніші ринки. Netscribes прогнозує, що до 2023 року попит на препарати з плазми буде швидше за все рости в Азії і Латинській Америці – на 7% на рік.

Поїздка до Індії виявилася найуспішнішою з усіх. Савчук знайшов потужних партнерів. У 2019-му на постачання до цієї країни припало 43% експорту Biopharma. 10% іде на Казахстан, 9% – на Білорусь і 6% – на Узбекистан. Головна конкурентна перевага Biopharma, яку Савчук «продає» потенційним партнерам,– це європейська якість за ціною нижчою, ніж у конкурентів з розвинених країн.

За підсумками 2019 року на Biopharma припало 73% українського експорту препаратів, виготовлених із крові. До цього переліку входять не тільки продукти з плазми, а й те, що роблять на основі крові людей і тварин.

На початку травня 2020 року японський фармацевтичний гігант Takeda і лідер плазмового ринку австралійська CSL оголосили про створення альянсу з розробки імуноглобуліну проти COVID-19. Йдеться про виділення і концентрацію білків з плазми людей, які перехворіли на коронавірус. Вчені Takeda запропонували використовувати такий препарат для лікування пацієнтів, які ризикують отримати серйозні ускладнення від вірусу.

В альянс увійшли німецький Biotest, британський BPL, американський LFB, швейцарська Octapharma та ін. Приєдналася і Biopharma. Для Єфименка це шанс заявити про себе на весь світ, але тільки в тому випадку, якщо вдасться розробити препарат.

Це непросте завдання. Для того щоб розпочати виробництво, необхідно зібрати 300 літрів «ковідної» плазми. Для такої кількості сировини необхідно 600 донорів, говорить Досенко.

На 22 червня Biopharma зібрала всього 44 літри «ковідної» плазми, однак Єфименко впевнений, що до кінця літа виготовить ліки. Він не любить опускати рук. А до труднощів ставиться спокійно. «Бізнес – це діяльність, яка більш за все схожа на війну,– на пам’ять цитує Єфименко висловлювання російського мільярдера Михайла Фрідмана.– Нормальний бізнесмен із цим впорається».

Опубліковано в другому номері журналу Forbes (липень-серпень 2020)

Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

Рейтинг зарплат | 15 найкомфортніших банків